1. Афективні синдроми

Маніакальний синдром складається з вираженої переваги ейфорії з почуттям безмежної радості, веселощів. Хворий відчуває незвичайний приплив сил, вважає, що все може зробити, йому «море по коліна». Він безтурботний, переконаний в своїх незвичайних здібностях, талані, великій фізичній силі і т.д. Він легко відволікається, переплигує з однієї думки на іншу, починає багато справ, не доводячи їх до кінця. При цьому діяльність його виявляється зовсім не продуктивною, інколи безглуздою. Приплив енергії супроводжується різким зменшенням часу, необхідного для сну, тому хворий може почати не спати, не відчуваючи втоми. Мислення і мова надмірно прискорені, аж до скакання ідей. Незважаючи на загальний радісний фон настрою, такий хворий може бути дратівливим, гнівним, особливо якщо зустрічає перешкоди його намірам і вчинкам. Зрідка ідеї переоцінки особистості можуть досягати ступеню марення величі з відповідною поведінкою. Легкі ступені таких станів – гіпоманіакальні, проявляючись у піднятті настрою, підвищеної працездатності, підприємливості, зазвичай не супроводжуються грубими розладами поведінки і сприймаються пацієнтами як хороший, творчий стан.

Депресивний синдром характеризується пригніченим настроєм, появою смутку, тривоги, втратою інтересу до життя, підвищеної втоми, зниженою руховою активністю. Ці явища доповнюються появою різко зниженої самооцінки, втратою впевненості в своїх силах у майбутньому; переконанні у власній провині; похмурим і песимістичному відношенні до минулих, теперішніх і майбутніх подій. У хворого з депресивним станом зазвичай скорботна міміка і пантоміміка, рухи скуті. Мова уповільнена, порушується сон, апетит. Проявляються думки про нікчемність життя, суїцид альні тенденції і спроби. Як вище зазначено, ці стани відносяться до надзвичайно небезпечних через ризик самогубства і, особливо, розширеного самогубства.

Депресивні розлади зустрічаються досить часто, причому вони можуть проявлятись в різних за вираженням і глибиною розладах і при різних психічних захворюваннях.

2. Безглузді та галюцинаторно-безглузді синдроми

Паранояльний синдром – (параноя – безумство: від грец. para – біля, поруч; noeό – думати) – маячний розлад, при якому основною є систематизована маячня. На початковій стадії маячня носить моно тематичний характер, причому в його фабулі можуть відображатись реальні події. В подальшому до наявних ідей ревнощів чи винахідництва, сутяжним чи іпохондричним приєднуються ідеї переслідування. При паранояльній маячні розрізняють декілька етапів її формування, частина яких відзначена вище. Маячня супроводжується насиченим афектом, наявне «безглузде охоплення», поведінка хворого підкорене безглуздим переживанням. При паранояльній маячні відсутні обмани сприйняття, зміст маячні не буває абсурдним, безглуздим. Під час розмови з таким хворим на нейтральні не пов’язані з фабулою маячні теми, чи при спеціальному психологічному дослідженні процесів мислення грубих розладів виявити не вдається. Разом з тим при аналізі безглуздих переживань очевидними стають прояви «кривої логіки», хворобливих висновків, неадекватних тлумачень і пояснень подій.

Параноїчний (галюцинаторно-параноїчний) синдром характери-зується поєднанням маячних ідей різного змісту з галюцинаторними явищами. В одних випадках переважають маячні, в інших – галюцинаторні розлади. Найбільш частим проявом параноїчного синдрому є поєднання маячних ідей переслідування, впливу і псевдогалюцинацій, особливо слухових. У хворих зазвичай відзначається виражене почуття страху, вони неспокійні, збуджені. Хворі вважають, що знаходяться під впливом сторонньої сили, піддаються телепатичному, гіпнотичному, лазерному впливу, їм вкладають чужі думки, передають інформацію з інших планет і т.д. Надзвичайно обтяжливим буває відчуття «відкритості» думок – всі оточуючі читають думки хворого, крадуть їх з голови. У випадках, які далеко зайшли, хворі можуть говорити, що вони втратили свою особистість, свою самостійність, живуть і діють як роботи, «зомбі», керування ззовні. Можуть бути і інші прояви складної маячної системи, яку прийнято позначати як синдром Кондінського-Клерамбо.

В деяких випадках зустрічаються змішані депресивно-параноїчні та маніакально-параноїчні стани, коли маячні стани супроводжуються вираженими афективними розладами.

Парафренний синдром відрізняється наявністю систематизованої фантастичної маячні, яка поєднується з маячнею впливу і помилковими спогадами. На відміну від параноїчної маячні, при парафренному фон настрою добросердний. Цей варіант маячного синдрому поєднується кінцевою фазою, результатом параноїчної маячні.

Описані маячні синдроми можуть бути гострими чи протікати повільно, хронічно, протягом декількох років. Більшість з цих розладів зустрічається при шизофренії.

При переважанні в клінічній картині галюцинацій говорять про галюцинаторні синдроми (галюцинозах). Галюцинації можуть бути однієї модальності, наприклад,. Слухові; можуть зустрічатись в двох і більше органах чуттів. Можливий швидкий, гострий і хронічний розвиток галюцинацій. Галюциаторні явища з протіканням хвороби інколи стає основою формування маячні. В деяких випадках, наприклад, при хронічному алкогольному галюцинозі, хворі звикають до наявних у них вербальних слухових галюцинаціям і не звертають на них увагу.