§ 14. Оцінка рівня якості продукції

Оцінку якості продукції одного виду (одного класу і призначення) проводять диференціальним, комплексним і змішаним методами.

Під дифференціальний методом мається на увазі порівняння показників якості оцінюваної продукції з базовими показниками. При порівнянні можуть виникнути наступні ситуації:

1) усі відносні показники більше одиниці;

2) усі відносні показники менше одиниці;

3) усі відносні показники дорівнюють одиниці;

4) одна частина відносних показників більше одиниці, а інша частина дорівнює одиниці;

5) одна частина відносних показників менше одиниці, а інша частина дорівнює одиниці;

6) частина відносних показників більше, або рівна одиниці, а інша частина менше одиниці.

Для 1-го, 3-го і 4-го випадків можна зробити однозначний висновок - рівень якості оцінюваної продукції не нижче базового, для 2-го і 5-го - нижче базового. Для 6-го випадку, щоб зробити укладення про рівень якості продукції, необхідно усі показники розділити за значимістю на дві групи (1-а група - показники, що визначають найбільш суттєві властивості продукції; 2-а група - показники, що визначають другорядні властивості).

Якщо в 1-ій групі показники більші чи дорівнюють одиниці, а в 2-ій групі велика частина показників також не менше одиниці, то можна стверджувати, що рівень якості оцінюваної продукції не нижчий базового зразка. Інакше оцінку якості потрібно проводити іншим методом, наприклад комплексним.

Комплексний метод оцінки рівня якості продукції враховує використання комплексного (узагальненого) показника. Цей метод застосовують у випадках, коли рівень якості доцільно характеризувати (виражати) одним числом.

В цьому випадку рівень якості (К) визначають відношенням узагальненого показника якості оцінюваної продукції( Qоц ) до узагальненого показника базового зразка (Обаз).

К= Qоц / Обаз

Складність методу полягає в об'єктивному знаходженні загального показника.

Змішаний метод застосовують у випадках, коли окремі методи не дозволяють врахувати усіх значимих властивостей оцінюваної продукції. В цьому випадку одночасно використовують дифференціальний і комплексний методи.

Сутність і послідовність оцінки змішаним методом полягають в наступному. Одиничні показники якості об’єднують в окремі групи і для кожної визначають груповий комплексний показник якості (найбільш значимі показники якості можна не включати в групи, а розглядати окремо). Об'єднувати показники в групи необхідно в залежності від виду оцінки, наприклад, при оцінці продукції за групами призначення, надійності, технологічності в залежності від властивостей, що характеризуються.

Певні величини групових комплексних і окремих, найбільш важливих, одиничних показників порівнюють з відповідними значеннями базових показників, приймають принцип диференціального методу.

§ 15. Визначення параметрів вагомості показників якості продукції

Показники якості мають неоднакове значення (вагомість) при визначенні рівня якості продукції.

Для визначення параметрів вагомості застосовують методи: вартісний, граничних і номінальних значень, еквівалентних співвідношень, експертний. Можна визначити параметри вагомості відразу декількома методами.

Вартісний метод (чи метод вартісних регресійних залежностей) грунтований на знаходженні залежності витрат на створення і експлуатацію (споживання) продукції від показників її якості.

Метод граничних і номінальних значень показників якості продукції застосовують за наявності граничних значень показників і відомих даних про середні статистичні (номінальних) величини.

Метод еквівалентних співвідношень можна застосовувати у випадках, коли відомо, що:

- при початковій величині даного і-го показника якості певні потреби при використанні цієї продукції за призначенням задовольнятимуться її об'ємом V;

- при поліпшенні початкового показника якості на ∆V задоволення тих же потреб робитиметься меншим на ∆V об'ємом цій продукції.

Експертний метод визначення параметрів вагомості заснований на усереднюванні оцінок вагомості, отриманих в результаті обліку міркувань груп N-експертів. При цьому методі визначення параметрів вагомості показників якості отримали найбільше розповсюдження наступні способи: переваги, оцінювання, зіставлення.

При використанні способу переваги (рангів) кожен експерт, переглядаючи всю обрану номенклатуру показників якості оцінюваної продукції, номерує (рангирує) вагомість показників в певному порядку їх переваги, важливості. Самому маловажному показнику привласнюють номер 1, наступному по важливості - 2 і т. д. Найважливіший показник отримує останній номер.

За такою розстановкою номерів вагомостей показників якості параметри вагомості для кожного із них, визначені експертом, можна розрахувати за формулою

aik = Mik / Σ Mik

де aik - параметр вагомості і-го показника якості, визначений за даними експерта; Mik - номер(ранг) ваговитості і-го показника якості, визначений експертом; n - число показників якості оцінюваної продукції.

Параметр ваговитості показників якості за даними усіх експертів, що беруть участь в роботі, визначають по формулі

ai = Σ Mik / N

де ai - параметр ваговитості і-го показника якості, визначений за даними експертів; N - число експертів, що беруть участь в роботі.

Спосіб оцінювання (приписування балів) передбачає оцінку експертами важливості кожного показника якості за бальною шкалою значущості (зазвичай діапазон шкали 1...10). Найбільш важливому показнику експерт привласнює 10 балів.

При використанні цього методу коефіцієнт ваговитості може бути розрахований по формулі

ak =Σ Mik / Σ Σ Mik

де Mik - оцінка вагомості і-го показника, дана експертом, бали.

Експерт може оцінити вагомість показника як цілим, так і дробовим числом.

Спосіб зіставлення полягає у визначенні параметрів вагомості, який можна проводити парним і послідовним зіставленням. При парному зіставленні експерт порівнює показники якості по їх важливості попарно, встановлюючи в кожній парі показників найбільш вагомий.

Суть способу послідовних зіставлень заключаєтся в тому, що експерти розташовують усі показники якості в порядку їх вагомості(аналогічно методу переваги).