Контрольні питання

1. Що є предметом філософії?

2. Які елементи міфологічного світогляду існують у духовному світі сучасної людини?

3. Простежте зміну поняття «філософія» протягом історії [В. Виндельбанд. Прелюдии // Мир философии: Книга для чтения. В 2 – х т. Ч.1. – М., 1991. – С., 67-75].

4. За яких ситуацій суспільство й особистість потребують безпосереднього застосування філософії? Проаналізуйте з цих позицій сучасну ситуацію в нашому суспільстві.

Література: [8, 27, 28, 31, 33, 43, 47, 52].

Семінарське заняття № 2.

Історичні типи філософії

Мета: Ознайомитись із специфічними рисами і провідною проблематикою основних філософських епох: Античності, Середньовіччя, Відродження, Просвітництва, Нового часу тощо.

План:

1. Поняття історико-філософського процесу. Процеси типологізації.

2. Антична філософія: періодизація, основні школи, проблематика.

3. Філософія Середньовіччя. Специфічні риси філософія Відродження.

4. Філософія Нового часу. Проблема субстанції та методу наукового пізнання в філософії ХVII ст.

5. Німецька класична філософія.

Методичні поради до підготовки семінарського заняття

В першому питанні теми необхідно з’ясувати актуальність історико – філософського вступу для подальшого розуміння філософських ідей, течій, напрямків. Визначити об’єкт вивчення історії філософії – історико-філософський процес. Представити історію філософії не як пряме відображення розвитку історії, а як історичний процес розвитку пізнання загальних закономірностей у відношеннях «людини-світ». Показати відмінності процесу формування філософських ідей в різних культурних традиціях і регіонах; проаналізувати особливості формування «східного» та «західного» типів філософії.

Вивчення другого питання слід розпочати із з’ясування проблеми хронологічних меж античної філософії, визначення характерного для епохи античної філософії типу світогляду - космоцентризму, а також виявлення значення античної традиції філософствування для подальшого розвитку філософських ідей. Необхідно охарактеризувати періодизацію античної філософії. Назвати основних представників і проблематику окреслених етапів.

Відповідь на третє питання бажано почати з оцінки історичної ситуації і загальної характеристики нового типу світогляду, характерного для епохи середньовіччя – теоцентризму.

Необхідно звернути увагу на ідеологічно-духовну основу формування середньовічної філософії – патристику. Назвати відомих представників патристики- «отців церкви». Розкрити сутність їх філософських поглядів і значення для формування середньовічної культури і філософії.

Охарактеризувати сутність і основні періоди схоластики: ранню, зрілу і пізню. Усвідомити зміст і характер суперечностей між реалізмом і номіналізмом в межах схоластики, що відомі в історії філософії під назвою «спор про універсалії». Розкрити причини занепаду середньовічної традиції філософствування.

При розгляді питання про специфічні риси філософії Відродження потрібно звернути увагу на перехідний характер епохи Відродження, зумовлений особливостями історичного періоду: переходом від феодальних до буржуазних відносин, незавершеністю соціальних структур. Слід зауважити, що такою ж незавершеністю і неоднорідністю характеризується філософія Відродження. Необхідно визначити особливість філософії Відродження через порівняння її з філософією античності і середньовіччя. Розкрити сутність гуманізму доби Відродження, переходу на особистісний і індивідуалізований спосіб формування філософських ідей і теорій.

Дати загальну характеристику двом основним напрямам філософії Відродження: 1) природничому (М. Коперник, Дж. Бруно, Б. Телезіо, Г. Галілей та інші); 2) соціальному (Т. Мор, Т. Кампанела, Н. Макіавеллі). Визначити сутність понять «пантеїзм», «деїзм», «утопія», «макіавеллізм».

Готуючись до четвертого питання, бажано надати загальну характеристику епохи Нового часу. Відмітити особливість філософії Нового часу – практичну спрямованість, орієнтацію на природознавство і тісний зв'язок з проблемами методології наукового пізнання.

Слід зауважити, що основною проблемою для філософії Нового часу постає проблема пошуку методу наукового пізнання, що призвело до появи двох, на перший погляд протилежних, але взаємообумовлених методів: 1) емпірико-індуктивного (засновник Ф. Бекон); 2) раціоналістично-дедуктивного (засновник Р. Декарт). Охарактеризувати їх. Відмітити їх спільну рису – орієнтацію на удосконалення методів пізнання природи для зростання влади людини над нею. Проаналізувати філософські ідеї представників раціоналістичної методології (Б. Спінози, Г. В. Лейбниця), та послідовників емпіризму (Дж. Локка, Д. Берклі, Д. Юма, Д. Дідро). Охарактеризувати соціально - політичні концепції Т. Гоббса, Дж. Локка.

Звернути увагу на іншу основну проблему новочасної філософії – проблему субстанції. Дати визначення «субстанції» та зупинитись на вивченні найбільш відомих підходів до проблеми її розуміння (Декарт, Спіноза, Лейбниц).

При розгляді п’ятого питання теми слід підкреслити внесок німецької класичної філософії у розвиток теорії діалектики, методології наукових досліджень, онтології, гносеології, етики. Більш детально зупинитись на філософії І. Канта – засновника німецької класичної традиції. Розглянути два основних періоди його діяльності: докритичний і критичний. Охарактеризувати основи вчення про «речі в собі» і «явища»; погляди Канта на релігію, мораль, проблему людини. Сформулювати основний категорійний імператив І. Канта.

Охарактеризувати основи «суб’єктивно-ідеалістичного» вчення Й. Фіхте та «філософії тотожності» Г. Шеллінга. Дати загальну характеристику філософському вченню Г. В. Ф. Гегеля. Підкреслити значення діалектичного методу для формування філософського мислення і світорозуміння. Відмітити суперечність між ідеалістичною системою і діалектичним методом Гегеля. Проаналізувати сутність антропологічного матеріалізму та психологічного аналізу природи релігії Л. Фєйрбаха.