1. Політика як суспільне явище.

Політика (від грец. πολιτική майстерність самоуправління полісу (міста), а подалі — "мистецтво управління" державою і суспільством) — цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків.

У вужчому розумінні політика — визначена частина, програма або напрямок такої діяльності, сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів задля досягнення визначених (суб'єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі.

Політикою також називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах. У демократичних суспільствах політику можна спостерігати у взаємодії між певними групами людей у корпоративних, академічних, релігійних інституціях.

Вивченням політичної поведінки, методами досягнення політичної мети займається політологія.

Головна функція політики – регулятивна. Політика регулює різні сфери суспільного життя; відповідно виділяють політику:

• Економічну

• Соціальну

• Національну

• Військову і. т. ін.

За галуззю розподілу функції політики діляться на зовнішню і внутрішню.

За масштабом спільнот, на які впливають політичні рішення, розрізняють політику:

• Локальну

• Регіональну

• Міждержавну

• Світову

Суб'єктами політики називають всіх, хто так чи інакше бере участь у політичному житті. Це можуть бути громадяни, партія, організація, клас, держава, етнос і т. д .

Давньогрецький філософ Аристотель у своїй книзі «Політика» писав: «Людина за своєю природою є істотою політичною, через що навіть ті люди, які ані трохи не потребують взаємодопомоги, несвідомо прагнуть спільного проживання».

Але, будучи істотами політичними, люди виявляють різний ступінь політичної активності. Політологи вважають, що лише 10-20% людей справді політично активні, 80-90% - байдужі, їх називають глядачами політичного театру.

2. Політична система: сутність, структура, функції.

Поняття «політична система» було введено в політологію в 50-60-х роках 20 ст. Засновником системного підходу аналізу в політичній науці був американець Д. Істон.

Політична система – впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних відносин соціальних інститутів, що виконують певні політичні функції.

Поняття «політична система» застосовують для аналізу політичного життя в межах окремих держав. Коли йдеться про політичну систему суспільства, то мають на увазі саме окремі держави.

Виділяють такі функції політичної системи:

• Визначення цілей, задач, шляхів розвитку суспільства;

• Розподіл матеріальних і духовних ресурсів;

• Організація діяльності суспільства щодо досягнення поставлених цілей;

• Розробка та впровадження в суспільстві різних норм поведінки;

• Забезпечення стабільності та безпеки в суспільстві;

• Політична соціалізація особистості;

• Контроль за виконанням політичних норм (це норми щодо прав і свобод громадян, суверенності держави та невтручання у її внутрішні справи, політичної переваги більшості тощо. Політичні норми фіксують обов'язок громадян підтримувати загальні принципи політичної системи своєї країни, вести боротьбу за правилами, дотримуючись законів і конституції).