2011 року, нормативні документи, які б регламентували діяльність цієї інспекції, не були оприлюднені. Тому, зважаючи на те, що згідно з Указом Президента України від­булося лише перейменування, для визначення завдань і функцій цієї інспекції звернімося до Положення про Державний комітет ядерного регулювання України, затвердженого Указом Президента України від 6 березня 2001 року № 155/2001. Згідно з цим Положенням згаданий комітет є центральним органом виконавчої влади, який у межах своєї компетенції здійснює реалізацію державної політики у сфері вико­ристання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки. Цей комітет має спеціальний статус, його діяльність спрямовує і координує Кабінет Міністрів України.

Основними завданнями Держатомрегулювання України є:

1. Участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері використання ядерної енергії, забезпечення до­держання вимог ядерної та радіаційної безпеки;

2. Здійснення в межах своєї компетенції державного регулювання безпеки використання ядерної енергії, додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки;

3. Здійснення державного нагляду за додержанням законодав­ства, норм, правил і стандартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки;

4. Координація діяльності центральних і місцевих органів ви­конавчої влади, що відповідно до законодавства здійснюють державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Державний департамент пожежної безпеки (Держпожбезпеки) є урядовим органом державного нагляду у сфері пожежної безпеки, який діє у складі Міністерства надзвичайних ситуацій і йому під­порядковується. Держпожбезпеки здійснює управління системою державної пожежної охорони, до складу якої входять територіальні органи державного пожежного нагляду.

Основними завданнями, які оприлюднено на веб-порталі МНС України, є:

1. Участь у реалізації державної політики у сфері пожежної безпеки;

2. Координація в межах своїх повноважень діяльності органів виконавчої влади, пов’язаної з поліпшенням пожежної безпеки;

3. здійснення державного пожежного нагляду в населених пунктах та на об’єктах усіх форм власності;

4. виконання функцій з управління протипожежною службою цивільної оборони та забезпечення мобілізаційної готовності спеці­альних формувань пожежної охорони в особливий період;

5. організація в межах своїх повноважень співробітництва з між­народними організаціями у сфері пожежної безпеки.

Згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров’я України, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року № 1542, МОЗ України є головним (про­відним) органом у системі центральних органів виконавчої влади зі забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення. МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Кабінет Міністрів України. МОЗ України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів Украї­ни, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням. У межах своїх повноважень МОЗ України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. МОЗ України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції з його удосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями МОЗ України є:

• забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя насе­лення [...];

• розроблення, координація та контроль за виконанням дер­жавних програм розвитку охорони здоров’я, зокрема профі­лактики захворювань, надання медичної допомоги [...];

• розроблення заходів щодо профілактики і зниження захво­рюваності, інвалідності та смертності населення.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регу­люється

Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що їх затверджує Президент України або Кабінет Міністрів України. Посадові особи зазначених вище державних органів, які здійс­нюють нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів у галузі охорони та гігієни праці, мають право:

• безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до зако­нодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їхньої компетенції;

• одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матері­али та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

• видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам вико­навчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов’язкові для виконання приписи (розпо­рядження) про усунення порушень і недоліків у галузі охоро­ни праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

• забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасо­вувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

• притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

• надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно зі законом.

Місцеві державні адміністрації і ради, які виступають суб’єктами в галузі охорони та гігієни праці в межах відповідної території, коли забезпечують реалізацію державної політики в цих галузях, формують, з участю профспілок, програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища та здійснюють контроль за додержанням вимог нормативних актів у галузі охорони праці. Громадський контроль за додержанням законодавства про охо­рону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання, в особі ви­борних органів і представників, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд).

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додер­жанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-по- бутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в ці­лому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці та об’єктів виробничого призначення, що їх проектують, будують чи експлуатують, на відповідність їх нормативно- правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні при­чин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, держав­ним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Технічним інспекціям профспілок галузевого рівня, які здійс­нюють контроль за дотриманням умов праці та техніки безпеки працівників, зазначених у статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», надано право зупиняти ведення робіт на підприємстві у разі грубих порушень правил техніки безпеки та охорони праці.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань України, згідно зі Статутом, затвердженим постановою Правління фонду від 18 квітня 2000 року № 4, є некомерційною самоврядною організацією, створеною відпо­відно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соці­альне страхування від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, які існували до його створення.

У своїй діяльності фонд керується Конституцією України, Осно­вами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності», Кодексом законів про працю України, Законом України «Про охорону праці», іншими нормативно-правовими актами та своїм Статутом. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

До основних напрямів діяльності Фонду, серед іншого, належить проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкід­ливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим ви­падкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаних умовами праці (нещасними випадками). У зв’язку з цим, згідно з п. 23 статуту Фонду, його страхові експерти з охорони праці мають право: