2.2. Організація навчально-виховної роботи в дитячому оркестрі народних інструментів бтдю Ленінського району
Народно-інструментальна музика (аматорська, професійна) зароджувалась, як самостійний вид мистецтва, якому властиві свої закономірності, особливості, можливості.
Національний характер народно-інструментальної музики з її волелюбним народним елементом і використанням його в цьому жанрі є свідченням високої музичної культури і духовного багатства нашого народу.
Суспільне громадське значення народно-інструментальної музики надзвичайне вагоме. Вона виховує духовність і людяність, любов до рідного краю, історії, культури тощо. Завдяки своїй доступності, простоти виявів почуттів і стану людської душі, народно-інструментальна музика була, є і буде зрозумілою всім.
Масові ансамблі і оркестрі народних інструментів своєї творчою діяльністю зорієнтовані на просвітництво та культурне обслуговування населення.
Ця форма є чи не єдиною, котра дозволяла б за досить короткий термін залучати широкий загал бажаючих до виконання як народної, так і класичної музики. Аналіз діяльності народно-оркестрових колективів дозволяє зробити висновок, що потреба у функціонуванні аматорства закономірна й актуальна, бо ж вона органічно заповнює ту щілину, яка передує професійному мистецтву.
Доказом цієї тези є те, що народно-інструментальний жанр виступає, як важливий фактор впливу активізації методів виховання засобами художнього стимулювання і реалізується через відповідний виконавський музичний репертуар як народного, так і академічного спрямування.
В роботі з дитячим оркестром народних інструментів необхідно створити всі умови для розквіту талантів, для підготовки обдарованих дітей до подальшого професійного навчання. Не менш важливо зробити музику невід’ємною частиною життя для тих, хто не прагне стати музикантом-професіоналом, але подовжить заняття музикою в якості учасника художньої самодіяльності, де поруч з професіоналами стане пропагандистом музичної творчості, а не просто пасивними любителем музики, який час від часу відвідує концертні зали.
Найкращим чином до такої діяльності може підготувати школярів, участь у оркестрових і хорових колективах, різноманітних ансамблях. Не кожен учень може проявити себе як соліст, і саме гра в оркестрі або ансамблі надає відчуття рівноцінної участі в творчому процесі, дає можливість виступу у найвідповідальніших концертах і, таким чином, стимулює зацікавленість до занять музикою.
У музичному колективі, де загальний результат залежить від зусиль кожного, створюються необхідні умови для розвитку таких рис особистості, як: почуття відповідальності, сумлінне ставлення до музики, організованість, дисциплінованість, розкриваються музичні якості дитини соромливої, непевної, яка багато втрачає під час сольного виконання.
Педагогічний досвід свідчить, що саме в атмосфері колективної творчості, музичні здібності дитини яскраво розкриваються з усіх боків.
Випробуваним засобом музичного виховання, розвитку музичного і естетичного смаку учнів – є колективне навчання гри на народних інструментах.
Зміст програми спрямований на всебічний розвиток вихованців, тому у ньому передбачено:
отримання знань з теорії та практики музичного мистецтва з використанням Інтернет - ресурсів, відвідування мистецьких музичних заходів, концертів, музеїв тощо;
вивчення музичної грамоти;
ансамблева гра;
просвітницька та концертна діяльність;
профорієнтаційна діяльність.
Програма гуртка має на меті:
дати основні навички та прийоми гри на народних інструментах;
розвивати природні здібності та творчі можливості дитини для збереження та розвитку духовного потенціалу українського народу;
виховувати любов до інструментальної музики, народного інструменту;
розвивати естетичний смак, артистизм, культуру спілкування, взаємодопомогу;
Формування високих людських якостей.
Оркестр народних інструментів працює за адаптованою комплексною програмою.
З освоєння змісту програми передбачено наступні рівні розвитку гуртківців:
репродуктивний – характеризується наявністю певного обсягу знань, умінь і навичок гуртківців, які дозволяють їм виконувати завдання за зразком або алгоритму;
евристичний – характеризується умінням гуртківців застосовувати раніше засвоєні знання і освоєні прийоми у власній роботі;
креативний (творчий) – характеризується умінням гуртківців самостійно здобувати знання, вміння, навички та застосовувати їх на практиці при виконанні індивідуально – творчих завдань, тим самим отримуючи оригінальний вокальний номер, костюм або реквізит.
Навчальний процес охоплює всі види інструментального мистецтва – це і солісти, і дуети, і ансамблі змішані та по інструментам.
Різноманітність форм і методів роботи, їх варіювання на занятті дозволяє вчасно переключити увагу гуртківців, попередити стомлення, підтримати інтерес.
Подача навчального матеріалу має спіральну структуру – кожний наступний рік відбувається поступове розширення і суттєве поглиблення знань, умінь і виконавських навичок. У той же час, в рамках конкретного року навчання, матеріал розташовується відповідно до лінійної структури. Тим самим забезпечується послідовне вивчення основних тем і поступове їх ускладнення.
Завдання, що ставить перед собою керівник колективу, мають навчальний, розвивальний і виховний характер:
Формувати навички і уміння виконання простих і складних творів.
Навчати основам музичної грамоти, сценічної культури, роботі в колективі.
Навчати сприймати музику, інструментальні твори як важливу частину життя кожної людини.
Розвивати індивідуальні творчі здібності дітей на основі виконуваних творів.
Сприяти формуванню емоційної чуйності, любові до навколишнього світу. Прищеплювати основи художнього смаку.
Формувати потреби в спілкуванні з інструментальною музикою. Створити атмосферу радості, значущості, захопленості, успішності кожного гуртківця.
На основі вивчення музичних п’єс українських авторів, сучасних, класичних – розширити знання гуртківців про історію Батьківщини, її музичну культуру.
Виховувати і прищеплювати любов і повагу до духовної спадщини, розуміння і поваги до національних традицій.
Організація навчально-виховного процесу в гуртку з гри народних інструментах має засновуватися на взаємозв’язку індивідуальних, групових та колективних форм діяльності. Застосування згаданих форм має бути різноманітним. Воно здійснюється або паралельно, або у варіантні взаємопроникнення (індивідуально-парні заняття). Поєднання форм має бути не самоціллю, а засобом музичної діяльності дітей. Застосовуватись вони повинні у певній послідовності, враховуючи вік, розвиток та підготовку учнів. Організовуючи навчально-виховний процес, треба виходити з того, що оптимальним варіантом поєднання індивідуальних, групових і колективних форм роботи слід вважати той, що створює найкращі умови для музично-естетичного виховання гуртківців.
Організація музичної діяльності дітей ефективна тільки в єдиній системі виховної роботи з учнями. Вона повинна відповідати певним педагогічним вимогам. Насамперед необхідно врахувати вікові особливості та рівень індивідуальної підготовки дітей, організованості гурткового колективу.
При оцінюванні ефективності застосування різних форм музичної діяльності треба брати до уваги не тільки її вплив на соціальне і морально-естетичне виховання учнів, але й ефективність організації самого навчально-виховного процесу.
Як вже було сказано, індивідуальну та групову форму навчання можна застосовувати у варіанті взаємопроникнення цих форм, тобто групова форма роботи займає частину часу відведеного для проведення індивідуальних занять. Групові заняття проводяться за рахунок 10-ти перших та 10-ти останніх хвилин занять, що стоять у розкладі поруч. Така групова робота, яку виконують два учні, називається парною.
Зі зміною внутрішньої структури занять не менш важливе значення має виконання дітьми організаційних вимог, пов’язаних з режимом і розпорядком навчальної діяльності. Оскільки заняття в музичному гуртку і закінчуються не з дзвоником, то цьому треба приділяти увагу.
Сприйняття матеріалу учнями молодшого та середнього шкільного віку при індивідуальній формі занять краще зберігається протягом 30-35-ти хвилин. Якщо ж індивідуальні заняття чергуються з груповими, то у дітей не спостерігається ні втоми, ні неуважності протягом 50-55-ти хвилин. Залежно від поставлених дидактичних та виховних завдань і беручи до уваги продуктивність двох учнів, які спільно навчаються, групи (пари) формуються на тривалий час (чверть, півріччя). Але інколи доцільно змінювати склад пар через невеликий проміжок часу.
Під час організації групової діяльності в гуртку враховуються побажання учнів. Однак, вирішальне значення має слово вчителя. Педагог знаходить найкращий варіант, найбільш працездатну, на його думку, групу.
В організації колективної форми діяльності музичного гуртка з гри на народних інструментах важливе місце займає ансамблева гра. Для неї характерні всі притаманні колективній діяльності особливості:
а) наявність загальної мети, що вимагає зусиль усіх членів колективу;
б) суворий розподіл виконавських функцій серед членів ансамблю;
в) встановлення між виконавцями стосунків взаємної залежності й відповідальності.
Загальною метою в ансамблевій грі є виконання кількома учнями одного твору, який при цьому поділяється на декілька партій, необхідних для повного розкриття його змісту. В процесі ансамблевої гри між виконавцями встановлюються стосунки взаємозалежності та відповідальності. Процес підготовки до виконання в ансамблі також має особливості колективної діяльності, адже термін готовності твору до виконання залежить від знання кожним членом ансамблю своєї партії. Тому, учні, які готуються до ансамблевого виконання, перебувають у стані залежності один від одного. В них з’являється почуття відповідальності за знання своєї партії, оскільки незнання її ставить під загрозу виконання твору.
Під
час вивчення ансамблевого твору результат
у багатьох випадках залежить від того,
наскільки успішно виконують завдання
окремі групи. Таким чином, навчальна
робота в гуртку наділяється властивостями
колективної діяльності:
члени гуртка сприймають відповідне завдання на основі завдання, яке дане всьому колективу;
виникає взаємна залежність під час виконання завдання;
встановлюється взаємний контроль і відповідальність, особливо тоді, коли кожен член колективу (або група) вносить частку у виконання завдання.
Організація колективної форми роботи на початковому етапі навчання здійснюється через залучення гуртківців до гри в ритмічному оркестрі. Заняття в ньому проходять у виконавській формі. До його репертуару входять невеликі дитячі п’єси різного ритмічного малюнка. У складі оркестру можуть бути такі інструменти: бубон, трикутник, кастаньєти, барабан, металофон. Заняття в ритмічному оркестрі поєднується з такими видами роботи, як спів, музичний рух, слухання музики, яку грає педагог.
У ході систематичного прослуховування музичних творів у дітей виробляється вміння визначити характер музичної п’єси (весела, спокійна, сумна), її жанр (марш, танець чи пісня), розбиратися в темпі (повільний, швидкий), силі звучання (голосно, тихо) та ін.. Музичний матеріал, що прослуховується, супроводжується бесідою педагога, полегшуючи цим сприйняття учнями художнього змісту музики. Під час занять з музичних рухів діти спочатку прослуховують музичний твір, розбираються в його характері, потім наспівують чи награють мелодію, після цього роблять ритмічні рухи.
