Перехресні реакції між основними нехарчовими алергенами і харчовими продуктами

Харчовий продукт	Продукти й нехарчові алергени, які провокують перехресні алергічні реакції
Коров'яче молоко	Козяче молоко, телятина, яловичина та м'ясопродукти з них, шерсть корови, ферментні препарати на основі підшлункової залози великої рогатої худоби
Кефір (дріжджі)	Плісняві гриби, плісняві сорти сиру (Рокфор, Брі, дор-блю і т.п.), кефірні закваски, дріжджове тісто, квас, антибіотики пеніцилінового ряду
Риба	Різні види річкової та морської риби, морепродукти (краби, креветки, ікра, лангусти, омари, гребінці, мідії тощо); корм для риб (дафнії)
Куряче яйце	Куряче м'ясо й бульйон; перепелині яйця і м'ясо; соуси, виготовлені з компонентів курячого яйця (креми, майонези); пір'я з подушок; лікарські засоби (інтерферон, лізоцим, деякі вакцини); м'ясо качки
Гриби	Продукти, в технології виготовлення яких використовуються гриби: кефір, деякі сорти сиру, а також дріжджі, дріжджовий хліб, антибіотики, плісень
Конина	М'ясо лося, лупа коня
М'ясо кролика	Конина, шерсть кролика
Морква	Петрушка, селера, β-каротин, вітамін А
Полуниці	Малина, ожина, смородина, брусниця
Яблука	Груша, айва, персики, сливки, пилок берези, вільхи, полину
Горіхи (фундук, грецькі, фісташки, кеш'ю тощо), насіння соняшника	Горіхи інших сортів, пилок горіхового дерева, манго. Соняшникова олія, халва, мед, гарбуз, диня, пилок складноцвітних
Соняшник	Артишоки, ромашка, цикорій, кульбаба, естрагон
Банани	Глютен, пилок подорожника
Шоколад	Кока-кола, какао
Цитрусові	Грейпфрут, лимон, апельсин, мандарин
Буряк	Шпинат, цукровий буряк
Авокадо	Лавр
Бобові	Арахіс, соя, горох, квасоля, сочевиця, манго, люцерна
Картопля	Баклажани, томати, перець стручковий зелений і червоний, паприка, тютюн
Ріпчаста цибуля	Спаржа, часник, цибуля інших видів
Сливки,яблука Персики, абрикоси, сливки, полуниці, малина, вишні, виноград, картопля	Мигдаль, абрикоси, вишні, нектарини, персики, дика вишня, черешня, чорнослив. Аспірин, амідопірин

• Призначаючи елімінаційну дієту, слід слідкувати, щоб дитина отримувала харчування, яке за кількістю та співвідношенню харчових інгредієнтів забезпечувало би вікові потреби.

2. Неспецифічні методи чи фармакотерапія:

• антигістамінні препарати per os призначаються у гострому періоді та тривало з профілактичною метою протягом кількох місяців; у разі генералізованої форми антигістамінні препарати застосовують парентерально (внутрішньом’язово чи внутрішньовенно);

• Усі антигістамінні препарати розподіляють на три покоління:

• І покоління відносять димедрол, діазолін, супрастин, фенкарол, тавегіл, піпольфен. Найбільш частими небажаними ефектами є: седативна дія, поступове зниження їх терапевтичної активності та ін. Їх використовують короткими курсами;

• ІІ – лоратидин (кларитин), астемізол (гісманал), цетиризин (зиртек), азеластин (алергодил), терфенадин (трексил);

• ІІІ – фексофенадин (телфаст) та дезлоратидин (еріус).

• Препарати ІІ та ІІІ покоління мають ширший спектр протиалергічної дії, не проникають через гематоенцефалічний барєр, не мають седативної дії.

• глюкокортикоїди, адреналін - парентерально при важких системних реакціях;

• ентеросорбенти – ентеросгель, сілард, полісорб.

• препарати з мембраностабілізуючою дією, скеровані на гальмування вивільнення медіаторів тучними клітинами – кетотіфен, кромоглікат натрію.

• пробіотики, при супутньому дисбактеріозі кишок – Біфі-форм дитячий, Біфі-форм.

• місцеве лікування – при атопічних дерматитах.

3. Специфічні методи лікування.

• До них відносяться елімінаційна дієта, про яку було згадано вище та проведення алерген специфічної імунотерапії, яку проводять тільки при атопічних реакціях, коли харчовий продукт життєво необхідний.

МЕДИКАМЕНТОЗНА АЛЕРГІЯ

Медикаментозна алергія (МА) – патологічна реакція на лікарські засоби (ЛЗ), в основі якої лежать імунологічні механізми. Єдиної офіційної класифікації МА поки ще немає. Більшість авторів виділяють: • системні реакції – анафілактичний шок, сироваткова хвороба, васкуліти, медикаментозна лихоманка, аутоімунні захворювання; • органні (місцеві) реакції – з переважним ураженням шкіри, системи крові та кровотворення, дихальних шляхів, внутрішніх органів. Доцільно використовувати класифікацію клінічних проявів МА за типами медикаментозних алергічних реакцій (P. Gell, R. Coombs, 1975), що має важливе значення для вибору методів її діагностики та лікування. Діагностика Обов’язкові обстеження 1 етап. Клініко-анамнестична діагностика МА. Слід застосовувати в усіх випадках використання ЛЗ для діагностики й лікування (табл. 6 ).

Таблиця 6.