Питання для обговорювання:

1. Назвіть основні критерії періодизації економічної історії ?

2. Яку роль відіграє економічна історія та історія економічної думки в системі вищої економічної освіти?

3. Наведіть приклади практичного застосування знань з цієї дисципліни у повсякденній діяльності людини.

4. Які завдання стоять перед економічною історією та історією економічної думки на сучасному етапі?

5. Охарактеризуйте зв’язки даної науки з іншими науками.

6. Назвіть основні критерії періодизації економічної історії ?

Контрольні тести до теми.

1. Економічна історія як наука виникла у:

А) ХУ ст.;

Б) ХХ ст.;

В) ХУІІІ ст.;

Г) ХІІІ ст.

2. Перші кафедри економічної історії було створено у:

А) Московському університеті;

Б) Гарвардському та Манчестерському університетах;

В) Оксфорді;

Г) Києво-Могилянській академії.

3. Міжнародна асоціація економічної історії почала плідно працювати:

А) у 1990 році;

Б) у 1854 році;

В) у 1962 році;

Г) у 1954 році.

. Згідно концепції «постіндустріального суспільства» у історичному аспекті послідовно домінують:

А) сільське господарство та промисловість;

Б) сфера послуг та інформація;

В) мануфактура, ремесло, торгівля, сфера послуг;

Г) А) та Б);

Д) А) та В).

5. Економічна історія забезпечує:

А) розробку економічних теорій господарювання на підставі історичного досвіду;

Б) взаємозв’язок історичних знань з промисловості, с/г та іншими науками;

В) вивчення економіки країн світу на різних етапах розвитку людства.

6. Економічна історія та історія економічної думки найбільш тісно пов’язана з:

А) економічною теорією, психологією, менеджментом персоналу;

Б) правом, математикою, релігієзнавством;

В) культурологією, філософією, логікою.

7. Предметом вивчення економічної історії є:

А) соціально-економічне життя країн світу в історичному розвитку;

Б) економіко-правові аспекти життя суспільства;

В) господарства країн світу в їх історичному розвитку.

Рекомендована література:

1; 3; 11, с. 11-16; 15, с. 8-36; 18, с. 7-30; 25, с. 9-35

Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій

План

1. Форми господарства у первісному суспільстві;

2. Основні пам’ятки, що представляли економічну думку країн Давнього Сходу, Єгипту, Месопотамії;

3. Закони Хаммурапі;

4. Цивілізація Шумеру;

5. Характеристика трипільської культури та її значення для української історії.

Ключові поняття теми:

Рабовласницьке суспільство, Закони Хаммурапі, «Артхашастра», трипільська культура

Методичні поради до теми:

Характеризуючи форми господарства, що існували у первісному суспільстві, зазначаємо, що історія давньосхідних держав, яка виникла в 4 тис. до н.е. у Месопотамії, Єгипті, Китаї дозволяє вивчити найважливіший етап у розвитку людства - розпад родового устрою, виникнення класів і древніх рабовласницьких суспільств, створення держав.

Зверніть увагу, що перші держави, виникали на Древньому Сході, серед яких держави Месопотамії, Єгипет, Китай, приймають форму деспотії, тобто вся верховна влада належить цареві.

Особливо акцентуємо увагу на тому, що формально вся земля належала цареві, але фактично значна її частина перебувала в руках вільних людей. До певного часу царська влада на Сході не «пронизувала» всю товщу населення зверху до низу. Вона була сильна в великих містах, у близьких до столиці районах, але практично була відсутня в глибинці, у маєтках вільних селян, вельмож і багатих храмів. Значна частина населення річкових долин продовжувала жити великими родами або сільськими громадами. Тут зберігалася влада виборних старост і право самоврядування в справах поселень. У правлінні поселень керувалися найдавніші традиціями й культурою, які залишилася ще з дуже древніх часів. Держава вимушена була враховувати існування таких відносин, але підкорити ці відносини на свою користь не мала змоги, тому що поселення й села не були залежні від держави. Однак поступово давньосхідні правителі й жерці з первісних форм організації праці створювали основи для формування держави.

Так відділення скотарства від землеробства, і зростання виробництва сільськогосподарської й ремісничої продукції стало основою для появи надлишкового продукту, який і став об'єктом обміну. У результаті цього з'являється торгівля, і як наслідок – виникають гроші. Родова громада поступово розпадається. Війни й торгівля збільшують майнове розшарування й суспільство починає поділятися на класи – рабовласників і рабів. Пізніше, з метою охорони інтересів власників, майна рабовласників і захисту від зовнішньої небезпеки створюється держава й формуються перші рабовласницькі суспільства.

Історія найдавніших цивілізацій класового суспільства охоплювала період з VIII століття до нашої ери до падіння Західної Римської імперії в V столітті нашої ери. У цей період утворилися два типи господарського укладу: східне рабство й античне рабство. Хоча в кожній з господарюючих систем були свої риси, однак, існували й загальні серед яких: ручна технологія виробництва; провідна роль землеробства й натурального господарства; позаекономічний примус як спосіб організації й присвоєння суспільної праці.

Слід зазначити, що рабовласницький лад – перша в історії людства класова суспільно-економічна формація. Найдавніші рабовласницькі держави утворилися на межі IV - III тис. до н.е. (Месопотамія, Єгипет). Вищого розвитку рабовласницький лад досяг у Стародавній Греції (V-IV ст. до н.е.) і в Стародавньому Римі (II ст. до н.е. - II ст. н.е.).

Сутність рабовласницької держави полягала в тому, що вона являла собою диктатуру класу рабовласників, знаряддя їхнього організованого впливу на рабів, механізм позаекономічного примусу рабів до продуктивної праці.

Оскільки економічна думка тривалий час не була відділена від інших форм мислення про суспільство, важко точно визначити перші її прояви. Одні історики схильні шукати коріння економічної думки в давньоєгипетських папірусах, у клінописях вавилонського царя Хаммурапі, інші – в давньогрецькій міфології.

До найдавніших джерел економічної думки відносять праці й навчання Вавилонії, Китаю, Індії, а також древньої Греції й Рима.

В 1902 р. при розкопках на території сучасного Іраку французькі вчені виявили діоритову стеллу, як з'ясувалося - клинописні закони Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.). Уже в них відбиті відомості про те, що в древневавилонській державі існували товарно-грошові відносини, охоронялася приватна власність.

В законах царя Хаммурапі (XYIII ст. до н.е.) містяться свідчення про розподіл праці, про розвиток виробничих сил і торгівлі, про існування товарно-грошових відносин, про охорону приватної рабовласницької власності.

Давньокитайський філософ Конфуцій (YI-Y ст. до н.е.) вперше обґрунтував ідеї „природного порядку” і „розуму”, згідно яких бог створив світ, але потім усунувся від втручання в життя на землі. Вона протікає за „природними законами розуму”. Таким чином, прийнято вважати, що саме Конфуцій вперше дав ідею об’єктивності законів господарського життя. На підставі „розуму”, тобто розуміння кожним свого місця в суспільстві, філософ обґрунтував класовий світ.

На відміну від Конфуція, який вважав, що бог сотворив людей нерівними, в той же історичний період інший китайський мислитель – Мо Ді стверджував, що від природи всі люди рівні, нерівними їх роблять суспільні відносини.

Пам’ятка давньоіндійської культури – трактат „Артхашастра” (або „Наука політики”) (IV-III ст. до н.е.). Його автором був радник царя Чандрагупти I – Каутилья (IV ст.. до н.е.). В цьому документі зафіксовано правила, яких повинні дотримуватись управителі держави. В ньому вказані кастовий розподіл і соціальна нерівність, які пов’язувались з богом. Охороняючи рабовласницьку приватну власність, трактат гарантував також недоторканність майна рабів.

В статті про землеробство підкреслювалась роль наукового підходу до обробки землі і відображено прогресивні форми землеробства.

Особлива увага в трактаті приділялась рудникам – опорі казни, а також ремеслам – тканню і прядінню, до яких залучалися жінки й дівчата.

В статті про торгівлю вперше в історії економічної думки поставлено питання про вартість. Причому, розрізнялась „дійсна” вартість, яку визначали кількістю днів праці, витраченої на виробництво товару, і „ринкова” вартість – кількість грошей, за яку товар продається.

В трактаті вперше висловлено ідею державного регулювання цін: продавати можна було тільки перевіреними важелями, а надмірна гонитва за прибутком заборонялась законом („ринкова” вартість не могла перевищувати „дійсну” більше як на 5-10%). Торговці повинні були сплачувати данину до казни. В трактаті „Артхашастра” проголошувалась ідея: „Розвиток продуктивних сил – основа класового миру”.