5.2 Питання для самоконтролю.

1. Базисна терапія гломерулонефритів у дітей

2. Засоби патогенетичної терапії гломерулонефритів

3. Засоби симптоматичної терапії гломерулонефритів

4. Підходи до преднізолонорерапії в залежності від гормоночутливості гломерулонефритів

5. Цитостатики та покази до призначення

6. Механізм дії іАПФ та АРА ІІ

7. Контроль ефективності терапії

8. Ускладнення гломерулонефритів у дітей та засоби їх корекції

9. Диспансерне спостереження до дітьми з різними формами гломерулонефритів

5.3.Тестове завданння.

Хлопчик 9 років поступив до стаціонару зі скаргами на біль в попереку, набряки обличчя, червоний колір сечі. Мають місце виражені симптомами інтоксикації (зниження апетиту, блювання, блідість шкірних покривів). Позитивний симптом Пастернацького. В аналізі сечі: колір- бурий, питома вага- 1018, білок- 0,66 г/л, еритроцити покривають все поле зору, циліндри гіалінові – 3-4 в п/з. Першочерговим в призначенні є:

1. Бензилпеніціліну*

2. Преднізолону

3. Метіндолу

4. Амікацину

5. Лейкерану

5.4.Ситуаціна задача.

У відділенні нефрології поступила дівчинка 3 років з масивними набряками обличчя, гомілок, черевної стінки, асцитом. Виникненню набряків передувала вірусна інфекція.

Дівчинка частохворіюча. Лікувалася вдома народними засобами. Коли набряки вже помітили батьки – звернулися до лікаря.

При обстеженні: анемія – Нв- 98 г/л, лейкоц. – 9,8Г/л, пал.-8%, ШОЕ- 35 мм/год. В сечі: білок3,3г/л.

Було поставлено ГГН з нефротичним синдромом. Призначено преднізолон в дозі 2мг/кг. При застосуванні преднізолону протягом 3 тижнів спостерігалася клініко-лабораторна позитивна динаміка.

Запитання. 1. Ваш остаточний діагноз

2. Продовжити лікування

3. Складіть схему реабілітації

5.5. Рекомендована література:

Основна навчальна:

1.Педіатрія. За редакцією проф.О.В.Тяжкої. – Винниця: Нова книга,2006. -1096 с

2.Майданник В.Г. Педиатрия. Учебник для студ. выс. мед. завед. – Харьков. Фолио,2004. – 1125 с.

3. Лекційний матеріал.

Додаткова:

1. Шабалов Н.П. Детские болезни. С-Пет. 2000.

2. Игнатова М.С., Вельтищев Ю.Е. Детская нефрология. -Л.:Медицина, 1989.

3.Папаян А.В.,Савенкова Н.Д. Клиническая нефрология детского возраста. - Л.:Медицина, 1997.

4. Игнатов С.И., Игнатова М.С. Лечение соматических заболеваний у детей.- М.: Старко, 1996.

5. Іванов Д.Д. Вибрані питання дитячої нефрології. К,: „Ходак” 2003.

6.Українські стандарти діагностики та лікування ( наказ МОЗ України за № 436 від 31.08.2004)

Тема 16. Гостра та хронічна ниркова недостатність у дітей.

Гостре пошкодження нирок (гостра ниркова недостатність) у дітей: етіологія, патогенез, клініко-лабораторні симптоми, диференційна діагностика, екстерна допомога, тактика ведення хворих дітей. Гемолітико – уремічний синдром. Хронічна хвороба нирок у дітей: провідні клініко-лабораторні симптоми та синдроми, диференційна діагностика, тактика лікування та профілактика.

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Гостра ниркова недостатність (ГНН) – це симптомокомплекс, який характеризується швидкою втратою гомеостатичних функцій нирок. Спостерігається у 5% всіх госпіталізованих пацієнтів. Смертність в окремих групах хворих, в тому числі серед дітей, досягає 80%.

Хронічна ниркова недостатність (ХНН) – це незворотній процес, який вимагає хронічного діалізу та трансплантації нирок, що є ще досить проблематичним для дітей. Враховуючи складності та високу витратність на реалізацію замісних методів терапії Американська та Європейська асоціація нефрологів рекомендує проводити профілактику ХНН, для чого розроблено цілий комплекс заходів, що називається ренопротекцією.

2. МЕТА ЗАНЯТТЯ :на основі знань та вмінь, отриманих за попередні роки навчання, удосконалити диференціальні підходи до гострої та хронічної ниркової недостатності з метою їх запобігання, вчасної діагностики та адекватного лікування