5. Інформація для колективного обговорення дискусійних питань.

Основні аспекти, які регулює частина Угоди про Асоціацію щодо зони вільної торгівлі.

Частина Угоди, яка стосується створення ЗВТ, охоплює такі основні сфери: торгівля товарами, в т. ч. технічні бар’єри в торгівлі; інструменти торговельного захисту; санітарні та фітосанітарні заходи; сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері; адміністративне співробітництво в митній сфері; правила походження товарів; торговельні відносини в енергетичній сфері; послуги, заснування компаній та інвестиції; визнання кваліфікації; рух капіталів та платежів; конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога); права інтелектуальної власності, в т. ч. географічні зазначення; державні закупівлі; торгівля та сталий розвиток; транспарентність; врегулювання суперечок.

Положення щодо поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі виписані у 15 главах, 25 додатках та 2 протоколах.

Сільському господарству та розвитку сільських територій присвячено Главу 17 Угоди. Зокрема, стаття 403 засвідчує, що сторони співпрацюватимуть задля сприяння розвитку сільського господарства та сільських територій, зокрема шляхом поступового зближення політик та законодавства.

Співробітництво між Сторонами у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій охоплюватиме, серед іншого, наступні сфери:

• сприяння взаємному розумінню політик у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій;

• посилення адміністративних спроможностей на центральному та місцевому рівнях щодо планування, оцінки та реалізації політики;

• заохочення сучасного та сталого сільськогосподарського виробництва, із урахуванням необхідності захисту навколишнього середовища та тварин, зокрема поширення застосування методів органічного виробництва та використання біотехнологій, серед іншого шляхом впровадження найкращих практик у цих сферах;

• обмін знаннями та найкращими практиками щодо політики розвитку сільських територій з метою сприяння економічному добробуту сільських громад;

• покращання конкурентоспроможності сільськогосподарського сектора та ефективності і прозорості ринків, а також умов для інвестування;

• поширення знань шляхом проведення навчальних та інформаційних заходів;

• сприяння інноваціям шляхом проведення досліджень та просування системи дорадництва до сільськогосподарських виробників;

• посилення гармонізації з питань, які обговорюються в рамках міжнародних організацій;

• обмін найкращими практиками щодо механізмів підтримки політики у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій;

• заохочення політики якості сільськогосподарської продукції у сферах стандартів продукції, вимог щодо виробництва та схем якості.

Крім розділу, який присвячений безпосередньо сільському господарству, питання пов’язані із продукцією даної галузі регулюються і іншими главами. Так, у Главі 1 йдеться про зменшення чи скасування мит на імпорт та експорт. Переважну більшість їх буде скасовано відразу після набуття Угодою чинності. Загалом, Україна та ЄС скасують імпортні мита на близько 97% та 96,3% тарифних ліній відповідно.

Протягом 10 років Україна поступово скасовуватиме ввізні мита на європейські товари до домовленої ставки. У той же час ЄС зобов’язується знизити митні ставки або ж узагалі скасувати ввізні мита для українських товарів із першого дня дії Угоди. Водночас по окремих товарах – зокрема насінні соняшнику, шкірсировині, окремих видах брухту кольорових та чорних металів – запроваджується спеціальний захисний механізм, який передбачає стягнення додаткового збору. Загальний термін дії захисного механізму складає 15 років.

Для сільськогосподарської продукції з моменту тимчасового застосування Угоди з боку ЄС та її ратифікації Україною мита буде скасовано на 35,2% тарифних ліній Україною та 83,1% – Євросоюзом. Що стосується решти товарів, то по 52% тарифних ліній Україна запроваджує перехідні періоди тривалістю від 1 до 7 років, на 9,8% – часткову лібералізацію та на 3,0% – безмитні тарифні квоти.

Це означає, що для особливо чутливих секторів поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі дає українським виробникам більше часу для адаптації до конкурентнішого середовища, водночас надаючи споживачам більший вибір продуктів за нижчими цінами.

Своєю чергою, Європейський Союз встановлює перехідні періоди на 2,0% тарифних ліній (тривалістю 3 та 7 років), а по найбільш чутливих товарах (14,9%) запропоновано доступ в рамках безмитних тарифних квот. Їх надано Україні по зернових, м’ясу свинини, яловичини та птиці, а також по деяких інших продуктах.

Лібералізація торгівлі протягом перших 10 років буде асиметричною, оскільки ЄС знизить митні ставки одразу, тому українські товари будуть у вигіднішій позиції стосовно імпортованих європейських товарів на внутрішньому ринку, а також зможуть вийти на ринки ЄС – звісно, лише виконавши умови, необхідні для лібералізації нетарифних правил торгівлі.

Це потребуватиме значних інвестицій у реформування чи не усіх галузей економіки України, що в короткостроковій перспективі виглядає дорого й обтяжливо, та часто використовується як аргумент проти підписання Угоди.

Основні переговори по квотах завершилися у 2011 році. В деяких галузях, зокрема у виробництві м’яса птиці, з того часу відбулося значне нарощування потужностей (в першу чергу завдяки дозволу на експорт до ЄС, отриманому в січні 2013 року), але загалом кількість товару, який Україна може ввозити до ЄС, не сплачуючи мито, визначалася, враховуючи тогочасні можливості: кількість виробленої продукції, кількість спожитої на внутрішньому ринку та загальний експорт. Ставки ввізного мита ЄС варіюються залежно від того, наскільки насичений внутрішній ринок країн ЄС – чим вища пропозиція від внутрішніх виробників, тим митна ставка на імпорт вища, і навпаки – чим більший дефіцит товарів на ринку, тим нижчі ввізні ставки для третіх країн.

Тарифні квоти по с/г товарах дозволяють українським виробникам не залежати від ринкової кон’юнктури країн ЄС принаймні в межах квоти.

Таблиця 6.2