Проведення репетицій оркестру

Репетиції оркестру слід починати та закінчувати у точно встановлений час. Керівник оркестру і староста приходять за 15-20 хвилин до початку репетиції, щоб підготувати все потрібне. Староста та чергові готують робоче приміщення (стільці, пульти, освітлення тощо) та інструменти для видачі учасникам, розкладають ноти на пульти. Керівник готує необхідні партитури, журнал обліку роботи. Репетицію слід проводити у відповідності до існуючого робочого плану.

Певні труднощі у роботі з дитячим оркестром криються у постійній зміні його складу. Як правило, одна чверть складу міняється щорічно. Щоб запобігти зголюванню оркестрових партій, початківців слід розподіляти поруч зі старшими, досвідченими оркестрантами. Завдяки цьому процес адаптації початківців в оркестрі мине швидше, і незабаром вони будуть почувати себе повноцінними учасниками.

Керівникові необхідно дбати про високу творчу дисципліну: необхідно створити атмосферу нетерпимості до запізнень, неорганізованості – всього, що заважає продуктивній роботі. Дітей слід привчати цінувати колективний час.

Репетицію оркестру починають з настроювання струнних інструментів. По завершенні настроювання окремих інструментів перевіряють загальний стрій оркестру. Для цього можна використати два основних прийоми гри: тремоло та щипок, пильнуючи про одночасний початок і закінчення звуку, гарної якості збалансованості звучання, ідентичності прийомів звуковидобування. Таким чином, в процесі настроювання криються елементи оркестрово-ансамблевої підготовки.

Робота над новим музичним твором будується в такій послідовності:

• Кожний твір слід починати вивчати в повільному темпі;

• Кожен оркестрант вивчає свою партію точно, з усіма встановленими штрихами і динамікою;

• Партії окремих груп (гітар, балалайок, домр, баянів) після старонної перевірки повинні бути зведені для спільної оркестрової репетиції;

• До виконання твору в справжньому темпі переходити після того, як оркестр технічно оволодіє виконанням у повільному темпі.

Темп – життя твору, його пульс, а тому встановлювати його треба точно, бажано – за метрономом. Деякі оркестрові колективи захоплюються важкими в технічному відношенні творами і швидкими темпами, коли до цього не мають відповідної підготовки. Це призводить до поганих наслідків: оркестранти, переоцінюючи свої здібності, вводяться в оману відносно їх можливостей і не працюють над собою; твори не засвоюються і виконуються неохайно, художнє зростання такого колективу припиняється.

Оркестровий ансамбль, тобто “зіграний оркестр”, є надзвичайно важливою умовою художнього виконання музичного твору. Ансамблю слід домагатися вже з перших групових занять з учасниками і проводити цю лінію протягом усієї роботи з колективом. Кожна група виконавців повинна грати свою партію як одна людина, а оркестр звучати, як один могутній інструмент. Для цього необхідно точно дотримуватись всіх вимог, що забезпечують високохудожнє виконання твору (ритм, сила звуку, штрихи, акомпанемент).

Ритм в оркестрі підкоряється волі диригента. Привчати дітей до ритмічної дисципліни треба з перших уроків. Керівник повинен стежити за точним дотриманням тривалості звуків і пауз, визначених нотами і навчити учасників визначати ці тривалості та рахувати їх.

Сила звуку, динаміка, у своїх різновидах, є значним явищем у музиці. Форсування звуку, зайва гучність – недолік не лише самодіяльних, а навіть і деяких професійних оркестрів. Щоб оркестранти відчували знаки динаміки, слід практично, на звучання оркестру призначити крайні межі сили звуку.

В оркестрі важлива не тільки мелодія, але й супровід. Його треба грати точно, красивим звуком, з виконанням усіх штрихів і дотриманням знаків динаміки. Кращий спосіб навчання – наочний. Бажано, щоб керівник вмів на будь-якому інструменті показати ту чи іншу партію. Це треба робити красиво, гарним звуком, з вірною динамікою та відповідними штрихами. Вихованців треба привчати до того, що музичний твір справляє враження тільки тоді, коли його музичний текст грають точно, в належному темпі і правильно передають характер.

Характер виконання в багатьох творах позначають іншомовними термінами. Треба завчасно ознайомити дітей з термінами, що зустрічаються і з’ясувати їх значення.

Щоб колектив швидко оволодів технікою гри на інструментах, необхідно стежити і за домашньою роботою оркестрантів. Виконання домашніх завдань слід неодмінно перевіряти на наступній репетиції.

Диригування

Велике значення для злагодженої гри оркестру мають диригентські жести. Мета їх – злагодженість виконання музичного твору оркестром.

У завдання цієї роботи не входить детальний виклад техніки диригування, тому лише деякі поради:

- диригент за пультом повинен стояти вільно, впевнено, красиво, зібрано. Руки під час диригування малюють у повітрі відповідну схему жестів природно, не піднімаючись вище голови, не опускаючись нижче пояса і далеко в сторони. У ліктях вони трохи зігнути, кисті на пів звернені одна до одної ( при витягнутих вперед руках), паличка – в правій руці – якщо музичний твір виконується в дуже повільному темпі, під час диригування виникають труднощі ритмічного порядку, а саме: в основних диригентських жестах виявляється недостатність опорних пунктів, що викликає ритмічну неточність. Щоб запобігти цьому, основні жести розчленовуються (дробляться) на допоміжні. Це дроблення жестів називають маркіровкою, допоміжні жести повинні бути дрібнішими за основні.

Концертні виступи

Оркестр може виступати у концерті лише тоді, коли він пройде встановлені стадії навчання і настільки зміцніє організаційно й технічно, що вже може вважатися творчим колективом. До концертів слід старанно готуватися, добре підбирати репертуар і цікаво розподіляти його в програмі.

Диригент особисто перевіряє обладнання сцени, розстановку стільців і пультів, наявність нот і настройку інструментів. Якщо оркестр розміщується на сцені при закритій завісі, це треба робити за 10-15 хвилин до початку концерту. Якщо оркестранти виходять на сцену при відкритій завісі, порядок виходу має бути завчасно продуманий, самий вихід – швидкий і організований.

Диригент поглядом перевіряє готовність колективу і виходить до диригентського пульту. Почекавши кілька секунд і переконавшись, що всі оркестранти на нього дивляться і готові грати, керівник стає у вихідне положення для диригування і починає виконання програми.

Надзвичайно цікаві і бажані виступи солістів і хору у супроводі оркестру народних інструментів. На репетиції твору, який має виконуватися в концерті, учасникам треба розповісти про роль акомпаную чого оркестру. Якщо акомпанемент готується для вокаліста, або хору – прочитати літературний текст пісні; якщо для інструменталіста – кілька разів прослухати його сольну партію. Знаючи мелодію й слова пісні, знаючи партію інструменталіста, який солірує, оркестр краще опанує акомпанемент.

Диригент повинен добре вивчити партитуру, ознайомитись з прийомами викладення оркестрового акомпанементу, знати сольну партію, вивчити всі вступи як соліста, та і окремих груп інструментів. В оркестрі необхідно опрацювати акомпанемент, перевірити партію соліста. Якщо оркестр виступає з хором – побувати на репетиціях і домовитись з керівником хору про темпи і динаміку виконання, кількість куплетів тощо.

Соліст, виступаючи з оркестром, стоїть (вокаліст) або сидить (інструменталіст) ліворуч від диригента в такому місці, щоб добре бачити руку диригента і не затуляти собою перших оркестрантів, що грають на домрах примах. Оркестр повинен звучати так м’яко, щоб соліст, не форсуючи звуку, не напружуючись, мав змогу співати або грати свою партію. Хор розміщується за оркестром або з його боків, щоб усі хористи бачили руку диригента. Для спільного виступу оркестру з хором треба провести не менше трьох-чотирьох репетицій.

Практичні поради

Гарне звучання оркестру в багатьох випадках і в значній мірі залежить від якості музичних інструментів. Тому, керівництву закладу, купуючи інструменти, необхідно запрошувати спеціалістів для перевірки якості.

Оркестрові інструменти повинні відповідати таким вимогам: дека має бути суха, з добре підібраної ялини; корпус з дерева твердої породи (клен, горіх, чорне дерево, в крайньому разі – береза); гриф з шийкою з дерева твердої породи; лади мідні або з білого металу, добре відшліфовані з акуратно обпиляними і заправленими кінцями; настройка бездоганно вірна при всіх способах її перевірки; дека з внутрішнього боку добре приклеєна до рип (перевіряється стуканням пальця по деці: якщо чути тріск – значить рип відстав від деки); кілки вільно обертаються; отвори для струн – у центрі валка.

Якість струн і їх товщина впливають на якість звуку. Щоб інструмент красиво звучав і мав гарний стрій на ладах, струни повинні бути відповідної товщини і з високоякісної сталі. Надмірно тонка струна дає слабкий тремтячий звук, а надмірно товста – тупий, негарний звук. І в першому, і в другому випадках струни будуть фальшивити на ладах. Керівник повинен слідкувати, щоб на кожному інструментів були струни потрібної товщини. Другу і третю струни на балалайці примі та всі струни на гітарі необхідно мати нейлонові.

Музичні інструменти зберігають у сухому місці при середній температурі. Не можна тримати їх у підвалах, між вікнами, біля зовнішніх стін, на протягах, близько опалення, проти сонця.

На інструменті, внесеному з холоду в тепле приміщення, можна грати не раніш як за 20-30 хвилин. Перед грою і після гри деку, корпус, гриф і струни протирають сухою, м’якою, чистою тканиною. Інструменти завжди тримають настроєними за камертоном. Підставка завжди повинна бути на своєму місці.

Робота керівника над собою

Серйозна підготовка керівника оркестру до репетиції є запорукою його успішної роботи і зростання майстерності учасників. Навіть зовсім недосвідчені оркестранти оцінять рівень роботи керівника після двох-трьох занять і зроблять відповідні висновки. Тому до кожної репетиції керівник мусить старанно готуватися. Керівнику завжди треба мати робочий план репетиції оркестру, складати конспект по відповідних розділах до кожного наступного заняття з точним розрахунком часу. Не слід заспокоювати себе тим, що матеріал не важкий і його можна викласти без підготовки. Знання матеріалу не вирішує успіху роботи. Треба майстерно цей матеріал передати оркестру, навчатися викладати його коротко, переконливо, логічно.

Слід пам’ятати, що творча дисципліна міцна там, де робота проводиться цікаво, із знанням предмету. Якщо дисципліни немає, керівникові треба проаналізувати методи і якість своєї роботи, і, при чесному ставленні до своїх обов’язків, він неодмінно знайде причини, що викликали занепад дисципліни.

Керівник повинен мати необхідні посібники з музичної грамоти, гармонії, сольфеджіо, техніки диригування, інструментовки, методики роботи з оркестром, словник іноземних музичних термінів. Готуючись до репетиції, він мусить підкріплювати свої знання підручниками. Вивчаючи твір, необхідно переглянути важкі місця партій, засвоїти темпи, перевіривши за метроном, або прослухавши цей твір у запису, запам’ятати, а якщо треба, то й розставити в партіях штрихи, звернути увагу на знаки динаміки тощо. Треба знати біографію автора твору, його інші основні твори, стиль його музичної мови.

Складаючи план репетицій, треба визначити як і з якими групами вони проводитимуться.

Існують два способи розучування музичних творів: від часткового до цілого й від цілого до часткового.

Перший спосіб передбачає докладне вивчення окремих частин твору, а потім з’єднання цих частин у ціле.

Якщо музичний твір відповідає технічним можливостям колективу, його можна опрацьовувати за другим способом, а саме: в повільному темпі всім оркестром «прочитати» весь твір, а потім вчити його частинами. Цей спосіб добрий тим, що після пояснення змісту твору, колектив зразу ж знайомиться з ним. Помилки і неточності, можливі при такому ознайомленні, керівник виправляє пізніше.

Висновок

Народні інструменти посіли помітне місце на професійній сцені і в художній самодіяльності. Деякі віртуози - інструменталісти, ансамблі і оркестри народних інструментів користуються зараз справді світовою славою. Вже стало традицією проведення конкурсів молодих виконавців на народних інструментах в багатьох містах, а також на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Вже давно застарів погляд на народні інструменти як на примітивні, “другоякісні” у порівнянні з іншими концертними інструментами. Створено багатий репертуар для народних інструментів, в якому поруч з оригінальними творами значне місце посідають перекладення класичної музики вітчизняних і зарубіжних композиторів. Таким чином, можна сміливо стверджувати, що рівень сучасного виконавства на народних інструментах – високий.

Створено чітку систему професійного навчання грі на народних інструментах, що дає можливість задовольнити потребу в кваліфікованих кадрах виконавців, педагогів, керівників колективів. Школи естетичного виховання складають початкову ланку цієї системи, однак саме тут закладається фундамент загальної культури майбутніх артистів, педагогів, любителів музики.

Необхідно, щоб в дитячому оркестровому колективі була створена найкраща атмосфера для розвитку музичних здібностей кожного учня.

Якщо оркестром керує не просто грамотний фахівець, а ентузіаст, який любить свою справу – він зможе пробудити в дітях почуття справжнього музикування. Це розкріпачує творчі сили дітей, мобілізує всі їх здібності, створює всі необхідні умови для розвитку найкращих духовних, художніх, артистичних якостей особистості.