заборонні, попереджувальні, зобов’язувальні, рятувальні, знаки пожежної без­пеки та позначення небезпек.

До спеціальних засобів забезпечення вимог охорони праці належать, наприклад, системи освітлення і вентиляції виробничих приміщень; розриви і габарити безпеки (розриви між будинками

і спорудами з метою пожежної безпеки, відстань між коліями за­лізничного транспорту тощо); визначені розміри отворів у стінах

будівель для проїзду транспорту; дворучне вмикання пресів; пристрої для подрібнення стружки.

Важливим заходом щодо забезпечення безпеки технологічних процесів є проведення профілактичних перевірок як під час первинного огляду виробничого устаткування і засобів захисту, так і в процесі їх експлуатації для виявлення того, наскільки вони відповідають вимо­гам безпеки (за тривкістю, надійністю, а для засобів захисту - за захис­ними властивостями).

Засоби індивідуального захисту варто застосовувати в тих ви­падках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-пла­нувальним вирішенням приміщень і споруд і засобами колективного захисту. До основних засобів індивідуального захисту від небезпеч­них і шкідливих виробничих чинників належать ізоляційні костюми; засоби захисту органів дихання; спеціальний одяг; спеціальне взуття; засоби захисту рук, голови, обличчя, очей; органів чуття; засоби захисту від падіння з висоти; захисні дерматологічні засоби й інші захисні засоби.

Організація системи управління охороною праці на підприємстві, в установі, організації

На кожному підприємстві, у кожній установі й організації, згідно із законодавством України, створюється система управління охороною праці (СУОП).

СУОП - частина загальної системи управління виробництвом, яка у процесі виробничої діяльності сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеці для третіх осіб, і включає в себе комплекс взаємопов’язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-

правових актів із промислової безпеки, охорони і гігієни праці. Завдання цієї системи полягають у підготовці, прийнятті та реалізації комплексу заходів у сфері охорони праці на конкретному виробництві, а саме: організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних, які призначаються для забезпечення життя, здоров’я та працездатності найманих працівників у процесі їхньої трудової діяльності.

Суб’єкт господарювання, керуючись законодавством України та іншими нормативно-правовими актами про охорону праці, розробляє

і затверджує відповідне положення про СУОП з урахуванням виду діяльності та специфіки виробництва. СУОП може бути складовою частиною загальної системи управління виробництвом. Підготовку управлінських рішень щодо функціонування СУОП на виробництві забезпечує служба охорони праці або особа, яка за сумісництвом виконує функції служби охорони праці. Для розробки і впровадження СУОП бажано створити коор­динаційну раду під керівництвом суб’єкта господарювання за участі представників служби охорони праці, профспілок або осіб, уповно­важених трудовим колективом з питань охорони праці.

Структура, завдання СУОП, порядок взаємодії структурних під­розділів з питань охорони праці, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб та підрозділів, а також працівників мають бути викладені в положенні про СУОП підпри­ємства або в настанові з якості, якщо на підприємстві функціонує система управління якістю. Структура положення про СУОП визначається з урахуванням примірної структури, яка наведена в Рекомендаціях щодо побудови системи управління охороною праці на виробництві, затверджених наказом МНС України від 27 червня 2006 року № 398, та конкретних умов праці на підприємстві. Упровадження СУОП здійснюється на підставі наказу суб’єкта господарювання згідно з алгоритмом, на­веденим у додатку до зазначених вище Рекомендацій. Таким чином, служба охорони праці або особи, уповноважені трудовим колективом з питань охорони праці, є важливою ланкою СУОП на підприємстві, в установі, організації.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання пра­вових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціальноекономічних і лікувально-профілактичних заходів,

спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і ава­ріям у процесі праці.

Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255 було затверджено Типове положен­ня про службу охорони праці. Роботодавець, на підставі цього Поло­ження та відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням специфіки виробництва і видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів, повинен розробити і затвердити по­ложення про службу охорони праці відповідного підприємства, уста­нови, організації, визначити структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо робото­давцеві. Її створюють на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше ніж 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше ніж 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можна, на договірних засадах, залучати сторонніх спеціалістів, які мають виробничий стаж роботи не менше ніж три роки і пройшли навчання з охорони праці. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки. Працівники служби охорони праці підприємства у своїй діяль­ності керуються законодавством України, нормативно-правовими ак­тами з охорони і гігієни праці, пожежної безпеки, колективним дого­вором та актами з охорони і гігієни праці, пожежної безпеки, які діють у межах підприємства. Ліквідація служби охорони праці підприємства, установи, орга­нізації допускається лише в разі ліквідації підприємства чи припи­нення використання найманої праці фізичною особою.

Основними завданнями служби охорони праці підприємства, установи, організації є:

• опрацювання ефективної системи управління охороною праці на підприємстві та сприяння вдосконаленню діяльності в цьому напрямі кожного структурного

підрозділу і кожного працівника в разі невпровадження системи якості відповідно до ІБО 9001. Забезпечення фахової підтримки рішень робо­тодавця з цих питань;

• організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професій­ним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров’ю працівників;

• вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досяг­нень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;

• контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (у разі наявності) галузевої угоди, розділу «Охорона праці» колективного договору та актів з охорони праці, що діють на підприємстві;

• інформування та надання роз’яснень працівникам підпри­ємства з питань охорони праці.

Функції служби охорони праці:

• розроблення, спільно з іншими підрозділами підприємства, установи, організації, комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм поліпшення умов праці, запо­бігання виробничому травматизму, професійним захворю­ванням, надання організаційно-методичної допомоги у вико­нанні запланованих заходів;

• підготовка проектів наказів з питань охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцеві;

• проведення спільно з представниками інших структурних підрозділів і з участю представників професійної спілки під­приємства або, з її відсутності, уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці перевірок дотри­мання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

• складання звітності з охорони праці за встановленими формами;

о проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці;

• ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди;

о забезпечення належного оформлення і зберігання докумен­тації з питань охорони праці, а також своєчасної передачі її до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком;

• складання з участю керівників підрозділів підприємства пе­реліків професій, посад і видів робіт, на які мають бути роз­роблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють у межах підприємства, надання методичної допомоги під час їх розроблення;

• інформування працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють у межах підприємства;

® розгляд питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, що стала причиною відмови праців­ника від виконання дорученої роботи, відповідно до зако­нодавства (у разі необхідності) та листів, заяв, скарг праців­ників підприємства, що стосуються питань додержання зако­нодавства про охорону праці;

• організація забезпечення підрозділів нормативно-право- вими актами та актами з охорони праці, що діють у межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань; роботи кабінету з охорони праці, підготовки інформа­ційних стендів, кутків з охорони праці тощо; нарад, семінарів, конкурсів тощо з питань охорони праці; пропаганда з питань охорони праці з використанням інформаційних засобів;

• участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних за­хворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, про­фесійних захворювань і аварій на виробництві, затвер­дженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112; складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань; проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених

будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого та соціально-культурного призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування в частині дотримання вимог охорони (безпеки) праці; розробленні положень, інструкцій, розділу «Охорона праці» колективного договору, актів з охорони (безпеки) праці, що діють у межах підприємства; складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов’язкові попередні

і періодичні медичні огляди; організації навчання з питань охорони праці; роботі комісії з перевірки знань з питань охорони праці;

• забезпечення організаційної підтримки (в разі наявності) роботи комісії з питань охорони праці підприємства;

• контроль за виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, колективним договором та захо­дами, спрямованими на усунення причин нещасних випадків

і професійних захворювань; проведенням ідентифікації та декларуванням безпеки об’єктів підвищеної небезпеки; наяв­ністю в підрозділах інструкцій з охорони праці згідно з пере­ліком професій, посад і видів робіт, своєчасним внесенням у них змін; своєчасним проведенням необхідних випробувань

і технічних оглядів устаткування; станом запобіжних і захис­них пристроїв, вентиляційних систем; своєчасним проведен­ням навчання з питань охорони праці, всіх видів інструктажу з охорони праці; забезпеченням працівників відповідно до законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального і колективного захисту, мийними та зне­шкоджувальними засобами; організацією зберігання, прання, хімічного чищення, сушіння, знепилювання і ремонту спе­ціального одягу, спеціального взуття та інших засобів інди­відуального захисту; санітарно-гігієнічними і санітарно-побу- товими умовами працівників згідно з нормативно-правовими актами; своєчасним і правильним наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, за­безпеченням їх лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами, газованою солоною водою, наданням оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення солоною водою, наданням оплачуваних перерв санітарно-

оздоровчого призначення тощо, відповідно до ви­мог законодавства та колективного договору; дотриманням у належному безпечному стані території підприємства, внут­рішніх доріг та пішохідних доріжок; організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці; використанням цільових коштів, виділених на вико­нання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; застосуванням праці жінок, інвалідів і осіб, молодших 18 років, відповідно до законодавства; виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці та по­данням страхового експерта з охорони праці; проведенням попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у про­фесійному доборі, щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи (за формою згідно з додатком) щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці. Припис складають у двох примірниках, один з яких видають керівникові робіт, об’єкта, цеху, другий зали­шають і реєструють у службі охорони праці, і зберігають протягом п’яти років. Якщо керівник структурного підрозділу підприємства відмовляється від підпису в одержанні припису, спеціаліст з охорони праці надсилає відповідне подання на ім’я особи, якій адміністративно підпорядкований цей структурний підрозділ, або роботодавцеві. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець;

• зупиняти роботу виробництв, дільниці, машин, механізмів, устаткування в разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відпо­відних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

• надсилати роботодавцеві подання про притягнення до відпо­відальності посадових осіб та працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

• вносити роботодавцеві пропозиції про заохочення праців­ників за активну працю з поліпшення стану безпеки праці;

• залучати, за погодженням з роботодавцем і керівниками під­розділів підприємства, спеціалістів підприємства для прове­дення перевірок стану охорони праці.

Робота служби охорони праці підприємства має здійснюватись відповідно до плану роботи та графіків обстежень, затверджених роботодавцем.

Робочі місця працівників служби охорони праці мають бути розміщені (як правило) в окремому приміщенні, забезпечені належною оргтехнікою, технічними засобами зв’язку і бути зручними для при­ймання відвідувачів.

Для проведення навчання, інструктажів, семінарів, лекцій, ви­ставок тощо має бути створений кабінет з охорони праці відповідно до Типового положення про кабінет охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 18.07.1997 № 191.

Роботодавець забезпечує стимулювання ефективної роботи пра­цівників служби охорони праці.

Працівники служби охорони праці не можуть бути залучені до виконання функцій, не передбачених Законом України «Про охорону праці» та Типовим положенням про службу охорони праці.

Служба охорони праці взаємодіє з іншими структурними під­розділами, службами, фахівцями підприємства та представниками профспілки.

Якщо на підприємстві, в установі, організації немає професійної спілки, то для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці найманими працівниками обирають уповноважених осіб із питань охорони праці (далі - уповноважені з питань охорони праці). У цьому разі служба охорони праці під­приємства взаємодіє з ними. Уповноважені з питань охорони праці діють на підставі положення, яке затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, орга­нізації та розробляється з урахуванням вимог

Положення про діяль­ність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.03.2007 №56.

Уповноважених із питань охорони праці обирають простою більшістю голосів, відкритим голосуванням та на строк, визначений загальними зборами (конференцією) трудового колективу підпри­ємства або цеху, зміни, дільниці, бригади, ланки тощо.

Уповноваженим з питань охорони праці не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов’язками відповідає за до­тримання безпечних та здорових умов праці.

Чисельність уповноважених з питань охорони праці визначається загальними зборами (конференцією) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення без­перервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі.

Уповноважені з питань охорони праці в місячний термін після обрання, за рахунок роботодавця, проходять навчання з охорони праці відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15.

У своїй діяльності уповноважені з питань охорони праці керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з питань охорони праці, статутом (положенням) підприємства та Положенням про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з пи­тань охорони праці.

Методичну допомогу в роботі уповноважених з питань охорони праці надає служба охорони праці підприємства.

Уповноважені з питань охорони праці співпрацюють з комісією з питань охорони праці підприємства в разі її створення.

Під час виконання своїх функціональних обов’язків уповнова­жені з питань охорони праці співпрацюють з ланковими, бригади­рами, майстрами, керівниками відповідних структурних підрозді­лів, спеціалістами служби охорони праці підприємства, посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці, представ­никами профспілкових організацій.

Не рідше ніж раз на рік уповноважені з питань охорони праці звітують про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудо­вого колективу.

Уповноважені з питань охорони праці, з метою створення без­печних і здорових умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень, здійснюють контроль:

• за умовами праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стану засобів колективного та індивідуаль­ного захисту, що використовуються працівниками, проходів, шляхів евакуації та запасних виходів, а також санітарно- побутових умов;

• працею жінок, неповнолітніх та інвалідів;

• забезпеченням працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, мийни­ми та знешкоджувальними засобами, організацією питного режиму;

• проведенням навчання, інструктажів та перевірки знань пра­цівників з охорони праці;

• проходженням працівниками попереднього і періодичних медичних оглядів;

• безоплатним забезпеченням працівників нормативно-право- вими актами з охорони праці та додержанням працівни­ками в процесі роботи вимог цих нормативно-правових актів;

• своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків і професійних захворювань;

• виконанням наказів, розпоряджень, заходів з охорони праці, у тому числі заходів з усунення причин нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, зазначених в актах роз­слідування;

• наявністю і станом наочних засобів пропаганди та інформації з охорони праці на підприємстві.

Уповноважені з питань охорони праці негайно повідомляють майстра, бригадира чи іншого керівника робіт про будь-який нещасний випадок чи ушкодження здоров’я, які сталися з працівником на ви­робництві, та подають допомогу потерпілому.

Уповноважені з питань охорони праці беруть участь:

• в опрацюванні відповідного розділу колективного договору (угоди) з питань охорони праці, комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань;

• розслідуванні нещасних випадків на виробництві та про­фесійних захворювань;

• розгляді небезпечної для життя чи здоров’я працівника виробничої ситуації або для оточуючих працівників, вироб­ничого середовища чи довкілля в разі відмови працівника виконувати з цих причин доручену йому роботу;

• розгляді, за необхідності, посадовими особами листів, заяв та скарг з питань охорони праці працівників відповідного трудового колективу;

• підготовці та проведенні громадських оглядів, конкурсів, рейдів із питань охорони праці.

Для виконання цих обов’язків роботодавець своїм коштом орга­нізовує навчання, забезпечує нормативно-правовими актами, довід­ковими матеріалами з питань охорони праці та звільняє уповноваже­них з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк зі збереженням за ними середнього заробітку.

Уповноважені з питань охорони праці мають право:

• безперешкодно перевіряти на підприємстві стан безпеки і гігієни праці, додержання працівниками нормативних актів з охорони праці на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив якого його обрав;

• вносити роботодавцю обов’язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці, здійснювати контроль за ре­алізацією цих пропозицій;

• звертатися по допомогу до органу державного нагляду в разі, якщо вони вважають заходи роботодавця з охорони праці недостатніми;

• вимагати від майстра, бригадира чи іншого керівника вироб­ничого підрозділу припинення роботи на робочому місці в разі виникнення загрози життю або здоров’ю працівників;

• вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

• бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підприємства в разі її створення.

Будь-які законні інтереси працівників у зв’язку з виконанням ними обов’язків уповноважених з питань охорони праці не можуть бути обмеженими. їхнє звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Уповноважений з питань охорони праці може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі незадовільного їх виконання лише на підставі рішення загальних зборів (конференції) трудового колективу.

У разі, якщо на підприємстві, в установі чи організації порушено питання про створення комісії з питань охорони праці підприємства, на загальних зборах (конференції) за поданням роботодавця і про­фесійної спілки, з цього приводу може бути прийняте рішення про доцільність створення такої комісії, її кількісний і персональний склад.

Комісія у своїй діяльності керується Кодексом законів про працю України, законами України «Про охорону праці», «Про загально­обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», нормативно-правовими актами з охорони праці та Типовим положенням про комісію з питань охорони праці підприємства, яке затверджене наказом Держгірпромнагляду 21.03.2007 № 55.