
- •Філософія – це квінтесенція духовної культури людства.
- •Морально етична проблематика у творчості Сократа Демокріта
- •3.Новий соціальний ідеал у філософії просвітництва
- •4.Проблема свободи людини у філософії французького матереалізму в 18 ст.
- •5.Філософія Карла Марка та Фрідріга Енгельса
- •6.Західна філософія у 20 ст
- •7. Києво-Могилянська академія як осередок розвитку філософії України.
- •8. Функції практики практичний характер технічної діяльності
- •9. Простір і час як форми саморуху об’єктивної реальності
- •10. Знання як спосіб існування людської свідомості
- •11. Категорії діалектики
- •12. Способи пізнання діяльності і його будови
- •13.Природні передумови матеріальної та духовної засади людського життя
- •14.Виробничі відносини форми власності організації і управління виробництва
- •15. Соціальна структура суспільства
- •16. Національне і загально людське в культурі
- •17. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •18. Філософська концепція людини
11. Категорії діалектики
Категорії діалектики - загальні поняття, що відображають найбільш істотні закономірні зв'язки і відносини реальності. Можна сказати, що філософські категорії відтворюють властивості і відносини буття в максимально загальному вигляді. Регулюючи реальний процес мислення вони в ході його історичного розвитку поступово вичленяються в особливу систему, і саме система категорій виявляється найбільш стійкою у всіх перетвореннях філософського знання, хоча й вона зазнає змін, підкоряючись принципом розвитку. Сучасне уявлення фундаментальних категорій суттєво відрізняється від того, як вони мислилися в давнину. У сучасній діалектиці до базових категорій відносять: Сутність - щось сокровенне, глибинне, що перебуває в речах, їх внутрішніх зв'язках і керуюче ними, підстава всіх форм їх зовнішнього прояву. Сутність завжди конкретна, не буває суті взагалі. Явище - безпосередньо сприймаються властивості об'єкта, те чи інше бачення яких залежить від будови і дії органів чуття суб'єкта пізнання. Явище - це прояв сутності. Одиничність - категорія, що виражає відносну відособленість, дискретність, відмежованість один від одного в просторі і часі об'єктів, з притаманними їм специфічними особливостями, складовими їх неповторну якісну і кількісну визначеність. Випадковість - такий тип зв'язку, який обумовлений несуттєвими, зовнішніми для даного явища причинами. Буває зовнішньої і внутрішньої. Необхідність - закономірний тип зв'язку явищ, обумовлений їх стійкої внутрішньої основою і сукупністю суттєвих умов їх виникнення та розвитку. Свобода - здатність людини приймати рішення і здійснювати вчинки у відповідності зі своїми цілями, інтересами, ідеалами і ін.
12. Способи пізнання діяльності і його будови
Поняття світ має різну інтерпретацію. У філософії воно розкривається через поняття космос, Всесвіт, буття, матерія, субстанція і т. д.
Історично тлумачення поняття світ спирається на філософські, природничо-наукові уявлення про будову і розвиток Всесвіту, живої та неживої природи. Це поняття рухоме, воно розвивається. На різних етапах розвитку науки й філософії зміст його багатозначний.
У найбільш загальному вигляді поняття світ можна визначити як сукупну реальність у всій різноманітності її виявів, яка перебуває у всезагальному взаємозв'язку всіх явищ та процесів, а також у безкінечному розвитку. Світ - це безкінечне різноманіття і діалектична єдність безлічі світів.
Інтерпретація поняття світ через поняття буття передбачає виділення як відносно самостійних, але взаємопов'язаних світів, таких форм буття:
1. Буття "першої природи", тобто всієї природи (включаючи "макро" і "мікро" світи), яка перебуває поза межами людської діяльності. Це природний світ, не перетворений людиною.
2. Буття "другої природи", тобто природи, перетвореної людиною. Це предметний світ, який виникає як "розгорнута в природі історія людства", це "втілений у натуральній природі спосіб людського буття"
3. Буття соціальне (світ людського суспільства).
4. Буття духовне, в якому виділяють дві відносно самостійні реальності - суспільну та індивідуальну свідомість.