Тема 16. Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин

Світове господарство: його сутність та структура. Розвинуті країни ринкової економіки. Країни, що розвиваються. Країни з перехідною економікою.

Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини.

Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил. Транснаціональні корпорації та їх роль.

Міжнародна економічна інтеграція. Головні інтеграційні угрупування світу. Європейське економічне співтовариство і його місце у світовій економіці.

Європейський вектор інтеграції України у світове господарство.

Світогосподарські зв’язки та їх форми.

Міжнародна торгівля та її економічні основи. Міжнародні товарні ринки. Протекціонізм і вільна торгівля. Митні та не митні засоби регулювання зовнішньої торгівлі.

Сутність і форми міжнародного руху капіталів, його масштаби, динаміка та географія. Прямі та портфельні інвестиції. Міжнародні кредити.

Міжнародні валютно-фінансові відносини. Міжнародна валютна система, валютні ринки і валютний курс. Конвертованість валюти. Платіжний баланс та його регулювання.

Міжнародні валютно-фінансові організації. Міжнародна міграція робочої сили. Інші форми міжнародних економічних відносин.

Економічна глобалізація світу: сутність, основні напрямки.

Місце та роль України у світогосподарських зв’язках.

Тема 17. Економічні аспекти глобальних проблем та їх вплив на економічний розвиток України.

Причини виникнення та сутність глобальних проблем. Економічне зростання та глобальні проблеми. Основні глобальні проблеми сучасності. Класифікація глобальних проблем.

Роззброєння та його роль у вирішенні глобальних проблем. Екологічна криза та форми її прояву. Паливно-енергетична та сировинна проблеми. Проблеми економічної відсталості окремих країн.

Міжнародне співробітництво у розв’язанні глобальних проблем та участь в ньому України.

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

ДИСЦИПЛІНИ «ПОЛІТЕКОНОМІЯ»

Змістовий модуль 1. Загальні засади економічного розвитку.

Ринкова організація економічної системи.

Тема 1. Предмет і метод політичної економії

Навчальні цілі:

• проаналізувати процес виникнення та розвитку економічної теорії;

• з'ясувати предмет та об'єкт політекономії;

• показати місце політекономії в системі суспільних та економічних наук;

• розкрити функції політекономії, методи її вивчення.

Ключові поняття:

Економічна теорія, політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, меркантилізм, фізіократи, економічний закон, наукова абстракція, економічна політика, продуктивні сили, виробничі відносини.

План:

1. Виникнення та етапи розвитку політекономії.

2. Предмет політекономії.

3. Економічні категорії та закони. Система економічних законів.Позитивна і нормативна політекономія.

4. Функції політекономії, методи її вивчення.

Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми

1. Вивчаючи тему, треба звернути увагу на те, що політична економія поряд з історією, соціологією, правознавством та іншими науками належить до системи суспільних наук кожна з яких виокремлює з багатогранної сукупності суспільних відносин їх відповідні види чи групу, котрим властиві певні закономірності. Політекономія вивчає такі суспільні закони і відносини, які належать до базових у житті суспільства, оскільки вони є складовою суспільного виробництва. Саме у процесі виробництва створюються різноманітні матеріали та послуги, з метою задоволення різноманітних потреб людей.

Таким чином, об’єктом політекономії як науки є економічне життя суспільства, тобто його економіка, а економіка – це суспільне виробництво. Звертаємо увагу на те, що цей об’єкт вивчають понад 50 окремих наук. Проте кожна має свій предмет дослідження. Політекономія насамперед вивчає соціально-економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами, політичними, соціальними та іншими інститутами суспільства.

Студенту необхідно також звернути увагу на те, що економічні знання у людей з’явились в давнину, ще в рабовласницькому суспільстві. Але як наука політекономія – молода. Вона почала зароджуватись лише в XVI столітті, коли з’явився перший її напрям, перша теоретична школа – меркантилізм.

Основними етапами розвитку економічної науки є:

• меркантилізм (XVI – XVIІ ст.);

• фізіократи (XVIІ – XVIІІ ст.);

• класична політекономія (XVIІІ – XIХ ст.);

• марксизм (XІХ – ХХ ст.);

• сучасні школи.

Але слід мати на увазі, що виникнення політекономії як науки, пов’язане з класичною школою політекономії. Її видатні представники: А. Сміт, Д. Рікардо вперше прийшли до висновку, що багатство суспільства створюється працею у всьому суспільному виробництві. Вони поклали початок трудовій теорії вартості. Сьогодні політекономія вивчає, перш за все, проблеми ринкової економіки, бо суспільство ще не придумало досконалішої форми організації господарства.

2. Вивчаючи об’єкт свого дослідження, політична економія стикається з проблемою обмеженості виробничих ресурсів та раціональністю потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють виробництвом, розподілом обміном і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політекономія теоретично обґрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів щоби ефективно виробляти блага, розподіляти та обмінювати їх.

Отже, предмет цієї науки можна сформулювати так: політична економія вивчає в різних суспільних формаціях всю систему економічних відносин в їх єдності і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними і соціальними інститутами суспільства. Вона, пізнаючи закони, показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари й послуги, розподіляти і обмінювати їх з метою максимального задоволення своїх потреб.

Як будь-яка інша теоретична наука, політична економія використовує систему методів пізнання. Під методом пізнання розуміють спосіб, шлях дослідження предмета науки. Звертаємо увагу на те, що для пізнання предмета політекономії використовуються загальні та специфічні методи. Серед загальних методів пізнання чільне місце у вітчизняній політичній економії належить діалектичному, структурно-функціональному та емпіричному методам. Під час дослідження розвитку виробничих відносин, перш за все відносин власності, застосовується формаційний метод пізнання. Останній дає змогу розкрити соціально-економічний зміст капіталістичного, соціалістичного та інших суспільств.

Поряд із загальними використовуються спеціальні (конкретні) методи пізнання. До них належать: метод наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного та історичного, аналіз і синтез, статистичні спостереження, моделювання процесів економічного життя, економіко-математичні методи і т.д.

3. Студент має перш за все звернути увагу на те, що об’єктивні, стійкі, повторювані зв’язки між економічними процесами та явищами фіксуються в економічних законах.

Економічні закони об’єктивні, тому їх не можна відмінити, люди їх відкривають та використовують в практиці господарювання.

Слід уяснити також відмінності економічних законів від законів природи, що чітко зафіксовано в тексті лекції.

4. Роль політичної економії як наукової дисципліни проявляється в її функціях. Політична економія є теоретичною наукою, а тому вона належить до фундаментальних наук. Як така вона виконує насамперед пізнавальну функцію. Політична економія покликана відкривати закони, що управляють економічними процесами, у тому числі способом виробництва та економічним устроєм суспільства, і розробляти способи їх використання.

Практична функція політичної економії полягає в тому, щоб допомагати людям зрозуміти наше суспільство. Віддача від політекономічних досліджень найбільша тоді, коли економічні знання застосовуються в розробці політики, яка спрямована на побудову кращого суспільства.

Політична економія як суспільна наука використовує також ідеологічну функцію. Так, кожен напрям у сучасній політичній економії (неоконсерватизм, неокласицизм, інституціоналізм, неомарксизм) спирається на відповідні ідеологічні принципи (захист чи не захист капіталістичних цінностей, захист чи не захист соціалістичних цінностей тощо).

Ще одна функція політекономії – методологічна. Політична економія покликана бути теоретичним фундаментом цілого комплексу економічних наук.

Завершуючи вивчення даної теми, студенту слід усвідомити таке:

1. політичну економію вивчають тому, що вона: а) розкриває соціально-економічну сутність суспільства та ступінь його розвитку; б) виявляє закони і принципи, які регулюють поведінку людей та їх відносини у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання різноманітних благ, управляють усім економічним розвитком суспільства; в) озброює суспільство економічними знаннями, необхідними для прийняття правильних фундаментальних рішень;

2. виведені економістами узагальнення називаються «теоріями», «категоріями», «законами», «принципами», «моделями». Формулювання цих узагальнень становить завдання політичної економії;

3. політична економія виконує насамперед пізнавальну функцію: вивчає і пояснює процеси та явища економічного життя на основі наукового доказу. Крім того, політична економія виконує практичну, ідеологічну та теоретико-методологічну функції;

4. важливим завданням вітчизняної політичної економії є дослідження змісту і стратегічних тенденцій еволюції соціально-економічних систем в останні століття та на початку ХХІ ст.