
- •Політика як суспільне явище.
- •Політична система: сутність, структура, функції.
- •Політична партія.
- •Політична культура: поняття, структура, функції.
- •Політична соціалізація: сутність, етапи, чинники.
- •Етапи політичної соціалізації особистості:
- •Політична еліта.
- •Політичне лідерство.
- •Тема Демократія.
- •Історія виникнення демократії.
- •Демократичний політичний режим.
- •Політичний статус особистості.
- •Політична участь і політична культура.
- •Вибори як інструмент демократії.
- •Тема. Засоби масової інформації.
- •Історія розвитку змі.
- •Види засобів масової інформації (змі).
- •Функції змі.
- •Змі та політика. Змі як засіб формування громадської думки.
- •Тема Нація.
- •Етнос: його основні ознаки та особливості.
- •Національна самосвідомість.
- •Розвиток міжнаціональних відносин в Україні.
- •Націоналізм. Міжнаціональні конфлікти та шляхи їх подолання.
- •5. Формування української політичної нації.
- •Тема Полікультурність.
- •Поняття «культура».
- •Принципи формування загальнолюдської культури.
- •Міжнаціональні та міжконфесійні конфлікти та шляхи їх розв 'язання.
Націоналізм. Міжнаціональні конфлікти та шляхи їх подолання.
Націоналізм — ідеологія і політика, основу якої складають ідеї національної винятковості і переваги, прагнення до національної замкнутості, місництва, недовіра до інших націй.
Яскравий прояв націоналізму в сучасному світі продемонстрував німецький фашизм, що призвів світ до Другої світової війни 1939-1945 рр. Синонімами фашизму стали терміни «расизм», «нацизм», «шовінізм», «геноцид», «голокост».
Міжнаціональний конфлікт — одна із форм відносин між національними спільнотами, що характеризується станом взаємних претензій, відкритим протистоянням етносів, народів і націй, що мають тенденцію до наростання протистояння аж до збройних зіткнень.
причини міжнаціональних конфліктів:
Ускладнення соціально-економічного розвитку країн світу, від-чутне відставання багатьох з них.
Непродумана або відверто екстремістська політика низки дер-жавних діячів.
Колонізація населення інших країн.
Помилки і прорахунки керівництва ряду країн у розв'язанні національних питань.
Види міжнаціональних конфліктів:
1. З приводу спірних територій.
* Через вигнання народу зі своєї території і повернення депортованого народу на свою історичну батьківщину.
* Через довільну зміну адміністративних кордонів.
* Через насильницьке включення території народу до сусідньої держави.
* Між етнічною більшістю і компактною меншістю (корінна національність).
2. З приводу відсутності у народу власної держави або розподіл його території між іншими державами.
Типи міжнаціональних конфліктів:
Державно-правові (незадоволення правовим становищем нації, прагнення власної державності, конфлікт з владними органами держави, у складі якої перебуває нація).
Етнотериторіальні (визначення кордонів нації).
Етнодемографічні (захист прав корінної національності).
Соціально-психологічні (зміна способу життя, порушення прав людини).
Шляхи розв'язання міжнаціональних конфліктів
Усвідомлення усіма людьми неприйнятності насильства, фор-мування поваги до національних почуттів всіх етнічних груп.
Провадження лояльної, продуманої політики з урахуванням інтересів усіх народів і народностей.
Створення ефективно діючих міжнародних комісій, рад, інших організацій для мирного розв'язання національних суперечок.
Надання національно-культурної автономії усім бажаючим на-ціональним меншинам, що дозволить їм зберегти свою мову, культуру, релігію і традиції.
Шляхи врегулювання міжнаціональних конфліктів:
Визнання міжнаціональних проблем і розв'язання їх шляхом продуманої національної політики.
Використання економічних важелів для нормалізації ситуації.
Створення культурної інфраструктури консенсусу, дотримання принципу паритетності, коли йдеться про призначення людей різних національностей на державні посади, підтримка національної культури.
5. Формування української політичної нації.
На сьогодні в Україні ресурси для формування і зміцнення сприятливої для суспільства, держави цілісної національної ідентичності використано не повністю. Це відбувається, по-перше, через недооцінювання з боку державної влади цінності цього явища; по-друге, через надмірний вплив в Україні тих політичних сил, які виступають за консервацію наявного «постколоніального» стану ідентичностей.
Серед фундаментальних інтересів української держави і політичної нації мають бути:
збереження територіальної цілісності;
розвиток власної національної, культурної, мовної тощо самобутності;
подальша консолідація всередині суспільства і нації; рівноправні і повноцінні відносини з іншими державами і націями.
Таким чином, визрівання єдиної національної ідентичності за збереження і розвитку етнічних, культурних тощо ідентичностей усіх спільнот здатне суттєво сприяти зміцненню державної єдності країни, суспільства, істотно посилити державу. Це, у свою чергу, дозволить посилити сприйняття української держави представниками різних етнічних груп як «своєї»; зменшити або нівелювати можливість виникнення сепаратистських тенденцій серед етнічних груп компактного розселення в Україні; залучити повною мірою потенціал усіх громадян України. Досягнення таких цілей повністю відповідає інтересам України.