Розділи посібника «Телевізійне дійство» та «Науково-популярні та учбові формати сучасного телебачення»

курсу «Телережисура»

для студентів 4 курсу спеціальності 6020200

«Кіно-, телемистецтво», спеціалізації «Режисура телебачення»

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

Харків

2011

УДК

ББК

Друкується за рішенням ради

факультету кіно- та телемистецтва

(протокол №... від... 20__ р.)

Рекомендовано кафедрою телебачення

(протокол №..... від...20__ р.)

Рецензенти:

Укладач: Кучеренко О.Г., викладач кафедри телебачення

М 54

Телережисура: Розділи посібника «Телевізійне дійство» та «Науково-популярні та учбові формати сучасного телебачення» до курсу «Телережисура» для студ. 4 курсу 6020200 «Кіно-, телемистецтво», спеціалізації «Режисура телебачення» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» / Харк. держ. акад. культури; Уклад.:. Кучеренко О. Г. — Х., 20__. — __ с.

Навчальний курс «Телережисура» є базовим для підготовки бакалаврів (спеціалістів) спеціалізації «Режисура телебачення». Зміст курсу покликаний дати студентам загальне уявлення про специфіку основних етапів еволюції кіно -, телемистецтва, функції сучасного телебачення, роди, види та жанри екранних творів та загальні тенденції їх розвитку, сформувати вміння формувати режисерський задум екранного твору у різних жанрово-видових формах телевізійних дійств, науково-популярних та учбових фільмів чи телепрограм, здійснювати формоутворення екранного продукту на основі його жанрово-тематичної та видової природи, розробляти постановчий та технологічний проект виробництва екранного продукту, виробити навички монтажного аудіовізуального мислення та організації роботи з творчо-виробничим колективом.

ЗМІСТ

Вступ

Заліковий модуль 8.

Змістовний модуль 11. Телевізійні дійства

Тема 1. Жанрова специфіка телевізійного дійства і його різновидів: публіцистичні - інтерв'ю-портрет, проблемне інтерв'ю, дискусія, бесіда, змагальницькі - конкурс, вікторина.

Тема 2. Основні складові постановчого плану телевізійного дійства. Сценарний план і літературний сценарій телевізійного дійства.

Тема 3. Особливості дійового аналізу телевізійного дійства. Образ ведучого.

Тема 4. Особливості мізансценувания, оформлення декорацій, формування знімальних і монтажних рішень, а також розміщення камер для телевізійного дійства.

Тема 5. Етапи проведення телевізійного дійства.

Практичні заняття

Самостійна робота

Контрольні питання до модуля

Змістовний модуль 12. Науково-популярні та учбові формати сучасного телебачення.

Тема 1. Пізнавальна функція телебачення. Історія становлення та особливості розвитку науково-популярного та учбового ТБ.

Тема 2. Види і форми науково-популярних фільмів та программ та їх призначення. Навчальний фільм (програма) як самостійний елемент телевізійного мовлення й частина лекційного курсу дисципліни.

Тема 3. Відмінності та схожість науково-популярного і учбового кіно з публіцистичним та художнім кіно. Метод викладення матеріалу в залежності від жанрового різноманіття науково-популярних фільмів. Проблеми створення образу в науково-популярному та навчальному фільмах.

Тема 4. Сценарна основа й композиція науково-популярного й навчального фільму. Особливості організації матеріалу й засоби виразності. Анімаційний метод організації матеріалу.

Тема 5. Знімальні й монтажні рішення науково-популярного фільму. Склад знімальної групи в науково-популярному й навчальному ТБ. Роль автора й режисера.

Практичні заняття

Самостійна робота

Контрольні питання до модуля

Вступ

Дисципліна «Телережисура» є базовою (наскрізною) для студентів спеціалізації «Режисура телебачення». Вивчення цієї дисципліни забезпечує оволодіння студентами знаннями, вміннями та навичками створення екранних творів різноманітних жанрів, засвоєнню специфічної професійної термінології.

Метою проведення лекційних, практичних і індивідуальних занять по тематичному розділі "Телевізійне дійство" та "Науково-популярні та учбові формати сучасного телебачення" як частини курсу "Режисура телебачення" є підготовка студентів до професійної роботи на телебаченні в якості режисера, знайомство з головними аспектами створення телевізійних продуктів у різних жанрово-видових формах науково-популярних і навчальних фільмів і телепрограм, телевізійних дійств і їхніх різновидів - публіцистичних (телевізійний портрет, інтерв'ю, бесіда, дискусія і її різновиди (дебати, диспут)) і змагальницько-ігрових (конкурси, вікторини). Крім того, методичні вказівки спрямовані на оволодіння студентами специфікою відповідної сценарної, постановчої і знімально-монтажної роботи при створенні продуктів цього типу.

Вимоги до знань, умінь та навичок

У результаті вивчення тематичних розділів «Телевізійне дійство» та «Науково-популярні та учбові формати сучасного телебачення» студент повинен:

Знати:

• головні поняття за тематичними розділами,

• специфіку основних етапів створення екранних продуктів у цих жанрово-видових формах

• термінологію за фахом;

Вміти:

• Формувати режисерський задум екранного твору у різних жанрово-видових формах телевізійних дійств, науково-популярних та учбових фільмів та телепрограм;

• Здійснювати формоутворення екранного продукту у вищеназваних жанрах на основі його жанрово-тематичної та видової природи, знаходити форми втілення режисерського задуму в залежності від наявних технологічно-виробничих можливостей;

• Розробляти режисерський сценарій екранного продукту у вищеназваних жанрах, застосовувати засвоєні методики фахової діяльності в роботі над екранним твором;

Мати первинні навички:

• керування творчо-виробничим колективом

• монтажного аудіовізуального мислення.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 11.

Типологія різних жанрів телевізійних дійств.

Постановчий план, сценарний план та літературний сценарій телевізійного дійства.

Особливості дійового аналізу телевізійного дійства.

Образ ведучого телевізійного дійства.

Особливості мізансценувания і знімально-монтажних рішень телевізійного дійства.

Телевізійне дійство - подія, спеціально організована для показу по телебаченню.

Мізансцена – розташування та переміщення дійових осіб у просторі, що виявляє їх завдання та взаємовідносини.

Зйомочно-монтажне рішення – вибір системи крупностей кадру, ракурсів, темпоритму монтажу, основних рішень та прийомів монтажної організації знятого матеріалу.

Інтерв'ю-портрет - жанр художньої публіцистики, що представляє собою розмову ведучого із соціально значимою особистістю з метою створення засобами екранної виразності особистого (творчого, психологічного та ін.) портрету особистості.

Тема 1. Жанрова специфіка телевізійного дійства і його різновидів: публіцистичні - інтерв'ю-портрет, проблемне інтерв'ю, дискусія, бесіда, змагальницькі - конкурс, вікторина.

Насамперед , приступаючи до вивчення особливостей телевізійного дійства і способів його існування на ТВ, відзначимо, що його можна віднести до такої жанрово-видової форми сучасного телебачення, що (у всіх різноманітних її проявах) має на меті твердження (декларування) перед глядачем деякої єдиної, соціально важливої ідеї для усіх випусків циклу кожної даної програми. Тому можна затверджувати, що телевізійне дійство має ознаки публіцистичності, і при цьому необхідно пам'ятати, що публіцистика (від лат. publіcus - суспільний, народний) - діяльність, присвячена висвітленню актуальних проблем і подій поточної життя. Вона відіграє важливу роль, впливаючи на соціальні інститути, служачи засобом суспільного виховання, способом організації і передачі соціально важливої інформації. Основні ознаки тут - актуальність тематики, масштаб і оригінальність творчого осмислення конкретних проблем і подій навколишнього світу, а також здатність створити художній образ на основі реального життєвого матеріалу. Звідси основні вимоги до телевізійних дійств: етика, емоційна виразність, здатність автора за індивідуальними рисами побачити типове, загальнолюдське, представити історію і боротьбу на екрані конкретних особистостей як драму, зі своїм конфліктом і його дозволом.

Вивчаючи жанрові особливості телевізійного дійства, підкреслимо, що жанр доцільно визначати виходячи з життєвого матеріалу, авторської задачі і способів її рішення. Подібний "функціональний" підхід цілком можна застосувати в даному разі. Класичне для режисури вираження "жанр - це відношення (тут - до відображуваного життєвого матеріалу), що визначає міру умовності" допоможе визначити інтонацію телевізійного дійства, зробивши його більш насиченим емоційно - критичним, іронічної, ліричним, гумористичним і т.д.

Жанри телевізійного дійства велико представлені такими публіцистичними жанрами, як інтерв'ю (насамперед , портрет), дискусія, бесіда, у яких основним зображувально-виразним засобом виступає слово, жива людська мова, а формою існування - діалог чи полілог (спілкування), мають особливе значення для телебачення, оскільки комунікативний процес, виражений переважно мовою з доповненням міміки і пантоміміки, являє собою одну з основ телебачення як соціальної системи, впрямую відповідаючи природі екрана. Навіть така жанрово-видова форма дійства, як конкурс, не обходиться без словесного вираження чи оцінки відносини до того, що відбувається, зі сторони учасника, болільника чи ведучого, не говорячи вже про вікторину, де боротьба між учасниками змагання виражається в словесній формі.

Нагадаємо, що телевізійне дійство - це подія, спеціально організована для показу по телебаченню та выдбувається у визначеному просторі та у безперервному лінійному (що послідовно розгортається) часі. У цьому знаходяться основи видовищности подібного роду жанрових різновидів екранного продукту. Його тема й ідея повинні бути соціально важливими, орієнтованими на показ, висвітлення, аналіз актуальних для цільової глядацькой аудиторії проблем. У ньому повинний бути присутнім конфлікт як відображення боротьби протилежних (чи, як мінімум, незбіжних) позицій, поглядів, що існують у суспільстві, на запропоновану тему. Телевізійне дійство повинне розвиватися як процес вирішення цього конфлікту. Конфлікт між учасниками може бути представлений і в змагальницьких формах (вікторина, конкурс) - у більш явній, однозначній формі, і в більш схованої, як у портреті чи бесіді, коли він виявляється в традиційній розбіжності позицій і цілей ведучого й інших діючих осіб.

Одна з найбільш розповсюджених жанрових форм телевізійного публіцистичного дійства - інтерв'ю (як портретне, так і проблемне). Інтерв'ю (англ. іntervіew - зустріч, бесіда) - жанр публіцистики, що представляє собою розмову ведучого із соціально значимою особистістю по актуальних питаннях. Природа екранного інтерв'ю - діалог як спосіб одержання суспільно значимої інформації з першоджерела (від її носія), причому "у присутності" телеаудиторії, що є реальним слухачем і глядачем, буквально очевидцем цього діалогу. У силу аудіовізуального характеру телевізійної комунікації джерелом інформації стає вже не тільки звучна мова з усім багатством її риторики, інтонаційного, емоційного фарбування, але і міміка, жест, поводження співрозмовників, а нерідко і навколишнє їхнє середовище (інтер'єр приміщення, ландшафт, оточуючі люди й ін.). Саме це лежить в основі видовищности жанру інтерв'ю.

Що стосується портретного інтерв'ю, те його ціль - по можливості всебічне розкриття особистості співрозмовника, проникнення в його внутрішній світ, аналіз духовно-морального життя героя. Щоб доторкнутися до його внутрішньої організації, особа, що веде (ведучий програми) повинний розібратися в суб'єктивному світі героя, зрозуміти його внутрішній стан, зазирнути в його чуттєво-емоційну сферу. Тільки в цьому випадку вдається виявити духовні джерела поводження конкретної особистості. Переважне значення тут знову ж здобувають соціально-психологічні й емоційні характеристики, виявлення системи цінностей героя програми. Можна сказати, що портретне інтерв'ю так само відрізняється від виступу людини в телехроніці, як фотографія на паспорт від добутку фотохудожника, що зняв на камеру те ж обличчя. Однак головним виразним засобом в інтерв'ю є, зрозуміло, сам герой - його відповіді, його розгорнутий монолог, зовнішній вигляд, манера триматися. У випадку, якщо інтерв'ю береться "на території героя" - у нього будинку, на роботі, словом, місці, де він особистісно виявляє себе, про героя здатне без слів розповісти і навколишнє оточення.

У ході портретного телеінтерв'ю герой може постати перед глядачем, розповідаючи про свої відносини з іншими людьми, про протистояння проблемам буття, про свої моральні шукання (чи відсутності таких), про твердження принципів, у які він вірить, що представляються йому непорушними. Людина в інтерв'ю може говорити не тільки про себе, але в цьому теж відіб'ється його особистість, система поглядів і цінностей, мотиви й ідеали, якими він керується. Іноді жанр портретного інтерв'ю стає своєрідним документом часу, малюючи образ не тільки однієї людини, але і цілого покоління.

Вимовлений гостем програми текст сам по собі не дає повного представлення про характер людини, найважливіше тут - непідроблені емоції всіх учасників програми (як героя, так і ведучого), та сама невербальна інформація, що змушує вдивлятися в обличчя на екрані, сопереживать учасникам передачі. Такі можливості жанру портретного інтерв'ю - у ньому мова, як правило, йде про глибоко особисте, але через нього осягаються соціальні закономірності. Тому портретне інтерв'ю повинне носити яскраво виражений особистісний характер. Емоційність і типізація, а також (у меншій мірі, дозволеній в ході інтерв'ю) авторська інтерпретація і трактування, зрештою, і допомагають створити художній образ наших сучасників - людей різних соціальних груп, яких хвилюють ті ж проблеми, що і глядачів.

В основі привабливості портретного інтерв'ю - гранично загострений психологізм, інтерес до внутрішнього світу людини, націленість не тільки на опис соціально детермінованих вчинків особистості, але і на щирі прояви людини, тому що в сучасній соціальній дійсності зросла роль суб'єктивного фактора.

Проблемне (аналітичне) інтерв'ю, як виявляється із самої назви цього різновиду жанру, присвячується аналізу якої-небудь актуальної проблеми, причому гість програми виступає в ролі експерта по цій проблемі. "Експерт" має великі знання по проблемі в зв'язку з тим, що він або досить тривалий час вивчав її, або є учасником (ініціатором) подій, у яких виявлялася ця проблема. Об'єктом інтересу ведучого програми стають не тільки факти, але і їхні коментарі з боку гостя програми, його думка про причини і можливі наслідки подій, зв'язок даних проблем і подій з іншими. Природа конфлікту тут - знову ж у розбіжності позицій ведучого (що представляє інтереси глядача) і "експерта" чи учасника подій, що є проявом проблеми. Останній природним образом хоче виставити себе в кращому світлі, іноді - приховати від публіки які-небудь невигідні для нього сторони проблеми.

Згадаємо і два інших жанри телевізійних публіцистичних дійств. Бесіда - діалог (полілог), думки учасників якого доповнюють один одного, але не конфліктують. Варто помітити, що в чистому виді бесіда на екрані практично не існує, оскільки в зв'язку зі зниженим рівнем конфлікту вона маловидовищна. Інтерес глядачів до бесіди може ґрунтуватися як на предметі бесіди, так і на тім, наскільки цікаво подані повороти в обговоренні, у добірності думки і пропонованої форми, у яку ця думка наділяється. Найчастіше предметом бесіди можуть бути проблеми наукового чи мистецтвознавчого характеру.

Дискусія, а також її різновиди (дебати, диспут) - діалог (полилог), думки учасників якого протилежні. Це - найбільш конфліктна форма публіцистичного дійства, і тому потенційно - найбільш видовищна. Дискусія (від лат. dіscussіo - дослідження, розгляд, обговорення) - жанр, притягальний для телеекрана, тому що демонструє процес живої думки, її народження, розвиток і рух до мети, що відбуває на очах у глядачів. Зіткнення різних думок включає телеаудиторію в процес дослідження, активізуючи інтелектуальну діяльність, переборюючи пасивність, характерну для сприйняття готових істин. Предмет суперечки повинний відповідати тим вимогам, що приводилися вище стосовно до інтерв'ю-анкети: тема досить дискусійна, припускає, принаймні, кілька варіантів можливого її рішення, вона зрозуміла глядачам настільки, що вони можуть почувати себе арбітрами. Нарешті, предмет дискусії, безумовно, повинний бути загальноцікавим, соціально значимим.

Словесним (переважно) жанром з погляду основних виразних засобів є вікторина - один із змагальницьких різновидів телевізійних дійств. У ході вікторини йде боротьба за перемогу - у рівні ерудованості, кмітливості, швидкості розуму, психологічної стійкості. Неперевершеним прикладом телевізійних дійств у цих жанрах були і залишаються знамениті "Що? Де? Коли?" і "Поле чудес".

Боротьба за перемогу характерна і для конкурсу - але тут змагання йде вже по таких якостях, що визначають насамперед фізичну (але нерідко - у комплексі з інтелектуальною) перевага учасника - сила, спритність, швидкість, витривалість, мистецтво виконання. На вітчизняному екрані це такі програми, наприклад, як "Україна має талант", "Х-фактор", "Шанс", "Богатирська сила", а також всесвітньо відоме "Ключі від Форту Байярд".

У ході цих програм - під керуванням ведучих - боротьба розвивається таким чином, щоб перемога "спрацювала" на декларацию і підтвердження визначеної ідеї, загальної для всього циклу - що для сучасної людини, його успіху-"перемоги" у соціумі актуальні ті чи інші якості, як інтелектуальні, так і фізичні.

При розробці задуму телевізійного дійства важливо звернути увагу і на його мету, що як правило, пов’язана з особистими цілями тих осіб, що беруть участь у програмі і становляться прикладом для глядачів – розібратися у собі, своїх психологічних проблемах, щось довести собі чи оточуючим та ін.