Тема 4: Сценарна основа й композиція науково-популярного й навчального фільму. Особливості організації матеріалу й засоби виразності. Анімаційний метод відображення матеріалу.

Процес роботи зі сценаристом у навчальному ТБ - це насамперед підготовка до екранної лекції, адже сама назва жанру – учбовий чи навчальний фільм, - визначає ступінь утилітарності, слово в такому сценарії повинно бути конкретним і лаконічним. Зайва образність і складність синтаксичних побудов може спричинити ускладнення в засвоєнні матеріалу. У роботі над літературним сценарієм потрібно уникати зайвого перебільшення об’єму інформації, суто наукових термінологічних оборотів і специфічних понять. У такому фільмі не можна забувати про особливість глядацького сприйняття, більшість людей зусереджує увагу на головному протягом декількох хвилин. Потім увага поступово розсіюється.

Для того, щоб створити оптимальний баланс між активною і пасивною глядацькою увагою, у сценарій фільму вводяться невеликі епізоди, розраховані не на раціональне, а на емоційне сприйняття глядача. При цьому, такі епізоди не повинні відволікати від загальної теми фільму, а навпаки - уточнювати, підтверджувати або доповняти сказане раніше.

Для більш комфортної подачі матеріалу, сценарій поділяється на глави (не більш 4-5, перша - найтриваліша, тривалість кожної з глав, у середньому - 7 хв). Кожна глава - новий епізод, як новий абзац або параграф у підручнику.

Щодо навчального фільму, його сценарій припускає, що:

• Учні (студенти) вже мають (або не мають) базове знання матеріалу для подальшого сприйняття теле уроків.

• Необхідно відповісти на всі питання по темі, які підіймаються в програмі.

• Підтримка інтересу глядачів під час заняття, урахування особливостей концентрації уваги. Можливо буде досить зміни тембру голосу, зміни картинок і манери виступу. Так само досить ефективна зміна раціональної інформації на ту, котра впливає на емоційне сприйняття (милування квіткою, що розпускається, у фільмі про розмаїття суцвіть).

Особливості організації матеріалу в навчальному фільмі:

• Чіткість, стислість і простота лексичних оборотів.

• Розведення сухої інформації гумором або питанням, що припускає подальший розвиток теми.

• Використання питань, що підігрівають інтерес до досліджуваної теми, що змушують задуматися й поринути в матеріал.

• Енергійність у побудові відеоряду, якщо це можливо й не дисонує з тематикою фільму, щоб утримувати увагу глядачів.

• Матеріал необхідно розділити на 5-7- хвилинні блоки, що перемежовуються обговореннями. Можна чергувати лекцію й живе спілкування з аудиторією.

Кілька пунктів або подій повинні явно відрізнятися від усієї розповіді, щоб студент або школяр міг безпомилково визначити головне. Ці пункти або події можна повторювати рефреном для кращого закріплення й засвоєння матеріалу.

• Необхідно триматися виваженої манери поведінки, зовнішності та мови диктора або лектора – іх голос і фактура не повинні дратувати й привертати надмірну увагу.

• Неможна відходити від теми лекції, забігати далеко вперед.

• Краще чергувати всі структурні елементи фільму: спостереження, діалог, демонстрація, монолог, закадровий текст, технологія.

• Якщо фільм містить складні термінологічні побудови, їх краще повторити й ретельно роз'яснити.

• Не бажане використання письмового тексту (якщо це не стосується вивчення мови й синтаксису).

Тоді композиція сценарію учбового фільму буде виглядати так:

Експозиція - заявка теми.

Зав'язка - пояснення, для чого й де можна буде використати знання, здобуті під час перегляду.

Розвиток дії - основний обсяг інформації, лекція.

Кульминиция - демонстрація результату, якісна зміна з моменту початку фільму.

Розв'язка - висновки, узагальнення, повторення головного.

У більшості випадків слово у навчальному фільмі стає усього лише коментарем до того, що відбувається на екрані, тому при створенні сценарію рекомендується щільне співробітництво з консультантами.

На відміну від учбового ТБ, сценарій науково-популярного фільму збагачений метафорами, алегоріями й іншими засобами виразності. Слово й зображення можуть дисонувати між собою в ім'я народження нового змісту по принципу контрапункту.

Сценарій науково-популярного фільму більш аналітичний, аніж публіцистичний, він вимагає високої майстерності сценаріста й його поглиблених знань по проблемі. У науково-популярному фільмі встановлюються причинні зв’язки, ставляться питання, відповіді на які шукаються протягом усього фільму разом із глядачем, у сценарій включають несподівані або невідомі раніше факти, щоб змінити звичне ставлення глядача до проблеми (на зразок, поворотній події в ігровому кіно) - фільм-гіпотеза або дослідження.

Тоді композиція сценарію науково-популярного фільму буде виглядати так:

Експозиція - заявка теми в сенсаційній формі.

Зав'язка - виклад традиційного відношення до теми й нетрадиційна гіпотеза.

Розвиток дії - розвиток конфлікту між науковими знаннями, факти й аргументи.

Кульминиция - найважливіший аргумент, «цвях» програми.

Розв'язка - висновки, іноді носять дедактичний характер, але в максимально лояльній формі, пропонують самостійно сформувати відношення до явища або проблеми.

Науково-популярний фільм сприймається легше, тому що конкретні факти подаються в художній формі, а ставка робиться не тільки на раціональну, але більшою мірою на емоційну природу людини.

Повністю специфічними для науково-популярного кіно (так і близькі до нього за виразністю можливості науково-дослідницького й навчального кіно) є методи кінематографічного моделювання процесів і закономірностей, що досліджуються непрямими засобами й недоступні візуальному спостереженню. Цих методів – два. Перший з них - метод речовинного моделювання - був перенесений у кінематографію з фізичних аудиторій і тільки збагачений технікою покадровой мультиплікаційної зйомки. Цей метод полягає в конструюванні й зйомці речовинної моделі механізму або організму, у яких протікає недоступний візуальному спостереженню процес. Уперше об'ємно-мультиплікаційне, речовинне моделювання було застосовано ще в дореволюційній Росії в 1911 році при зйомці науково-популярного фільму "Електричний телеграф". Інший вид моделювання, власне кінематографічний, також був уперше застосований В. Старевичем у тім же 1911 року для фільму "Поширення електромагнітних хвиль вібратором Герца". От що згадує про фільм Н. Баклін: «Завдання цього фільму складалося в зображенні динамічної схеми виникнення електричного поля у вібратора, утворення силових ліній, отшнуровувания їх від вібратора й відходу в простір. Вирішили ми це завдання за допомогою мальованої мультиплікації».

У наш час графічна мультиплікаційна та об'ємно-мультиплікаційна анімація застосовується надзвичайно широко. Залежно від завдань, які ставляться в кожному конкретному випадку, вона ділиться на образотворчу й знакову. Образотворча створює графічні моделі, що зберігають подібність із об'єктами, у яких розвиваються зображувальні процеси (мультиплікаційні схеми працюючого серця, утворення суміші в карбюраторі автомобіля, роботи письменника над рукописом і багато інших, найрізноманітніші). Знакові моделі оперують символами, що не претендують на зовнішню подібність із зображуваним (моделі атома, сонячної системи, розподілу клітинного ядра, військової операції й ін.).

Можливості знакової мультиплікації використані ще недостатньо. Не виключено, що вона стане новою "штучною мовою" науки, здатною описувати процеси, що розвиваються у взаємодії багатьох змінних факторів і не доступні опису на існуючих "штучних мовах". Але поки що знакова мультиплікація є тільки одним із засобів науково-популярного кіно, що використовується в тих випадках, коли об'єкт не може бути візуально відображений. І навіть у цій якості вона використовується ще недостатньо.