7. Видавнича продукція за рівнем художнього оформлення і способом поліграфічного виконання

Мініатюрне видання

Випускається нестандартними форматами. Відповідно до світової книговидавничої прак­тики, такими книгами прийнято вважати ви­дання, висота і ширина яких менше 80 мілі­метрів, у Росії - у межах 100 мм. Найменша на земній кулі книга - українська, її створив київський майстер Микола Сядристий: його "Кобзар", скріплений звичайною павутиною, має розмір 0,6 кв. мм. Перегортати її можна кінчиком загостреної волосинки, а прочитати - з допомогою мікроскопа. Мініатюрна книга, як вид видання, особливо популярна серед бібліофілів. [4]

Подарункове видання

Випускається в поліпшеному художньо­му і поліграфічному оформленні та призна­чається для подарунків. Часто буває нестан­дартних форматів і дорогим за ціною. [4]

Факсимільне видання

Це перевидання значної історичної і ху­дожньої пам'ятки в такому варіанті, який по­вторює всі особливості оригіналу: формат, гатунок паперу, обкладинку, граматично-стилістичну специфіку тексту. Подібним до цього є репринтне видання, яке здійсню­ється шляхом фотографічного відтворення всіх сторінок видання без найменшого ре­дакторського втручання в текст. [5]

8. Видавнича продукція за кількістю видань

Перше видання

Твір, що з'являється у світ вперше.

Стереотипне видання

Це практично нове відтворення поперед­нього видання без жодних змін.

Перевидання

Повторний випуск видання, яке вже поба­чило світ. Має кілька підвидів: доповнене видання (додані автором чи видавництвом нові глави, параграфи чи навіть абзаци); ви­правлене видання (усунені виявлені грама­тичні і фактологічні помилки, неточності), перероблене видання (значна частина тексту зазнала суттєвих змін), розширене видання (виклад матеріалу розширений за рахунок урізноманітнення тематичного блоку, кількості прикладів тощо). [5]

9. Видавнича продукція за періодичністю випуску

Варто розрізняти: неперіодичні, періоди­чні, серійні видання.

10. Видавнича продукція за способом укладання текстів

Цей вид має таку класифікацію: однотомне видання, багатотомне видання, академічне видання, вибрані твори, повне зібрання творів, серійні видання. [5]

11. Книга як основний предмет видавничої діяльності

Зорієнтувавшись у цій різноманітній палітрі друкарської продукції, навчившись її розрізняти за цілим рядом перелічених вище ознак, видавець може приступати до ство­рення й реалізації власної видавничої про­грами.

За винятком суто спеціалізованого газет­но-журнального та етикетково-пакувально­го видавничо-поліграфічного комплексу в усіх інших випадках головним предметом діяльності й видавця, і поліграфіста стає підготовка та випуск у світ книжкової продукції. Осягнути всю повноту цього складного, відповідального і тривалого в часі процесу не можна без з'ясування сут­ності, форм, функцій та інших особливостей книги як основного предмета видавничої діяльності.

Точне і повне визначення поняття "книга" й досі залишається проблемою для дискусій у світовому книгознавстві. Існуючі десятки тлумачень "книги" як терміна не є досі за­гальноприйнятими, бо не змогли в короткій, місткій і переконливій формі окреслити ні глибинної її сутності, ні меж, які відрізня­ють її від інших засобів збереження і пере­дачі інформації. Пояснюється це, з одного боку, еволюцією матеріальної форми книги в історичному розрізі, а з іншого - її універсальними особливостями та багато­функціональним призначенням.

Складною і багатозначною є етимологія слова "книга" в різних мовах. Доведено, що в слов'янських народів воно походить від ко­реня кна (киен), що означало обрубок або вирізку з дерева. Правдоподібність такої етимології підсилює зв'язок цього слова з буковим деревом у ряді романо-германських мов (англійське book, німецьке buch, голландське boek). Саме на вирізках з цього де­рева писали перші в Європі книги. У най­давнішій українській рукописній пам'ятці "Остромирова Євангелія" слово "книга" вживається в значенні письмо, буква. Існу­ють припущення, що в слов'янські мови це слово могло прийти через тюркські від ки­тайського ку ен - буквально сувій паперу, шовку. Давньомонгольська назва книги bicig означає загострений предмет для писання, а готське boka виводить на конкретну букву алфавіту. Отож, у всіх випадках у багатьох народів первинним значенням для поняття "книга" ставав або матеріал для нанесення на нього письма, або якийсь писемний еле­мент, або пристрій, із допомогою якого цей елемент наносився.

Віддавна формувалася і головна функція книги як чинника збереження та поширення в часі та просторі інформації певного змісту.

У цьому контексті напрошується важ­ливість розуміння подвійної природи книги. З одного боку, це викінчений матеріальний предмет, що має свою форму і конструкцію, з іншого - це носій зафіксованої людиною писемної чи графічної інформації, це своєрідний світ знань, поглядів і образів її творців.

Залишаючи поза межами цього матеріалу творення чергового визначення поняття "книга", звернемо увагу на існування двох його офіційних дефініцій. Перша випливає з рекомендацій ЮНЕСКО, поширених для книговидавничого світу в 1964 році. Відповідно до рекомендацій цієї міжнарод­ної організації у сфері культури, книга - це друкована неперіодична публікація, яка містить не менше 49 сторінок, не враховую­чи обкладинки, і призначена для читацької аудиторії.

Відповідно друкований текст обсягом до 5 сторінок називається листівкою, а від 5 до 48 сторінок - брошурою.

Чітко окреслене поняття книги і в Дер­жавному стандарті України. Книга - це ви­дання у вигляді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі обсягом по­над 48 сторінок.

Як матеріальний предмет і як культурна цінність, книга просторово та змістовно ор­ганізована. Іншими словами, вона має свою внутрішню й зовнішню конструкцію, ієрархічно підпорядковані великі й малі її складники, численні художні й шрифтові елементи, вироблені століттями її творцями неписані закони творення.

Використана література:

1. Тимошик М. Її величність - книга.- К.: Наша культура і наука, 1999. - 308 с. 2. Тимошик М. Заочний університет видавця. Заняття четверте. Видавнича продукція та її види //Друкарство. - 2000. - № 5. - С 84-86. 3. Тимошик М. Державні стандарти з видавничої справи. // Вісник книжкової палати. 2001. - № 12. - С. 9-13 4. Видання. Основні види: терміни і визначення. ДСТУ 3017-95. - К.: Держстандарт Ук­раїни, 1995. - 46 с. [Електрон. ресурс] / Спосіб доступу: URL: // http://www.chytomo.com/standards/vydannya-osnovni-vydy-terminy-ta-vyznachennya-dstu-301795 5. Пикок Джон. Издательское дело: Пер. с англ. - М.: ЭКОМ, 1998. - 400 с. . [Електрон. ресурс] / Спосіб доступу: http://www.booksgid.com/technology/18665-dzh.-pikok-izdatelskoe-delo.html 6. Книга для авторов / Сост О. И. Слуцкий. - М.: Издательский дом "Дашков и К". 2001. - 384 с.