Ключові поняття теми:

Картелі, синдикати, трести, монополія, маржиналізм, кембриджська школа політекономії

Питання для самоконтролю:

1. Характеристика економічного розвитку країн світу в останній третині ХІХ ст..

2. Які були основні ознаки монополістичного капіталу на початку ХХ ст..?

3. Причини економічного зволікання Англії, що привели до втрати нею світового лідерства в цей період?

4. Чому Англія на початку ХХ ст. із «майстерні світу» перетворилася на «світового банкіра» ?

5. Характеристика київської школи політичної економії (початок ХХ ст..)

6. Характеристика нової історичної школи в Німеччині (Г. Шмоллер, К. Блюхер)?

Контрольні тести до теми:

1.Основна риса економічного розвитку капіталістичних країн в кінці Х1Х ст.:

А) остаточне подолання пережитків кріпацтва;

Б) особиста свобода всіх громадян і наявність пролетаріату;

В) чисельні війни між метрополіями за переділ колоніальних територій;

Г) винайдення парової й електричної енергії;

Д) поступовий перехід від капіталізму, заснованому на вільній конкуренції окремих самостійних підприємств до монополістичного.

2. Реактивну парову турбіну винайшов:

А) К. Ціолковський в 1870 р.;

Б) Ч. Парсонсон в 1884-1885 рр.;

В) Д. Менделєєв;

Г) А. Нобель.

3.Активну парову турбіну винайшли:

А) Ч. Парсонсон та К. Лаваль у 1885 р.;

Б) представники з п.А) винайшли її незалежно й одночасно з М. Кибальчичем та К. Ціолковським;

В) К. Лаваль у 1889 р.;

Г) Р. Дизель та Н. Отто.

4.Вперше в світі перший автомобіль винайдено й збудовано:

А) у 1885 р. (Г.Даймлер, К. Бенц);

Б) у 1870 р. в Росії;

В) у 1887 р. (Р. Дизель);

Г) у 1883 р. (Н. Отто).

5.З 1860 по 1900 рік найбільш інтенсивно залізниці будувалися в:

А) Англії, США, Канаді;

Б) США, Австралії, Японії;

В) США, Німеччині, Англії;

Г) США, Німеччині, Росії.

6.У Німеччині промисловий переворот завершився:

А) в 70-х роках ХХ ст..;

Б) це безперервний тривалий процес;

В) на межі Х1Х-ХХ ст.ст.;

Г) перед Першою світовою війною.

7.Термін «імперіалізм» як ознаку панування монополістичного капіталу вперше ввів в економічну термінологію:

А) К. Маркс;

Б) А. Маршалл;

В) Д. Гобсон;

Г) В. Ленін;

Д)Р. Гільфердінг.

Рекомендована література.

24 с.110-114, с.111-128; 38 с.221-228; 46, 57, 58 с. 110-123.

Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина хіх – початок хх ст..). План

1. Сутність і необхідність, передумови промислового перевороту в Україні;

2. характеристика етапів та наслідків промислового перевороту в Україні ;

3. Економічний змістом аграрних реформ 1848-1861 рр. в Україні та їх соціальні наслідки;

4. Сутність економічної думки в Україні у другій половині ХІХ ст..;

5. Наукові погляди М. Тугана - Барановського та народництва;

6. Основні форми організації внутрішньої торгівлі в Україні та її фінансова політика на початку ХХ ст.

Методичні рекомендації до теми:

Починаючи роботу над темою, слід зазначити вплив промислового перевороту у Європейських країнах на економічний розвиток України. Промисловий переворот в Україні поклав початок епосі індустріалізації. Його перший етап припадає на 20 — 40-і рр. XIX ст. Не дивлячись на панування кріпацтва в аграрній сфері, в першій третині XIX ст. мануфактурне виробництво досягло значних успіхів. Набули поширення механічні робочі машини, зросла зацікавленість поміщиків в збільшенні виробництва.

Промисловий переворот в Україні почався в харчовій галузі промисловості. У 20-х роках з'явилися перші парові гути ( у виробництві цукру).

Другий етап промислового перевороту проходив після ліквідації кріпацтва. Його хронологічні межі (умовно) - це 60—80-і роки ХІХ ст.

Панщинна система господарювання в Східній Галичині, Закарпатті і Буковині, була так само, як і в Східній Україні, малоефективній, гальмувала розвиток господарства і вимагала ліквідації кріпацтва. Імператор Йосип II проголосив ряд змін в аграрній сфері краї, які передбачали:

• звільнення селян від особистої залежності;

• суд над селянами повинен був здійснювати не пан, а спеціально призначений державний чиновник;

• чітко визначався розмір панщини (до 30 днів на рік);

• заборонялося збільшення поміщицьких землеволодінь за рахунок селянських земель;

• сільським лихварям, які відмовлялися займатися сільським господарством, заборонялося проживати в селі і т.п.

Слідством иосифофських реформ з'явилося те, що хоча вони і не ліквідовували соціальний конфлікт між поміщиками і селянами, проте перевели його в сферу закону.

19 лютого 1861 р. був проголошений офіційний Маніфест про відміну кріпацтва. Реформа повністю зберегла поміщицьке землеволодіння. Проте, зменшила селянські земельні наділи, якими селяни користувалися до реформи.

Разом з тим, реформа 1861 р. створила сприятливі умови для активізації господарської діяльності, перетворила кріпосних селян на вільних людей. Селяни могли вільно пересуватися, купувати і продавати рухоме і нерухоме майно, займатися підприємництвом, торгівлею.

Зверніть увагу на той факт, що поглиблення кризи кріпосницької системи сприяло також посиленню дворянсько-ліберальної течії, яку представляла певна частина поміщиків.

Серед передових ідеологів дворян, які прагнули подолання економічної відсталості країни шляхом реформ, помітне- місце займав відомий вчений та громадський діяч, засновник Харківського університету В. Каразін (1773— 1842). За свої проекти реформ він зазнав арешту, багато­річних поліцейських наглядів, довічної заборони проживати в Петербурзі та Москві, ув'язнення в Шліссельбурзькій фортеці та інших репресій із боку царизму. Але ці репресії не примусили його відмовитись від своїх поглядів.

В. Каразін розумів, що розвиток вітчизняної промисловості великою мірою залежить від стану фінансової системи країни. Він показує, що зростаючі з року в рік зовнішні державні борги — головна причина безупинного знецінення російських грошей і, отже, повсюдного занепаду промислів, як і інших галузей господарства. Тому В. Каразін запропонував ряд реформ у фінансовій політиці, метою-яких було підвищення курсу карбованця, зміцнення фінансової системи й посилення в результаті цього вітчизняної промисловості. Однією з реформ, запропонованих ним, був продаж «приватним людям» усіх казенних земель, що, на його думку, матиме благотворний вплив на всі галузі промисловості.

Ідейним виразом інтересів селянства, дрібних виробників, їх зростаючого протесту як проти залишків кріпосництва, так і проти молодого капіталізму стало народництво (70—90-ті роки XIX ст.). Народники виступили з критикою капіталізму, оцінюючи його як регрес в економічному житті Росії, і протиставили йому особливий самобутній шлях країни до соціалізму через устрій общинного селянства й кустарів. У загальній теорії народництва розрізняють дві течії: революційну (70-ті роки) і ліберальну (80—90-ті роки), які являли собою процес еволюції цього напрямку економічної думки. Революційні народники прагнули підняти трудові маси селянства на боротьбу з царизмом і поміщицьким землеволодінням.