11

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Кафедра соціології управління

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ КУРСОВИХ РОБІТ

з дисципліни " Методологія та методи соціологічних досліджень "

галузь знань 0301 «Соціально-політичні науки»

напрям підготовки 6.030101 «Соціологія»

освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр

форма навчання – заочна

Затверджено

на засіданні кафедри

соціології управління

Протокол № 1

Від 29.08.2013

Донецьк – 2013

Методичні рекомендації щодо написання курсової роботи з дисципліни «Методологія та методи соціологічних досліджень» для студентів 3-го курсу освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” спеціальності „Соціологія” денної форми навчання.

Укладач:

к.соц.н., доц. Т. В. Єрескова

Голова ПМК

к.і.н., доц. Н.О. Никифоренко

Зав. кафедри

д.соц.н., професор В. В. Бурега

1. Курсова робота її мета і завдання

Засвоєння студентами знань методико-методологічних, організаційно-технічних і процедурних аспектів організації та проведення соціологічних досліджень, а також оволодіння навичками наукової організації, планування та програмування соціологічних досліджень, їх проведення у відповідності до сучасних вимог дослідницької практики є одними з основних навчальних напрямків професійного формування соціологів.

Зазначені знання та вміння студенти набувають у процесі вивчення такої нормативної дисципліни з циклу фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін, як „Методологія та методи соціологічних досліджень”

Курсова робота „Програма соціологічного дослідження” є результатом комплексного вивчення та проблемного, інтегративного осмислення студентами змісту дисципліни „Методологія та методи соціологічних досліджень”. Під час її написання та захисту власне перевіряється готовність студентів до самостійної науково-практичної роботи в сфері соціології.

Завдання курсової роботи залежать від теми, проте всі вони відображають здатність студента, як майбутнього фахівця у галузі соціології створювати програму соціологічного дослідження – стратегічний документ, який представляє загальну схему та концепцію дослідження і містить теоретико-методологічну (формулювання та обґрунтування проблеми, мети, завдань, об’єкта, предмета, гіпотез, логічний аналіз основних понять дослідження) та методичну частини (обґрунтування та описання вибіркової сукупності, методів збору, обробки та аналізу первинної соціологічної інформації, організаційний план дослідження).

Виконання курсової роботи складається з наступних етапів:

1. Вибір теми, обговорення та затвердження її керівником від кафедри.

2. Заглиблення в тему шляхом добору та вивчення літератури.

3. Обґрунтування й формулювання проблеми соціологічного дослідження, яка є вираженням реально існуючих в суспільстві об’єктивних протиріч, а також протиріч між усвідомленням потреби в певних практичних діях та незнанням засобів та методів їх реалізації.

4. Визначення мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. При цьому слід мати на увазі, що:

• мета завжди орієнтує дослідника на кінцевий результат соціологічного дослідження;

• завдання дослідження представляють собою змістову, методичну та організаційну конкретизацію мети та умовно розподіляються на основні та додаткові. Основні завдання передбачають пошук відповіді на центральне питання про засоби рішення проблеми, що розглядається у дослідженні. Додаткові завдання орієнтують дослідника на з’ясування обставин, чинників, причин, що впливають на стан проблеми;

• об’єкт дослідження – у широкому розумінні носій тієї або іншої соціальної проблеми, у вузькому розумінні – люди або соціальні об’єкти, що здатні надати необхідну для дослідника інформацію;

• предмет дослідження – найбільш суттєві для аналізу проблеми дослідження аспекти, властивості та відносини об’єкту дослідження.

5. Проведення логічного аналізу основних понять дослідження:

- уточнення та інтерпретація основних понять дослідження шляхом послідовного виконання низки процедур: дескриптивної інтерпретації – чіткого, ясного та однозначного визначення основних понять; структурної інтерпретації – упорядкування та виявлення взаємних зв’язків між різними компонентами предмету дослідження; факторної інтерпретації – встановлення зв’язків між основними поняттями та об’єктивними і суб’єктивними чинниками; емпіричної інтерпретації – визначенні ознак досліджуваного явища або процесу через поняття, що називаються емпіричними індикаторами. Емпіричні індикатори – це елементи або характеристики об’єкту дослідження доступні спостереженню та вимірюванню;

- здійснення операціонального визначення основних понять, результатом якого є формулювання питань, за допомогою яких методом анкетування (інтерв’ю, спостереженням) можна вимірювати емпіричні ознаки необхідної змінної соціального процесу або явища.

6. Формулювання гіпотез дослідження – наукових припущень щодо характеру та причин виникнення проблеми, яка досліджується; щодо тенденцій розвитку проблеми, що досліджується; щодо соціальних наслідків проблеми, що досліджується. Слід пам’ятати, що основною вимогою до гіпотез є можливість їх емпіричної перевірки, тому формулювання гіпотез не повинно містити описання явищ, що недоступні спостереженню, вимірюванню або реєстрації. Логічною формою гіпотези виступає умовно категоричне умовиведення: його перше посилання – умовне судження "Якщо…, тоді", друге посилання в категоричній формі стверджує або заперечує попереднє або наступне посилання. Гіпотези поділяються на основні та додаткові (гіпотези-наслідки з основної гіпотези), які й утворюють логіку дослідження.

7. Вибір та обґрунтування методів збору інформації – напр., роздаткового анкетування, телефонного опитування, особистого інтерв’ю тощо.

8. Побудова вибірки:

- визначення генеральної сукупності – всього населення або тієї його частини, яка має значущі для дослідження властивості;

- обрання стратегії розрахунку об’єму вибірки: попередньої стратегії, за якої об’єм вибірки визначається до проведення основного дослідження; послідовної стратегії, за якої об’єм вибірки не розраховується заздалегідь, а залежить від кінцевих результатів дослідження (наприклад, у телефонному опитуванні постійно проводиться розрахунок розподілів відповідей на всі питання та необхідний об’єм вибірки) чи комбінованої стратегії, коли попередньо розраховуються верхні допустимі значення вибіркової сукупності для послідовної стратегії;

- вибір способу / методу побудови вибіркової сукупності – типу (виду) вибірки чи їх комбінацій. Нагадаємо, що розрізняють випадкову (імовірнісну) та невипадкову (цілеспрямовану) вибірки. До методів імовірнісної вибірки відносять випадковий відбір, механічну вибірку (моделювання випадковості), районовану та гніздову вибірки (введення елементів не випадковості). До методів невипадкового відбору – квотну та стихійну вибірки, метод „снігового кому”, основного масиву, типових представників, відбору на підставі принципу зручності (наприклад, з позиції мінімальних затрат часу та зусиль, доступності респондентів) та на підставі суджень (наприклад, експертів відносно складу вибірки). За формою ж реалізації розрізняють вибірки одноступеневі та багатоступеневі. Багатоступенева вибірка формується з використанням процедури поетапного відбору об’єктів опитування: сукупність об’єктів, відібраних на попередньому етапі, стає підставою для відбору на наступному етапі. Багатоступенева вибірка застосовується в тих випадках, коли генеральна сукупність настільки велика (країна, регіон, місто), що простий випадковий або систематичний відбір елементів призвів би до розпилення вибірки.

- відбір об’єктів генеральної сукупності у вибіркову сукупність, в якій розподіл певних ознак відповідає їх розподілу у генеральній сукупності.

9. Побудова логічної структури анкети й укладання анкети. Щодо останнього, то слід пам’ятати, що анкета / питальник – це тиражований документ, який містить у собі певну сукупність запитань, сформульованих та пов'язаних між собою за встановленими правилами й призначених для вимірювання базових характеристик досліджуваного соціального явища. Запитання анкети – висловлювання, розраховані на одержання інформації, що дає змогу операціоналізувати ознаки певного соціального явища. Розрізняють такі анкетні запитання: 1) за змістом – запитання про факти, запитання про знання, запитання про думки, установки, мотиви поведінки; 2) за наявністю чи відсутністю відповідей – закриті, напівзакриті, відкриті; 3) за метою, з якою задається питання – результативні й функціональні (підготовчі, контактні, контрольні, буферні, „питання-фільтри”); 4) за формою запитання – прямі, непрямі; 5) за графічним оформленням – текстові запитання, питання-ілюстрації, питання-таблиці, питання-графіки, питання-діаграми.

З своєю структурою анкета має складатися з вступної частини – преамбульно-інструктивного розділу (який зазвичай розташовується на титульному аркуші); основної частини: блоку контактних запитань, блоків основних („сутнісних”) запитань, зміст яких повністю визначається цілями і завданнями дослідження (найкраще, якщо кожному окремому завданню відповідає певний блок запитань), блоку заключних запитань; блоку запитань соціально-демографічного характеру („паспортички”): запитань про стать, вік, освіту, національність, професію, сімейний стан респондента і т.ін.

10. Складання робочого плану дослідження, який впорядковує основні етапи проведення дослідження згідно з його програмою, календарними строка­ми проведення, матеріальними та людськими затратами, а також основні процедурні заходи – відбір і підготовку виконавців, характер і порядок роз'яснювальної роботи, передбачає розробку форм контро­лю за проведенням дослідження. Основними компонентами робочого плану виступають: опробування методик збору первинних даних (пілотажне, розвідувальне дослідження); польове обслідування (масовий збір даних на об'єкті); підготовка перших даних для обробки; обробка соціологічних даних (їх аналіз і інтерпретація), викладання результатів дослідження.

11. Оформлення тексту курсової роботи згідно встановлених вимог.

12 Підготовка курсової роботи до захисту та її захист.