Тема 2. Побутова техніка та електроприлади.

1. Види побутових приладів та приєднання їх до мережі

2. Правила експлуатації комп'ютерної техніки.

3. Устрій, різновиди, правила експлуатації пилососів.

1.Види побутових приладів

Електронагрівальні прилади одержали широке поширення. Приклади виконання деяких з них показані на мал. 1-4 з єдиною метою пояснити схеми їхнього включення. Розповсюджені побутові електроприлади з ескізами, технічними характемалтиками, позначеннями й розшифровкою знаків, нанесених на прилади.

Мал 1. Праска (а), плитки з відкритою (б) і закритою (в) спіралями. Схема нагрівального приладу із двома ступенями нагрівання (г) і трубчастих нагрівальних елементів

У всіх побутових електронагрівальних приладах нагрівається спіраль із жаростійкого дроту або плоскої стрічки (звичайно з ніхрому), коли по ній проходить струм.

У прасці (мал. 1, а) дротова спіраль 7 укладена в порцелянові намиста й покладена в пази 6 підошви праски. Кінці спирали приєднані до штирків 1, на які надягають гнізда приладової розетки 5 знімного шнура 3. В іншій конструкції стрічка 8 навита на пластину 9 з міканіту (склеєні шматочки слюди). Такий нагрівальний елемент містять між двома електроізолюючими пластинами й кладуть на підошву праски. У сучасних конструкціях прасок трубчастий нагрівач незмінюваний - він покладений у підошву праски. У цей час прості праски (мал. 1, а) застосовують рідко. Звичайно праски постачають терморегуляторами, а іноді й зволожувачами.

У плитці на мал. 1, б спіраль 10 покладена в пази керамічної підстави 11. Плитки з відкритими спіралями ще перебувають в експлуатації, але вони далеко не досконалі. До відкритої спіралі легко доторкнутися, а це небезпечно, тому що спіраль перебуває під напругою. Крім того, спіраль легко облити, наприклад киплячим молоком, що значно скорочує строк її служби.

У сучасних плитках одного з виконань (мал. 1, в) спіраль 15 звичайно перебуває в герметично закритій коробці 14, що заповнена матеріалом, що електрично-ізолює спіраль від металевого корпуса коробки й сприяє гарній теплопровідності. Приблизно так само влаштовані конфорки багатьох електричних плит. Поширено нагрівальні прилади з декількома ступенями нагрівання. Схема плитки із трьома ступенями нагрівання показана на мал.1, г. У неї є дві спіралі (або ж одна двосекційна спіраль), які за допомогою перемикача 18 можна або відключити, або включити трьома способами: обидві спіралі включаються послідовно - їхні опори складаються (R+R), струм зменшується вдвічі, а потужність - учетверо; включається одна спіраль (R); включаються дві спіралі, з'єднані паралельно (R/2), і дають подвійну потужність. У плитці на мал. 1, м застосовані трубчасті нагрівальні елементи (ТЕН) 16 й 17. У плитках із трубчастими нагрівальними елементами є сигнальна лампочка 19, що горить, коли плитка включена.

Плитки зі східчастим регулюванням температури за допомогою перемикача витісняються плитками з безступінчастим регулюванням температури. При включенні такої плитки спочатку ручку регулятора повертають до упору, що відповідає найбільшій температурі (потужності). Після закипання їжі ручку переводять у проміжне положення, при якому температура буде автоматично підтримуватися з невеликими коливаннями на певному рівні, причому чим далі від максимальної вставки встановлена ручка, тим температура нижче.

На мал.2, а показаний електрочайник з герметично схованим нагрівальним елементом 2, виводи від якого на штирки 1 для приєднання шнура ізольовані намистом 3. Чайник має теплоізолюючі ніжки 4. Усередині чайника на мал. 2, б є ТЕН 5. У ряді конструкцій електрочайників й електросамоварів є термообмежувач, а також датчики, що відключають електросамовар при википанні води.

Мал 2. Прилади для кип'ятіння води - електрочайники (а й б), заглибний кип'ятильник (в)

Кип'ятильник (мал. 2, в) виконаний із трубчастого нагрівача 7. Включати його можна тільки тоді, коли він повністю занурений у воду, інакше він перегріється й згорить. На рукоятці 6 зроблена напис, наприклад «1000 Вт 220 В, без води не включати» і т.п.

Мал. 3. Опалювальні прилади

В електричному каміні (рефлекторі) спіраль 3 (мал. 3, а) розміщена на порожньому керамічному конусі 4, що закінчується цоколем 2, що угвинчений у патрон 1.

В електричному каміні (мал. 3, б) спіралі 5 й 6 потужністю 400 й 600 Вт відповідно укладені в напівпрозорі кварцові трубки, які збільшують частку випромінювання у звичайному тепловому потоці. Спирали мають роздільні вимикачі (на малюнку не видні). Корпус7 можна повертати навколо його осі 8.

На мал. 3, у показаний електричний камін, у якому спеціальний пмалтрій імітує ефект палаючого полум'я. На мал. 3, м видні два нагрівачі 9, клавішні вимикачі 12, лампа 10, що створює підсвічування, і обмотки низькооборотного електродвигуна 11, що приводить у рух фасонні лопати. Світло лампи, проходячи через щілини, утворені при обертанні лопат, створює на декоративній панелі (на ній зображені дрова, вугілля) ефект мерехтіння тліючого вогню, а на вертикальній стінці - мов, що бігають, полум'я.

Потужність нагрівача можна регулювати, включивши або один, або два нагрівачі. Імітуючий пмалтрій (лампа й електродвигун) включаються або окремо, або разом з першим нагрівачем.

Варто тут же попередити про те, що у квартирах, де напруга 127 В, користуватися електрокамінами не можна, тому що їхня потужність занадто велика.

З мал. 1-3 ясно видно, що всі електронагрівальні прилади незалежно від їхньої конструкції включаються в мережу за допомогою штепсельних розеток. Але в одних конструкціях шнур 3 знімний (див. мал. 1, а). З одного кінця в нього вилка 2, а з іншого - гнізда в корпусі 5 з ізолюючого матеріалу (іноді гнізда мають роздільні корпуси). Гнізда надіваються на штирки 1 (мал. 1, а й 2, а), до яких приєднуються кінці нагрівальної спіралі (стрічки). В інших конструкціях, наприклад на мал. 1, 2, шнур 13 приєднаний наглухо.

Зверніть увагу на те, що в уведення в плитку (мал. 1, б) на шнур 13 надіта пластмасова або гумова трубка 12, а на уведенні в приладову розетку 5 (мал. 1, а) надіта дротова пружина 4. Як трубка, так і пружина (застосовується й те, і інше) охороняють шнур від сильних перегинів, запобігаючи обламуванню провідників. Однак дротові пружини є тільки в застарілих конструкціях, тому що дріт сама по собі є провідником електричного струму й, отже, при порушенні ізоляції проведення дотик до дротової пружини небезпечно.

Кухонна стаціонарна електрична плита показана на мал. 4. Кожна конфорка й духова шафа мають кілька щаблів нагрівання (звичайно шість), що досягається перемиканням секцій нагрівального елемента в шести сполученнях.

Мал. 8. Стаціонарна кухонна плита

а - загальний вид (ескіз); б - схема включення в мережу однофазного струму; 1- конфорка; 2 - перемикач для регулювання ступеня нагрівання; три перемикачі для трьох конфорок, четвертий - для жарочної шафи; 3 - сигнальні лампи. Одна з них горить, якщо включено хоча б одна з конфорок; інша горить, коли включений жарочна шафа; 4 - жарочна шафа із заскленим вікном, усередині шафи освітлювальна лампа; 5 - висувний ящик: для сушіння посуду; 6 - штепсельна вилка із заземлюючим контактом; 7 - щиток із затискачами, розташований на задній стінці плити й закритий кришкою

Зверніть увагу на наступне:

1. Корпус стаціонарної електричної кухонної плити повинен бути обов'язково занулений або заземлений.

Тому для приєднання плит випускаються спеціальні штепсельні рознімання із захисним (заземлюючим, зануляючим) контактом. Принцип таких рознімань ілюструє мал. 5.

2. Не можна одночасно включати всі конфорки й жарочну шафа, тому що це викличе перевантаження мережі й приведе до відключення автомата.

3. Розміри (і потужності) конфорок різні. Потрібно користуватися тією з них, діаметр якої приблизно дорівнює діаметру каструлі, сковорідки, чайника,

4. Треба оберігати конфорки від вологи.

5. Електрична плита, на відміну від газової, дуже інерційна. Це значить, що навіть після відключення конфорки остигають повільно. Тому при готуванні злиденні потрібно через якийсь час перемкнути конфорку на більше низький щабель нагрівання, що позбавить їжу від підгоряння, бурхливого кипіння й, крім того, заощадить електроенергію.

Під’єднання побутових приладів до мережі

Приєднання побутових приладів до мережі виконується за допомогою штепсельних розеток по одній із двох схем, показаних на мал. 5.

Схема на мал. 5, а - двопровідна - застосовується в тих випадках, якщо конструкцією приладу не передбачається заземлення (занулення) його корпуса. Такі, наприклад, прилади, які показані на мал. 5-7. Ними користуються в сухих опалювальних приміщеннях без підвищеної небезпеки.

Схема на мал. 5, б - трьохпровідна. У ній провода від пластин 1 і 2 вилки 3 є робочими, тобто вони приєднують прилад до мережі. Пластина 4 - захисна (заземлююча або зануляюча): провід, від її приєднаний до корпуса приладу 5. Схема на мал. 5, б застосовується тільки в тих випадках, коли заземлення (занулення) передбачено конструкцією приладу. Приклад побутового приладу, що вимагає заземлення (занулення) корпуса, розглянутий вище (мал. 4),- це стаціонарна кухонна плита.

Зверніть увагу на вилку (мал. 5, б). Це - спеціальна вилка. Захисна (заземлююча, зануляюча) пластина 4 у неї довше й пластини розташовані так, що вилку в розетку можна включити одним-єдинним способом.

Мал. 5. Приєднання до мережі побутових електроприладів:

а - прилад, конструкція якого не передбачає заземлення (занулення) корпуса, приєднується двома проводами; б - прилад, конструкція якого вимагає заземлення (занулення) корпуса, приєднується трьома проводами, один із яких є заземлюючим (зануляючим); в - спеціальна вилка влаштована так, що при її включенні спершу приєднується заземлюючий (зануляючий) провід, а потім робочі провода. При відключенні вилки спершу від'єднуються робочі провода, потім заземлюючий (зануляючий) провід

Попередження. Заземлення (занулення) металевих неструмоведучих корпусів приладів є однієї, але далеко не єдиною мірою, що підвищує безпека. Однак безпека при заземленні (зануленні) корпуса підвищується тільки в тому випадку, якщо воно виконано правильно. При неправильно виконаному заземленні (зануленні) воно із захисної міри може перетворитися в джерело поразки електричним струмом. Тому категорично забороняється:

1. Прилаштовувати самим заземлюючий (зануляючий) провід, якщо він не передбачений конструкцією приладу.

2. Ліквідувати наявний у приладі заземлюючий (зануляючий) провід.

3. Перез'єднувати заземлюючий (зануляючий) провід з однієї пластини (штифта) вилки на іншу (інший).

4. Перез'єднувати (міняти місцями) провода, що підходять до штепсельної розетки.

5. Поєднувати один з робочих проводів із заземлюючим (зануляючий).