
- •1.Завдання дисципліни «Геодезія».
- •2.Коротка історія розвитку геодезії,зв'язок її з іншими спеціальними дисциплінами землевпорядного циклу.
- •3. Сучасні електронні геодезичні прилади,застосування їх у геодезичному і землевпорядному виробництві.
- •4.Поняття про форму і розміри Землі.
- •5.План,карта,профіль.
- •6.Системи координат на площині.
- •7.Закріплення ліній на місцевості.
- •8.Вимірювання довжин ліній,точність вимірювання ліній
- •10.Поняття про масшати планів.
- •13.Зйомка еккером і мірною стрічкою.
- •17.Суть теодолітної зйомки.
- •18.Стандарти теодолітів.
- •19.Будова теодолітів т-30,т-5.
- •20.Перевірки теодолітів та їх юстування.
- •23.Правила поводження з геодезичними приладами та їх зберігання.
- •24.Визначення недоступних для вимірювання мірною стрічкою віддалей.
- •27. Обробка кутових вимірювань в теодолітних ходал
- •28. Плоскі прямокутні координати.
- •32.Побудова координатної сітки.
- •35.Оформлення плану.
- •38.Абсолютні і відносні відмітки та перевищення.
- •39. Рельєф та відображення його на плані
- •40.Види і способи нівелювання
- •41.Марки і репери
- •42.Будова,Перевірки,випробування та юстування нівелірів.
- •46.Трасування, розбиття пікетажу, точок повздовжнього і поперечного профілів, кругових кривих.
- •47.Визначення нев’язок у нівелірних ходах,їх ув’язка.
- •48.Вирахування відміток за допомогою перевищень та горизонту приладу.
- •49.Побудова профілю траси(нівелювання).
- •50.Нанесення на профіль проектної лінії та визначення проектних відміток.
- •51.Нівелювання поверхні по квадратам
- •52. «Складання плану нівелювання поверхні та проведення горизонталей»
8.Вимірювання довжин ліній,точність вимірювання ліній
Методи та прилади лінійних вимірювань
Залежно від наявності приладів, вимог точності, умов місцевості лінії вимірюють способами:
а) прямим або безпосереднім способом за допомогою мірних стрічок, рулеток, підвісних мірних проволок та інших лінійних приладів;
б) непрямим або посереднім способом за допомогою ниткових віддалемірів та електрооптичних приладів (світло та радіовіддалемірів), геометричних побудов фігур на місцевості.
Вимірювання ліній виконується двома вимірювачами. Стрічка або рулетка розмотується і укладається нульовою поділкою від точки А в сторону точки В. Задній вимірник прикладає нульовий штрих стрічки (рулетки) до центра початкової точки А і на око виставляє переднього вимірювача так, щоб його рука, яка тримає передній кінець стрічки (рулетки) знаходилась в створі лінії. Стрічку (рулетку) натягують і передній вимірювач шпилькою фіксує її кінець (кінцеву поділку). Далі задній вимірювач переходить до закріпленої шпильки і аналогічно виконується укладання стрічки (рулетки) в другому прольоті і т.д.
Перший тип ниткових віддалемірів має широке застосування. Конструктивно зорові труби геодезичних приладів (теодоліти, нівеліри та інш.) мають нитковий віддалемір
При K = 100 один сантиметр по рейці буде дорівнювати 1м довжини лінії на місцевості. Відліки беруть до 0,1 сантиметрової поділки, що дорівнює відстані на місцевості 0,1 м.
Відносна точність визначення довжин ліній нитковим віддалеміром складає 1/200 – 1/500.
9. Екліметри ,їх застосування.
Як було зазначено вище, плани будують за горизонтальними проекціями ліній. Для їх визначення потрібно знати кути нахилу цих ліній. Найпростішим приладом, який використовують для вимірювання кутів нахилу, є екліметр. У точці А встановлюють екліметр на підставці або тримають його рукою на висоті і. У точці В встановлюють віху, на якій позначають висоту і. За допомогою візирного пристрою (лінійки) екліметр наводять на цей знак і на шкалі екліметра читають кут нахилу.На практиці найчастіше користуються екліметром конструкції Брандіса.
Вимірюючи кут нахилу цим екліметром, спостерігач наводить на умовну позначку віхи нитку предметного діоптра візирної трубки й натискає стопорну кнопку При цьому диск з градусними поділками під дією вміщеного всередині тягарця почне коливатися. Коли диск заспокоїться, кнопку відпускають (гальмують диск) і проти нитки предметного діоптра через лупу читають по шкалі диска відлік з точністю до половини градуса (ЗО'), який і є кутом нахилу
10.Поняття про масшати планів.
Будуючи план, карту чи профіль, виміряні на місцевості довжини ліній, а точніше -їхні горизонтальні проекції, необхідно зменшити. Ступінь цього зменшений "називають масштабом. Отже, масштаб - це відношення довжини лінії на плані (карті) до довжини її горизонтальної проекції на місцевості. Масштаби бувають числові й графічні. Числовий масштаб виражають дробом, в чисельнику якого стоїть одиниця, а в знаменнику ціле число, яке показує, у скільки разів зменшено горизонтальні проекції ліній місцевості при перенесенні їх на папір (1:200, 1:500, 1:10000). Чим більший знаменник масштабу, тим дрібнішим він є. Плани виготовляють у крупніших масштабах, ніж карти. У нижній частині планів і карт, крім числового масштабу, вказують, скільком метрам чи кілометрам місцевості відповідає 1 см.
Користуватись числовим масштабом нескладно, але при значних обсягах роботи можливі помилки через втому обчислювача. Тому на практиці більше користуються графічними масштабами, які бувають лінійними й поперечними.
Лінійний масштаб являє собою відрізок прямої завдовжки 10-12 см, поділений на декілька рівних частин - основ. Довжина основи може бути будь-яка, але найчастіше її приймають рівною 2 см. Першу зліва основу масштабу (головку) ділять на 10 рівних частин, після чого його підписують відповідно до числового масштабу. Лінійні масштаби будують у нижній частині карт і планів, користування ними нескладне й особливих пояснень не потребує. Точність лінійного масштабу невисока. Вона дорівнює половині значення малої поділки. Так, на планах масштабу 1:1000 можна відкласти або виміряти лінію з точністю до 1 м, у масштабі 1:2000 - до 2 м, іт.д.
Точнішим є поперечний масштаб. Для його побудови на папері проводять відрізок прямої, на якому відкладають кілька основ масштабу (наприклад, по 2 см). З їхніх кінців будують перпендикуляри до прямої завдовжки 2-3 см. Паралельно до нижньої лінії через рівні проміжки проводять ще 10 ліній. Крайню ліву основу на нижній і верхній лініях ділять на 10 рівних частин і сполучають їхні кінці похилими лініями.
11.Поперечний масштаб.
Будуючи план, карту чи профіль, виміряні на місцевості довжини ліній, а точніше -їхні горизонтальні проекції, необхідно зменшити. Ступінь цього зменшений "називають масштабом. Отже, масштаб - це відношення довжини лінії на плані (карті) до довжини її горизонтальної проекції на місцевості.
поперечний масштаб. Для його побудови на папері проводять відрізок прямої, на якому відкладають кілька основ масштабу (наприклад, по 2 см). З їхніх кінців будують перпендикуляри до прямої завдовжки 2-3 см. Паралельно до нижньої лінії через рівні проміжки проводять ще 10 ліній. Крайню ліву основу на нижній і верхній лініях ділять на 10 рівних частин і сполучають їхні кінці похилими лініями.
Поперечний масштаб, в якому ліва основа завдовжки 2 см поділена на 10 частин, а найменша поділка складає 1/100 довжини основи, називають "нормальним" або "сотенним". Перш ніж користуватись поперечним масштабом, необхідно розрахувати його основні елементи відповідно до заданого числового масштабу, тобто визначити, скільком метрам місцевості відповідає його основа, велика (АВ) та мала (аЬ) поділки. Так, для масштабу 1:5000 основа нормального поперечного масштабу дорівнює 100 м, велика поділка - 10 м, а мала -1м.