• безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;

• вносити роботодавцям обов’язкові для виконання подання про порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої влади з нагляду за охороною праці - подання щодо застосування адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров’ю або життю працівників;

• складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Теоретичні засади управління охороною праці на підприємствах, в установах та організаціях

Світові і європейські стандарти в галузі охорони праці проголошують пріоритетність збереження життя і здоров’я людини відносно будь-яких інших цілей. Такий підхід випливає з принципу антропоцентризму, суть якого полягає в тому, що в будь- якій трудовій системі перевага має бути віддана людині. Не останню роль у цьому відіграло розуміння демократичними суспільствами того факту, що всі люди мають рівне право на життя, незалежно від їхнього майнового і соціального стану. Світова практика підтвердила високу ефективність використання принципу антропоцентризму у трудових стосунках між роботодавцями і найманими працівниками.

З перших днів свого незалежного існування Україна орієнтувалась на світові досягнення в галузі охорони праці. З положень Конституції України вбачається необхідність такої організації трудового процесу, щоб забезпечити збереження життя і здоров’я працюючих на вироб­ництві та обов’язкові компенсації їм у разі втрати працездатності, або їхнім сім’ям у разі загибелі працюючого під час виконання ним трудових обов’язків. Стаття 3 Конституції України проголошує, що

життя і здоров’я, безпека людини визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні, а у статті 27 Конституції зазначено, що захист життя і здоров’я людини є обов’язком держави.

Для України питання охорони праці мають особливу значущість. Це зумовлено тим, що в нашій державі, з одного боку, посилюється вплив чинників науково-технічного прогресу та економічної конку­ренції, які зумовлюють зміну характеру праці, а з другого - Україна переживає системну кризу, пов’язану з безперервними, але повільними трансформаціями в усіх галузях, що не сприяє позитивним змінам у галузі охорони і гігієни праці. Незважаючи на велику роботу, яка проводиться в Україні з метою налагодження системи охорони праці, її стан на виробництві залишається незадовільним. Більше того, на значній кількості під­приємств навіть погіршується. Звичайним явищем є невиконання або пряме ігнорування вимог законів і підзаконних актів, покликаних поліпшити стан охорони праці.

Щороку на виробництві в Україні внаслідок впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників травмується понад 80 тис. осіб, з них близько 2 тис. - гине. Від 5 до 10 тис. осіб отримують професійні захворювання. Великих збитків завдають економіці нашої країни та посилюють соціальну напруженість аварії, які супроводжуються значними матеріальними втратами і людськими жертвами.

Говорячи про систему охорони праці, варто, перш за все, ви­значитися з термінологією, адже понятійний апарат є надзвичайно важливим компонентом вивчення будь-якої дисципліни. Звичайно, немає потреби аж занадто заглиблюватися в термі­нологію, тим більше, що головні поняття у цій сфері визначені в ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни і визначення основних понять». Але, очевидно, необхідним є з’ясування сенсу понять «небезпека», «небезпечний (виробничий) чинник», «шкідливий (виробничий) чинник», «аварія».

Згідно зі згаданим вище ДСТУ:

небезпека - потенційне джерело шкоди;

небезпечний (виробничий) чинник - виробничий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння або іншого раптового різкого погіршення здоров’я або смерті;

шкідливий (виробничий) чинник - виробничий чинник, вплив якого на працівника за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров’я на­щадків. Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.

Визначення поняття «аварія» наведене в наказі МНС України «Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів» від 18.12.2000 № 338: аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричини­ла загибель людей або створює на об’єкті чи окремій території загро­зу життю та здоров’ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Такі основоположні для вивчення питань охорони праці дефініції, як «нещасний випадок на виробництві», «професійне захворювання», визначаються в українському законодавстві так:

нещасний випадок на виробництві - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого чинника чи середовища, що стались у процесі виконання ним трудових обов’язків, унаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть [6]; раптове погіршення стану здоров’я чи настання смерті працівни­ка під час виконування ним трудових обов’язків унаслідок коротко­часного (тривалістю не довше ніж одна робоча зміна) впливу небезпеч­ного або шкідливого чинника [47];

професійна хвороба (професійне захворювання) - захворю­вання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов’язаних із робо­тою [6];

професійна хвороба (професійне захворювання) - патологічний стан людини, зумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності [47].

Статистика свідчить, що основними причинами аварій, нещас­них випадків і грубих порушень технологічної дисципліни в Україні є недбалість виконавців, спеціалістів і керівників підприємств, низька

кваліфікація, некомпетентність персоналу, брак належного контролю за його роботою, послаблення вимогливості стосовно додержання правил техніки безпеки і охорони праці. Незадовільно вирішуються й деякі організаційні питання. На значній кількості підприємств не створено дієвої системи управління охороною праці, не визначено функціональних обов’язків посадових осіб, служби охорони праці не завжди укомплектовані відповідними спеціалістами. Крім того, працівники підрозділів державного нагляду за охороною праці в окремих випадках не виявляють принциповості і вимогли­вості до порушників законодавства про охорону праці, незадовільно використовують надані їм права для притягнення винних осіб до відповідальності. Крім вищевказаних чинників, незадовільний стан з охороною праці можна пояснити ще й тим, що більшість працівників недостатньо знають у повному обсязі свої права і обов’язки, не вміють юридично грамотно відстоювати їх.

Надзвичайно негативно впливає на стан охорони і гігієни праці в Україні постійний брак коштів. Це й не дивно, адже навіть розвинуті країни не мають достатньої кількості коштів і спеціалістів для того, щоб налагодити дієвий контроль усіх робочих місць на їх відповідність вимогам охорони праці.

Підсумовуючи наведене вище, вкажемо на головні групи причин, які безпосередньо впливають на безпеку праці, імовірність аварій, нещасних випадків, професійних захворювань:

• соціально-психологічні - напружена праця, праця не за фахом, брак упевненості в майбутньому, негарантованість соціаль­ного захисту і т. ін.;

• організаційні - практика свідчить, що належна організація праці додержання вимог, стосовно безпеки персоналу, систе­матичне вивчення і впровадження в практику досягнень науки і техніки в галузі охорони праці, високий рівень культури праці сприяють зменшенню кількості аварій, нещасних випадків, професійних захворювань;

• технічні - сучасні технічні засоби і технології, які використо­вують на виробництві і в побуті, з одного боку, полегшують роботу людини, а з другого - зростання їхньої потужності, швидкодії та складності часто спричиняє підвищений рівень небезпеки під час роботи з ними.

Крім небезпечних і шкідливих чинників, які людина може безпосередньо сприймати своїми органами чуття (температура, загазованість, шум, віб­рація тощо), на виробництвах часто наявні також небез­печні і шкідливі чинники, які людина не може сприймати безпосередньо, зокрема: радіоактивність, електромагнітне ви­промінювання всіх діапазонів і т. ін. У зв’язку з європейською орієнтованістю України, у народному господарстві настав час осмислити і розпочати підготовку до плано­мірного переходу від діючого підходу «подальше поліпшення умов та охорони праці» до нового пріоритетного підходу - «ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ КОЖНОМУ ПРАЦІВНИКОВІ».

Варто зазначити, що діяльність зі забезпечення здорових і без­печних умов для працівників є різновидом творчої праці. В її основі лежать певні природничо-наукові передумови, які треба знати і враховувати, зокрема:

• людині в будь-якому трудовому процесі певною мірою про­тидіє зовнішній світ, природа;

• характерна особливість будь-якого виду діяльності людини полягає в тому, що вона потенційно небезпечна;

• небезпеки позначаються на умовах праці, якості життя і стані здоров’я людини, а також на кінцевих результатах її діяль­ності;

• нещасні випадки, загальні й професійні захворювання пра­цівників, зниження працездатності - доказ існування та ви­явлення прихованої енергії небезпек.

Отже, за своєю суттю небезпеки матеріальні. Для того, щоб успішно протидіяти нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням, аваріям, маємо чітко визначити джерела і чинники небезпечної та шкідливої дії, їхній вплив на життєдіяльність людини у процесі роботи, а також уміти вибирати і реалізовувати раціональну ефективну систему заходів та засобів, які б сприяли створенню без­печних і нешкідливих умов праці як кожному працівникові персо­нально, так і всім працівникам разом.

З метою аналізу стану охорони праці та планування заходів з його поліпшення в наш час розроблено кілька формальних моделей (рис. 5.1), наприклад: а) «людина - машина», б) «людина - середовище робочої зони - машина».

Рис. 5.1. Формальні моделі, які використовують для аналізу стану охорони праці та планування заходів з його поліпшення

Ці моделі мають широке застосування в науковій і практичній ді­яльності вчених, конструкторів машин та устаткування, служб охо­рони праці для вивчення умов забезпечення безпеки праці тощо. Однак вони не відображають повного мірою всієї складності взаємозв’язків і взаємних впливів, які здатні призвести до нещасного випадку, про­фесійного захворювання, аварії на виробництві. Тому ці моделі мають обмежений діапазон застосування і можуть бути використані лише для вирішення переважно загальних проблем безпеки на виробництві.

Для вивчення чинників, які впливають на безпеку праці, більш доцільним є застосування універсальної моделі взаємодій в) «зовнішні джерела і чинники небезпеки і/або шкідливості - людина - внутрішні джерела і чинники небезпеки і/або шкідливості». Застосування вище­зазначеної моделі дозволяє:

• максимально наблизитись до дійсності, оскільки реальними є виконавець, перелік, значення та властивості зовнішніх і внутрішніх потенційних чинників небезпеки та шкідливості;

• розпізнати (виявити) і врахувати весь спектр потенційних чинників небезпек і шкідливостей операцій (процесу);

• визначити перелік дійсно не усунутих небезпек і шкідливостей конкретної операції (процесу);

• спроектувати і реалізувати адекватну штучну систему захисту працівника, яка б сприяла уникненню або нейтралізації дії не усунутих шкідливостей і небезпек.

Які ж чинники небезпек і/або шкідливостей класифікують як зовнішні, а які - як внутрішні? Зовнішні чинники і джерела небезпеки і/або шкідливості, як прави­ло, справляють на мешканців Землі такі небезпечні і шкідливі впливи, яких здебільшого людина не усвідомлює. Разом з тим їхня прихована енергія, діючи на організм людини, знижує ступінь його захищеності. Активізація сонячної діяльності, гравітація, магнітні та електрич­ні поля, іонізуюче випромінювання, блискавка, аномальний баро­метричний тиск, фази Місяця, метеорити, озонові діри тощо спро­можні викликати зміни в організмі та психіці людини, впливають на її поведінку. При цьому змінюється час реакції людини, можливі прояви неуважності, невпевненості, апатії, зростає схильність до хворобли­вих станів, в окремих випадках від дії перерахованих чинників може настати смерть. Неврахування ролі зовнішніх джерел і чинників небезпечного і/ або шкідливого впливів, відсутність профілактичних заходів, метою яких є нівелювання дії джерел небезпеки, - свідчить про свідоме нара- ження працюючих на небезпечні для їх життя і здоров’я обставини.

До зовнішніх чинників і джерел, які можуть здійснювати нега­тивний вплив на людину, належать:

• космос;

• Сонце і планети Сонячної системи;

• Земля і Місяць;

• біосфера Землі.

Внутрішні чинники і джерела небезпеки і/або шкідливості зумов­лені трудовою діяльністю людини, її взаємодією з різними елемен­тами технологічної системи. Конкретний перелік цих небезпек і/або шкідливостей для кожного працівника на кожному робочому місці визначаються характером його діяльності. Іноді кажуть, що антропо­генні небезпеки і шкідливості мають свою «професію». До внутрішніх чинників і джерел небезпеки і/або шкідливості належать:

• людина та середовище її проживання;

• природно-кліматичні умови виробничого середовища;

• середовище робочої зони;

• предмети праці;

• засоби праці;

• продукти праці;

• різні види енергії;

• оточення;

• організація праці тощо.

Потрібно враховувати те, що у процесі дії на людину завжди існує взаємодія і взаємний вплив між зовнішніми, внутрішніми чинниками і джерелами небезпек і/або шкідливостей. Отже, умови праці на робочих місцях формуються під впливом великого числа чинників, різноманітних за своєю природою, формами прояву, характером дії на людину. Згідно з Гігієнічною класифікацією небезпечні і шкідливі вироб­ничі чинники поділяються за характером своєї дії на такі групи:

• фізичні;

• хімічні;

• біологічні;

• фактори трудового процесу.

У свою чергу, фізично небезпечні і шкідливі виробничі чинники поділяються на такі підгрупи:

• рухомі машини і механізми;

• незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

• вироби, що переміщуються;

• заготовки;

• матеріали;

• конструкції, що руйнуються;

• гірські породи, що обвалюються;

• підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

• підвищена або понижена температура поверхонь устаткуван­ня, матеріалів;

• підвищена або понижена температура повітря робочої зони;

• підвищений рівень шуму на робочому місці;

• підвищений рівень вібрацій;

• підвищений рівень інфразвукових коливань;

• підвищений рівень ультразвуку;

• підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка зміна;

• підвищена або понижена вологість повітря;

• підвищена або понижена рухливість повітря;

• підвищена або понижена іонізація повітря;

• підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні;

• підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, зами­кання якого може відбутися через тіло людини;

• підвищений рівень статичної електрики;

• підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

• підвищена напруженість електричного або магнітного поля;

• відсутність або нестача природного світла;

• недостатня освітленість робочої зони;

• підвищена яскравість світла;

• знижена контрастність;

• прямі і відбиті відблиски;

• підвищена пульсація світлового потоку;

• підвищений рівень інфрачервоної радіації та ультрафіолето­вого випромінювання;

• гострі краї, задирки і шорсткість на поверхнях заготовок, ін­струментів устаткування;

• розташування робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі (підлоги);

• невагомість.

Хімічно небезпечні і шкідливі виробничі чинники поділяються на такі групи:

• за характером впливу на організм людини: загальнотоксичні, подразні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні і такі, що впливають на репродуктивну функцію;

.

о

за шляхом проникнення в організм людини на такі, які про­никають через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірний покров і слизові оболонки. Біологічно небезпечні і шкідливі виробничі чинники включають такі біологічні об’єкти: патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) і продукти їхньої життєдіяльності; макроорганізми (рослини і тварини).

До факторів трудового процесу відносять такі його характеристики:

• важкість праці - характеристика трудового процесу, що відо­бражає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці харак­теризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, який доводиться піднімати і переміщувати, загаль­ним числом стереотипних робочих рухів, розміром статич­ного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпуса, переміщенням у просторі;

о напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До фак­торів, що характеризують напруженість праці, належать: інте­лектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь моно­тонності навантажень, режим роботи.

Варто мати на увазі, що один і той же небезпечний і/або шкід­ливий виробничий чинник за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп, перерахованих вище. Отже, одні небезпечні чинники можуть негативно впливати лише на людину, яка задіяна в технологічному процесі (наприклад, електричний струм; частки об­роблюваного матеріалу, що відлітають; частини виробничого устат­кування, що рухаються), а інші (наприклад, шум, пил) - і на середовище, в якому розміщені робочі місця. Деякі чинники можуть справляти негативний вплив на всі елементи системи «людина - машина - сере­довище - предмет праці». При цьому на одні елементи системи вплив може бути безпосереднім (прямим), а на інші - опосередкованим. Вибір технічних засобів забезпечення безпеки слід здійснювати на основі виявлення небезпечних і шкідливих чинників, специфічних для певного

робочого місця, а також вивчення особливостей кожного виявленого чинника і зони його дії (небезпечної зони).

Водночас важливо знати, що для отримання належних виплат і компенсацій у разі ушкодження здоров’я або загибелі працівника внаслідок впливу небезпечного і/або шкідливого чинника необхідно враховувати місце, де стався такий вплив (на робочому місці чи поза ним). Згідно з державним стандартом системи стандартів безпеки праці ДСТУ 2293-99 поняття «робоча зона» визначається як визначений простір, в якому

розташовано робочі місця постійного або непостій­ного (тимчасового) перебування працівників. У свою чергу, поняття «робоче місце» визначається як місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконування ним трудових обов’яз­ків. У межах робочого місця можуть існувати небезпечні зони. Не­безпечною зоною називається простір, у котрому можливий вплив на працюючих небезпечного і (або) шкідливого виробничого чинника. Небезпечна зона може бути чітко обмеженою (наприклад, зона між штампами преса), в інших випадках небезпечна зона в просторі і її розмір може змінюватись (наприклад, при переміщенні вантажів кранами або промисловими роботами). У зв’язку з цим постає питання забезпечення індивідуальної і групової безпеки працюючих. Відповідно до ГОСТ 12.4.011-89 ССБТ «Средства защитьі рабо- тающих. Общие требования и классификация» засоби захисту від небезпечних і шкідливих виробничих чинників поділяються на дві категорії:

• засоби колективного захисту;

• засоби індивідуального захисту.

До основних засобів колективного захисту належать огороджу- вальні і захисні пристрої; гальмівні пристрої і блокування; сигна­лізатори небезпеки: розпізнавальне фарбування і знаки безпеки; ди­станційне керування; спеціальні засоби безпеки. Перераховані засоби безпеки проектують як складову частину технологічного обладнання. Винятком є знаки безпеки і спеціальні засоби захисту, які можуть використовуватись як у машинах і механізмах, так і у виробничих приміщеннях (або на території підприємств). Відповідно до Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвер­дженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 р. № 1262, установлено такі групи знаків безпеки:

тощо); визначені розміри отворів у стінах