Рекомендована література:

1 с. 296-299, 305-309; 6; 7; 8 с.314-322; 24 с. 152-185; 34; 47.

Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина хх ст.). План

1. Сутність, складові й тенденції розвитку економіки Франції у 50-70-ті рр. ХХ ст.;

2. Форми та сутність науково-технічної революції у другій половині ХХ ст.;

3. Поняття «Рейгономіка» та її результати;

4. Сутність ідей неоінституціоналізму та неокейнсіанства.

Методичні рекомендації до теми:

Починаючи роботу над темою зверніть увагу на те, що важливою особливістю повоєнного розвитку Франції було збільшення обсягу інвестицій. Як і в інших економічно розвинених країнах, зменшилася частка виробничих і збільшилася частка невиробничих вкладень. Значно посилилося державне втручання в господарське життя.

Франція першою серед економічно розвинених держав стала на шлях програмування національної економіки.

У 1954—1957 рр. господарство Франції розвивалося за планом модернізації економіки. У 1958—1961 рр. було проголошено перехід від протекціонізму до "відкритої економіки".

Повоєнний період характеризувався швидким зростанням концентрації та централізації капіталу. Цей процес відбувався у двох напрямах: злиття великих і середніх капіталів, розорення і об'єднання невеликих сімейних і ремісничих підприємств.

Однією з ознак французької економіки було зміщення позицій іноземного капіталу. Економіка Франції у 70 — 80-х роках розвивалася надзвичайно динамічно. Однак на початку 80-х років у Франції спостерігалися значний бюджетний дефіцит, посилення інфляції.

80-ті роки в США — це роки президентства Р. Рейгана. Два строки — з 1980 по 1988 р.— Рейган та його адміністрація перебувають при владі. Рейган увійшов в icтopiю з власною програмою соціально-економічного розвитку країни — «рейганомікою».

У «рейганоміці»та концепції «сильної Америки» відбито прагнення великого капіталу США обмежити державне регулювання економіки і «оздоровити» її за рахунок гри вільних ринкових сил, тобто ліквідації державних перепон для діяльності монополістичного капіталу та посилення воєнно-політичного тиску США на світовій арені.

Особливістю методології неокейнсианства в порівнянні з теорією Кейнса є переважання кількісного аналізу і вивчення економіки в розвитку під впливом НТП. Звідси - зміна проблематики теорій державного регулювання: від концепцій зайнятості і розробки антикризових програм економісти перейшли до розробки концепцій економічного зростання і шляхів забезпечення його сталості. Найбільш значний вплив на економічну практику в цьому напрямі надали роботи А. Хансена и Л. Харріса.

Економічна криза 1973-1975 рр. сприяв формуванню нової течії - посткейнсіанства - визнаним лідером якого є представниця англійської кембріджської школи Дж. Робінсон. Її теорія - посткейнсіанске трактування економічної ролі держави. Посткейнсіанці звинуватили неокейнсіанців в тому, що вони приписували теорії Дж.М. Кейнса статистичний характер. Особливістю посткейнсіанства є критичний аналіз теорій "граничної корисності" і "граничної продуктивності капіталу", спроба спертися на класичну буржуазну політекономію, введення в сферу дослідження соціальних інститутів (наприклад, вивчення ролі профспілок).