Студентка I-го курсу групи ДІД-11

спеціальності «Документознавство

та інформаційна діяльність»

Кошляк Н.О.

Науковий керівник: доцент Товт І.С.

Книга як основний предмет видавничої діяльності

1. Поняття "видавнича продукція"

Головною метою діяльності будь-якого видавництва чи видавничої організації є підготовка і випуск у світ видавничої продукції. Основу її складає сукупність різноманітних за формою, змістом, зовніш­нім виглядом, обсягом, характером інфор­мації, структурою, періодичністю та призна­ченням видань. Своєрідність і особливість будь-якого окремого виду видавничої про­дукції полягає в тому, що, з одного боку, за цілим рядом ознак він має свої специфічні особливості, а з іншого - йому притаманно немало й спільних рис, властивих будь-яко­му виданню.

Початкуючому видавцеві варто навчитися на перших порах чітко уявляти все це роз­маїття палітри друку, глибоко засвоїти перелік видань передусім за основними їх видами, легко розпізнавати й виокремлювати її скла­дники. Адже від цього залежить як організація та спосіб роботи чималого цеху видавців і поліграфістів, так і величина матеріальних за­трат на шляху всього складного й відповідаль­ного процесу творення того чи іншого видав­ничого продукту - від його задуму до тира­жування та розповсюдження серед спожи­вачів. Крім того, кожен вид, відповідно до існуючих у тій чи іншій державі стандартів, потребує свого зовнішнього та внутрішнього оформлення, своєї структури. Іншими слова­ми - загального стилю представлення.

Незнання цієї специфіки призводить до того, що видавничий продукт з'являється на світ, з точки зору культури видання, примі­тивно-самодіяльним і професійно несерйоз­ним. Тому він переконливо характеризує рівень професіоналізму й майстерності са­мого вицавця.

Спробуємо виокремити основні види видавничої продукції за цілим рядом узагальнених ознак.

2. Видавнича продукція за цільовим або соціально-функціональним призначенням

Значним масивом цього розділу є і офіційні та нормативні видання.

Офіційними вважаються такі видання, які складаються з текстів документів, виробле­них і затверджених офіційними органами чи організаціями різних рівнів - державними, відомчими, громадськими, політичними. Це передусім закони, постанови, укази законо­давчих і виконавчих органів влади, стеног­рами засідань, доповіді та матеріали з'їздів, пленумів, інших офіційних зібрань. Сюди належать також різноманітні інструкції, прейскуранти, стандарти, технічні умови, статути. Друкуються вони окремими назва­ми, серійними виданнями та зібраннями томів, що продовжуються. Такими є, зокре­ма, "Відомості Верховної Ради України", "Закони; України", "Кодекс законів про пра­цю". "Матеріали І з'їзду Народного руху Ук­раїни" тощо. Видання такого виду вимага­ють особливо ретельної редакційної підготовки з точки зору їх абсолютної відповід­ності (навіть граматичної і стилістичної) з оригіналом.

Інший значний за обсягом блок склада­ють наукові видання.

В основі текстового матеріалу - резуль­тати теоретичних чи експериментальних досліджень одного або групи авторів в тій чи іншій галузі знань. Сюди належать також історичні документи, першо- чи передруки пам'яток культури, науки, літератури та ми­стецтва, доповнені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текс­тів. (Характерний приклад із недавніх набутків українського книговидання - популярні серед читачів серії "Пам'ятки історичної думки України", "Літературні пам'ятки України".)

Наукові видання маютъ такі підвиди: монографії, автореферати дисертацій, пре­принти, збірники наукових праць, тези до­повідей та повідомлень на різних наукових зборах (конференціях, з'їздах, симпозіумах).

Близькими до попередніх є науково-попу­лярні видання. Оскільки призначені вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є до­ступний, популярний стиль викладу. Звідси й назви серійних видань - "Популярно про складне", "Бесіди про науку", "Еврика".

Навчальні видання

Це особливий вид видань, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому загалу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в ово­лодінні ним конкретним навчальним пред­метом. Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних да­них рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчаль­ного чи наукового закладу, а також проход­ження визначеного порядку рецензування.

Навчальні видання мають кілька підвидів із чітко зумовленими характеристиками й вимогами, які важливо розрізняти під час підготовки рукопису до друку: підручник, навчальний посібник, методичний посібник, наочний посібник (таблиці), хрестоматія, робочий зошит, самовчитель, задачник, практикум, курс лекцій, навчальна і робоча програми. [4]

Довідкові видання

У доступній читачеві формі подають стислі й найголовніші відомості щодо того чи іншого поняття, предмета, терміна, події, персоналії. Матеріали довідкових видань мають зручну форму розміщення, здебіль­шого за алфавітним принципом (суцільним, або проблемно-тематичним), що дає мож­ливість швидко віднаходити їх і не потребує суцільного читання.

Підвиди цього блоку: словник (правописний, етимологічний, орфографічний, термі­нологічний, тлумачний, перекладний, біографічний, бібліографічний, частотний), словник-довідник, довідник, енциклопедія, розмовник, путівник. [4]

Літературно-художні видання

Об'єднують усі твори художньої літерату­ри, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ. Це художні, документально-художні твори, альманахи, антології, пісен­ники. [4]

Рекламні видання

Цільове призначення цього виду видав­ничої продукції - від імені конкретного ви­робника, рекламодавця чи спонсора якнай­краще (щодо змісту тексту та його оформ­лення) представити потенційному спожива­чеві чи покупцеві товари, ідеї, послуги.

Масив цієї продукції складають проспек­ти, каталоги, путівники, афіші, плакати, рек­ламні оголошення і повідомлення для за­собів масової інформації.

Особливістю підготовки до друку цього виду видань є те, що за їх зміст і форму відповідає замовник. Вкладаючи власні, до того ж, чималі кошти за продукування таких текстів, часто створених поза видавництвом, він нерідко виступає проти будь-якого ви­давничого втручання в текст. Тому-то значна їх кількість з'являється на світ, м'яко кажучи, недосконалою не лише за граматично- стилістичним виконанням, а й смислом. То­лерантний і небайдужий видавець завжди мусить знайти спосіб порозуміння з рекла­модавцем для поліпшення такого тексту. [4]