Роль ідеології в розвитку сучасних держав
Ідеологія як явище впливу на суспільство існує або існувала у кожній сучасній країні. Серед них яскравими представниками є соціал-демократична ідеологія, соціалістична ідеологія, лібералізм, неолібералізм, фашизм, неофашизм, консерватизм та неоконсерватизм. Деякі з цих ідеологій у наш час практично не зустрічаються, тому що в умовах історичного розвитку було відкинуто негуманні погляди.
Розглянемо ці ідеології більш детально на прикладах. Щодо соціал-демократичної ідеології, то це сучасна ідеологія, яка є досить впливовою, і має на меті справедливий розподіл усіх матеріальних благ і духовних цінностей, що залежить від затраченої праці. Найбільшого поширення ця ідеологія знайшла у таких країнах як Німеччина, Австрія, Великобританія, Франція та Італія. Головними завданнями в цих країнах є забезпечення гідного життя людей на засадах свободи, у політичній сфері – це створення умов для формування і діяльності органів державної влади на засадах демократії, а в економічній сфері – створення ефективної ринкової економіки. До головних функцій держав належать охорона здоров’я, охорона природи, забезпечення умов для збереження і розвитку національної самобутності народів, що проживають на території держави, участь у міжнародному забезпеченні та захисті прав людини. Соціал-демократія була й залишається однією з найвпливовіших ідейно-політичних течій. Понад 70 найбільших і найвпливовіших соціал-демократичних партій, у яких налічується близько 17 млн. чоловік, об’єднані в Соціалістичний Інтернаціонал. В останні роки ряди соціал-демократів поповнились колишніми комуністичними партіями.
Соціалістична ідеологія цілеспрямовано захищала інтереси робітників, соціальний прогрес і вірила в прекрасне майбутнє людства. Соціалістична ідеологія – це соціально-економічні ідеї, головним гаслом яких є соціальна справедливість. Країнам з такою ідеологією притаманні такі риси: суспільна власність на засоби виробництва, влада зосереджується в руках однієї партії, ринок відіграє незначну роль. Сучасними країнами-представниками є КНДР і Куба. Нещодавно свої позиції соціальна ідеологія почала посилювати у країнах Латинської Америки.
Однією з головних ідей консерватизму є неприроднє і небажане переобладнання суспільства шляхом революційних перетворень. Тому можна сказати, що консерватизм – це протилежність революції. Основними ідеями його є: заперечення договірної природи держави і переконання, що держава не може звертати увагу на всі різноманітні соціальні проблеми і відносини. Виходячи з цих основних положень консерватори захищали лише окремі принципи такі як історія, життя, закон, стабільність, традиція, релігія, держава тощо. Ця ідеологія користувалась популярністю у Англії, коли до влади пришла консервативна партія на чолі з М.Тетчер, також поширювалась у ФНР, Італії та Франції.
Якщо розглядати неоконсерватизм, то це політична ідеологія, яка пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс провідних країн Заходу останніх десятилітьПередумови для виникнення такої ідеології почали виднітися ще з часів «холодної війни». Управління країни намагалося створити достойного суперника такій ідеології як комунізм. Неоконсерватори прагнуть відродити такі загальнолюдські цінності, як наполеглива праця, висока моральність, релігія; в економічній галузі повернутися до ринкової саморегуляції; у соціальній - до принципу "кожний сам за себе "; соціальний захист у державі повинен поширюватись лише на тих, хто не має змоги працювати.
Фашизм – це ідеологія, яка заперечувала демократію та відкритість влади, утверджувала насилля і терор з метою придушення політичного противника і будь-яких форм інакодумства, передбачала поділ людей за расовими ознаками і дискримінацію. Фашизм відіграв вирішальну роль у розв’язанні другої світової війни, в якій зазнав нищівної поразки. Та ця поразка не поклала край фашизму. Тому що невдовзі після закінчення війни в деяких західних державах – Італії, США, Франції, Великобританії та ФНР він почав відроджуватись вже як неофашизм, який проповідував ті самі ідеологічні погляди. Сьогодні фашистські організації функціонують в усіх країнах Європи, Америки, більшості країн Азії, в Австралії, Азії, а також країнах пострадянського простору.
Щодо лібералізму, то це ідеологія, в основі якої лежить уявлення про те, що кожна людина сама знає, що для неї буде найкращим. Сучасний політичний лібералізм також включає в себе умови загального виборчого права, незалежно від статі, раси або майнового стану; найкращою системою вважається ліберальна демократія. Лібералізм виступає за індивідуальні права на власність, зосереджує увагу на правах людини, що відносяться до свідомості і способу життя, також захист від втручання держави в особисте життя людини. Ця ідеологія поширювалась на початку 90-х років у Росії, за часів перебудови, але мала позитивні і негативні наслідки. В результаті чого більшість населення Росії ставиться до лібералізму неоднозначно. Там й досі існують декілька партій ліберального напрямку: «Яблуко», «Либеральное дело» і «Демократический союз».
Неолібералізм – це ідеологія, що базується на принципі саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Також він передбачає посилення економічної та соціальної ролі держави, виходить із необхідності налагодження ділового партнерства між урядом, бізнесом і працею на всіх рівнях господарського механізму. Практичного використання він дістав за часів Ф.Рузвельта, коли той запроваджував «політику нового курсу».
Неолібералізм є неоднорідною течією. «Праве» крило вважає, що вирішення проблем сучасного суспільства можливе через створення уряду згідно з вимогами моралі, виступає за «мінімальну» державу. «Ліве» крило, поділяючи основні положення концепції «нового суспільства» Ф. Рузвельта, заперечує класові суперечності, зводить їх до конфлікту між виробництвом і споживанням. Головною вважають не суперечність між багатими та бідними, а між тими, хто намагається зберегти «індустріальне суспільство» і хто хоче рухатися вперед. Нині ліберальний рух налічує до 110 партій; 60 із них об’єднані в Ліберальний Інтернаціонал, створений 1947 р. В Україні лібералізм як політична доктрина представлений групою різноманітних ліберальних партій і рухів. Його прихильники виступають за формування вільного ринку, забезпечення умов для різних форм економічної діяльності та розвиток конкуренції.
Всі ці ідеології мають велике значення для історії. Вони пройшли усі етапи становлення і були або прийняті суспільством або відкинуті. Деякі з них функціонують і в наш час.
Світова практика розробила безліч ідеологічних систем. В їх основі лежать різноманітні позиції світогляду та методи пізнання світу.
Роль ідеології – одна із головних ролей у політичному житті країни на будь-якому етапі розвитку. З приходом лідерів, вона змінювалась, разом з чим змінювались і методи управління. Навіть якщо ідеологію тієї чи іншої країни назвати дуже складно, необхідно подивитися, які у ній існували раніше, бо вони неодмінно залишили слід своєї колишньої присутності. На приклад, Німеччина у часи Другої Світової війни була під впливом ідеології фашизму, на жаль деякі прояви його залишились і на наш час не тільки на території цієї країни, а й у деяких країнах Західної Європи. Консерватизм зберіг своє місце у Великобританії, де регулюються такими принципами як стабільність і держава. Лібералізм представлений малим кругом партій, в програму яких входять не тільки принципи такої ідеології, а й деякі принципи від інших ідейних течій. Найбільшого поширення має соціал-демократична ідеологія, яка функціонує у Франції, Італії, Австрії та Німеччині.