1.Предметом цивільного права є:

а) майнові відносини, тобто відносини, що виникають з приводу належності, користування і переходу майна (законодавець визначає правомочність власника, регулює відносини, пов'язані з оплатою (купівля-продаж, міна) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування);

б) особисті немайнові відносини, тобто відносини, об'єктом яких виступають нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (честь, гідність, ділова репутація);

в) відносини інтелектуальної власності, тобто відносини, що виникають при реалізації особами своїх авторських прав чи права промислової власності.

Більшість авторів включає відносини інтелектуальної власності у склад особистих немайнових відносин.

2.Метод цивільно – правового регулювання:

Особливості методу цивільно-правового регулювання полягають у тому, що:

учасники цивільних правовідносин перебувають у рівному правовому становищі. Вони не підпорядковані один одному. Між ними відсутні відносини субординації. Суб’єкт цивільно-правових відносин, як правило, нікому не зобов’язаний, скажімо, давати у борг гроші, виконувати роботу чи надавати послуги, і, відповідно, Його не можна примусити укласти саме цей договір саме з цією особою.

Юридична рівність сторін – найяскравіша ознака цивільних правовідносин;

- учасники цивільних правовідносин мають певну самостійність,

- свободу вибору

Цю особливість традиційно визначають терміном «диспозитивність», тобто сторони у встановлених законом межах самостійно визначають характер своїх відносин на власний розсуд. 

Цивільна відповідальність у майновому характері:

На відміну від кримінального права, у цивільному праві вплив на порушника здійснюється шляхом ущемлення його майнових інтересів – з нього стягуються збитки, штраф, пеня, неустойка або покладається обов’язок виконати зобов’язання в натурі.

Отже, цивільне право – це галузь права, яка на висадах юридичної рівності, диспозитивності регулює майнові, особисті немайнові відносини та відносини, пов’язані з інтелектуальною власністю, з метою задоволення інтересів учасників цивільних правовідносин.

3.Принципи цивільного права:

Під принципами цивільного права розуміють відправні (основні) положення цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які характеризуються найвищим рівнем імперативності і загальною значущістю, притаманні змісту цивільного права загалом або окремій групі цивільних правовідносин в межах відповідної підгалузі чи інституту, спрямовують розвиток і функціонування всієї правової системи.

Принципи цивільного права можуть бути загальними і особливими, притаманними окремим групам (підгалузям чи інститутам) цивільних правовідносин.

Загальні - основні засади цивільно-правового регулювання суспільних відносин, притаманні змісту цивільного права загалом.

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3) свобода договору;

4) свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність і розумність.

7) принцип гуманізму;