Тема 7. Соціальне страхування на випадок безробіття

1. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: необхідність, економічний зміст та основні поняття

2. Доходи бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

3. Видатки бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

1. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: необхідність, економічний зміст та основні поняття

Перехід економіки України до ринкових умов господарюван­ня зумовлює необхідність створення адекватної їм моделі со­ціального захисту населення. Кожна працююча людина має по­дбати про свій захист від тих негативних соціальних наслідків, що супроводжують структурну перебудову економіки, привати­зацію підприємств, упровадження нових форм організації вироб­ництва і праці. Досягненню цієї мети найбільше відповідає, як свідчить і міжнародний досвід, солідарна само забезпечувальна система обов'язкового соціального страхування на випадок без­робіття, яка спроможна забезпечити ефективний соціальний за­хист. Саме така модель і дає можливість уникнути зрівнялівки, утриманських настроїв, не послаблювати дієвості мотивів і сти­мулів до праці. Адже за системою соціального захисту від безро­біття, що діяла згідно із законодавством про зайнятість, вивіль­нювані працівники отримували допомогу із безробіття в одна­кових розмірах незалежно від того, скільки вони пропрацювали — 25 років чи 10 місяців. Страхова система передбачає залежність отримання допомоги із безробіття від вкладу застрахованої особи, а саме від сплати страхових внесків та наявності страхового стажу.

Для управління соціальним страхуванням на випадок безро­біття, збору та акумуляції страхових внесків, контролю за викорис­танням коштів, здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг з 1 січня 2001 р. запроваджена система загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, почав функціонувати Фонд загальнообов'яз­кового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФСС ВБ), який є правонаступником Державного фон­ду сприяння зайнятості населення. Він є цільовим централізова­ним страховим фондом, некомерційною самоврядною організа­цією. Основними напрямами діяльності є управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збір і акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, виплата матеріально­го забезпечення та надання соціальних послуг, виконання інших функцій згідно з статутом. Держава є гарантом забезпечення за­страхованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.

Управління ФСС ВБ здійснюється його правлінням, виконав­чою дирекцією та її робочими органами. Функції виконавчої ди­рекції покладаються на Державний центр зайнятості, а її робочих органів — на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, об­ласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Законодавство про страхування на випадок безробіття скла­дається з Основ законодавства України про загальнообов'язко­ве державне соціальне страхування, Закону України «Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування на випадок без­робіття» (визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття), Закону України «Про зайнятість населен­ня» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відно­сини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжна­родних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'яз­ковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про страхування на випадок безробіття, то застосовуються норми міжнародного договору.

Нормативно-правові акти щодо загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування на випадок безробіття розроб­ляються, реєструються і застосовуються відповідно до законо­давства України.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуван­ня на випадок безробіття здійснюється за принципами:

• надання державних гарантій реалізації застрахованими осо­бами своїх прав;

• обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх пра­цюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а та­кож добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а та­кож громадянами — суб'єктами підприємницької діяль­ності;

• цільового використання коштів страхування на випадок без­робіття;

• солідарності та субсидування;

• обов'язковості фінансування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціаль­них послуг;

• паритетності в управлінні страхуванням на випадок безро­біття держави, представників застрахованих осіб та робото­давців;

• диференціації розмірів виплати допомоги із безробіття за­лежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

• надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, вста­новлений законом, допомоги із безробіття та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

• законодавчого визначення умов і порядку здійснення стра­хування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка перед­бачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалеж­них від застрахованих осіб обставин та надання соціальних по­слуг.

Суб'єкти страхування на випадок безробіття:

• застраховані особи;

• страхувальники;

• страховик.