З М І С Т

Тема 1. Теоретичні аспекти культури	5
Тема 2. Стародавні культури на теренах України	15
ТЕМА 3. КУЛЬТУРА КИЇВСЬКОЇ РУСІ	26
ТЕМА 4. КУЛЬТУРА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА	39
ТЕМА 5. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ХІУ- ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХУІІ СТОЛІТТЯ	50
ТЕМА 6. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ XVІI-XVIII ст.	60
ТЕМА 7. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА ХІХ СТОЛІТТЯ	67
ТЕМА 8. КУЛЬТУРА ЯК УМОВА ВІДРОДЖЕННЯ НАЦІЇ В КІНЦІ XIX — ПОЧАТКУ XX СТ.	77
ТЕМА 9. КУЛЬТУРА ХХ СТОЛІТТЯ	88

Тема 1. Теоретичні аспекти культури

1. Поняття культури.

2. Етапи становлення культурологічних знань.

3. Сучасні культурологічні концепції.

4. Морфологія культури.

5. Функції культури.

1. Поняття культури.

Слово «культура» (від лат. Cultura – обробіток, вирощування, догляд) спочатку означало землеробську працю.

Вперше термін «культура» стосовно духовної (розумової) діяльності вжив відомий римський оратор Ціцерон (100—43 р. до н. е.). У «Тустуланських бесідах» (45 р. до н. е.) він називає філософію культурою душі (Cultura animi philosophia est).

Згодом слово «культура» набуває значення: виховання, освіта (розумова та моральна), а пізніше сприймається як рівень розвитку, людської досконалості.

Як науковий термін слово «культура» стало вживатись з другої половини XVIII ст.

Сучасна українська культурологія оперує такими визначеннями:

«Культура — це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом усієї історії, а також сам процес їх творення і розподілу» (Н. Я. Горбач).

«Культура — це специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, реалізований у продуктах матеріальної і духовної праці, у системі соціальних норм і настанов, у духовних цінностях, у сукупності відносин між людьми, ставлення людини до природи і самої себе»(А.К.Бичко).

У найзагальнішому вигляді культура — це сукупний результат продуктивної діяльності людей. В особистісному розумінні культура — це певні цінності та норми поведінки людей у соціальному і природному оточенні.

Культура визначається, як усе, що створено людиною, людським суспільством, фізичною і розумовою працею на благо людини, у більш вузькому значенні — ідейний і моральний стан суспільства, що визначається матеріальними умовами його життя (хоч і не завжди) і виявляється у його побуті, ідеології, освіті, свідомості, життєвій активності, досягненнях науки, мистецтва, літератури, у фізичному та моральному вихованні.

Українська культура тлумачиться як комплекс матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис людності на етнічних українських землях і в суспільстві, що містить не лише різні види мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій, вірувань.

Узагальнюючи ці тлумачення, культуру можна визначити як сукупність матеріальних і духовних цінностей, систем та об’єктів, створених людством, продукт спільної життєдіяльності людей, узгодженої виробленими правилами, технологіями, нормами моралі з метою подальшого спільного існування, удосконалення, розвитку задля досягнення справедливості, спільного блага й усвідомлення необхідності збереження життя на Землі

2. Етапи становлення культурологічних знань.

Культурологія виникає як інтегративна сфера знань, основою якої стали філософія, історія, соціологія, психологія, етнографія, релігієзнавство та мистецтвознавство, що досліджують окремі феномени культури.

Термін «культурологія» вперше використав у своїх працях Леслі Уайт (1900-1975). Він запропонував виділити культурологію як самостійну науку в комплексі соціальних знань.

У розвитку культурологічних знань виділяють три історичних періоди:

• Донауковий етап уявлень про культуру (від Давнього світу до ХУІІІ ст..);

• Етап становлення знань про культуру в межах інших наук(ХУІІІ-ХІХ ст.);

• Формування культурології як самостійної науки.

Донауковий етап уявлень про культуру. Одним з найважливіших моментів культурної еволюції людства були потреби, які, на відміну від потреб тваринних, здатні зростати. Зростання потреб і було тим актом, що зумовив культурну історії людства.

Людська діяльність в цей період була спрямована на задоволення природних потреб людського суспільства, хоча й здійснювалась у формі культурної творчості окремих індивідів. Природне ставлення підказувалось людинці самої природою, воно полягала в тому, що потрібно зробити людині, щоб вижити у природі. У процесі спілкування індивідів, що спрямовувалось на те, щоб спільними зусиллями здійснити ту чи іншу діяльність, зароджувалось суспільне життя.

Отже, саме суспільна потреба у праці та індивідуальна потреба у спілкуванні зумовила початок культурної історії людства та органічно поєднала людей в єдине ціле.

Етап становлення знань про культуру в межах інших наук. Становлення культури як специфічної сфери соціального знання сягає Нового часу і пов’язане з філософськими концепціями Дж.Віко, Й.Гердера та Г.Гегеля.

Певною точкою відліку та становлення культурології вважають праці Й.Гердера (1744-1803)(«Ідеї до філософії людства»), а також праці І.Канта (1724-1804), де проблема свободи розглядається крізь призму культури.

У середині ХІХ- початку ХХ століття становлення культурології відбувається під впливом ідей адаптиціоналізму(розглядає культуру як специфічний, притаманний виключно людині спосіб діяльності, взаємодії з навколишнім середовищем) та ідеаціонізму (тлумачить культуру як сферу «ідеального», тобто сукупність духовної творчості людини, стійку систему знань, ідей та цінностей, що існує в суспільстві).

Культурологія як самостійна наука. Культурологія є самостійною наукою про культуру у всіх її формах і проявах. Об’єктом культурології є весь світ створених людиною речей, споруд, окультурених територій, історичних подій, технологій діяльності, форм соціальної організації, знань, понять, символів, мов комунікації тощо. Предметом культури є системне дослідження процесів ґенези та морфології культури, її структури, сутності та змісту, типології, динаміки і мови.

Культурологія – це система знань про сутність, закономірності існування та розвиток культури, про механізми функціонування культурних форм, явищ і процесів.