§ 17. Вибір методу аналізу

Для визначення хімічного складу і значень якісних показників, як передбачених, так і непередбачених стандартами, у виробничій практиці широко застосовують органолептичний, фізичний, фізико-хімічний і мікробіологічний методи (різновиди експериментального методу).

Застосування того, або іншого об'єктивного методу залежить від змісту визначуваного компонента (хімічного елементу, речовини) в досліджуваному зразку.

Методи вагомого і об'ємного аналізів при середньому вмісті компонента більше 1% дають точність близько 0,1%. Якщо в досліджуваному зразку вміст визначувальної речовини (елементу) менше 1%, то ці методи застосовувати не рекомендують, оскільки помилка складатиме декілька відсотків. Наприклад, при змісті в м'ясі риби 10 % жиру (т. е. у 100 г м'яса міститься 10 г жиру) і точність визначення його 0,1 % похибка складе (0,1/10) 100 = 1 %. У разі вмісту в м'ясі лише 1 % жиру похибка при цій же точності складе (0,1/1) 100 = 10 %. Тому при невеликій кількості визначуваної речовини в пробі (менше 1 %) потрібно застосовувати колориметричні, електрофотометричні, полярографічні і інші фізико-хімічні методи, хоча точність їх складає 1-5, а іноді 10%, вона все ж допустима для біохімічних аналізів. Так, наприклад, при вмісті компонента в досліджуваному зразку 0,1% похибка визначення 10 % складе лише 0,1*10/100 = 0,01 (абсолютних). При навішуванні в 1 г вагове визначення таких кількостей, т. е. 1*0,01/100 = 0,0001, практично неможливо.

Структурні методи дослідження припускають розрахунок кінцевого результату, як середнього арифметичного значення результатів двох паралельних визначень, розбіжність між якими не повинна перевищувати визначеної стандартом(для кожного певного показника) величини (%, м² ).

§ 18. Види дефектів і браку продукції

Результати праці можуть бути матеріалізованими (сировина, матеріали, харчові і хімічні продукти, різні вироби і т. д.) і нематеріалізованими (енергія, інформація, різні послуги). Терміни "дефект" і "брак" відносять тільки до !овеществленным! результатам праці.

Придатною одиницею продукції визнають одиницю продукції, що задовольняє усім вимогам нормативної документації.

Дефектною одиницею продукції (вироби) вважають одиницю продукції, що має хоч би один дефект (яке-небудь неспівідношення продукції вимогам, встановленим нормативною документацією).

Дефект є часним випадком браку. Дефекти можуть бути умовно підрозділені на:

- можливості визначення дефекту - на явний дефект, виявлення якого можливо правилами, методами і засобами контролю, передбаченими в нормативній документації, і прихований дефект, для з'ясування якого не передбачено в нормативній документації правил і засобів контролю;

- величині дефекту - на малозначний, значний, критичний.

До малозначного дефекту відносять дефект, який не робить істотного впливу на використання продукції за призначенням і її довговічність (зберігання).

Значним вважають дефект, наявність якого суттєво впливає на використання продукції за призначенням і на її довговічність (зберігання), але не є критичним. При критичному дефекті продукція не може бути використана за призначенням.

Браком є некондиційна (дефектна) продукція (одиниця, або декілька одиниць, в кожній з яких є хоч би один дефект). Розрізняють поправний і непоправний брак. У поправному браці усі дефекти продукції можуть бути усунені. Якщо в деяких одиницях продукції є хоч би один дефект, який неможна усунути то кваліфікують як брак.