4. МіжПредметне інтегрування

Дисципліна	Студент повинен знати	Студент повинен вміти
Нормальна анатомія, фізіологія	Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи у дітей різних вікових груп	Використовувати знання для адекватної оцінки клінічних параметрів
Біохімія	Параметри біохімічного дослідження крові.	Оцінити біохімічні дослідження крові
Патанатомія	Основні патологічні зміни з боку дихальної системи у дітей.	Знати етапи та термін розвитку запальних змін для вчасної адекватної терапії
Патофізіологія	Параметри імунологічного дослідження крові	Оцінити імунологічні, біохімічні дослідження
Мікробіологія	Методи забору та посіву індукованого харкотиння.	Оцінити мікробіологічні дослідження
Пропедевтика дитячих хвороб	Методику дослідження і семіотику захворювань дихальної системи. Методику проведення спірометричних досліджень.	Провести об'єктивний огляд хворого (огляд, пальпація, перкусія, аускультація), оцінити результати спірометрії
Факультетська педіатрія	Клініко-анамнестичний та лабораторно-інструментальний комплекс типової каритини бронхіальної астми, брохіоліту та обструктивного бронхіту	Виявляти ознаки бронхообструкції у дітей різного віку
Терапія	Клініко-анамнестичний та лабораторно-інстументальний комплекс ознак бронхіальної астми та ХОЗЛ у дорослих та принципи лікування	Виявляти особливості бронхообструктивного синдрому у дітей, його діагностики та прогнозувати подальші ускладнення
Променева діагностика	Покази та методи променевої діагностики захворювань респіраторного тракту	Оцінити рентгенограми

5. Матеріали для доаудиторної самостйної роботи

5.1 Короткий виклад матеріалу.

Епізоди свистячих хрипів та кашель – найчастіші симптоми різноманітних захворювань органів дихання у дітей перших років життя. Це зумовлено анатомо-фізіологічними особливостями органів дихання, внаслідок чого запальний набряк та гіперсекреція легко блокують вузькі дихальні шляхи.

Серед морфофункціональних особливостей органів дихання, що зумовлюють високу частоту бронхообструктивного синдрому у цьому віці, в першу чергу, виділяють такі: вузькість дихальних шляхів, недостатня еластичність легень, податливість хрящів бронхіального дерева, недостатня ригідність грудної клітки, схильність до розвитку набряків, гіперсекреція в’язкого слизу, слабкий розвиток гладких м’язів бронхів, легка уразливість слизової оболонки бронхів, недорозвинутий миготливий епітелій тощо.

Окрім цього, доведено, що особливе місце у формуванні підвищеної бронхіальної реактивності та розвитку бронхообструктивного синдрому (БОС) відіграють нейрорефлекторні механізми. Їх основою є особливості функціонування вегетативної нервової системи. У дітей першого року життя переважають функції парасимпатичного відділу ВНС, що призводить до звуження бронхів, розширення судин, підвищеного потовиділення. Все це, в свою чергу, клінічно проявляється пастозністю, розвитком набряків, підвищеною продукцією в’язкого густого секрету келихоподібними клітинами слизової оболонки бронхів, гастроезофагальним рефлюксом.

Таким чином, не тільки анатомо-фізіологічні особливості органів дихання, але і характер вегетативної орієнтації дітей перших трьох років життя зумовлюють значну частоту й особливості клінічних проявів бронхообструктивного синдрому у цьому віковому періоді.

Бронхообструкція є клінічним проявом порушення прохідності дихальних шляхів. З біологічної точки зору, вона має захисно-пристосувальний характер, запобігаючи проникненню різних чужорідних агентів в найглибші відділи дихальної системи системи – альвеоли, таким чином запобігаючи розвитку пневмонії. Але лікарі, як правило, мають справу з такими проявами БОС, які переростають свою біологічну доцільність і вимагають лікувальної корекції.

Прояви БОС можуть бути

• гострими

• рецидивними

• і хронічними

Слід відзначити, що термін БОС не може бути використаний як самостійний діагноз, оскільки він надзвичайно гетерогенний за своєю сутністю і може бути проявом десь коло 100 хвороб. Однак, до нинішнього дня не існує загальновизнаної класифікації БОС. Робочі групування, як правило, представляють перелік захворювань, що перебігають з розвитком БОС.

Сьогодні доведено, що чим молодша дитина, тим більша ймовірність того, що повторні епізоди бронхообструктивного синдрому не є астмою і зумовлюються іншими причинами, зокрема, різноманітними вадами розвитку нижніх дихальних шляхів і судин легень, муковісцидозом, первинною циліарною дискінезією, туберкульозним бронхоаденітом, стороннім тілом трахеї та бронхів, гастроезофагальним рефлюксом, новотворами середостіння тощо (таблиця 1).

Таблиця 1