Ключові поняття теми:

«Воєнний комунізм», «НЕП», марксизм.

Питання для самоконтролю:

1. Як вплинула Перша світова війна на економіку українських земель?

2. Проаналізуйте економічну політику урядів Центральної Ради, Гетьманату, Директорії, ЗУНР.

3. Якою була специфіка здійснення «політики воєнного комунізму» в Україні?

4. У чому полягала сутність НЕПу?

5. Охарактеризуйте хід, особливості та наслідки сталінської індустріалізації в Україні.

6. Назвіть основні причини голодомору 1932-1933 років

7. Проаналізуйте економічний розвиток західноукраїнських земель у 20-30-х роках ХХ ст.

8. Проаналізуйте економічну політику радянського уряду на першому етапі Другої світової війни.

9. Визначте економічні втрати України в роки Другої світової війни.

10. Якими були причини та наслідки реорганізації управління промисловістю в 50-ті – початку 60-х років?

11. Як відбилася реформаторська діяльність Н.С. Хрущова на становищі сільського господарства?

12. Назвіть основні причини розпаду СРСР.

Контрольні тести до теми:

1. Негативні наслідки продрозверстки полягали:

а) у позбавлені селян мотивації до продуктивної праці;

б) у позбавлені селян можливості вільно пересуватися по країні;

в) у низьких доходах селян.

2. Важливими напрямами політики "воєнного комунізму" стали:

а) введення загальної трудової повинності;

б) мілітаризація праці;

в) все вищезазначене.

3. Характерними для економіки "воєнного комунізму" були:

а) натуралізація господарських відносин;

б) різке знецінення грошових знаків;

в) все вищезазначене.

4. Вільна торгівля під час „воєнного комунізму” була заборонена, оскільки:

а) не було чим торгувати;

б) вона вважалася ознакою капіталізму;

в) це була монополія держави.

5. НЕП сприяв розвитку:

а) монополії;

б) кооперації;

в) колективізації.

6. Індустріалізація економіки передбачалася за рахунок:

а) іноземних інвестицій;

б) сільського господарства;

в) розвитку торгівлі.

7. Основною ідеєю марксизму було:

а) ліквідація класу буржуазії;

б) ліквідація монополізму;

в) нагромадження капіталу.

Рекомендована література:

18 с.301-303; 26; 27;38 с.331-339; 41;49; 54; 58; 59 с.98-213; 63.

Тема 13. Формування засад ринкового господарства в Україні (90-ті рр. Хх ст.). План

1. Сутність проблем соціально-економічного реформування української економіки в перші роки незалежності;

2. Економічне становище української держави в другій половині ХХ ст.;

3. Сутність і принципи «реформ заради добробуту»;

4. Особливості розвитку економічної думки в 90-ті рр. ХХ ст., економічні школи та економічні концепції.

Методичні рекомендації до теми:

24 серпня 1991 року Верховна Рада проголосила Акт незалежності України. Цей день відкрив нову еру в історії нашої держави. Одним із найважливіших завдань, що постали перед першим всенародно обраним Президентом України Л. Кравчуком, Верховною Радою та урядом: забезпечити українському народові нормальні умови життя, підняти рівень його добробуту.

У березні 1992 р. Верховна Рада України затвердила "Основи національної економічної політики". У документі передбачалася структурна перебудова господарства України. Велике значення надавалося конверсії оборонної промисловості, перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів на користь тих виробництв, які забезпечують населення споживчими товарами.

Разом з тим економічні перетворення йшли надзвичайно повільно. Український народ, тривалий час перебуваючи в колоніальному становищі, втратив колишні демократичні інститути і традиції самоврядування, а тому змушений в процесі державотворення спиратися на реалії, успадковані від імперсько-тоталітарних структур, як в політиці, так і в економіці. Із жовтня 1992 р. Верховна Рада України затвердила нового прем'єр-міністра Л. Кучму, колишнього директора найбільшого воєнного заводу "Південмаш". У листопаді новий уряд прийняв принципове рішення про вихід з рубльової зони. В країні була введена власна національна валюта. У 1994 р. економіка країни виявилася на межі краху. ВВП порівняно з попереднім роком впав на 23%. Влітку 1994 р. новим Президентом України було обрано Леоніда Кучму, на якого покладалися великі надії. Він спирався на підтримку промислового директорату, частини державної номенклатури та лівих політичних сил. До того ж Москва ясно дала зрозуміти, що його прихід до влади був би для неї бажаним. Кучма вів передвиборну боротьбу під гаслами радикальних економічних реформ, відновлення зв'язків з Росією та іншими країнами СНД, боротьби з корупцією та організованою злочинністю. У перші 2—3 роки після проголошення економічного курсу Л. Кучми в українській економіці намітилися певні позитивні зрушення. Почалась реальна приватизація. Зниження інфляції сприятливо вплинуло і на стабілізацію курсу національної валюти щодо долара. У вересні 1996 р. була проведена грошова реформа. Разом з тим було також здійснено лібералізацію цін, валютного курсу, механізмів зовнішньої торгівлі, роздержавлення земель, почав розвиватися ринок цінних паперів. Усунуто таке потворне породження адміністративної системи, як тотальний товарний дефіцит.

У 1997 р. вперше проявилася і різниця в ефективності роботи державних підприємств і акціонерних товариств. Дані економічних досліджень за галузями, в яких державний сектор не регулював ціни, свідчили, що при загальному для обох груп погіршенні об'ємних показників недержавні підприємства краще використовували працю і капітал, досягли вищої рентабельності. Значною мірою існуюча податкова система об'єктивно сприяла формуванню "тіньової" економіки, що становить значну загрозу для економічної безпеки держави (втрати державного бюджету від "тінізації" економіки, за словами Президента України, становили 12—15 млрд грн на рік).

Після невпинного економічного занепаду протягом десяти останніх років перебування В. Ющенка на посаді прем'єр-міністра України повернуло українцям віру в можливість стабільної економіки ти поліпшення життя, відновило довіру до нашої держави з боку Заходу, одним із свідчень чого стало рішення Ради ЄС у жовтні 2000 р. про вилучення України з переліку країн з неринковою економікою.

В період формування ринкових засад в української економіки в 90-ті роки ХХ сторіччя в циклі праць нобелевських лауреатів Дугласа Норта та Роберта Фотеля зосереджувалася увага на функціях суспільних інститутів для забезпечення економічного зростання різних країн та зазначалося, що організаційні зрушення можуть мати важливіше значення для розвитку суспільства, ніж технічні нововведення., висловлювалася думка про те, що криза в країнах Східної Європи та колишнього Радянського Союзу і була зумовлена помилковою оцінкою ролі та значення соціальних інституцій.