Діагностичні критерії захворювань, що супроводжуються розвитком бронхообструктивного синдрому у дітей

Нозологічні одиниці	Діагностичні критерії
Інфекційний обструктивний бронхіт, бронхіолі	Вірусологічні та бактеріологічні дослідження
Бронхолегенева дисплазія	Перинатальний анамнез, рентгенографія, газометрія
Муковісцидоз	Вміст хлоридів у поті
Аспірація стороннього тіла	Анамнез, рентгенографія, бронхоскопія
Гастроезофагальний рефлекс	24-годинна рH-метрія
Імунодефіцит	Імунологічні дослідження
Синдром нерухомих війок	Гістологічні дослідження слизової оболонки носа або бронхів
Вади розвитку дихальних шляхів	Рентгенографія, бронхоскопія, бронхографія, комп’ютерна томографія
Вади розвитку системи кровообігу	Рентгенографія з контрастуванням стравоходу, ехокардіографія
Туберкульоз	Туберкулінова проба, рентгенографія, бронхоскопія, бактеріологія
Пухлина середостіння	Рентгенографія ОГК, бронхоскопія , комп’ютерна томографія

Найчастіше доводиться проводити диференціальну діагностику обструктивного бронхіту і бронхіальної астми. За даними різних авторів, у 75-85% випадків бронхіальна астма дебютує в ранньому дитячому віці. Тривалий час її ховають під маскою «обструктивного бронхіту», і лише через багато (2-5) років установлюється правильний діагноз. І це в той час, коли рання діагностика і своєчасний початок відповідної терапії значною мірою визначають прогноз захворювання. Більше того, особливістю дітей раннього віку є слабкий розвиток гладких м’язів бронхів, у зв’язку з чим бронхоспазм рідко виступає морфологічним підгрунтям обструкції під час приступу бронхіальної астми. Водночас провідне значення має гіперсекреція слизу і набряк стінки бронхів, що проявляється своєрідною клінічною картиною «вологої астми». З віком характер приступів змінюється і формується клінічна картина з переважанням бронхоспазму (т.з.«суха астма»).

Згідно дослідження Fernando D. Martinez і співавторів, які оцінили еволюцію свистів у дітей від народження до досягнення ними 6-го року життя, встановлено, що сама поява епізодів свистячого видиху в перші 3 роки життя не становить ризику розвитку бронхіальної астми у старшому віці, якщо дитина немає атопічного анамнезу. Ризик значно зростає за наявності атопічної патології у родині.

Результатом роботи групи Мartinezа стало створення алгоритму оцінки ризику розвитку астми у дітей раннього віку, який представлений в таблиці 3.

Таблиця 3