
- •3.8. Електробезпека в офісі
- •3.9. Безпечне використання офісного обладнання
- •3.10. Сповіщення про небезпеку. Небезпека від транспорту
- •3.12. Запобігання стресогенним ситуаціям на робочому місці
- •Фактори, спроможні викликати деструктивний стрес на робочому місці
- •3.13. Запобігання конфліктним ситуаціям на роботі
- •3.14. Запобігання віл/сніду на роботі
- •Запитання для самоконтролю
- •Г) так, лише коли кількість офісних працівників становить понад 50 осіб.
- •4.1. Загальні вимоги у сфері збереження здоров'я офісного працівника
- •17 Алергійна висипка, що провокується нервовою перенапругою.
- •4.2. Перерви для відпочинку та виробнича гімнастика
- •1 Розділ 3. Безпека офісного працівника
3.10. Сповіщення про небезпеку. Небезпека від транспорту
В офісі можуть реалізовуватися кілька типів небезпек, зокрема: пожежа, витік газу, поломка ліфта тощо. У разі вияву будь-якої небезпеки персонал має бути сповіщений про це в найкоротший строк.
На випадок небезпеки на підприємстві, в установі або організації має бути розроблений і затверджений у встановленому порядку план евакуації персоналу. Крім того, з персоналом слід проводити регулярні тренування для відпрацювання дій у разі евакуації.
У ході складання плану евакуації персонал має бути ознайомленим із безпечними шляхами евакуації під час пожежі, а також з порядком від'єднання обладнання і залишення робочого місця, прізвищем особи, відповідальної за евакуацію, та номерами служб екстреної допомоги. План евакуації персоналу є складовою частиною системи управління охороною праці на підприємстві, в установі та організації.
Частина офісних працівників потрапляє в транспортні пригоди, які відбуваються на території паркінгів поблизу місць їхньої роботи. Саме тому під час переміщення по території паркування необхідно пересвідчитися в тому, що проходи та рух транспорту на ньому є безпечними.3.11. ПРОФІЛАКТИКА ВТОМИ
Без перебільшення можна сказати, що кожен офісний працівник знає, що таке втома. Її головними ознаками є відчуття млявості, сонливості, які виникають унаслідок недосипання, інтенсивної фізичної і розумової діяльності, тривалого перебування у стресогенній ситуації або тривожному стані. Нудна одноманітна робота також спроможна викликати відчуття втоми.
Розвиткові відчуття втоми на робочому місці можуть сприяти:
недостатня освітленість робочого місця;
висока температура в приміщенні;
високий рівень шуму;
невисокий рівень комфорту на робочому місці;
тривале виконання одного і того ж завдання;
необхідність виконання одноманітної, повторюваної, складної, нудної і монотонної роботи або роботи у високому темпі.
Втома може бути гострою або хронічною. Гостра втома розвивається внаслідок разового недосипання або інтенсивного виконання фізичної чи розумової роботи. Її досить легко подолати завдяки повноцінному сну і відпочинку.
У той же час хронічна втома є доволі складним і неспецифічним явищем. Погодьтеся, що важко визначити причину постійної сонливості співробітника на робочому місці. Вона може бути спричинена як частим недосипанням, так і явищем хронічної втоми. Появі хронічної втоми сприяє тривала позаурочна робота, неправильний відпочинок, сильний і повторюваний стрес або комбінація цих факторів.
Для хронічної втоми характерним є розвиток низки ознак, а саме:
швидка втомлюваність;
сонливість аж до випадків мимовільного засинання на робочому місці на кілька секунд (мікросон);
дратівливість;
депресія;
запаморочення;
втрата апетиту;
проблеми з травленням;
погіршення імунітету.
Ефекти хронічної втоми на психологічному рівні можуть мати такі прояви:
погіршення здатності до вибору правильних рішень або складного планування;
погіршення відносин із колегами;
зменшення продуктивності праці;
зменшення рівня уважності;
погіршення здатності до протидії стресовим ситуаціям на робочому місці;
збільшення часу реагування на важливі стимули;
погіршення пам'яті та здатності пригадувати деталі, забудькуватість;
неадекватність дій при появі нових обставин;
погіршення здатності до аналізу ситуацій, в яких є фактор небезпеки;
збільшення кількості помилок у роботі;
збільшення кількості прогулів, тривалості хвороб;
підвищення обсягів витрат на медичну реабілітацію людини;
зростання ризиків нещасних випадків.