Тема 9. Медичне страхування

Становлення та розвиток медичного страхування в Україні.

Сутність, завдання і форми медичного страхування.

Характеристика ринку добровільного медичного страхування на Україні.

Перспективи розвитку обов’язкового медичного страхування в Україні

Тема 10 Недержавне соціальне страхування

Необхідність та значення недержавного соціального страхування.

Недержавне пенсійне забезпечення.

Недержавні пенсійні фонди.

Метою дисципліни «Соціальне страхування» є:

- вивчення та засвоєння знань з організації та фінансового забезпечення соціального страхування;

- дослідження економічної сутності соціального страхування та визначення його місця у соціальному захисті населення України в умовах трансформаційних перетворень суспільства;

- окреслення механізму державного регулювання соціального страхування, його позитивні моменти та наслідки;

- висвітлення принципів й умов здійснення окремих видів страхування, а також характеристика соціальних виплат та послуг, що надаються за рахунок коштів страхових фондів;

- набуття навиків з управління соціальними страховими фондами;

- ознайомлення із досвідом держав з розвинутою ринковою економікою з метою його можливого використання в Україні за умов максимального врахування національних особливостей;

- на основі ґрунтовних теоретичних знань та вміння вирішення практичних завдань та ситуацій розробка напрямів удосконалення системи соціального страхування.

«Соціальне страхування» як навчальна дисципліна дає студентам теоретичні знання та практичні навики із розрахунку страхових виплат та надання соціальних послуг, управління рухом грошових коштів у системі страхових фондів і здійснення державного фінансового контролю за їх цільовим використанням. Чим більше держава набирає соціально-орієнтованих рис, тим більше їй потрібно фінансових ресурсів і тим ретельніше вона повинна регулювати грошові стосунки, які забезпечують соціальні гарантії населення.

Тема 1. Соціальне страхування в умовах ринкової економіки. Сутність і організація соціального страхування в Україні

1. Необхідність та економічний зміст соціального страхування

2. Становлення та розвиток соціального страхування

3. Основні напрями соціальної політики України

1. Необхідність та економічний зміст соціального страхування

Кожному громадянину держава гарантує право на працю, задовольняє потреби у здобутті освіти, охороні здоров'я, підготовці кадрів, забезпечує мінімальний рівень заробітної плати, пенсії, соціальних виплат. У ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає «право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом». Реалізація такого права на практиці — це забезпечення достатнього рівня добробуту громадянам держави, що відповідає міжнародним умовам, а саме ст. 22 Загальної декларації прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966р.,з якої випливає, що держави, беручи участь в даному пакті, визнають право кожної людини на соціальний захист, включаючи соціальне страхування.

Відповідно до правових актів Міжнародної організації праці (МОП) основою сучасного соціального захисту є дев'ять основних видів соціальних допомог:

• медичне обслуговування;

• допомога за умови хвороби, безробіття, старості, у зв'язку з нещасними випадками на виробництві;

• родинна допомога;

• допомога за умови вагітності та пологів;

• допомога за інвалідністю;

• у разі втрати годувальника.

В світі діє система взаємодоповнюючого соціального захисту, що включає в себе такі складові елементи:

1) державне соціальне забезпечення;

2) корпоративні соціальні програми;

3) індивідуальне (приватне) страхування.

На сьогодні функціонують чотири моделі соціального захисту:

• соціально-демократична модель скандинавських країн — держава бере на себе значну частку відповідальності за соціальний захист населення;

• модель неоліберальна (США) — проблеми щодо соціального захисту між підприємцями і найманими працівниками розв'язуються переважно за участі профспілок;

• модель неоконсервативна (Німеччина) заснована на змішаному державно-приватному розв'язанні соціальних проблем — відповідальність окремого підприємця замінена системою обов'язкової колективної відповідальності під контролем держави;

• система Беверіджа (Англія, Ірландія) — головним завданням держави є захист мінімальних доходів громадян Розглянувши ці моделі можна дійти висновку, що система соціального захисту населення в Україні найбільшою мірою відповідає німецькій моделі.