Прогнозований результат

• професійно удосконалювати виконавську майстерність;

• розвивати артистизм та індивідуальну манеру виконання;

• відтворювати стилістику твору та манеру композитора;

• допомагати педагогам у роботі з молодшими вихованцями;

• активна участь у концертно-фестивальній діяльності;

• вступ до професійного навчального закладу (вибірково).

Використана література при написанні програми:

1. Закон України «Про позашкільну освіту».

2. Положення «Про позашкільний навчальний заклад».

3. Закон України «Про освіту» // Освіта. – 1991. – С. 32-37.

4. Державна національна програма «Освіта»: Україна ХХІ ст.. – К.: Райдуга. 1994. – 61с.

5. О.Олександров., Школа гри на трьохструнній домрі – М., „Музика”,

1983. – 89с.

6. Юний скрипаль // Радянський композитор – 1982с.

7. В.Гизодиб, В.Міхеліс., Школа гри на чотирьохструнній домрі – К.: Музична Україна, 1978. – 109с.

8. Грица С., Іванова Н., Новийчук В., Черкащина Л., Про розвиток і оновлення традицій художньої активності мас // Проблеми музичної культури – К.: Музична Україна, 1989. – 174с.

9. Гуменюк А., Українські народні інструменти. – К.: Наукова думка, 1967. – 244с.

10. Іваницький А. Українська народна музична творчість. – К.: Музична Україна, 1990. – 335с.

11. В.Чунін „Хрестоматія домриста”, „Музика”, М., 1983р.

12. Скрипкові ансамблі // Учбовий репертуар дитячих музичних шкіл, вип. І – К., Музична Україна, 1980. – 85с.

13. Г.Шрадик, Вправи для скрипки. – К., Музична Україна, 1984. – 90с.

14. В. Смирнов, Грає дитячий оркестр народних інструментів. вип. І – М., 1983. – 120с.

15. Карпенчук С.Г. Теорія, методика виховання // Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 304с.

16. Лебедєв В.К. Використання народних музичних інструментів у загальноосвітній школі // Нова книга. – Вінниця, 2004.

Приблизний репертуарний план оркестру народних інструментів

1. Укр. нар. п. „Ой під вишнею”

2. Oбр. І. Обликіна «Ах, ты степь широкая»

3. Г. Гарцман «Фантазія на укр.. нар. пісні»

4. М. Леонтович «Щедрик»

5. Обр. Паніна «Ти ж підманула, ти ж мене підвела»

6. Обр. В. Попадюка «Укр.. жартівливі наспіви»

7. Петров «Утро»

8. Рос. нар п. «Под окном черемуха колышется»

9. А. Кос-Анатольський „Ой ти, дівчино з горіха зерня”

10. А. Кореллі „Гавот”

11. Обр. В. Свінцева „Верховино, світку ти наш”

12. І. Тамарін „Мультлото”

13. А. Арський «Кубинский танец»

14. В. Конов «Попурри»

15. Г.Вирьовка «Коломийки»

16. Обр. А.Рябцева «Рахівчанка»

17. К. Домінчен «Гопак»

18. Обр. А.Рябцева «Фантазія на теми Дунаєвського»

19. К. Мясков «Казочок»

20. Обр. Полянського «Подоляночка».

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНА РОБОТА В ГУРТКАХ

ОРКЕСТРУ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

За нашою методикою організація навчально-виховного процесу в гуртку з гри на народних інструментах має засновуватись на взаємозв’язку індивідуальних, групових та колективних форм діяльності.

Застосування згаданих форм має бути різноманітним. Воно здійснюється або паралельно, або у варіанті взаємопроникнення (індивідуально-парні заняття). Поєднання форм має бути не самоціллю, засобом музичної діяльності дітей. Застосовуватись вони повинні у певній послідовності, враховуючи вік, розвиток та підготовку учнів. Організовуючи навчально-виховний процес, треба виходити з того, що оптимальним варіантом поєднання індивідуальних, групових і колективних форм роботи слід вважати той, що створює найкращі умови для музично-естетичного виховання гуртківців.

Організація музичної діяльності дітей ефективна тільки в єдиній системі виховної роботи з учнями. Вона повинна відповідати певним педагогічним вимогам. Насамперед необхідно врахувати вікові особливості та рівень індивідуальної підготовки дітей, організованості гурткового колективу.

При оцінюванні ефективності застосування різних форм музичної діяльності треба брати до уваги не тільки її вплив на соціальне і морально-естетичне виховання учнів, але й ефективність організації самого навчально-виховного процесу.

Як вже було сказано, індивідуальну та групову форму навчання можна застосовувати у варіанті взаємопроникнення цих форм, тобто групова форма роботи займає частину часу відведеного для проведення індивідуальних занять. Групові заняття проводяться за рахунок 10-ти перших та 10-ти останніх хвилин занять, що стоять у розкладі поруч. Така групова робота, яку виконують два учні, називається парною.

Зі зміною внутрішньої структури занять не менш важливе значення має виконання дітьми організаційних вимог, пов’язаних з режимом і розпорядком навчальної діяльності. Оскільки заняття в музичному гуртку і закінчуються не з дзвінком, то цьому треба приділяти увагу. Сприйняття матеріалу учнями молодшого та середнього шкільного віку при індивідуальній формі занять краще зберігається протягом 30-35-ти хвилин. Якщо ж індивідуальні заняття чергуються з груповими, то у дітей не спостерігається ні втоми, ні неуважності протягом 50-55-ти хвилин.

Залежно від поставлених дидактичних та виховних завдань і беручи до уваги продуктивність двох учнів, які спільно навчаються, групи (пари) формуються на тривалий час (чверть, півріччя). Але інколи доцільно змінювати склад пар через невеликий проміжок часу.

Під час організації групової діяльності в гуртку враховуються побажання учнів. Однак, вирішальне значення має слово вчителя. Педагог знаходить найкращий варіант, найбільш працездатну, на його думку групу.

В організації колективної форми діяльності музичного гуртка з гри на народних інструментах важливе місце займає ансамблева гра. Для неї характерні всі притаманні колективній діяльності особливості: а) наявність загальної мети, що вимагає зусиль усіх членів колективу; б) суворий розподіл виконавських функцій серед членів ансамблю; в) встановлення між виконавцями стосунків взаємної залежності й відповідальності.

Процес підготовки до виконання в ансамблі також має особливості колективної діяльності, адже термін готовності твору до виконання залежить від знання кожним членом ансамблю своєї партії. Тому, учні, які готуються до ансамблевого виконання, перебувають у стані залежності один від одного. В них з’являється почуття відповідальності за знання своєї партії, оскільки незнання її ставить під загрозу виконання твору.

Організація колективної форми роботи на початковому етапі навчання здійснюється через залучення гуртківців до гри у ритмічній групі оркестру. Заняття в ньому проходять у виконавській формі. До його репертуару входять невеликі дитячі п’єси різного ритмічного малюнка. У складі оркестру можуть бути такі інструменти: бубон, трикутник, кастаньєти, барабан, металофон. Заняття у ритмічній групі поєднується з такими видами роботи, як спів, музичний рух, слухання музики, яку грає педагог.

У ході систематичного прослуховування музичних творів у дітей виробляється вміння визначати характер музичної п’єси (весела, спокійна, сумна), її жанр (марш, танець чи пісня), розбиратися в темпі (повільний, швидкий), силі звучання (голосно, тихо) та ін..

Музичний матеріал, що прослуховується, супроводжується бесідою педагога, полегшуючи цим сприйняття учнями художнього змісту музики. Під час занять з музичних рухів діти спочатку прослуховують музичний твір, розбираються в його характері, потім наспівують чи награють мелодію, після цього роблять ритмічні рухи. У процесі гри діти поступово звикають до рухів у ритмі і темпі музики. У музичних рухах присутні елементи танцю, вправ з вільного руху. Під час таких занять встановлюється зв'язок з музикою, з її змістом.

В більшості, п’єси, які виконуються в ансамблі повинні бути добре відомі дітям. Під час гри учні не тільки виконують ритмічні малюнок твору, але й активно прослідковують його мелодійну лінію, емоційно реагують на її характер, передають динамічні відтінки у відповідності з характером п’єси, що виконується.

Заняття в ритмічної групі оркестру на початковому етапі навчання є ефективним засобом організації колективної форми діяльності в гуртку. Внесення ігрової ситуації в процесі роботи викликає велику зацікавленість у дітей, підвищує готовність до виконання завдань.

Ефективність колективного музикування оркестрантів перш за все залежить від обґрунтованої, дидактично цілеспрямованої системи навчання. В процесі організації роботи гуртка треба дбати про свідоме засвоєння учасниками гуртка необхідного комплексу практичних музично-виконавських умінь та навичок з гри на відповідних музичних інструментах.

Для забезпечення музичної діяльності учнів у народно-інструментальному колективі потрібно дотримуватись таких дидактичних правил:

• музичний навчальний матеріал на конкретні виконавські дії з гри на музичному інструменті потрібно розподіляти за певним порядком, від простих до більш ускладнених прийомів, які логічно між собою пов’язані, але водночас поділятися на частини;

• опанувавши певну частину виконавського комплексу ігрових навичок та засвоївши відповідні відомості з нотної грамоти, учасники ансамблю повинні вміти роботи загальні висновки про якісну сторону виконування ними музичних вправ для свідомого закріплення у своїй пам’яті нових навчальних здобутків як компонентів певної системи знань та умінь. Слід навчити школярів фіксувати увагу на найголовніших питаннях такої роботи.;

• учні мають розуміти, як пов’язані між собою попередні та наступні заняття. Лише при забезпеченні взаємозв’язку між ними можливе правильне виховання у гуртківців всього комплексу необхідних виконавських умінь і навичок та вироблення у їхній свідомості і пам’яті цілісної системи відповідних музичних знань.

Гурток народно-інструментального виконавства, окрім основного оркестру, повинен мати і декілька малих форм ансамблю (дуети, тріо, квартети). Створення подібних малих ансамблів сприяє кращій зіграності ансамблістів, оркестрантів.

Бажано, щоб на кожній репетиції в роботі ансамблю чи оркестру були твори з різними дидактичними завданнями: для концертного виступу, читання нот з листа, ескізної роботи, розбір твору, твори для повторення. Така побудова занять викликає більшу зацікавленість, сприяє зменшенню втоми. До того ж це дає можливість перевірити різні аспекти самостійної роботи кожного виконавця. Але заняття оркестру – це творчий процес і в кожному окремому випадку план репетиції може змінюватись.

Ефективність розучування музичних вправ за принципом переклику інструментальних груп ансамблю забезпечується тим, що керівник привчає учнів не тільки реагувати на диригентський жест, а одночасно відчувати мелодію, ритм, особливості музичної тканини твору. Це сприяє активному включенню в творчий процес учнів з різним рівнем музичних здібностей.

Розвиток музично-творчої активності гуртківців в народно-інструментальному колективі залежить від таких факторів: забезпечення мотиваційного компонента музично-творчої діяльності; наявності художньої цінності навчально-педагогічного репертуару; відповідності музичних творів віковим можливостям учнів; побудови у дитячому колективі творчо-виконавської атмосфери, яка б сприяла цілісній реалізації здібностей, умінь, творчих проявів; опори на художньо-естетичний та особистий досвід школярів; забезпечення переносу сформованих інструментально-виконавських навичок на творчі дії (музичні запитання – відповіді, гра сольних партій, елементарна імпровізація); встановлення на всіх етапах навчання різноманітних зв’язків у музичному репертуарі та навчальних діях, зміни ситуацій, характеру музично-творчих завдань; педагогічної та виконавської майстерності керівника, який об’єднує в одній особі вихователя, музиканта-виконавця, диригента.

Діти люблять виступати на сцені. Вони пишаються увагою аудиторії, радіють, коли їх хвалять. Успішний виступ стає стимулом для подальшої роботи, створює піднесений настрій, бажання працювати.

Організація і проведення в гуртку музичних ранків, вечорів розширює світогляд, збагачує знання учнів у галузі мистецтва, знайомить їх з кращими зразками народної та класичної музики, вчить слухати і розуміти музику, підвищує музичну і загальну культуру. Поряд з прищепленням любові до мистецтва, музичні вечори сприяють вихованню культури мови і поведінки, викликають емоційне піднесення, яке в свою чергу, сприяє збудженню думки і бажанню працювати більш серйозно і наполегливо, що позитивно впливає на успішність учнів.

Музичний вечір – це велике і радісне свято для учнів, й щоб він пройшов яскраво і змістовно, важливо зацікавити дітей темою, а сам вечір треба добре продумати і серйозно готувати.

Цікаво можна провести вечір народної музики. Ця тема неосяжна. Тому, краще обмежитись піснями одного народу.

Велику роль у музичному колективі відіграють особисті стосунки, які складаються меж керівником і учасниками гуртка та між самими учасниками. Керівник, враховуючи вікові та індивідуальні особливості членів гуртка, має прагнути до створення таких стосунків у колективі, які служитимуть джерелом самовираження кожного учасника.

Навчання і виховання учасників народно-інструментального колективу, формування х музично-творчої активності здійснюється через колектив і за допомогою колективу, через музику і за допомогою музики. Тому, гуртківці повинні засвоїти основні закономірності і логіку колективного музичного виконавства; особливості взаємодії в колективі за лініями: керівник – учень, керівник – ансамблева група, учень – ансамблева група.

Ще одним істотним моментом формування особистих стосунків і стимулювання активності гуртківців є створення атмосфери співробітництва під час розучування репертуару, коли інтереси і зусилля учнів та музичного керівника об’єднуються заради досягнення спільної мети.

Педагогічна практика свідчить, що найбільш сприятлива атмосфера складається в тому колективі, де порівнюються успіхи учнів, наділених приблизно однаковими музичними здібностями. В такому випадку зіставлення не принижує учнів, а навпаки, розкриває перед ними їхні можливості. У колективі, де нікого особливо не захвалюють і ніколи не принижують, учасники не відчувають невпевненості, розчарування, стосунки між ними складаються доброзичливі та дружні.

В атмосфері довіри, співпереживання, поваги друзів, учні прагнуть повніше розкрити свої можливості. Дивлячись, як цінується їхня гідність, самостійна думка, творчий пошук, вони намагаються розв’язувати складніші завдання. Учням дуже важливо відчувати, що з ними рахуються, що їм довіряють. Так само дуже важливо постійно нагадувати гуртківцям, що вони здібні і можуть подолати труднощі в навчанні.

Також потрібно сказати про необхідність психологічної перебудови дитини. Кожний музикант, хоча ще й маленький, має свої особливості поведінки, свої смаки та нахили, своє відношення до музики, свій рівень підготовки, учень звикає до вимог свого індивідуального педагога із спец інструменту. А в оркестрі стикається з необхідністю підпорядковувати індивідуальність – інтересам спільного, волі диригента, який втілює художній задум.

Гра в оркестрі займає у комплексному гуртку найвищий ступень. Бути оркестрантом почесно та відповідально. Діти відчувають гордість за свій колектив, членом якого їм пощастило стати. Заняття в оркестровому класі розширюють музичний кругозір: тут відбувається знайомство з творами різних композиторів, різних епох та стилів. Значно впливає на оркестрантів спільна робота із солістами та солістами-інструменталістами.

Є й інший бік діяльності оркестру. Саме тут, на оркестрових репетиціях виховується відповідальність перед колективом і почуття колективізму. В результаті роботи як оркестрових так і на групових репетиціях, та на індивідуальних заняттях в класі, навіть оркестранти з рисами індивідуалізму, розуміють, що не можна не підкорятися інтересам спільної праці і безвідповідальним відношенням до виконання своєї партії в оркестрі.

Неможливо недооцінювати й формування естетичних поглядів гуртківців, коли навкруги панує бездуховність та засилля низькопробної масової культури. В цих умовах важко переоцінити роль розвитку національної культури, пов’язаної з народною музичною творчістю. Інтонації народної пісні, наспівані баяном, домрою, бандурою чи цимбалами, які так проникливо звучать в оркестрі народних інструментів, - не можуть не заволодіти найпотаємнішими куточками людської душі.