1. Загальні показники:

• Вік. Найбільш ризиковими з точки зору надання кредиту є особи до 23-25 років та особи пенсійного віку;

• Сімейний стан;

• Строк проживання у даній місцевості;

• Освіта;

• Характер зайнятості або професія;

• Стаж роботи;

• Кредитна історія.

2. Фінансові показники:

• Місячні доходи та витрати;

• Відношення середньомісячного доходу до зобов'язань перед кредитними установами;

• Наявність поточних та депозитних рахунків у банках;

• Наявність власності. Вивчається перелік як рухомого, так і нерухомого майна, яке може бути використане як забезпечення.

Кредитоспроможність не фінансових установ:

1. Загальні показники: термін діяльності підприємства; склад засновників; стан розвитку галузі; ринкова позиція клієнта; ефективність управління; кредитна історія.

2. Фінансові показники: показники ліквідності; коефіцієнт незалежності; коефіцієнт маневреності власних коштів; показники рентабельності; показники оборотності дебіторської, кредиторської заборгованостей; наявність рахунків; наявність власності.

НБУ рекомендує комерційним банкам використовувати для економічної оцінки діяльності позичальників систему фінансових коефіцієнтів.

Працівник банку складає певний висновок, в якому відображаються всі критерії оцінки кредитоспроможності за певними напрямками і робиться загальний висновок щодо кредитоспроможності потенційного позичальника та рівня ризику стосовно запитуваного кредиту.

Третій етап кредитного процесу пов'язаний із визначенням умов забезпечення повернення кредиту. У центрі розв'язання даної проблеми знаходиться обґрунтований вибір об'єкта (предмета) застави.

3. Структурування кредиту

На четвертому етапі банк здійснює підготовку до укладання кредитної угоди.

При підготовці до укладення кредитного договору банк проводить так зване структурування кредиту, тобто визначає структурні компоненти майбутньої кредитної операції: вид кредиту, його суму й строк, способи видачі і погашення, забезпечення, відсоткову ставку та інші умови. Важливою проблемою для банку у зв'язку з цим є визначення ступеня допустимості і виправданості кредитного ризику та розроблення заходів, які знижують можливість втрат від проведення даної кредитної операції.

Правильне визначення виду кредиту має важливе значення для обґрунтування реальних джерел погашення позички.

Важливе значення у структуруванні позички має правильно визначена сума кредиту.

До негативних наслідків призводять і помилки у визначенні строків кредиту.

Одне з найскладніших завдань для банку - правильно визначити можливу рентабельність проекту, який передбачається кредитувати. У зв'язку з цим економісти кредитного відділу повинні проаналізувати бізнес-план проекту та результати спеціальних маркетингових досліджень потенціальних позичальників, оцінити перспективи їхньої діяльності на відповідних ринках. Для комерційного банку важливо, щоб у фінансуванні об'єктів кредитної угоди брали участь кошти не тільки банку, а й самого позичальника.

Після закінчення роботи щодо структурування позички приступає до переговорів з клієнтом про укладання договору.

Сформований пакет необхідних документів фахівцями з кредитування передається до юридичного управління банку, яке готує свій висновок щодо відповідності статутних документів, наявності ліцензій, дозволів та інших документів для здійснення діяльності, для якої береться кредит.

За наявності позитивного висновку юристів пакет документів перевіряється службою безпеки банку.

Ґрунтуючись на аналізі наявної та отриманої інформації; служба безпеки банку дає свої висновки про ступінь ризику даного кредиту. Після одержання відповідних висновків юридичного управління та служби безпеки фахівець готує експертний висновок. Цей висновок за підписом начальника кредитного відділу подається на розгляд кредитного комітету банку. Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом колегіально й оформляється протоколом. Зокрема після позитивного рішення фахівець з кредитування формує кредитну справу позичальника і разом з юридичним управлінням готує кредитний договір у двох примірниках.