Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми

1. Починаючи вивчення даної теми, передусім треба зрозуміти, що однією з основних закономірностей розвитку сучасного суспільно-історичного процесу є інтернаціоналізація економічних відносин, посилення економічної єдності та взаємозалежності світу. Саме на цьому грунті формується структурно цілісна система світового господарства.

Звертаємо увагу на те, що світове господарство є політекономічною та історичною категорією. Це означає, що кожному конкретному історичному етапу його розвитку притаманні певні масштаби і рівень виробництва, ступінь інтернаціоналізації господарського життя, соціально-економічна структура суспільства

Як економічна категорія світове господарство - це сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

Далі рекомендується дослідити основні віхи у розвитку світового господарства, а саме: виникнення міжнародних монополій, територіальний поділ світу і утворення колоніальних імперій, виникнення соціалістичної системи, розпад колоніальної системи і поява на світовій арені великої кількості молодих незалежних держав. На особливу увагу заслуговує сучасний етап. Він характеризується глобальною економічною єдністю, за умов науково-технічної революції, посиленням взаємозалежності країн світу, радикальною перебудовою соціально-економічних відносин у колишньому соціалістичному таборі, зростанням ролі регіональних інтеграційних угруповань.

Слід наголосити, що світове господарство є найскладнішою органічною системою сучасності. Його суб'єктами є: ТНК, національні господарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об'єднання, що здійснюють міжнародну економічну політику. Як цілісна система світове господарство складається з різних підсистем. Для його структуризації використовують низку ознак, наприклад: географічна, рівень економічного розвитку, зовнішньої заборгованості, соціально-економічна структури тощо.Варто познайомитись з цими класифікаціями, детально дослідити поділ світового господарства на три групи країн: розвинуті країни; країни, що розвиваються: країни з перехідною економікою.

2. Однією з базових категорій, яка відображає сутність світового господарства, є міжнародний поділ праці. Важливо зазначити, що міжнародний поділ праці є вищим ступенем суспільного поділу, який зароджується спочатку в межах окремих країн, потім включаються сусідні країни і, зрештою, увесь світ. Нині всі країни так чи інакше включені до системи міжнародного поділу праці. Його поглиблення обумовлюється розвитком продуктивних сил. новим етапом науково-технічної революції, подальшим способом глобалізації економічної системи виробництва.

Економічною формою розвитку міжнародного поділу праці, міжнародного усуспільнення виробництва є інтернаціоналізація. Звертаємо увагу на необхідність розмежування понять «інтернаціоналізація виробництва», «інтернаціоналізація капіталу», «інтернаціоналізація господарського життя».

Інтернаціоналізація економічних відносин породжує нові організаційні форми, які уможливлюють подолання перешкод, створених державними кордонами. Найважливішою з цих форм стала міжнародна економічна інтеграція. Процеси, що ведуть до економічної інтеграції, можна відтворити такою схемою: розвиток продуктивних сил - міжнародний поділ праці - інтернаціоналізація виробництва і капіталу - економічна інтеграція.

Суттєвий вплив на економічну інтеграцію справляють такі чинники, як науково-технічний прогрес та транснаціональні корпорації.

Економічна інтеграція являє собою широке міждержавне об'єднання, яке діє відповідно до спеціальних угод і має певну організаційну структуру. Зазначимо, що в межах такого об'єднання на території країн-учасниць розгортаються певні види господарської діяльності на особливих, пільгових умовах порівняно з рештою країн. Тому притаманні глибший міжнародний поділ праці, поширений обмін товарами, послугами, капіталами, робочою силою, прискорення усуспільнення виробництва.

Обов'язковим елементом дослідження міжнародної економічної інтеграції є аналіз її основних форм. До них належать: зона преферентаційної торгівлі, зона вільної торгівлі і митний союз, спільний економічний і політичний союзи. Сьогодні у світі сформувались близько ЗО інтеграційних угруповань різного типу. Найбільшими за масштабними серед них є: Європейський Союз (ЄС); північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА); Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) та ін.

Завершуючи вивчення даної проблеми, студенту слід усвідомити таку інформацію.

1. Світове господарство є історичною і політекономічною категорією. Як політекономічна категорія світове господарство це сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин.

2. Світове господарство є втіленням господарської єдності цивілізації, що виявляється в процесах інтернаціоналізації виробництва і обігу, транснаціоналізації та глобалізації економічного розвитку.

3. Міжнародний поділ праці як вищий ступінь суспільного поділу праці є основою міждержавних економічних відносин і об'єктивною умовою загальної економічної взаємозалежності, розвивається у двох основних формах: міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація.

4. Інтернаціоналізація господарського життя означає зближення економік країн, що виявляється у посиленні виробничої взаємозалежності, зростанні міжнародног товарообороту, рух капіталів та робочої сили, взаємному впливові на економічні процеси в країнах. Вона породжує тенденцію до вирівнювання умов виробництва в різних країнах, рівня витрат виробництва, продуктивності праці, норми прибутку тощо. Проте суттєві соціально-економічні відмінності між країнами зберігаються.

5. Ключовою сучасною тенденцією інтернаціоналізації є транснаціоналізація. Якісно транснаціоналізація виявляється у формуванні корпоративних міжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Кількісно - у зростанні кількості ТНК і розширенні масштабів їх діяльності.

6. Міжнародний поділ праці, міжнародне виробництво створюють реальні передумови для розвитку економічної інтеграції, яка є вищою формою розвитку світового виробничого процесу виявляє себе через різні об'єднання країн. У межах таких об'єднань на території країн-учасниць розгортаються певні види господарської діяльності на особливих пільгових умовах.

7. Економічна інтеграція розвивається від простих до складних форм. Найбільші масштаби, глибина та динаміка притаманні західноєвропейській інтеграції.

3. Розпочинати дослідження основних форм міжнародних економічних зв'язків у світовому господарстві треба з визначення сутності міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) являють собою, з одного боку, головну, найбільш динамічну та масштабну складову частину цілісної системи міжнародних відносин, а з іншого - систему економічних відносин, що виникають між суб'єктами різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Таким чином, міжнародні економічні відносини є формою існування та розвитку світового господарства, або внутрішнім механізмом.

Звертаємо увагу на те, що класифікація форм міжнародних економічних відносин відповідає відомій структурі економічних ресурсів. Як правило, вирізняють такі основні форми МЕВ: міжнародна (світова) торгівля товарами і послугами; міжнародний рух капіталу; міжнародна міграція робочої сили; міжнародна торгівля знаннями (науково-технічними розробками і технологіями).

Як окрему форму слід виділити міжнародні валютні відносини. Вони є похідними від міжнародної торгівлі і руху чинників виробництва.

З'ясувавши предмет МЕВ, слід зупинитись на кожній з їх форм окремо.

Особливе місце в складній системі світогосподарських зв'язків посідає міжнародна торгівля. Це традиційно перша і найбільш розвинута форма МЕВ. За деякими оцінками частка торгівлі становить 80 % їх обсягу, вона опосередковує практично всі види міжнародного співробітництва.

Існує ціла низка теорій, які пояснюють природу, напрями і структуру міжнародних торгових потоків. Звертаємо увагу на необхідність дослідження таких з них, як: меркантилістська теорія абсолютних переваг А. Сміта, теорія порівняльних переваг Д. Рікардо.

Структуру міжнародної торгівлі доцільно розглянути у трьох розрізах: по-перше, як торгівлю окремими групами товарів (товарна структура); по-друге, як розподіл товарних потоків між окремими країнами та групами країн, (географічна структура); по-третє, як систему методів (видів) організації торгівлі на світовому ринку.

Суттєвий вплив на розвиток, обсяги та структуру міжнародної торгівлі має зовнішньоторговельна політика окремих держав. Залежно від масштабів втручання в міжнародну торгівлю розрізняють протекціоністську торгову політику і політику вільної торгівлі. Перша передбачає захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів, друга - мінімальне державне втручання в зовнішню торгівлю. Звертаємо увагу на той факт, що здебільшого країни знаходять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі. Характерною рисою міжнародних економічних проектів XX ст. є вивезення капіталу, темпи зростання якого почали перевищувати темпи зростання міжнародної торгівлі, обсяги ВВП промислово розвинутих країн.

Основними постачальниками капіталу на міжнародному ринку є транснаціональні корпорації, окремі держави та міжнародні фінансові організації. Серед причин експортування капіталу за кордон треба передусім назвати: відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку, що не приносить прибутку або зменшує його; процес інтернаціоналізації капіталу і відмінності у витратах виробництва; бажання обійти тарифні і нетарифні обмеження; захистити капітал від інфляції, непередбачуваності економічної та політичної ситуації в країні та ін.

Одночасно слід пам'ятати, що завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних ресурсів, капіталу в грошовій формі. Особливо гостру потребу в цьому відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення.

Для класифікації форм вивезення капіталу використовують різні критерії, зокрема: джерела походження, характер використання, термін вивезення та ін. Особливої уваги вимагає поділ вивезення капіталу за цілями використання на прямі та портфельні інвестиції. Саме переважання портфельних інвестицій є характерною рисою останніх років.

Завершити вивчення міжнародного руху капіталу необхідно аналізом проблеми заборгованості країн, у першу чергу країн, які розвиваються. Це одна з найскладніших міжнародних фінансових проблем, що на початку 80-х рр. досягла ситуації «кризи боргів».

4. Одну з ключових ролей в системі МЕВ відіграють міжнародні валютні відносини. Вони обслуговують світові ринки товарів і послуг, капіталів і робочої сили, науково-технічних розробок та технологій. Еволюція валютних відносин пов'язана з поглибленням міжнародного поділу праці, зростанням обсягів світового виробництва та обміну, а також зі змінами у внутрішніх фінансово-грошових системах провідних країн світу.

Міжнародні валютні відносини являють собою сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням грошей як світових. Саме валюти як грошові одиниці окремих країн виступають у ролі об'єктів даних відносин. При цьому слід з'ясувати сутність таких понять, як валютний курс, валютний паритет, конвертованість валют, що є характерними рисами валюти.

Валютні відносини здійснюються на національному та міжнародному рівнях.

Міжнародна валютна система є формою організації валютних відносин у межах світового господарства. Вона виникла в результаті його еволюції і юридично закріплена міждержавними угодами.

Заслуговує на увагу структура міжнародної валютної системи, зокрема такі її елементи, як: форми міжнародних засобів платежу (світові гроші); уніфікований режим валютних курсів; умови взаємної конвертованості валют; валютні ринки; міжнародне регулювання валютних обмежень. Особливу роль у структурі міжнародної валютної системи відіграють міжнародні валютно-фінансові організації (МВФ. Світовий банк, ЄБРР та ін.).

Наголошуємо на тому, що міжнародна валютна система є динамічною, рухливою. Напрями її еволюції визначаються провідними тенденціями трансформації економіки західних країн, змінами уявлення і потреб світового господарства в цілому.

Простежуючи розвиток міжнародної валютної системи можна виокремити низку його етапів. Перший етап, так званий «золотий стандарт», започаткував формування світової валютної системи XIX ст. Він передбачав золото в ролі світових грошей і вільну конвертованість кожної валюти в золото. Різновидом «золотого стандарту» вважають систему золотодевізного стандарту.

Другим етапом став перехід до Бреттон-Вудської валютної системи (золотодоларовий стандарт) у 1944 р. І нарешті третій етап починав перехід до Ямайської валютної системи (багатовалютно-ринкового стандарту), яка вступила в силу в 1978 р. Вона відмінила золото в ролі світових грошей і узаконила системи плаваючих валютних курсів.

На особливу увагу заслуговує створення в межах Європейського Союзу в 1979 р. Європейської валютної системи. Дана система, з одного боку, є важливою складовою частиною світової валютної системи, а з іншого - це регіональна система, сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням єдиної валюти в межах європейської економічної інтеграції. Найважливішим результатом її розвитку став перехід до ЄВРО, яка. на думку спеціалістів, має всі шанси бути однією з наймогутніших валют у світі.

Підсумовуючи вивчене, студент має зробити короткі висновки про те, що:

Міжнародна валютна система - це організаційна форма грошово-кредитних відносин у міжнародному обігу, що закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

Еволюція міжнародної валютної системи включає такі етапи:

• система золотого стандарту;

• система золотодевізного стандарту;

• система золодоларового стандарту (Бреттон-Вудська валютна система);

• система плаваючих валютних курсів (Ямайська валютна система)

5. Наступним кроком є вивчення процесів економічної глобалізації світу. Цей процес знайшов своє відображення і в підручниках, і в науковій літературі. Варто розуміти, що він є закономірним об'єктивним процесом світогосподарського розвитку.

Його плодами в першу чергу користуються високорозвинені країни, тому поглиблюється розрив між багатими та бідними державами. Оскільки процес економічної глобалізації є об'єктивним, ним не може нехтувати жодна держава світу аби не опинитись на узбіччі цивілізаційного розвитку. Треба використовувати переваги цих процесів та вписуватись у них.

Далі слід проаналізувати основні напрямки економічної глобалізації світу, та її наслідки. З одного боку глобалізація є продуктом економічного й технологічного розвитку, а з іншого - вона перетворюється в його рушійну силу.

Глобалізація забезпечує:

• універсалізацію соціоекономічного і культурного простору;

• можливість концентрації значних економічних ресурсів на вирішенні ключових проблем розвитку;

• прискорення економічного прогресу шляхом формування передумов для швидкого обміну й засвоєння досягнень НТП, нових знань, технологій;

• стимулює пошук ефективніших економічних рішень завдяки глобальному характеру конкурентних процесів;

• ефект масштабу, що досягається в результаті використання можливостей глобального вирішення проблем, сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів.

Але треба зауважити за так би мовити «зворотний бік медалі». Як наголошувалось вище, вона поглиблює розрив між державами: багаті країни стають ще багатшими, а бідні - біднішими. Далі варто зупинитись на участі України в світогосподарських процесах, зауважити, членом яких міжнародних організацій вона є, які програми виконує і т. ін. Як відомо, наша держава проголосила курс на європейську інтеграцію. Вона стала членом СОТ,веде підготовчу роботу та переговори щодо асоційованого членства в Євросоюзі. Для здійснення своїх інтеграційних намірів, особливо щодо вступу до Євросоюзу, Україна має забезпечити сталий ефективний розвиток економіки і на цій основі значно підвищити рівень життя населення.