2. Загальне лікування.

Перед початком терапії дітей з СН необхідне перш за все:

1. уточнити діагноз і з'ясувати причину СН;

2. оцінити варіант і ступінь тяжкості СН по клінічних і ЕхоКГ критеріях;

3. виявити супутні захворювання;

обмежити використання потенційно небезпечних в прогресі СН засобів (антагоністи кальцію, нестероїдні протизапальні засоби, кортикостероїди, антигістамінні, антиаритмічні препарати IА, IС класів, деякі антибіотики).

- режим підбирають індивідуально й в залежності від стадії СН: при IІБ та ІІІ ст.

ліжковий, а також ліжковий режим на тлі гострих міокардитів навіть при І,ІІ ст., при ІІА ст. - полегшений ліжковий режим, при І ст. - кімнатний режим. Тривалий термін перебування на ліжковому режимі не рекомендується, необхідно його поступово розширювати, грунтуючись реакцією дитини на фізнавантаження, функціональні проби по Шалкову;

- дієта. при І ст., з виключенням продуктів, що містять багато хлориду натрію, при ІІАст. NаCl обмежують до 2-4 г на добу, при ІІБ та III ст., до 1,0-15 г на добу (таку ахорідну дієту тримають не більш 3-7 діб), обов‘язково збільшують кількість продуктів, що багаті на калій (ізюм, курага тощо), кількість рідини обмежують, починаючи з ІІА ст., при ІІБ та ІІІ ст. - не більш 600-800 мл на добу, не допустимо обмеження кількості рідини більш, ніж на 50% від добової фізіологічної потреби.

Тактика медикаментозного лікування СН передбачає:

• підвищення скоротливої здатності міокарду (серцеві глікозиди, неглікозидні кардіотонічні засоби);

• об'ємну (діуретики), нейрогуморальную (інгібітори АПФ), міокардіальную (β-блокаторы) розвантаження серця;

• запобігання або уповільнення ремоделювання серця (інгібітори АПФ).

При систолічній СН використовують:

• серцеві глікозиди (строфантин, дігоксин в дозі насичення з переходом на підтримуючу дозу);

• неглікозидні кардіотоніки при брадикардії,

• діуретики ;

• інгібітори АПФ. Застосовують інгібітори АПФ β-адреноблокатори. При всіх варіантах, ступенях тяжкості СН призначається кардіометаболічна терапія.

5.2 Питання для самоконтролю.

1. Анатомо-фізіологчін особливості серцево-судинної ситеми у дітей.

2. Критерії дифдіагнозу функціональних та органічних змін зі сторони серця.

3. Основні клінічні прояви природжених вад серця

4. Основні діагностичні критерії неревматичних кардитів у дітей.

5. Диференційна діагностика ревматичних та неревматичних уражень серця.

6. Прояви кардіальної форми вегетативної дисфункції у дітей.

7. Основні підходи до лікування ревматизму удітей.

8. Особливості лікування неревматичних кардитів у дітей.

9. Серцева недостатність у дітей. Клінічні прояви.

10. Принципи надання невідкладної допомоги при СН.

11. Порушення ритму та провідності.

12. Надання допомоги при загрозливих порушеннях ритму та провідності.

5.3 Тестове завдання

Дитина 10-ти років занедужала гостро, коли на 2-й день після переохолодження, з’явилися болі за грудиною, температура тіла 38,6 С. Був госпіталізований до пульмонологічного відділення. При обстеженні: нейтрофільний лейкоцитоз 20х10⁹, ШЗЕ 25 мм/г, позитивні гостро фазові реакції. Виявлено шум тертя перикарда. На рентгенограмі ОГК і УЗД серця підтвердили діагноз: Гострий ексудативний перикардит. Визначте місце пункції перикарда при перикардіоцентезі.

А. 0,5 см. Вліво та нижче мечовидного відростку.

В. 0,5 см. Вправо та нижче мечовидного відростку.

С. V міжреберрі, 0,5 см. зліва від грудини.

Д. 2 см. Вліво та нижче мечовидного відростку.

Е. Нижче мечовидного відростку