О. /1. Проценко

• клас С - горіння газоподібних речовин;

• клас О - горіння металів та їх сплавів;

• клас Е - пожежа, пов'язана з горінням електроустановок.

У разі початку пожежі для її локалізації і гасіння необхідно застосовувати речовини й обладнання, які гасять вогонь. Такими речовинами та засобами можуть бути вода, пісок, протипожежна тканина, вогнегасники.

Вода є найбільш універсальним засобом гасіння пожежі. По­трапляючи на предмет, що горить, вона швидко змочує його, сильно охолоджує і частково перетворюється на пару. При цьому поглинається велика кількість тепла, а пара, що утворюється, створює в зоні горіння підвищений тиск, утруднюючи тим самим доступ повітря до місця горіння. Вода, що не випарувалася, стікає і змочує предмети, утруднює їх загоряння. Струмінь води збиває полум'я. Важливо пам'ятати, що вода добре проводить електричний струм, тому вона непридатна для гасіння електроустаткування, що перебуває під нанругою.

Для гасіння пожеж застосовується сухий і просіяний пісок. Він збиває полум'я, обмежує доступ повітря. Пісок добре вбирає пролиті пальні рідини. Недоцільно застосовувати пісок для гасіння пожеж на похилих площинах, де він не може утримуватися.

У закритих приміщеннях для гасіння малих осередків загорянь застосовується протипожежна тканина (2 х 2 м), якою можна обмежити доступ повітря в зону горіння, захистити від опіків тіло і збити полум'я.

Для гасіння осередків вогню в приміщеннях рекомендується використовувати вуглекислотні і порошкові вогнегасники. Кожен із цих типів вогнегасників має кілька конструкційних різновидів. Та незалежно від цього обидва типи вогнегасників можна використо­вувати для гасіння всіх класів пожеж, у тому числі й пожеж від спала­хування електроприладів з напругою до 1 000 В.

Принцип дії вуглекислотного вогнегасника полягає в тому, що під час виходу з балона вуглекислота перетворюється на вуглекислот­ний сніг, який, випаровуючись, перетворюється на вуглекислий газ (двоокис вуглецю). Вуглекислотний сніг, потрапляючи на предмет, що горить, сильно охолоджує його, не псує матеріалів, не залишає ніяких плям, добре проникає в закриті простори. Вуглекислота застосовується для гасіння цінних матеріалів і електроустаткування, яке перебуває під напругою, адже вона не електропровідна. У разі

Охорона праці в галузі. Для офісних працівників

користування вуглекислотою треба дотримуватися обережності, тому що вуглекислота токсична і є нестійкою речовиною (легко випа­ровується).

Працюючи з вуглекислотними вогнегасниками, слід пам'ятати, що під час витікання вуглекислого газу з балона, в якому він перебуває під тиском, вуглекислий газ переходить з рідкого стану в газоподібний. При цьому відбувається збільшення його об'єму в 400-500 разів, яке супроводжується різким падінням температури до -72 °С і частковою кристалізацією. Тому, щоб уникнути обмороження рук, не можна тор­катися розтруба вуглекислотного вогнегасника незахищеними руками.

Принцип дії порошкових вогнегасників полягає в тому, що спе­ціальний порошок викидається через насадку у формі віялоподібного струменя стиснутим повітрям або азотом. Порошкові вогнегасники необхідно періодично (1 раз на місяць) струшувати, щоб порошок, яким вони наповнені, не злежувався.

Вогнегасники приводять у робочий стан за допомогою запірного пристрою. Порядок дій при гасінні пожежі такий:

• зірвати чеку;

• розтруб вогнегасника направити на джерело вогню;

• за допомогою запірного пристрою, а вони бувають двох кон­

струкцій: пістолетна (вогнегасник активізується шляхом на­тискання) і вентильна (вогнегасник активізується шляхом від­кручування вентиля) (рис. 3.4) вміст вогнегасника направити в осередок горіння.

Рис. 3.4. Конструкції запірно-нускового механізму вогнегасників: а) пістолетна; б) вентильна

а)

б)

О. Л. Проценко

На деяких вогнегасниках є індикатори, які вказують на те, скільки ще вогнегасної речовини в них є (рис. 3.4а).

У кожному приміщенні має бути, як мінімум, один вогнегасник.

На випадок перезаряджання на об'єкті має бути подвійний запас вогнегасників з різними строками перезаряджання.

Вогнегасники можуть або стояти на підлозі, або кріпитися на стіну.

Для гасіння пожеж дедалі ширше застосовують автоматичні уста­новки. До автоматичних систем гасіння пожежі належать спринклерні і дренчерні водяні й пінні установки, установки газового і порошко­вого гасіння.

Водяні спринклерні установки являють собою розгалужену си­стему водопровідних труб (постійно заповнених водою), розміщених на стелі приміщення й обладнаних спринклерними головками. Сприн­клерна головка влаштована так, щоб отвір для виходу води закривала пластина з легкоплавкого металу. У разі виникнення пожежі в при­міщенні розплавляється легкоплавка пластина в спринклерній го­ловці, і вода розпилюється в приміщенні у формі дрібних крапель, накриваючи площу до 9 м². У разі спрацьовування хоча б одного спринклера включається сигнал повідомлення про пожежу.

Спринклерна система обладнується в приміщеннях з великою кількістю вогненебезпечних матеріалів: складах, сховищах, сушарках, в яких люди постійно не перебувають.

Влаштування дренчерної системи гасіння пожежі схоже на сприн­клерну, така ж система труб живлення, але в дренчерних головках отвори для виходу води постійно відкриті. У разі виникнення пожежі відчиняється засувка (вручну або автоматично) і вода надходить через розвідні труби відразу до всіх головок, зрошуючи всю площу приміщення.

На кожному підприємстві, в кожній установі та організації має бути загальнооб'єктова інструкція про заходи пожежної безпеки. В ній обов'язково мають відображатися дії на момент виникнення пожежі. Але найперше необхідно викликати пожежну охорону, а вже після цього братися до гасіння осередку вогню. В іншому разі можна згаяти час і збитки від пожежі стануть значно більшими

.У будівлях та спорудах громадського і промислового призначення, котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі 25 осіб і більше мають бути розроблені і закріплені в помітних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

Важливим компонентом запобігання пожежам є пожежна профі­лактика, яка являє собою комплекс протипожежних заходів, заходів за­побігання поширенню вогню, обладнання шляхів евакуації людей і ма­теріальних цінностей, створення умов для швидкої ліквідації пожежі.

Пожежно-профілактичні заходи мають бути закладені ще на стадії проектування будинків і споруд, їх потрібно підтримувати у процесі експлуатації.

До пожежно-профілактичних заходів належать:

1. Систематичний контроль протипожежного стану виробничих приміщень відповідальними особами й органами контролю.

2. Дотримання встановленого протипожежного режиму і правил пожежної безпеки в приміщеннях.

3. Проведення протипожежних інструктажів і навчання праців­ників правил пожежної безпеки.

4. Дотримання правил технічної експлуатації систем вентиляції, освітлення, опалення, електричних мереж і електроустановок.

5. Контроль стану засобів гасіння пожежі, пожежної сигналізації і засобів зв'язку.

6. Дотримання протипожежних заходів під час експлуатації і збереження вогне- і вибухонебезпечних речовин і матеріалів.

7. Стан шляхів евакуації, чергового й аварійного освітлення.

8. Розміщення за нормами засобів гасіння пожежі, планів ева­куації, бойового підрозділу на випадок пожежі.

9. Обладнання приміщень знаками пожежної безпеки, наявність наочно-агітаційного матеріалу.

Якщо ж пожежу погасити власними силами не вдалося, то не­обхідно діяти так:

• спробувати вибратися з будинку, в якому почалася пожежа;

• бажано не відчиняти вікон і дверей, оскільки це поліпшить доступ свіжого повітря в приміщення та інтенсифікує процес горіння;

• виходячи з приміщення, де виникла пожежа, щільно зачинити двері, щоб зменшити доступ кисню до полум'я;

• якщо є можливість, перед виходом треба намочити одяг або хоча б якусь ганчірку, щоб прикрити нею рот і ніс;

• під час пожежі в багатоповерховому будинку не можна ко­ристуватися ліфтом, оскільки він може відчинитись на по­версі, де сильне полум'я, а це, практично, означає смерть; крім того, у кабіні може бути підвищена задимленість, унаслідок чого можна задихнутися;

• якщо полум'я не дозволяє спуститися сходами, то необхідно підніматися на верхні поверхи будинку і дах і там чекати на пожежників;

• якщо неможливо вийти з офісу через велике полум'я в кори­дорі, треба щільно причинити двері, забити всі щілини під дверима мокрими ганчірками, відчити вікно і кликати на допо­могу. Стрибати з висоти не можна. Кожен другий стрибок вже з висоти четвертого поверху закінчується загибеллю людини;

• головними причинами, від яких на пожежах гинуть люди, є дим і гаряче повітря, тому в задимленому приміщенні дихати треба лише через мокру щільну тканину, пересуватися по­взаючи, оскільки на рівні підлоги повітря більш чисте.

У ході інструктажів з охорони праці офісні працівники повинні ознайомитися із заходами пожежної безпеки в офісних приміщеннях. Зразок такої інструкції наведено в додатку.

3.8. Електробезпека в офісі

Практично все офісне обладнання працює від елек­тричного струму. У разі неправильного використання обладнання, яке живиться від електроенергії, воно може вийти з ладу, також можливе виникнення пожежі та електрогравмування людей.

Звичайним явищем в офісних умовах є робота комп'ютера та кількох периферійних пристроїв, а також настільної лампи від однієї розетки через подовжувач.

Необхідно знати, що підключення через одну розетку багатьох пристроїв є небажаним. Максимальна кількість пристроїв, які можна

Охорона праці в галузі. Для офісних працівників

підключати до мережі через одну розетку, залежить від того, з якого металу дріт електричної мережі (алюміній, мідь), та від поперечного перерізу такого дроту Однак рідко хто з працівників офісу володіє такими даними. Тому бажано не підключати до однієї розетки елек- тропристрої, якщо сумарне споживання ними електроенергії переви­щує 2 кВт. Крім того, самі розетки мають обмеження за потужністю, на яку вони розраховані. На корпусах розеток має вказуватися макси­мально допустимий струм. Розрахувати максимальну потужність, на яку розрахована розетка, просто: потрібно значення максимального струму, вказаного на ній, помножити на 220 В.

Для довідки: персональний комп'ютер споживає 200-300 Вт енергії, лазерний принтер - до 300 Вт. Потужність, яку споживають сканери, зовнішні модеми, активні акустичні системи, дуже низька, а ог електрочайник споживає 1-2 кВт енергії, мікрохвильова піч 0,8-1,5 кВт, обігрівальні пристрої 1 -2 кВт.

У разі перевантаження проводки і/або розетки можливе пере­горяння проводки, замикання в обладнанні, а це, у свою чергу, може призвести до пожежі.

Говорячи про вибір подовжувачів для підключення обладнання, треба зазначити, що найкращими є подовжувачі з можливістю їх відключення від мережі.

Коротко спинимося на питаннях експлуатації силових кабелів, які використовують для підключення системних блоків, принтерів, моніторів тощо до системи електроживлення. Вони мають добрий електричний захист, але не розраховані на можливість механічного впливу, тому наступати на них або згинати їх заборонено.

Проводка (силова, інформаційна, телефонна) має бути спроекто­вана і виконана з урахуванням компонування комп'ютеризованих ро­бочих місць в офісному приміщенні та потреб конкретного працівника.

Будь-який вид проводки слід виконувати так, щоб забезпечува­лося дотримання таких рекомендацій:

• безпечність - з'єднання мають бути надійно закріплені, щоб вони не спричиняли небезпеки, тягнучись упоперек робочої поверхні чи підлоги. До потрібної точки їх слід підводити в горизонтальному чи вертикальному коробі;

• достатня довжина - довжина кабелів має бути достатньою для того, щоб задовольнити фактичні і прогнозовані потреби користувачів, особливо враховуючи ймовірні зміни об'ємно- планувальних характеристик офісного приміщення. Це озна­чає також використання більших коробів, що дозволятиме в разі потреби прокласти в них нові кабелі. Довжина кабелів проводки має забезпечувати повний діапазон регулювання за висотою/глибиною регульованих робочих поверхонь;

• доступність - комп'ютеризоване робоче місце має дозволяти вільний прохід для його обслуговування і прибирання без порушення його цілісності.

Розкидані на підлозі і під столом кабелі та дроти є порушенням вимог техніки безпеки. На розташовані так дроти часто наступають, а це може призвести до удару струмом, через них можна перечепитися та, як наслідок, отримати травму від падіння.

У багатьох будівлях досі використовується електрична проводка, що не має окремого заземлювального дроту. Підключення комп'ютерів до такої мережі може викликати появу на корпусі і роз'ємах систем­ного блоку ненульових потенціалів, що може призвести до виходу обладнання з ладу при під'єднуванні і від'єднуванні роз'ємів, а також до можливого враження струмом через металеві частини корпусу.

Експлуатація комп'ютерів без заземлення заборонена, але на прак­тиці дуже часто обмежуються встановленням євророзетки із зазем- лювальним контактом, який фактично не заземлений. Тому ніколи не треба торкатися металевих частин корпусу і роз'ємів комп'ютера під час його роботи. Також не рекомендується підключати чи відключати пристрої під час роботи незаземленого комп'ютера. Відомі випадки виходу з ладу незаземлених комп'ютерів навіть під час підключення пристроїв, які підтримують так зване «гаряче» підключення (на­приклад, пристрої з підключенням через роз'єм ШВ).

Заземляти електрообладнання необхідно для того, щоб техніка не вийшла з ладу, не виникла пожежа, та для запобігання враженню струмом працівників. Заземлення електрообладнання слід викону­вати правильно, тобто відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.01-97). Неправильно заземлений персональний комп'ютер та комп'ютерна периферія знач­но небезпечніші від незаземлених

.Що ж таке заземлення? Заземлення - це навмисне з'єднання із землею неструмопровідних елементів обладнання, які в результаті пробою ізоляції можуть виявитися під напругою. Заземлення скла­дається із заземлювача і заземлювального провідника, який з'єднує заземлюваний пристрій із заземлювачем. Заземлювачем може бути простий металевий стрижень (найчастіше сталевий, рідше мідний) або складний комплекс елементів спеціальної форми. Якість заземлен­ня визначається значенням електричного опору ланцюга заземлення. Електричний опір заземлення нормований і регулярно перевіряється.

У разі несправності і/або аварії незаземлена техніка виходить з ладу частіше, ніж заземлена. Наприклад, за відсутності заземлення, при несправності в ланцюгу живлення пристрою може виникнути перевантаження по струму. У свою чергу, це може вивести з ладу розетку або й усю мережу живлення. При цьому захисні пристрої в щитку, швидше за все, не спрацюють. Один несправний незаземлений комп'ютер спроможний вивести з ладу кілька інших, які підключені до мережі живлення або комп'ютерної мережі.

Незаземлена техніка загоряється частіше, ніж заземлена, оскільки в разі заземлення більша вірогідність спрацьовування електричного захисту. Таким чином, заземлення зберігає гроші, які в разі його від­сутності необхідно було б витрачати на ремонт техніки та, у гіршому разі, на ремонт чи відбудову приміщення (приміщень), які загорілися внаслідок неполадок в електромережі. Заземлення техніки убезпечує життя і здоров'я співробітників. Адже в разі наявності заземлення небезпека ураження струмом мінімальна. Крім того, заходи з пра­вильного заземлення техніки убезпечують підприємство від штрафів.

Зазначимо, що одним із правил електробезпеки в офісі є забо­рона їсти і пити за робочим столом, адже при цьому завжди існує можливість перекинення чашки, розлиття рідини на клавіатуру, ком­п'ютерну мишку, а в гіршому разі - попадання рідини в системний блок або в розетки подовжувача. Наслідком цього може бути коротке замикання, пожежа, ураження людини електричним струмом тощо.