Ключові поняття теми:

Промисловий переворот та промислова революція, класична школа політичної економії, фізіократизм, історична школа політичної економії.

Питання для самоконтролю:

1. В чому полягає суть промислового перевороту?

2. Якими були особливості промислового перевороту у Великобританії, Франції, Німеччині та США? Наслідки та значення промислового перевороту.

3. Як вплинула континентальна блокада Англії, яку проводив Наполеон Бонапарт, на економічний розвиток Франції?

4. Розкрийте історичні умови виникнення школи класичної політекономії.

5. Характеризуйте школу фізіократів.

6. Як проявляються ідеї інституціоналізму в концепціях історичної школи політекономії у Німеччині?

Тестові завдання до теми.

1. Політичне положення США в другій половині XVIII століття?

А) США в результаті боротьби за незалежність стає незалежною державою

Б) США є мексиканською колонією

В) США перебуває під керуванням Англії

2. Як називався закон, прийнятий в Америці 1750 року?

А) «залізний закон»

Б) «сталевий закон»

В) «закон низьких цін»

3. У якому році відбулася війна колонії за незалежність?

А) 1825 - 1829

Б) 1668 - 1675

В) 1775 – 1783

4. Коли була прийнята декларація «Незалежності»?

А) 4 липня 1776 року

Б) 4 липня 1876 року

В) 4 липня 1666 долі

5. Фактори, що сприяли піднесенню промисловості й торгівлі Німеччини наприкінці XIX в.:

А) політичне об'єднання Німеччини, перемога у франко-прусській війні, ріст населення, політика протекціонізму;

Б) громадянська війна, сировинна база, пізніше розвиток капіталізму, географічне положення;

В) географічне положення, буржуазна революція, розвиток капіталізму.

6. До кінця XIX в. Німеччина перетворюється в країну:

А) аграрно-індустріальну;

Б) індустріально-аграрну;

В) індустріальну;

Г) аграрну.

7. Германська держава, активно втручаючись в економіку країни:

А) збільшила військові витрати й сприяла росту важкої промисловості;

Б) знизила військові витрати, однак сприяла росту важкої промисловості;

В) знизила військові витрати й одночасно прийняла курс на інтенсифікацію сільського господарства;

Г) сприяла росту промисловості.

Рекомендована література.

11 с.210-217; 16; 27; 38 с. 189-200; 49; 54 с.68-73, с. 90-91; 59.

Модуль № 2. Економічний розвиток та економічна думка в період монополістичного капіталізму

Тема 7. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина XIX — початок XX ст.) План

1. Сутність економічних процесів в країнах світу в період становлення монополістичного капіталізму;

2. Економічний розвиток Англії до першої світової війни та Німеччини за умов формування монополістичного капіталізму;

3. Загальна характеристика нової історичної школи в Німеччині на початку ХХ ст. та поява економічного учення маржиналізм;

4. Економіка Франції в період монополістичного капіталізму;

5. Кембриджська школу політичної економії в Англії.

Методичні рекомендації до теми:

Починаючи роботу над темою, перш за все зверніть увагу на те, що в останній третині Х1Х ст.. почався перехід від домонополістичного капіталізму до монополістичного. Цей період був підготовлений попереднім розвитком продуктивних сил та виробничих відносин капіталістичного способу виробництва, тобто всією капіталістичною економічною системою. Остання третина Х1Х ст. позначилася великими технічними здобутками в металургійній галузі (новим способом виготовлення сталі), створенням нових видів потужного устаткування для промисловості та транспорту( дизельний двигун, парова турбіна), великі відкриття відбулися і в хімічній промисловості. Потужним поштовхом технічного прогресу стало впровадження у виробництва електрики (електрозварювальний апарат, електротранспорт).

Нова техніка дала можливість збільшити випуск продукції, а розвиток шляхів сполучення сприяв формуванню капіталістичних відносин в усьому світі і розвитку світової капіталістичної системи господарства. Все це створило умови для швидкої концентрації виробництва. Вирішальну роль в капіталістичному господарстві стали грати великі підприємства, об’єднання в монополістичні союзи – картелі, синдикати, трести та концерни.

В основі концентрації виробництва лежить концентрація і централізація банківського капіталу, який в свою чергу об’єднувався в великі монополістичні союзи – трести банків. Банківський капітал зростався з промисловим капіталом, створювався фінансовий капітал та фінансова олігархія. Потужний процес концентрації виробництва та виникнення монополії обумовив розширення вивозу капіталу.

Працюючи над темою далі, слід з’ясувати, основні економічні ознаки монополістичного капіталізму, що полягають у наступному:

• Концентрація виробництва і капіталу, що створила монополії, які відіграють вирішальну роль в усіх сферах господарського життя капіталістичних країн;

• Злиття, монополістичного промислового та банківського капіталів, виникнення на базі цього злиття фінансового капіталу та фінансової олігархії;

• Вивезення капіталу, що передує вивозу товарів;

• Створення міжнародних монополістичних союзів капіталістів та економічний розподіл світу між ними;

• Завершення територіального розподілу світу між потужнішими капіталістичними країнами.

Англія як одна зі старіших капіталістичних країн наприкінці Х1Х ст. втратила свою промислову монополію, причинами цього зволікання стали:

1. За сто років існування промисловості обладнання більшості англійських підприємств майже не оновлювалося.

2. Відмова англійської буржуазії від розміщення своїх капіталів у вітчизняну промисловість.

3. Труднощі з отриманням промислової сировини. З розвитком нових галузей промисловості Англії, крім бавовни, приходилося завозити з далеких країн всі нові види сировини – руду кольорових металів, нафту, каучук та інші.

4. Перехід низки країн від політики вільної торгівлі до протекціонізму. Розвиваючи свою індустрію, США, Німеччина та інші країни вводили високі мита. Панування англійських товарів на світовому ринку було поступово ліквідоване.

Нерівномірний розподіл колоній між капіталістичними країнами призвів до суперництва. Основні протиріччя точилися між Англією та Німеччиною. Німеччина випереджала Англію на європейських ринках, вона реалізовувала на континенті 76 % свого експорту, а Англія – тільки 38 %. Теж саме спостерігалося і на колоніальних ринках Сходу. Німецький капіталізм успішно потрапляв на Балкани та Малу Азію.

На початку ХХ ст.. Німеччина стала другою після США капіталістичною промисловою державою. Промисловий злет Німеччини супроводжувався концентрацією виробництва на великих підприємствах. Найбільш інтенсивно цей процес відбувався в будівельній, гірничій, металургійній та машинобудівній галузях. Промисловий підйом неодноразово переривався кризами перевиробництва. Тривалим була криза 1873 р., після якої настав застій, що тривав до кінця 70-х років. Серйозний замах на економіку Німеччини зробили також кризи 1900-1903 та 1907-1908 рр. В період криз процес концентрації виробництва та капіталу зростав, маленькі підприємства руйнувалися, а великі промислові та банківські установи, що їх поглинали, зростали та кріпли. У 90-х роках Х1Х ст. створилася найбільший Рейнсько-Вестфальський кам’яновугільний синдикат, що підкорив собі 95 % виробництва вугілля Рура та контролював на початку війни більш ніж 50 % всього німецького видобутку вугілля. Синдикати та картелі були головною формою капіталістичних монополій в Німеччині.

Картелі – угоди про умови збуту товарів, частіше з встановленням для кожного учасника квоти обсягів виробництва та збуту. Картелі стали розповсюджуватися в Німеччині після кризи 1873 р., та наприкінці Х1Х ст. їх було вже більш 250, а к 1914 р. – близько 600. Підприємства у складі картелів зберігали виробничу та комерційну самостійність.

Синдикати – це монополістичні об’єднання, що передбачають централізацію збуту та ліквідують комерційну самостійність. Прикладом синдикату в Німеччині в цей період був Рейнсько-Вестфальський вугільний синдикат.

Франція практично втратила своє минуле світове значення промислової держави.

Причини відставання Франції в економічному розвитку на кінець Х1Х ст.:

• наслідки франко-прусської війни 1870-1871 рр.. Пограбування Франції Німеччиною надовго затримало розвиток французької промисловості. Відторгнення Ельзасу та Лотарингії послабило без того недостатньо розвинену сировинну базу французької індустрії. До імпортованого вугілля, меді, бавовни тепер додалися ще й залізна руда, коксоване вугілля та інше.

• Нерозвиненість внутрішнього ринку. Основна маса французького населення знаходилася в злиденних умовах і не могла створити платоспроможного внутрішнього попиту для національної промисловості.

• Застаріла технічна база. Економічний розвиток країни потребував заміни застарілого обладнання новим, для того були необхідні великі капітальні вкладення., однак французька буржуазія не була зацікавлена в цьому, а вивозила капітали в інші країни та займалася міжнародним лихварством.

• Колоніальні авантюри. Колоніальні захоплення кінця Х1Х- початку ХХ ст. ст. приносили окремим купкам французьких капіталістів великі прибутки. За рахунок держави організовувалися коштовні військово-морські експедиції в колонії, в захоплених країнах фінансувалися значні збройні сили, будувалися об’єкти стратегічного призначення (порти, шляхи та інші.)

Однією з найбільш впливових шкіл другої половини Х1Х – початку ХХ ст. є нова історична школа в Німеччині, що сформувалася до 70-х років ХХ ст. Її представниками були Густав фон Шмоллер (1838-1917 рр.), Луйло Брентано (1844-1931 рр.) Карл Блюхер (1847-1930 рр.). Економічна теорія в роботах Блюхера прийняла вид економічної історії, де висвітлювалися три періоди: 1) домашнє господарство; 2) господарство міста (де виробник зустрічається із споживачем); 3) народне господарство (де продукт виробника виробляється на невідомий ринок, передує обмін). В основу такого розподілу Блюхер поклав ступінь розвитку обміну. Шмоллер розвивав теорію «соціального миру» в умовах ринкового господарства. За його ініціативою в Німеччині був створений Союз соціальної політики. Л. Брентано автор теорії «організованого капіталізму», що стояв на позиціях подолання криз за допомогою монополій, та розробив програму досягнення соціального миру за допомогою профспілок, робітників кооперативів житлового будівництва.

Австрійська школа об’єднала економістів та представників австрійських університетів. Її представниками, що найбільш відомі, були: К. Менгер (1840-1921 рр.) Й. фон Бем-Баверк (1851-1919 рр.) Ф. Визер (1851-1926 рр.). Початок австрійської школи, що сформувалася у 70-х роках Х1Х ст., поклали роботи Томаса Госсена. Ця школа отримала великий резонанс та склала значний вплив на інші школи в різних країнах. Теорії, що близькі австрійській школі, розвинули англієць Уеслі Джевонс (1835-1882 рр.) та Леон Вальрас (1834-1910 рр.) (Швейцарія), що поклали початок математичному напряму в економічній теорії. Австрійську школу називають ще школою граничної корисності (Маржиналізму).