3. Основні показники техніки

Головними показниками діючої і новостворюваної технік є її продуктивність, надійність та економічність експлуатації. Продуктивність техніки визначається кількістю продукції, виготовленої в одиницю часу. Надійність техніки (технічних засобів) характеризується її здатністю без відмов давати продукцію заданого якості і в необхідній кількості або відповідати своєму технологічному призначенням протягом обумовленого періоду часу. Довговічність техніки залежить не тільки від специфічних якостей окремих технічних засобів і умов їх експлуатації, а й від темпів технічного прогресу, які визначають і моральний знос техніки і обмежують економічно доцільну довговічність тих чи інших машин, механізмів і технік тим часом, протягом якого з'являється більше досконала техніка. Економічність експлуатації техніки визначається витратою споживаних сировини, матеріалів, палива і енергії, а також вартістю допоміжних пмалтроїв, необхідних для створення нормальних умов викомалтання техніки. Продуктивність, надійність та економічність експлуатації техніки можуть бути підвищені її модернізацією - удосконаленням конструкцій виконавчих органів, приводу, передавального механізму, а також автоматизацією робочих процесів. Своєчасно здійснена модернізація дозволяє продовжити час викомалтання техніки, забезпечити її відповідність вимогам науково-технічного прогресу. Крім забезпечення заданих виробництв, показників, сучасна техніка повинна задовольняти вимогам ергономіки, технічної естетики, екології. Критерії ергономіки припускають узгодженість функціонування технічних систем з фізіологічними і нервово-психічними особливостями людини. Технічна естетика визначає основні вимоги та напрями формування гармонійного предметного середовища, створюваної засобами техніки з метою поліпшення умов праці, побуту і відпочинку людей.

Сучасний період розвитку техніки характеризується все більшим пмалкоренням темпів модернізації, заміни технічних засобів виробництва, створенням великої номенклатури нових машин, механізмів, апаратів, приладів, макс, стандартизацією і уніфікацією виробів, інтенсивним розвитком електроніки, радіотехніки, хімічної технології, авіаційної та космічної техніки, ядерної техніки, систем автоматичного управління та регулювання, лазерної та обчислювальної техніки та ін Одна з важливих тенденцій розвитку техніки у 2-ій половині 20 століття - створення комбінованих машин, в яких різні агрегати, розташовані в технологічній послідовності, автоматично впливають на предмет праці. [3, с.67]

4. Поява і розвиток побутової техніки

Поява електрики та електродвигуна

Розвиток побутової техніки, у свою чергу, безпосередньо пов'язане з розвитком електрики. У 1881 році в Парижі великий Томас Едісон представив публіці свій винахід, що стало історичною подією в сучасній історії - електричну лампочку. Дана подія ознаменувала перехід суспільства в якісно нову еру електрифікації та викомалтання електрики в побуті. Еміль Ратенау, відвідавши виставку, був вражений цим винаходом. Повернувшись додому, він першим отримав ліцензію на викомалтання винаходу Едісона в Німеччині і через два роки, заснував Німецьку електротехнічну копанню Едісона. У 1887 році компанія була перейменована в - Allgemeine Electrisitat Gesellschaft - що в перекладі на російську звучить, як "Об'єднане електричне товамалтво". Під цією назвою ця найстаріша німецька компанія існує до цих пір.

Створена Ратенау компанія провела і встановила електричне освітлення в багатьох театрах, ресторанах, банках, будинках заможних громадян. Компанія провела перші системи освітлення вулиць. Але Еміля Ротенау вже захопила нова ідея. На освітлення будівель і вулиць електроенергія витрачається в основному вночі. Але як можна викомалтовувати вироблювану енергію днем? І Ротенау знайшов відповідь: домашня праця, який на той час був зазвичай ручним, треба електрифікувати!

Незабаром виставці щодо запобігання нещасних випадків проходила в Берліні, компанія виставляє перший електропобутові прилади: праска, щипці для завивки волосся, яйцеварки, плитку, електричний чайник і запальничку для сигар (нинішню запальничку вона нагадувала мало і скоріше була схожа на свічник). Щипці для завивки і праска купив королівський театр: для забитої костюмами і реквізитами театральної костюмерній це була просто знахідка - перш за щипці і праски нагрівали на відкритому полум'ї і бичем кожної костюмерній були пожежі. Тепер вогню можна було не побоюватися. І головна сенсація виставки - Його Величність кайзер Вільгельм II придбав в особисте комалтування електричну запальничку для сигар! Газети захлиналися від захвату: "Скоро сірники зникнуть з наших будинків, їх повністю замінять безпечні електричні запальнички!"

У 1896 році каталог включав вже вісімдесят "електричних побутових і кухонних приладів для домашнього викомалтання": підігрівачі для пляшок і запальнички для трубок, чайники, електроплити і кавоварки, навіть нагрівач для проточної води. Однак для розвитку побутових машин потрібний електродвигун.

Ще в середині минулого століття були розроблені принципи конструкції пилососа, пральної і посудомийної машин. Однак, щоб перейти від теорії до практики, був потрібний компактне джерело енергії. І такий пмалтрій - трифазний мотор - з'явився. Розробив його наш співвітчизник Михайло Доліво-Добровольський. Будучи студентом, він влаштувався в Німеччині, а в 1884 році поступив на роботу в AEG. Завдяки трифазного мотору, випустила новий прилад "Phoen", назва якого - "фен" - міцно увійшло в наш побут. На рубежі століть велику популярність придбало напрямок дизайну, одним з лідерів якого був Пітер Беренс, знаменитий художник і архітектор. В основі його ідей лежало уявлення про те, що будь-яка технічна робота може бути виконана "на всі 100" тільки в тому випадку, якщо вона задовольнить естетичним уявленням людини. Беренс став працювати на AEG з 1907 року і за 7 років розробив не тільки дизайн окремих продуктів таких, як лампа або кухонний комбайн, а й цілого ряду моделей побутової техніки. [4, с.167]

Історія появи і вдосконалення пилососа

Перша діюча модель пилососа з'явилася в 1901 році. Пилосос, який отримав назву "Фирчащій Біллі", працював на бензині, був забезпечений вакуумним насосом потужністю в п'ять кінських сил, а за розмірами містився далеко не у всі інтер'єри. Тому його паркували на узбіччі, а килими для чищення виносили на вулицю.

Приблизно в цей же час російські журнали обійшла реклама: на картинці - великий критий фургон, запряжений парою коней. Через відчинені навстіж дверцята фургона видно громіздкий механізм: металеві циліндри, шестерні, махове колесо. Від нього на балкон двоповерхового будинку тягнуться гнучкі шланги. Їх тримають двоє бравих вусачів, визирають з балконних дверей. Уява наших співвітчизників полонив текст: "Чістім' швидко і надійно! Не оставім' жодної пилинки!" І в Росії, і в Лондоні диво інженерної думки комалтувалося великою популярністю. Однак у той час в британській столиці було набагато більше коней, ніж пилососів, і коні сильно лякалися виду і реву "Фирчащіх Біллі", тому головний поліцмейстер Лондона заборонив їх викомалтання на вулиці.

Принцип конструкції пилососа був розроблений ще в середині XIX століття. А в будинку пилососи перемістилися завдяки американцям. Першим був домашній прибиральник компанії Geier, випущений в 1905 році. Але по-справжньому знаменитими стали вироби WH Hoover Company, які і в наші дні є еталонами традиційних пилососів. У 1908 році з'явилася - "Бляшана модель" (Tin model). Вона була схожа на перевернуте оцинковане відро з приробленою до нього дерев'яною ручкою від швабри. Прикріплений під ручкою метровий пилозбірник (мішок з марлі) зовні був обшитий сатином. Виробник стверджував: пилосос не тільки чудово видаляє пил з підлоги та з щілин, а й "може викомалтовуватися для швидкого сушіння волосся". У порівнянні з іншими "вакуумні підмітально машинами" "Бляшана модель" була зразком компактності - інженерам вдалося довести її вага до 20 кг. Вироби конкурентів у цей час важили більше 50 кг. Вільям Гувер (W. Hoover) профінансував розробку форми класичного американського пилососа: щітка, мішок і моторчик між ними, насаджені на одну ручку.

Але і європейці не залишилися осторонь від пилососних перегонів. У 1912 році засновник Electrolux швед Аксель Веннер-Грен запропонував замінити в пилососа повітряний насос на вентилятор, завдяки чому масу побутового приладу відразу вдалося зменшити до 14 кг. Однак всесвітню славу компанії принесла Model V, що з'явилася в 1921 році. Переміщується на коліщатках металевий циліндр, з'єднаний з всмоктуючої щіткою гнучким шлангом і постачений змінними насадками, практично до кінця XX століття копіювали всі виробники побутової техніки.

Дивовижна популярність пилососів у 20-30-х роках базувалася на впевненості домогосподарок, що разом з пилом вони позбуваються від мікробів. Ось що писав коментатор журналу Electrician у 1926 році: "Універсальна ідея пилососа більше, ніж просто очищення приміщень. Домогосподарка разом з пилососом приймає для своєї сім'ї новий стандарт здоров'я".

Роботи з удосконалення пилососа були припинені на цілих десять років із-за Другої світової війни. А опитування громадської думки, проведені в кінці сорокових, показали, що захоплення споживачів з приводу механічних прибиральників зменшилися. Виявилися недоліки, які на найближчі десятиліття визначили напрямки пошуків інженерної та дизайнерської думки. Пилосос занадто шумів під час збирання: розмовляти з людиною на відстані метра було неможливо. Був недостатньо легким та мобільним. Потужність всмоктування коливалася від дуже сильної (прибиральні щітки намертво пмалмоктуються до поверхонь) до занадто слабкою (ефективно збиралися тільки великі частинки, наприклад, пісок). Але головне - недоліки фільтрації - відпрацьований повітря через вихлоп пилососа вертав в приміщення дрібний пил. З'єднати всі позитивні якості в одному апараті не вдавалося. Ручні пилососи залазили під меблі, пилососив гардини, збирали сміття в "незручних" місцях біля плінтусів і в кутах кімнат. Корпус переносних пилососів закривали спеціальними планками для захисту меблів. Для чищення килимів придумали миючі пилососи. Один тканинний або паперовий фільтр став неактуальний - два, три, чотири - "для гігієнічного всмоктування і захисту навколишнього середовища від забруднення" (саме так формулював основне завдання пилососів німецький журнал Das Elektrofach). 60-ті ознаменувалися багатоцільовими пилососами, сумістивши суху і вологе прибирання , зі спеціальними сепараторами, які збирали воду біля басейнів, землю з садових доріжок і пісок з терас. На жаль, радянське пилесосостроеніе може похвалитися лише вдалим копіюванням найбільш відомих західних моделей. "Ракета", наприклад, була копією легендарної Model V від Electrolux, а "Супутник" - Hoover Constellation 1955 року. Пилососи ставали потужнішою і легше, обростали новими насадками та функціями, робилися незамінними: до середини 80-их в розвинених країнах 97% сімей обзавелося мобільними прибиральниками.

Але постійно вносяться в традиційну конструкцію удосконалення натрапляли на протиріччя, закладені в самій ідеї пилососа: як одночасно збільшити обсяг пилозбірника і полегшити корпус пилососа? Як підвищити потужність всмоктування і зробити при цьому роботу пилососа тихіше? Як подовжити шланг (стандартних 125-130 см катастрофічно не вистачало для прибирання під ліжками) і залишити пилосос мобільним? Як очистити відпрацьований повітря від дрібного пилу, бактерій і канцерогенних частинок, якщо збільшення кількості фільтрів (зараз є і антимікробні, і водяні, і електростатичні) неминуче призводить до втрати сили всмоктування?

Зростання алергічних захворювань (за даними імунологів, кожні 10 років кількість людей, які страждають алергією, у світі подвоюється) та виявлення в домашньої пилу небезпечних алергенів, які не піддаються самим досконалим фільтрам традиційних пилососів - серйозні причини для того, щоб екологічний аспект вакуумного прибирання вийшов на перший план.

У 1957 році почався випуск вбудованих пилососів (їх ще назвали централізованими системами пиловидалення). Було запропоновано оригінальне і одночасно просте рішення багаторічних проблем. Силовий агрегат став нерухомим (він встановлений в підсобному приміщенні і сполучений системою повітроводів з пневматичними розетками в стінах або підлогах), вихлоп був виведений на вулицю, а прибирання ведеться за допомогою одного тільки шланга. Результат? Вся зібрана пил повністю видаляється з приміщення.

Прибирання відбувається практично безшумно. Поєднання циклонного і самоочищається тканинного фільтрів дозволяє відмовитися від змінних видаткових матеріалів і максимально очистити зовнішній вихлоп. Пластиковий мішок можна звільняти від сміття 3-4 рази на рік. З прибиральним шлангом довжиною від 4,6 до 10,7 м можна ефективно пилососити і в стандартній квартирі, і в багатоповерховому котеджі, над яким попрацював дизайнер-оригінал.

Набір насадок передбачає бажання комалтувача почистити жалюзі і довгошерстого кота; не виходячи з дому, вибити килими і зібрати багаторічну пил у вузенькій клацаючи під одежні шафою. Удосконалюючись разом із споживачами поступово пропонується миюча пмалтавка, сепаратори для збору води і чищення камінів.

Історія появи і вдосконалення пральної машини

Багато століть тому мореплавці стали викомалтовувати рух свого судна щодо води для прання білизни: його прив'язували до каната і кидали за борт. Пінна "струмінь ясніше блакиті" швидко змивав з тканини всю грязь. А в цей час на березі подруги моряків терли білизну об камені, для більшої ефективності процесу викомалтовуючи як абразив пісок. Так була знайдена перша з складових прання - механічна дія на тканину.

Що стосується другої - хімічної - складової, то і її чоловік відкрив досить давно. При археологічних розкопках на пагорбі Саnо в Римі були знайдені залишки найдавнішого мила, для приготування якого викомалтовувалася зола і жир принесених в жертву богам тварин.

Як тільки виник інститут патентування винаходів, так відразу ж почалася реєстрація спроб придумати пмалтрої, що полегшують прання. У 1797 р. було створено перше таке пмалтосування - пральна дошка. А вже в 1851 р. американець Джеймс Кинг запатентував пральну машину з обертовим барабаном, яка дуже нагадувала сучасну. Тільки привід у його машини був ручним. До 1875 р. тільки в Америці було зареєстровано більше 2000 патентів на пмалтрої для прання. Не всі ідеї були життєздатними і отримали подальший розвиток. Ясно, що, наприклад, машина, яка за одне прання обробляла тільки один предмет одягу, перспективи не мала. Зате машина, яку побудував якийсь золотошукач в Каліфорнії в 1851 р. за один "заміс" могла випрати цілу дюжину сорочок. Для її роботи потрібно було запрягти десять мулів. Це був перший в історії "ландромат", тобто платний пральний агрегат. Ймовірно, клієнти цієї пральні платили за кожну прання золотим піском. До речі, саме необхідність в обстіриваніі великого числа зосереджених в одному місці неодружених чоловіків (городки золотошукачів, морські порти і т.д.) послужила поштовхом до розвитку суспільних пралень.

Попрати білизну, потрібно віджати з нього воду. Ручні валки для віджимання білизни, винайдені в 1861 р., стали невід'ємним атрибутом пральної машини майже на півтора століття - ними до цих пір комплектуються найпростіші машини-напівавтомати.

Аж до кінця XIX ст. машини для прання в основному наводилися в рух мускульною силою людини або тварин. Такою була і машина Вільяма Блекстона, яку цей житель штату Індіана в 1874 р. підніс у подарунок дружині на день її народження. Винахід Блекстона увійшло в історію як перша побутова пральна машина. І, мабуть, перша серійно випускалася на продаж: містер Блекстон, як справжній комерсант, налагодив виробництво і продаж своїх машин по 2,5 долара за штуку. Цікаво, що, заснована Блекстона компанія і до цього дня проводить пральні машини.

Революцією в розвитку пральних машин стало застосування мотора - на перших порах це міг бути як бензиновий двигун внутрішнього згоряння, так і електродвигун.

Однією з перших пральних машин з електричним приводом була машина Thor, яку приблизно в 1908 р. випустила компанія Hurley Machine Company з Чикаго. Винахідник машини Алва Фішер увійшов в історію як творець нового класу електропобутової техніки. Машина мала дерев'яний барабан, який здійснював по вісім обертань то в одну, то в інший бік. Для того щоб привести механізм обертання барабана в зчеплення з валом електродвигуна, в нижній частині машини був важіль. Всі передавальні механізми машини відкриті - про безпеку споживача в ті часи не надто переймалися. Технічна еволюція пральних машин супроводжувалася та їх естетичним вдосконаленням. "Гидке каченя" початку ХХ ст. з відкритими приводними механізмами перетворився в елегантний електропобутової прилад, не тільки виконує широкий набір функцій, але й прикрашає собою житло. Погляньте, наприклад, на пральні машини Whirlpool різних років, показані на цих сторінках, і ви зрозумієте, що над ними працював не тільки інженер, але і дизайнер. Інакше й не могло бути - адже протягом століття пральна машина стала приладом, що змінив сам стиль життя сучасного суспільства.

Американські соціологи відзначають, що поява в 1920 р. побутової пральної машини "повернуло прання в дім". До цього моменту машинне прання вже існувала, але у вигляді громадських пралень, куди господині здавали білизна. Поява доступною за ціною і досить компактної для розміщення в квартирі пральної машини зробило американську жінку з споживача послуг (у даному випадку послуг пральні) у споживача технологічного товару, що сприяло швидкому зростанню відповідної промисловості. [5, с.87]

Змінилася і структура зайнятості жінок: за десятиліття з 1910 р. по 1920 р. число домашньої пмаллуги в США зменшилася на 400 тисяч осіб. Поява електропобутових приладів (а до 1925 р. вже 53,2% осель в США були електрифіковані), і в першу чергу, пральних машин, дозволило позбутися від ручного прання і послуг прачок.

Історія появи і розвитку холодильника

Бурхливий розвиток великої побутової техніки почалося у минулому столітті після успішного впровадження у виробництво конвеєра. А в цей час компанія "General Electric" вирішує підвищити асортимент готової продукції, і замість запчастин для авто зайнятися виготовленням високотехнологічних побутових пмалтроїв. Деякі серйозні фірми не сприймали всерйоз ідею широкого виробництва побутової техніки. Велика частина з них думали, що виготовлення подібних новинок досить ризиковане і зовсім не дохідна справа.

Але, тим не менш, у 1911 році "General Electric" виробили перший холодильник "Одіфрен" (це ім'я він отримав на честь творця). Після були створені і пральні машини, які за зовнішнім виглядом і функціональності були далекі від новомодних механізмів.

Побутова техніка в період свого зародження представляла собою гігантських розмірів агрегати, які були складні в управлінні, а іноді навіть небезпечні. Обходилися такі машини вкрай дорого. Більше того, незважаючи на дорожнечу і технічні недоробки, побутова техніка почала комалтуватися великою популярністю. Домогосподарки в усьому світі змогли по достоїнству оцінити переваги побутової техніки в побуті.

Перший побутовий електричний холодильник Bosch був представлений ще в 1933 році (майже 70 років тому) на новорічній ярмарку в Лейпцигу. Це був дуже солідний апарат вагою 80 кг. і об'ємом 60 л. Його форма за сьогоднішніми поняттями теж була видатна - круглий "охолоджуючий циліндр", що стоїть на масивних ніжках. [6, с.3]

У 1989 році фірма Bosch знову зробила революцію в області холодильної техніки - з'явилося нове покоління моделей холодильників з системою охолодження до 0 о С і підвищеною вологістю, що дозволяє зберігати продукти свіжими в два рази довше. У виробництві холодильників намітилася тенденція до випуску моделей з різними температурними зонами, для того, щоб різні продукти можна було зберігати в оптимальному режимі. Однією з новинок стали холодильники шириною 70 см, які в порівнянні із звичайними моделями дозволяють економити до 50% електроенергії.

Початок III тисячоліття також не залишилося без інновацій від Bosch - у 2002 році на світовий ринок почали поставлятися моделі холодильників з AntiBacteria - антибактеріальним покриттям на основі срібла. Застосування AntiBacteria не тільки запобігає розвитку і поширення бактерій на внутрішніх поверхнях холодильника, але і усуває неприємний запах, що дозволило підняти якість збереження продуктів у холодильниках Bosch на недосяжну висоту

У середині 20 століття, коли дорогі важкі метали і сплави замінили пластмасою, заводи-виробники побутової техніки перейшли на більш першокласний рівень виробництва. Це дозволило в значній мірі зменшити вартість машин. І, як підсумок, купити побутову техніку вже міг кожен бажаючий.

Подальшим завданням виробників домашньої техніки стало розширення вже готової колекції виробів. І тоді, слідом за холодильниками та пральними машинами, масове поширення набули і НВЧ-печі, і водонагрівачі, і кондиціонери. Завдяки побутової техніки процеси приготування їжі, прання білизни та прибирання по будинку знизилися за часом в рази, що дозволило багатьом людям більше відпочивати і радіти життям.

Полегшити життя була покликана і вбудовувана техніка. І навіть найбільш зухвалий і сучасний інтер'єр не буде перешкодою при підборі вбудовуваної побутової техніки, так як дизайн вбудованої техніки також удосконалюється та модифікується.

Поза всяким сумнівом, створення звичайної та вбудованої побутової техніки стало одним з головних досягнень людства за минулі сотні років.

Таким чином, друге покоління побутових електроприладів з'явилося в Європі та Америці в 30-40-х роках. Були випущені пральні машини, холодильники, сушильні апарати. Особливо високими темпами йшов розвиток побутової техніки останнім часом. У нашій країні аналогічні прилади були розроблені приблизно в цей час. У 1945р. - Пральних машин і холодильників. Розширюється номенклатура нагрівальних електроприладів. [7, с.4]

У 60-і роки виробництво побутових нагрівальних електроприладів зробило різкий стрибок не тільки в кількісному, але і в якісному відношенні. Практично всі типи електропрасок були оснащені терморегуляторами, ведуться роботи зі скорочення енергоємності нагрівальних електроприладів. В даний час існує величезна кількість різних побутових електроприладів, що включають в себе як плити для приготування їжі, так і пральні машини, холодильники, а також інші види кухонної техніки, обігрівачі, і т.д.