1. Діти, які народилися від віл-інфікованих матерів, до уточнення їх віл-статусу

Клінічне обстеження: огляд лікарем-педіатром у перший місяць життя – кожні 2 тижні, потім впродовж першого року життя щомісячно, після 12 місяців до уточнення ВІЛ-статусу – 1 раз в 2-3 місяці. Під час кожного клінічного обстеження педіатром проводяться виміри маси тіла та росту дитини; у дітей віком молодше 2-х років також вимірюють обвід голови. На основі отриманих результатів антропометрії в історії розвитку дитини лікар будує криві маси тіла, росту та обводу голови. Під час кожного клінічного огляду лікар оцінює нервово-психічний розвиток дитини (у дітей перших 3-х років життя у відповідності з таблицями моторних і пси-

хічних навиків).

Під час кожного огляду лікар занотовує в медичній документації (картці):

• стан шкіри та слизових оболонок;

• розміри лімфатичних вузлів;

• розміри завушних слинних залоз;

• дихальної, серцево-судинної та травної системи, центральної нервової системи (ЦНС);

• розміри печінки та селезінки;

В медичній документації занотовуються перенесені хвороби, підвищення температури тіла, епізоди блювання, розрідження випорожнень, підвищеної кровоточивості, які відмічалися в дитини в період між оглядами, і т. ін.

Лабораторні обстеження

• розгорнутий клінічний аналіз крові 1 раз на 1-3 місяці

• контроль ступеню імуносупресії в 1 и 4 місяці, потім до уточнення ВІЛ-статусу залежно від наявності клінічних показників

• рівень імуноглобулінів – 1 раз на 6 місяців

• АлАТ/АсАТ, тимолова проба – 1 раз на 3-6 місяців

• рентгенографія органів грудної клітки – за показаннями

• нейросонографія – 1 раз на 6 місяців

• тести для уточнення ВІЛ-статусу дитини: ПЛР ДНК ВІЛ – у віці 48 годин – 4 місяців, визначення антитіл до ВІЛ – у віці 18 місяців.

Диспансерний нагляд передбачає проведення вакцинації у відповідності з календарем щеплень для ВІЛ-інфікованих дітей, профілактику пневмоцистної пневмонії з 4-6 тижнів до 1 року або до виключення ВІЛ-інфекції, щорічне проведення реакції Манту.

2. Порядок диспансерного нагляду за дітьми з підтвердженим віл-статусом

Клінічне обстеження

При кожному огляді педіатра або дитячого інфекціоніста:

• вимірювання маси тіла і росту

• вимірювання обводу голови у дітей до 2-х років

• оцінка нервово-психічного розвитку

оцінка стану шкіри та слизових покривів

• оцінка стану лімфатичних вузлів

• визначення розмірів завушних слинних залоз

• оцінка стану дихальної, серцево-судинної систем, ШКТ і ЦНС

• визначення розмірів печінки і селезінки

Обов’язкові лабораторні обстеження

• розгорнутий загальний аналіз крові (с підрахунком кількості лімфоцитів, тромбоцитів, гематокриту)

• загальний аналіз сечі

• біохімія (білірубін, АЛТ, АСТ, глюкоза, загальний білок і білкові фракції)

• рівень CD4+ лімфоцитів (1 раз в 3-6 мес. в залежності від клінічних пока-

зань)

• вірусне навантаження (якщо можливо)

Необхідність в додаткових обстеженнях і консультаціях визначає лікар-педіатр.

Реакція Манту робиться усім ВІЛ - інфікованим дітям, незалежно від стадії ВІЛ-інфекції, проводиться 1 раз на 6 місяців.

Частота диспансерного нагляду за дітьми з ВІЛ-інфекцією

Частота нагляду педіатром і проведення лабораторного обстеження залежить від стадії ВІЛ-інфекції та клінічної ситуації:

I стадія ВІЛ-інфекції (за класифікацією ВООЗ, 2002):

• огляд педіатра 1 раз на 3 – 6 місяців

• лабораторне обстеження – 1 раз на 6 місяців

II стадія ВІЛ-інфекції (за класифікацією ВООЗ, 2002):

• огляд педіатра - 1 раз на 3 місяці

• обстеження - 1 раз на 3 – 6 місяців

• при виявленні тяжкого ступеню імуносупресії (рівень CD4+ <15%) - повторне обстеження через 1 місяць

III стадія ВІЛ-інфекції (за класифікацією ВООЗ, 2002):

• огляд педіатра - 1 раз на місяць

• частота нагляду педіатром, як і частота лабораторного та інструментального обстеження залежать від клінічної ситуації

• при опортуністичних інфекціях показане стаціонарне лікування до досягнення стану ремісії

Підсумок

Стратегія ІВХДВ скерована на покращення якості допомоги на первинному рівні. Вона сприяє встановленню правильних стереотипів амбулаторного ведення дітей і поведінки у відношені медичної допомоги у сім'ї. Даний підхід орієнтований, в першу чергу, на визначення основного симптомокомплексу (синдрому) і важкості стану, що і визначає подальшу оптимальну тактику ведення і лікування. Інтегрована оцінка стану представляє собою ціленаправлене, послідовне обстеження дитини з врахуванням скарг, висунутих батьками, і при активному їх виявленні на основі запитань і простих об'єктивних клінічних ознак. Перелік симптомів, що використовують в ІВХДВ, був визначений в результаті великої кількості досліджень, проведених експертами ВООЗ за 30 років в різних країнах світу на основі принципів доказової медицини. В результаті інтегрованого підходу всі діти, що звернулись в медичний заклад первинної ланки, розділяються на три градації: 1) «рожевий» - діти, що потребують госпіталізації; 2) «жовтий» - діти, що потребують амбулаторного лікування; 3) «зелений» - діти, що не потребують лікування і спостереження з приводу даного захворювання. В існуючих умовах надання допомоги на рівні первинної ланки охорони здоров'я при обмежених діагностичних і лікувальних можливостях такий підхід реальний і ефективний, він дає можливість швидкого прийняття рішення, що суттєво знижує ризик смерті і інвалідності у дітей віком від 1 тижня до 5 років.