5.2 Питання для самоконтролю:

1. Антигенна структура груп крові.

2. Білірубіновий обмін у новонароджених.

3. Частота, причини розвитку та патогенез ГХН.

4. Визначення ГХН.

5. Класифікація ГХН залежно від виду конфлікту, клінічної форми, ступеня важкості та ускладнень.

6. Клінічні форми ГХН.

7. Фактори ризику білірубінової енцефалопатії та її основні клінічні прояви.

8. Сучасні принципи діагностики ГХН

9. Сучасні методи консервативного та хірургічного лікування ГХН.

10. Основні принипи профілактики ГХН

11. Принципи диспансерного нагляду за передчасно народженими дітьми, які перенесли ГХН.

12. Симптоми перинатального ураження ЦНС у дітей

13. Клінічні варіанти та ускладнення перебігу жовтяниць новонароджених на поліклінічному етапі спостереження

14. Диференційну діагностику жовтяниці у новонароджених дітей

15. Тактика ведення новонароджених з проявами жовтяниці на дільниці

16. Тактика ведення дітей з перинатальним ураженням ЦНС в умовах поліклініки

5.3. Тестове завдання

Новонароджений хлопчик від 1-ї вагітності, 1-их пологів масою 3400 г, довжиною 51 см. На 3 добу життя виникла іктеричність шкіри та слизових. Загальний стан не порушений. Випорожнення звичайного кольору. Печінка та селезінка не збільшені. Загальний білірубін крові – 110 мкмоль/л. Найімовірніший діагноз?

1. Гемолітична хвороба новонароджених

2. Природжений гепатит

3. Синдром Жильбера

4. Транзиторна жовтяниця*

5. Аномалія жовчних шляхів

5.4. Ситуаційні задача

Дитина від другої вагітності, других термінових пологів, маса при народженні 2900 г, довжина 49 см. Група крові матері – 0(I), Rh(+), дитини - A(II), Rh(+). На другий день життя з’явилась жовтяничність шкіри та склер. Білірубін в пуповинній крові - 45 мкмоль/л. В загальному аналізі крові – ер. - 4,4 10 /л, Hb - 150 г/л, Le - 9,0 х 10⁹/л.

1. Ваш попередній діагноз?

2. Які додаткові обстеження треба провести?

3. Ваша лікувальна тактика?

5.5. Рекомендована література:

Основна:

1. Педіатрія /Під редакцією проф. О.В. Тяжкої. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – С. 236-241.

2 Дитячі хвороби /За ред. В.М.Сідельникова, В.В.Бережного. – Київ: Здоров’я, 1999–С.51-55.

3.Шабалов Н.П. Неонатология. Учебник для студентов, интернов и резидентов педиатрических факультетов медицинских институтов. Издание второе, исправленное и дополненное. Т.1 - СПб: Специальная литература, 2004.- С.100-123, 152-168.

4 Конспект лекції з даної теми

Додаткова:

1. Практичний посібник з неонатології / За ред. С. Езутачана, Д. Добрянського: Пер. з англ. – Львів, 2002. – С. 257-275.

Тема 19. Інтегроване ведення хвороб дитячого віку.

Стратегія інтегрованого ведення хвороб дитячого віку та її мета. Загальні ознаки небезпеки стану дитини. Оцінка, класифікація, лікування, консультація та наступне спостереження при кашлі, ускладненому диханні, діареї, проблемах з вухом, болі в горлі, лихоманці, порушеннях живлення та анемії, при наявності ВІЛ-інфекції у дітей від 2-х місяців до 5-ти років. Оцінка, класифікація, лікування, консультація та наступне спостереження дітей у віці до 2-х місяців з жовтяницею, діареєю, проблемами годування та низькою масою тіла, вкрай тяжким захворюванням та місцевою бактеріальною інфекцією.

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

В середині 90-х років ХХ століття Всесвітньою Організацією Охорони Здоров′я (ВООЗ) і Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) була розроблена стратегія – Інтегроване Ведення Хвороб Дитячого Віку (ІВХДВ), яка об′єднує ряд ефективних заходів для запобігання смертності дітей віком від 1 тижня до 5 років, для зниження частоти і важкості захворювань, а також для покращення росту і розвитку цих дітей.

Більшість випадків смерті серед дітей у віці до 5 років виникають через невелику кількість причин, яким можна запобігти шляхом відповідних втручань.

Від 70% до 90% випадків смерті дітей віком до 5 років зумовлені: захворюваннями дихальної системи (частіше, пневмонією), діареєю, малярією, кором, ВІЛ-інфекцією, а також неонатальними станами, такими як недоношеність, асфіксія і інфекція.

Порушення харчування підвищує ризик смерті від цих захворювань; більше половини випадків смерті до 5 років реєструється серед дітей з порушенням харчування.

Стратегія ІВХДВ, в першу чергу, скерована на допомогу дітям саме з цією патологією. В теперішній час стратегію ІВХДВ впровадили більше 100 країн світу, що привело до зниження дитячої смертності і покращення якості життя дітей. В 2009 р. стратегія ІВХДВ адаптована і почала впроваджуватись в Україні. Сьогодні існує комп′ютерна програма навчання, самостійна робота з якою дозволяє медичним працівникам навчитись вести основні хвороби дитячого віку з використанням клінічного посібника ІВХДВ, дає можливість переглянути відеоматеріали і фотографії, виконати необхідні для закріплення знань вправи, а також перевірити свої знання, і при цьому суттєво скорочує час навчання (www. icatt training.org).

2.Мета заняття: На підставі базових знань з пропедевтичної та факультетської педіатрії, дитячих інфекційних хвороб та дитячої хірургії оволодіти стратегією Інтегрованого Ведення Хвороб Дитячого Віку (ІВХДВ), яка об′єднує ряд ефективних заходів для запобігання смертності дітей віком від 1 тижня до 5 років, для зниження у них частоти і важкості захворювань і покращенняїх росту і розвитку.