Тема 12. Суспільне відтворення.

Суспільний продукт і його основні форми.

Навчальні цілі:

• з'ясувати сутність суспільного відтворення його основні проблеми;

• розкрити сутність проблеми реалізації суспільного продукту, вивести основні умовні реалізації при простому та розширеному відтворенні;

• проаналізувати результативні показники суспільного відтворення.

Ключові поняття теми:

Відтворення, екстенсивний тип відтворення, інтенсивний тип відтворення, просте суспільне відтворення, розширене суспільне відтворення, ВНП, ВВП, ССП, національний дохід, національне багатство, чистий економічний добробут.

План

1. Суспільне відтворення: сутність, проблеми збалансованості.

2. Модель рівноваги суспільного відтворення К. Маркса.

3. Результативні показники суспільного відтворення.

Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення теми

1. Вивчаючи тему, студент насамперед має зрозуміти сутність економічного відтворення. Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само як суспільство не може припинити споживати, так само не може воно й припинити виробляти., Тому будь-який процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв'язку в неперервному потоці свого відновлення, в той же час є процес відтворення. Політична економія досліджує суспільне відтворення як економічне. Останнє включає такі стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг.

Економічне відтворення відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств, галузей і регіонів, так і в масштабах всього суспільства.

Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах.

Економічне відтворення суспільства включає в себе такі моменти:

1) відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;

2) відтворення людського ресурсу як особистого чинника виробництва та його зайнятості;

3) відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;

4) відтворення національного багатства;

5) відтворення економічних відносин.

Розрізняють просте і розширене відтворення.

Просте відтворення - це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, для так званої традиційної економіки.

Розширене відтворення економіки - це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах.

Слід мати на увазі, що відтворення - фінансовий процес, що охоплює все суспільне виробництво, тому одна з найважливіших його проблем - це проблема збалансованості.

2. Абстрактна теорія реалізації К.Маркса формує умови реалізації ССПу за яких він може бути реалізований і за вартістю, і за натурально-речовою формою.

Більш детально цю проблему вивчали інші економісти зокрема Ф.Кене, В. Леонтьєв.

Варто зрозуміти, що в умовах для простого відтворення стоїть знак рівності, бо вся додаткова вартість споживається, продукт відтворюється в незмінних масштабах. При розширеному відтворенні частина додаткової вартості нагромаджується, використовується як капітал, тому в умовах реалізації стоїть знак більше ( >).

Можна здійснювати вивчення умов реалізації на конкретних цифрових прикладах, а вже потім вдаватись до абстрагування, запису у вигляді умовних позначень.

3.Результатом суспільного відтворення є суспільний продукт. Він є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, всіх його ланок і сторін. У процесі виробництва суспільний продукт безперервно відтворюється. Для кращого розуміння сутності суспільного продукту необхідно вивчити його конкретні форми та методи обчислення.

Теорія і практика розробили два методи обчислення суспільного продукту - систему національних рахунків (СНР) і систему балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу використовують систему національних рахунків.

Система національних рахунків - це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємозв'язки в національному господарстві.

Головними і вихідними показниками системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП). У статистиці України форма національного продукту (ВВП) була визнана не так давно - з 1987 року.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств. Валовий внутрішній продукт підраховується за певним територіальним принципом.

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту:

1) за виробленою продукцією (виробничий метод);

2) за витратами (метод кінцевого використання);

3) за доходами (розподільний метод).

Обчислення ВВП ускладнюється інфляцією (зростання цін) Вона властива всім країнам з ринковою економікою. У зв'язку з цим розрізняються поняття номінального і реального ВВП.

Складовою суспільного виробництва є національне багатство. Воно являє собою сукупність матеріальних благ, нагромаджених суспільством за всю його історію. Іншими словами, національне багатство - це все те, чим володіє країна сьогодні - все матеріальне багатство суспільства. Таке тлумачення національного багатства дається в сучасній економічній літературі та статистиці. Але дискусії щодо визначення національного багатства і його структури тривають.

Національне багатство є важливим показником економічної могутності країни та джерелом її соціально-економічного прогресу.

У системі національних рахунків існує також низка інших взаємопов'язаних макроекономічних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП (а також ВНП).

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) - це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань: ЧВП = ВВП - Амортизаційні відрахування.

Національний дохід (НД) можна отримати, якщо ЧВП зменшити на величину непрямих податків на бізнес (податок на додатну вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.):

НД = ЧВП - Непрямі податки на бізнес, НД = ВВП - Амортизаційні відрахування - Непрямі податки на бізнес.

Національний дохід - це сукупний дохід в економіці, який отримують власники чинників виробництва: праці, капіталу, землі, підприємницького хисту.

Національний дохід - це чистий внутрішній продукт, зменшений на величину податків на бізнес.

Кількісно ЧВП і НД дуже близькі між собою.

Споживання є найважливішим компонентом національного доходу, що становить від 75 до 80 % сукупних видатків. Слід звернути увагу на те, що зв'язок між споживанням та доходом називається функцією споживання. Треба також вивчити такий аспект споживання, як гранична схильність до споживання.

Споживання становить головну, але не всю частину національного доходу. Інша його частина заощаджується, оскільки не споживається. Отже заощадження - це частина доходу, що не споживається. Далі, використовуючи літературу, вивчіть функції заощадження та норму національного заощадження.