26. Під час сидіння на стільці основний тиск повинен припадати:
а) на стегна;
б) сідниці;
в) у жінок на стегна, а в чоловіків - на сідниці;
г) у жінок на сідниці, а в чоловіків - на стегна.
27. На якому стільці комфортніше сидіти офісному працівникові?
а) на занизькому;
б) на зависокому;
в) почергово: то на занизькому, то на зависокому;
г) некомфортно як на занизькому, так і на зависокому.
Правильна поза при сидячій роботі - це:
а) природна поза, яка підтримується без напруження;
б) оптимальна поза для роботи з персональним комп'ютером;
в) оптимальна поза для роботи з персональним комп'ютером, визначена для всіх людей;
г) правильні відповіді а) і в).
Порядок розміщення літер на клавіатурі, який нині використовується найчастіше (QWERTY - ЙЦУКЕН), було запропоновано з метою:
а) зменшення швидкості друкування;
б) збільшення швидкості друкування;
в) забезпечення друкування без помилок;
г) правильні відповіді б) і в).
30. Комп'ютерна клавіатура має розташовуватися на відстані:
а) 10-15 см від краю столу;
б) 15-20 см від краю столу;
в) 20-25 см від краю столу;
г) 25 см від краю столу.
Правильним є таке розташування рук під час роботи з клавіатурою, коли:
а) передпліччя в позиції, близькій до горизонтальної, а кисті - випрямлені;
б) передпліччя в позиції, близькій до горизонтальної, а кисті - зігнуті під кутом 30°;
в) передпліччя в позиції, близькій до горизонтальної, а кисті - зігнуті під кутом 45°;
г) передпліччя під кутом 45°, а кисті - випрямлені.
У разі тривалого неправильного друкування за клавіатурою може розвинутися:
а) тендоніт передпліччя;
б) тунельний синдром кисті;
в) хвороба де Кервена;
г) усі наведені відповіді правильні.
Причини розвитку болю в руці під час маніпулювання комп'ютерною мишкою зумовлюються:
а) задіяністю лише м'яких м'язів руки;
б) швидкою стомлюваністю;
в) правильні відповіді а) і б);
г) антропометричними даними окремого офісного працівника.
Дотримання яких умов дозволяє забезпечити комфортну роботу з комп'ютерною мишкою?
а) використання бездротової мишки;
б) перебування комп'ютерної мишки на тій самій робочій поверхні, що й клавіатура;
в) можливість забезпечення мишкою функції «drag lock» або «dick lock»;
г) усі наведені відповіді правильні.
Розміщення комп'ютерної мишки на робочій поверхні перед працівником сприяє:
а) поліпшенню постави працівника;
б) комфортності під час роботи;
в) запобіганню виникненню больових відчуттів у спині та кінцівках;
г) усі наведені відповіді правильні.
Найважливішими показниками, які характеризують правильне розміщення монітора, є:
а) кут нахилу монітора;
б) відстань від очей до монітора;
в) правильні відповіді а) і б);
г) відчуття комфорту.
Людина без зміни позиції голови, лише за рахунок рухів очима, спроможна забезпечити:
а) збільшення кута огляду вгору до 15 градусів;
б) збільшення кута огляду вгору до 25 градусів;
в) зменшення кута огляду вгору до 15 градусів;
г) зменшення кута огляду вгору до 25 градусів.
Людина без зміни позиції голови, лише завдяки рухам очима, спроможна забезпечити:
а) збільшення кута огляду вниз до 20 градусів;
б) збільшення кута огляду вниз до 30 градусів;
Охорона праці в галузі. Для офісних працівників
в) зменшення кута огляду вниз до 20 градусів;
г) зменшення кута огляду вниз до 30 градусів.
Верхній край екрана монітора має бути:
а) нижче від лінії очей працівника;
б) на рівні лінії очей працівника;
в) вище від лінії очей працівника;
г) на 10 см нижче від лінії очей працівника.
Площина екрана монітора має бути на відстані від очей оператора, яка приблизно рівна довжині:
а) витягнутої руки;
б) витягнутої руки, поділеній навпіл;
в) витягнутої руки, помноженій на 1,5;
г) визначеній окремо для чоловіків і жінок.
Кут нахилу площини екрана монітора щодо площини зору може коливатися в межах:
а) 15-30 градусів;
б) 10-40 градусів;
в) 20-30 градусів;
г) 30-40 градусів.
Чим більший кут нахилу площини екрана монітора, тим:
а) нестандартнішими будуть символи на екрані;
б) більш невидимими будуть символи на екрані;
в) меншими будуть здаватися лінійні розміри символів на екрані;
г) більшими будуть здаватися лінійні розміри символів на екрані.
Акомодація - це:
а) автоматичне налаштування ока на близько розташовані об'єкти за рахунок зміни кривизни кришталика ока;
б) автоматичне зведення очей до носа під час розгляду близько розташованих об'єктів;
в) автоматичне налаштування очей до роботи в офісі;
г) правильні відповіді а) і б).
Конвергенція - це:
а) автоматичне налаштування ока на близько розташовані об'єкти за рахунок зміни кривизни кришталика ока;
б) автоматичне зведення очей до носа під час розгляду близько розташованих об'єктів;
в) автоматичне налаштування очей до роботи в офісі;
г) правильні відповіді а) і б).
Яке з наведених понять, що характеризує відстань від екрана монітора до очей працівника, є чітко усталеним та внормованим у вітчизняному законодавстві?
а) «правильна відстань»;
б) «велика відстань»;
в) «мала відстань»;
г) жодне з наведених понять не підходить.
На практиці для більшості працівників сприятливою є відстань до площини екрана монітора:
а) від 200 до 300 мм;
б) від 300 до 450 мм;
в) від 400 до 750 мм;
г) від 500 до 800 мм.
Велике значення під час роботи з монітором має:
а) відстань до екрана монітора;
б) кольорове рішення екрана монітора;
в) забезпечення чіткості символів і контрасту між кольором сим- волів і тлом;
г) усі наведені відповіді правильні.
Найбільш прийнятними для символів є такі кольори:
а) білий, чорний, жовтий, зелений, рожевий і голубий;
б) білий, чорний, жовтий, зелений, фіолетовий і червоний;
в) білий, чорний, жовтий, зелений і помаранчевий;
г) білий, чорний, жовтий, зелений і червоний.
Рекомендована яскравість зображення на екрані монітора для нормальної роботи працівника має бути:
а) не меншою за 55 кд/м2;
б) не меншою за 35 кд/м2;
в) не меншою за 25 кд/м2;
г) не меншою за 10 кд/м2.
Тримач для документів має розміщуватися:
а) максимально близько до монітора;
б) таким чином, щоб уникати під час роботи непотрібних рухів головою;
в) таким чином, щоб зменшити кількість рухів шиї та очей під час поперемінної роботи з паперовим носієм та екраном монітора;
г) усі наведені відповіді правильні.
РОЗДІЛ З
БЕЗПЕКА
ОФІСНОГО ПРАЦІВНИКА
Типові нещасні випадки в офісі
Ураження скелетно-м'язової системи, викликані роботою за комп'ютером, та їх причини
Головні правила ручного переміщення важких речей
Профілактика уражень зору
Підбір офісних меблів
Використання хімікатів в офісі
Пожежна безпека в офісі
Електробезпека в офісі
Безпечне використання офісного обладнання
Сповіщення про небезпеку. Небезпека від транспорту
Профілактика втоми
Запобігання стресогенним ситуаціям на робочому місці
Запобігання конфліктним ситуаціям на роботі
Запобігання ВІЛ/СНІДу на роботі
Нещасні випадки з тяжкими наслідками або загибель офісних працівників на робочому місці є доволі рідкісним явищем. Однак в офісних працівників усе ж є страшний ворог, який науковці називають «гіподинамія» (адинамія), тобто обмежена рухова активність (відсутність рухової активності).
Важко очікувати на богатирське здоров'я від організму, який, як мінімум, п'ять днів на тиждень упродовж восьми годин перебуває в сидячому положенні за робочим столом, щоденно від 45 хвилин до однієї години проводить сидячи за обідом та щоденно витрачає від кількох десятків хвилин до кількох годин для того, щоб транспортом (тобто без руху) дістатися до роботи, а решту часу вдома сидить або лежить перед телевізором чи комп'ютером.
Описаний спосіб життя неминуче призводить до порушень структури і функціонування кістково-м'язового апарату та окремих його елементів. Якщо розглядати згадану вище проблему на клітинно-тканинному рівні, то вона полягає ось у чому: поживні речовини та кисень через гіподинамію проникають усередину клітини в недостатніх кількостях, а продукти обміну повільно покидають її. Це викликає порушення процесів біосинтезу білків, які необхідні для скорочення і розслаблення м'язів.
Гіподинамія небезпечна як сама по собі, так і своїми наслідками. Скажімо, детренованість унаслідок сидячої роботи може призвести до травмування під час перенесення навіть легких речей, потреба в чому час від часу виникає в офісі. Сидяча робота і неналежний режим харчування також негативно впливають на діяльність внутрішніх органів, і перш за все шлунково-кишкового тракту. Брак руху зумовлює зниження рухливості елементів травної системи, через що їжа застоюється в межах шлунково-кишкового тракту. До того ж слід ураховувати й те, що, крім якості їжі, суттєве значення має також її кількість і частота споживання. Про це багато говорять і пишуть, але мало хто до кінця усвідомлює той факт, що сидяча робота, у поєднанні з неправильним харчуванням, є доволі сильним стресогенним
фактором для організму людини, адже людське тіло впродовж тисяч років еволюції пристосовувалося до руху.
Часто офісні працівники порушують режим харчування через неможливість повноцінно харчуватися впродовж робочого дня. Унаслідок цього більшість із них фактично переходять на одноразове харчування, приймаючи левову частку їжі ввечері. Таким чином зсуваються циркадіанні ритми організму1" і, в результаті, порушується діяльність усіх систем і органів людського тіла. Отже, гастрит і навіть виразка шлунка чи кишківника є платою за неправильне харчування офісного працівника.
За умов сидячої роботи зменшується частота й інтенсивність серцебиття, а відповідно в організмі уповільнюється циркуляція крові. Уповільнення кровообігу, особливо уповільнення надходження крові з нижньої половини тіла до серця, зумовлює накопичення крові у венах нижніх кінцівок, що в легких випадках призводить до набрякання ніг, а у важких - до варикозного розширення вен.
Ще одним ворогом здоров'я офісного працівника є надмірне навантаження зорового аналізатора, через що надзвичайно часто страждають очі.
Отже, гіподинамія внаслідок сидячої роботи може викликати стійке погіршення загального самопочуття, погіршення роботи серця і легенів.
3.1. ТИПОВІ НЕЩАСНІ ВИПАДКИ В ОФІСІ
111 Циркадіанні ритми організму - ритми тіла, які змінюються впродовж доби. Експериментальні й клінічні дані дають підстави вважати, що стан цього ритму є універсальним критерієм загального стану організму. Встановлено циркадіанні коливання близько 300 фізіологічних функцій організму людини.
Більшість нещасних випадків, які стаються в офісах, є результатом підсковзування, перечіпання, падіння, піднімання важких речей, нерівностей підлоги, дефектів підлогового покриття, а також затискання людини чи частин її тіла офісним обладнанням і меблями.
О.Л. Проценко
Причиною підсковзування найчастіше є слизька поверхня підлоги або слизьке взуття. Перечіпання відбувається внаслідок розташування різних предметів не на належних місцях або через нерівності підлоги. Падіння стаються під час руху сходами, зі стільця або драбинки, коли на них стають, щоб дістати певний предмет, який недоступний з рівня підлоги (якщо при цьому людину не підтримували).
Переважної більшості цих нещасних випадків можна уникнути, використовуючи найпростіші заходи і засоби перестороги, а також завдяки акуратності в роботі, а саме:
забезпечення доброго освітлення приміщення;
утримання шляхів пересування і проходів вільними від матеріалів, обладнання, сміття та електродротів (кабелів);
улаштування однорівневої (без сходів) підлоги та без покриття її килимовими доріжками;
негайне прибирання розливів рідких, пюреподібних речовин на підлозі (вода, напої, їжа, клей тощо);
забезпечення стійкості окремо розташованих меблів та обладнання способом їх кріплення до підлоги чи стін;
влаштування картотек таким чином, щоб картотечні ящики не висувалися в бік проходів та не могли бути залишеними у висунутому стані;
підтримання офісного обладнання у справному стані. Персонал, який використовує у своїй роботі обладнання, що може ушкодити руки (наприклад, електричні степлери, гільйотини для різання паперу тощо) має бути добре навченим, а доступ до такого обладнання співробітників, які не вміють працювати на ньому, надійно обмежений.
Непоодинокими є випадки, коли офісний персонал страждає через недотримання правил пожежної безпеки (див. підрозділ 3.7).
Практично все офісне обладнання працює від електричного струму, а це означає наявність електричних кабелів, які можуть тягнутися по підлозі, можливість перевантаження електромережі та використання несправних електричних вилок і розеток. Тому необхідно, щоб персонал добре знав про небезпеки, пов'язані з використанням електрики (див. підрозділ 3.8).
3.2. УРАЖЕННЯ СКЕЛЕТНО-М'ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ, ВИКЛИКАНІ РОБОТОЮ ЗА КОМП'ЮТЕРОМ, ТА ЇХ ПРИЧИНИ
Сьогодні ручна праця значною мірою витіснена з виробництва. Механізація та автоматизація істотно вплинули на всі сектори економіки. Частим явищем стала зміна самого характеру роботи, яку повинен виконувати працівник. Усе більша кількість людей виконує свої службові функції, сидячи за столом в офісі.
Сидяча робота вимагає значно менших м'язових зусиль, однак не дає людям гарантії від тяжких уражень, які раніше пов'язувалися з виконанням важкої фізичної роботи. Так, для людей, зайнятих сидячою працею, характерні болі в спині, суглобах та м'язах. Хоч як дивно, скарги на варикозне розширення вен, ураження шийного відділу хребта та заніміння ніг частіше можна почути від людей саме сидячої праці, ніж від тих, хто виконує важку фізичну працю.
Ураження організму людини, які викликає тривале перебування в сидячому положенні, - серйозна проблема в галузі охорони та гігієни праці. Ця проблема буде загострюватися, адже очікується, що кількість робочих місць із сидячим характером роботи зростатиме й далі.
Розглянемо фізіологічні аспекти негативного впливу на скелетно-м'язовий апарат людини, спричиненого тривалим її перебуванням у сидячому положенні.
Говорячи про функціонування м'язів, зазначимо, що вони можуть продукувати два види зусиль: динамічні і статичні. Динамічні зусилля м'язів забезпечують рухи людського тіла (при цьому м'язи почергово розслаблюються та напружуються) і досить легко переносяться, наприклад, під час ходьби. Це зумовлюється тим, що за динамічних навантажень кров, у той час коли м'язи розслаблені, приносить до них кисень та поживні речовини і забирає продукти обміну. Статичні зусилля характеризуються тим, що м'язи перебувають у напруженому стані тривалий час. Наприклад, перебування в сидячому положенні примушує м'язи статичними зусиллями підтримувати спину, шию та плечі у фіксованій позі, що викликає відчуття втоми та болю в м'язах. Це відбувається тому, що за статичного навантаження на м'язи кров,
унаслідок стискання кровоносних судин м'язами, надходить до м'язів у недостатній кількості, а отже, у них дуже швидко настає дефіцит кисню, поживних речовин та накопичуються продукти обміну. Комплекс цих явищ робить скелетно-м'язову систему вразливою до ушкоджень.
Другий фактор, який викликає біль під час сидячої роботи, -стискання хребта. Адже у фізіологічно нормальному стані хребет має кілька природних вигинів (у ділянках попереку, грудей, шиї). У сидячому положенні вигин у ділянці попереку, який у нормі спрямований уперед, спрямовується назад; вигин у ділянці грудей, який спрямований назад, посилюється, а вигин у ділянці шиї зменшується. Таким чином, коли людина сидить, її хребет перебуває в нефізіологічному стані. Унаслідок цього міжхребцеві диски, які в нормі служать амортизаторами хребта і захищають від стискання спинномозкові нерви, тривалий час надмірно стиснуті хребцями, що призводить до їх дегенерації та затискання нервів.
Третім важливим фактором, який зумовлює негативний вплив сидячої роботи на людину, є те, що така робота спричиняє погірніення фізичного стану працюючого тим сильніше, чим менше працівник є прихильником активного способу життя. Адже тривале перебування в сидячому положенні радикально зменшує рівень фізичної активності, яка в нормі необхідна для функціонування здорового тіла.
Біль також може бути наслідком тривалого утримання голови і/або корпусу тіла у вимушеній позі через неправильне розміщення компонентів робочої станції та паперів, які офісний працівник використовує в роботі.
Отже, обмежена рухова активність, зумовлена роботою в сидячому положенні, тривале нехарактерне навантаження певних груп м'язів, які перебувають переважно в стані скорочення, сприяють ураженню м'язів, кісток, суглобів, розвиткові больового синдрому тощо.
Важливо знати, що коли сидяча робота чергується з активною роботою, яка передбачає інші положення тіла, вона перестає бути джерелом ризику і дискомфорту.
Варто зазначити, що особистісні фактори, притаманні окремому працівникові, зокрема: стан здоров'я та фізичної підготовки, звички, стиль життя, постава, виробничі уміння та навички тощо - відіграють суттєву роль у ґенезі патологічних відхилень, пов'язаних із
сидячою роботою за комп'ютером. Відомо, що особи, хворі на артрит, діабетг, люди з підвищеною рухливістю (гіпермобільністю) суглобів що виникають у наслідок дисфункції щитовидної залози, та люди що мають не достатню фізичну підготовку, часто пов’язану з надлишковою вагою, більше схильні до розвитку порушень та ворювань скелетно-м'язової системи порівняно з особами, в яких описаних відхилень від нормального фізіологічного стану немає .
Ключовою та чи не найголовнішою умовою збереження здоров'я працвника під час сидячої роботи є правильна поза, що, у свою чергу, залежить від низки факторів які працівник може ефективно котролювати, зокрема:
стан здоров'я та фізичні кондиції;
влаштування робочого місця, що передбачає дотримання оптимальних вимог щодо таких складових: організація виконання роботи (обсяг, теми роботи тощо), правильне розміщення обладнання та матеріалів на робочому місці, підбір столу і стільця, оптимальне чергування робочого часу і перерв на відпочинок тощо;
навчання та дотримання вимог методик і прийомів правильного виконання робіт.
Однак на правильність пози під час роботи сидячи впливають також і такі фактори, які людина не може прямо контролювати, а саме характер будови тіла, вік, стать, темперамент тощо.
При роботі з персональним комп'ютером для зменшення стомнозті и опорно-рухового апарату необхідно регулярно (раз на 25-10 кіі ) зімінювати позу на більш зручну, також треба уникати незручних і вимушених поз, особливо неправильного розташування зап'ястів рук Та, крім правильної пози, ключовим фактором збереження здоров'я працівника є тривалість безперервного перебування в сидячому положенні. Відомо, що навіть якщо працівник періодично змінює позу, з часом він починає відчувати дискомфорт тим більший, сим довший час він перебуває в сидячому положенні. Отже, головне завдання полягає в тому, щоб якомога більше скоротити час, який працівник перебуває виключно в сидячому положенні. Перевагу
потрібно віддавати частим коротким перервам, а не тривалим довгим. Саме тому за 8-годинної денної робочої зміни в 5.8 ДСанПіН 3.3.2.007-98 передбачено 10-15-хвилинні перерви через кожну годину роботи, у 5.9 цього документа вказано, що в усіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосувати регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з комп'ютером має не перевищувати чотирьох годин, а у 5.10 - що за 12-годинної робочої зміни регламентовані перерви слід установлювати в перші вісім годин роботи аналогічно перервам за 8-годинної робочої зміни, а впродовж останніх чотирьох годин роботи, незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину тривалістю 15 хвилин.
Рух під час таких перерв дуже бажаний. Він спроможний захистити працівника від набрякання ніг, розвитку больових відчуттів у руках, шиї, спині. Крім того, такі перерви дають можливість легеням, серцю, м'язам працювати «нормально» і, таким чином, протидіяти негативному впливові тривалої сидячої роботи. Під час таких перерв доцільно виконувати робочі завдання, які вимагають перебування поза межами власного робочого місця, наприклад, передавання робочих паперів колегам тощо.
Щодо правильної пози при роботі сидячи, то слід наголосити на надзвичайній важливості у справі її забезпечення правильного влаштування робочого місця. Якщо робочі поверхні, прилади, обладнання розміщені у важкодоступних місцях або на неправильній відстані чи під неправильним кутом щодо працюючого, то це сприяє швидкому виникненню відчуття дискомфорту і незахищеності та не дозволяє працівникові вільно змінювати позу. Саме тому правильний підбір меблів, сидінь, обладнання для офісних працівників є надзвичайно важливим компонентом для збереження їхнього здоров'я. Недарма в 4.1 ДСанПіН 3.3.2.007-98 вказується, що обладнання і організація робочого місця для того, хто працює з комп'ютерною технікою, мають забезпечувати відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності, а в 4.2 цього ж документа зазначається, що конструкція робочого місця користувача має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози.
Параметри, які характеризують правильну позу працівника, зайнятого сидячою роботою, вказані в підрозділі 2.3.
Наведемо перелік неправильних дій офісного працівника, які можуть надзвичайно негативно відбиватися на його самопочутті і стані здоров'я:
виконання роботи на занадто високому стільці;
сильний нахил голови вперед (можуть виникати болі в ділянці
шиї);
виконання роботи на стільці без спинки (може викликати болі у спині);
неправильна позиція рук при роботі на клавіатурі (можуть виникати болі в шиї та плечах);
повороти вбік виключно за рахунок скручування корпуса тіла (можуть розтягнутися м'язи), краще повертатися на стільці всім тілом;
перебування передпліч без опори (можуть виникнути болі в спині і плечах);
працювати, не спираючись ногами на підлогу чи підставку для ніг (це викликає нестабільність робочої пози, а отже, надмірне напруження м'язів для забезпечення рівноваги);
стискати стегна, перехрещувати ноги, закидати ногу на ногу (це спричиняє уповільнення руху крові та набряки ніг);
сидіти на нестійкому стільці (це може спричинити падіння і, як результат, травмування).
Кожна неправильна дія, згадана вище, а тим більше їх комплекс може суттєво посприяти розвиткові (посиленню) сколіозу12, остеодрозу13, інших хвороб, пов'язаних із гіподинамією.
Крім того, що робота в сучасному офісі - це переважно сидяча робота з персональним комп'ютером, це ще й робота з багаторазовим повторенням однотипних рухів під час маніпуляцій на комп'ютерній клавіатурі та з комп'ютерною мишкою. Введення інформації в комп’ютре використанням комп'ютерної клавіатури та комп'ютерної мишки, день у день упродовж років, вимагають виконання великої кількості одноманітних рухів з використанням одних і тих же м'язів руки та плечового пояса. Унаслідок цього виникає динамічне перевантаження цих м'язів, а також сухожиль і суглобів, задіяних у повторюваних рухах. Зрештою, це може призвести до їх деформації і поступового зносу, при цьому виникають відчуття дискомфорту, заніміння і поколювання, набрякання в ділянці передпліччя, зап'ястків рук і пальців. Таким чином, крім неправильної пози, причинами розвитку відчуття дискомфорту та болю можуть бути ураження скелетно-м'язової системи, зумовлені багаторазово повторюваними одноманітними рухами (УБПОР).
Якщо під час друкування руки занадто сильно розведені в боки або перебувають тривалий час випрямленими та в безопорному стані, то це спонукає працівника для відпочинку спирати кисті рук на край столу, припіднімаючи їх угору, що провокує біль у зап'ястках. Якщо плечі працівника довгий час підняті, то це занадто сильно навантажує плечовий пояс та шию, що, у свою чергу, зумовлює надмірне витрачання сил на друкування. А чим більшим є витрачання м'язових зусиль при роботі за комп'ютером, тим більшим є ризик розвитку УБПОР.
Робота у високому темпі є звичайним явищем для більшості працівників офісів. Потреба у високому темпі виконання роботи може виникати в певні періоди (наприклад, на час підготовки обов'язкових звітів) або епізодично через великий обсяг роботи, яку треба зробити до певної дати. У результаті працівник не може самостійно контролювати час та інтенсивність роботи, роблячи все похапцем, а це лише посилює стрес, який, у свою чергу, збільшує напруженість м'язів тіла. Крім того, при роботі з високою інтенсивністю час відпочинку та відновлення задіяних у роботі м'язів скорочується, настає їх перевтома. Усе це також сприяє розвиткові УБПОР.
Саме тому бажано уникати різкого збільшення обсягів виконуваної роботи, а якщо в роботі за комп'ютером була тривала перерва, обсяги виконуваної роботи бажано збільшувати поступово.
Крім того, у питанні розвитку та перебігу УБПОР суттєве значення має правильність роботи на клавіатурі та з комп'ютерною мишкою. Про проблеми, які можуть виникнути в разі неправильної роботи з цими пристроями, ішлось у підрозділах 2.4 та 2.5.
Звичайно, працівник може облаштувати своє робоче місце так, щоб зменшити негативний вплив роботи у високому темпі. Однак є фактори, яких працівник не може контролювати, зокрема:
• надзвичайно стислі строки виконання роботи або часте перенесення терміну виконання роботи;
контроль керівництвом інтенсивності роботи за допомогою
електронних засобів;
перевантаження роботою тощо. Сидяча офісна робота є особливо небезпечною для працівників, які не вміють правильно розмістити компоненти робочої станції на робочому місці (не враховують особливостей будови тіла людини та виконуваних завдань) і мають незадовільні професійні навички роботи на комп'ютері, недостатньо обізнані із засобами і заходами їй точної організації праці.
У той же час індивідуальні навички безпечної організації офісної роботи можуть бути поліпшені завдяки навчанню. Таке навчання має
прийти засвоєнню як працівниками, так і роботодавцями методів, які іменнують ризик ушкодження організму. Важливо пояснити людям, що таке усталене уявлення, як «сидяча робота - легка робота», • помилковими, людям слід надавати практичні рекомендації щодо заходів з поліпшення влаштування робочого місця та організації робочого дня офісного працівника.
3.3. ГОЛОВНІ ПРАВИЛА РУЧНОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ВАЖКИХ РЕЧЕЙ
Під ручним переміщенням важких речей мається на увазі перенесення, складування, штовхання (як на візках, так і безпосередньо по підлозі), їх кочення, підняття або опускання. Для офісних працівників переміщення вантажів - це найчастіше переміщення різноманітних коробок і упакувань, обладнання з шаф чи до них, завантаження принтерів і копірів папером. При ручному переміщенні важких речей звичайними небезпеками цля офісного працівника є ушкодження спини, болі в руках, спині та шиї.
Велика кількість офісних працівників - жінки. Саме тому необхідно знати, що в Україні жінкам заборонено перенесення та переміщення важких речей, маса яких перевищує граничні норми (ст. 174КЗпП).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 241 від 10 грудня 1993 року затверджено Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками. Згідно з цим наказом гранична маса, що є допустимою для підіймання і переміщення жінками, обумовлюється характером виконуваних робіт. Цим же наказом для жінок установлено два види гранично допустимої маси важких речей: разова і сумарна. Гранично допустима разова маса вантажу в разі його підіймання і переміщення, при чергуванні з іншою роботою, становить 10 кг. Важкі речі зазначеної маси допускається піднімати не частіше 2-х разів на годину. Якщо ж за характером роботи вантаж необхідно піднімати і/або переміщувати постійно впродовж зміни, то його маса має не перевищувати 7 кг. Сумарна маса вантажів, які переміщуються впродовж кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг (з робочої поверхні) та 175 кг з рівня підлоги. При переміщенні вантажів на візках або в контейнерах докладене зусилля має не перевищувати 10 кг.
Норми піднімання і переміщення важких речей для чоловіків указані в таблиці 4.11.7 «Класи умов праці за показниками важкості трудового процесу» Гігієнічної класифікації. Оптимальне фізичне навантаження при підніманні й переміщенні (разовому) вантажів вручну при чергуванні з іншою роботою до 15 кг, допустиме - до 30 кг.
Сумарна маса вантажів, яка переміщується впродовж кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати 870 кг (з робочої поверхні) та 435 кг з рівня підлоги.
Незалежно від того, працівник якої статі переміщує чи переносить вантаж, піднімає/опускає його, для того, щоб уникнути ушкоджень, про які згадувалося на початку цього підрозділу, потрібно дотримуватися кількох доволі простих, але важливих правил:
ручне пересування важких речей здійснювати лише в тому разі, коли альтернативи цьому немає, при цьому слід максимально запобігати ризику ушкодження опорно-рухового апарату;
зменшувати ризик ушкодження опорно-рухового апарату за допомогою заходів, спрямованих на полегшення роботи, наприклад, використовувати для перенесення занадто важких і/або незручних у переносі вантажів засоби малої механізації або здійснювати їх перенесення групою співробітників, а в разі можливості розділяти занадто великий вантаж на кілька частин;
і іеред тим як піднімати вантаж одноосібно, необхідно оцінити, чи не занадто він важкий, чи зручно буде його тримати в руках, чи стабільний він (наприклад, не закріплений в упакуванні вантаж може рухатися з боку в бік, а це може привести до того, що його буде важко втримати, як наслідок надмірне перевантаження м'язів, можлива втрата рівноваги під час його перенесення тощо);
необхідно пересвідчитися в тому, що шлях, яким вантаж переноситиметься, вільний від перешкод;
і пересвідчитися в тому, що в місці, куди вантаж переміщується, є де його розмістити;
піднімаючи вантаж, потрібно притискати його до тіла, а ноги тримати на ширині плечей;
вантаж треба піднімати з присіду (розпрямляючи ноги в колінах), а опускати - присідаючи (згинаючи ноги в колінах). У цьому разі використовується сила м'язів ніг, а м'язи спини та хребет навантажуються помірно. Якщо піднімаючи/опускаючи вантаж, працівник не присідає, а нахиляється, - це прямий шлях до ушкодження спини;
вантаж під час перенесення слід тримати якомога ближче до корпуса тіла, лікті притискати до боків, а спину утримувати прямою;
У разі, якщо під час перенесення вантажу необхідно змінити напрямок руху, це треба робити за допомогою зміни позиції ніг, максимально уникаючи скручування корпуса тіла. До співробітників, які в силу специфіки роботи змушені часто персносити важкі речі, необхідно довести норми підняття вантажів правила їх піднімання та провести навчання з правильного персміщення вантажів для них.
3.4. ПРОФІЛАКТИКА УРАЖЕНЬ ЗОРУ
Хоч би як змінювався характер офісної роботи, та її незмінною особливістю є велике навантаження на зоровий аналізатор. Отже, будь-яка офісна робота, а особливо робота, пов'язана з виконанням завдань на комп'ютері, вимагає адекватного освітлення та кольорового вирішення робочого місця офісного працівника (детальніше в підрозділі 1.4). Очевидно, що саме через необхідність забезпечення адекватного освітлення робочого місця згідно з 1.2 ДСанШН 3.3.2.007-98, розміщення робочих місць із комп'ютерним обладнанням у підвальних приміщеннях, на цокольних поверхах заборонене.
Робоче місце офісного працівника має бути належним чином освітлене, тобто світла має бути достатньо для того, щоб без зусиль працювати з рукописними, друкованими документами або з документами, виведеними на дисплей.
У разі, якщо робоче місце освітлене неправильно (недостатньо або занадто сильно), можуть спостерігатися такі негативні явища:
стомлення очей;
подразнення очей;
нечіткість сприйняття зображень;
висихання рогівки очей;
головний біль.
Недостатнє освітлення, крім негативного впливу на очі, також може викликати напруження м'язів шиї та болі в плечовому поясі через те, що в цьому разі працівники, намагаючись працювати з неналежним чином освітленими документами, приймають неправильну позу.
Та навіть за умови влаштування адекватного освітлення робочого місця швидке погіршення зору характерне практично для всіх, хто працює за комп'ютером понад шість годин на день. Якщо поряд із погіршенням гостроти зору спостерігається ще й надмірне сльозовиділення, головний біль, то, швидше за все, можна говорити про наявність комп'ютерного зорового синдрому7"8. Лікарі констатують що кількість людей, які скаржаться на прояви симптомів, характерних для цієї недуги, збільшується паралельно зі зростанням кількості працівників, зайнятих офісною роботою з використанням персональних комп'ютерів. Більшість таких хворих пов'язує негаразди із зором саме з роботою за комп'ютером.
Крім належної освітленості робочого місця, на гостроту зору впливають такі чинники:
тривалість роботи на малій відстані від монітора;
наявність відблисків від освітлювальних приладів та віддзеркалень від поверхонь;
невідповідна організація робочого місця; низька відносна вологість офісного повітря;
кольорова одноманітність офісного приміщення;
неналежна якість зображення на моніторі тощо.
Оскільки вплив на зір усіх чинників, згаданих вище, крім якості зображсння на моніторі, ми вже розглядали, то спинимося на характеристиці його впливу на зір.
Якість зображення на моніторі визначається чіткістю, розміром символів та зображень, з якими доводиться працювати. Читання й оперування впродовж робочого дня з розмитими, нечіткими, занадто дрібними символами та зображеннями стомлюють очі.
Для того, щоб під час роботи з текстом, виведеним на екран монітора, не виникало надмірного напруження очей, а саме через ЦЄ може розвинутися короткозорість, доцільно встановити такий маштаб, який дозволяв би без зайвої напруги читати текст, однак при цьому відстань від очей до площини екрана монітора має бути не меншою за 400 мм.
V той же час у 4.14 ДСанШН 3.3.2.007-98 зазначається, що екран КДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очейкористувача, що становить 600...700 мм, але не ближче ніж за 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів.
Так само, як і в разі запобігання ураженню скелетно-м'язового апарату, для збереження зору через кожну годину роботи з комп'ютером потрібно робити перерву. Тривалість і режим перерв під час роботи з відеодисплейним терміналом детально описано в підрозділі 3.1. Під час таких перерв доцільно встати і пройтися, а в разі, якщо це неможливо, то виконати комплекс вправ для очей (підрозділ 4.3).
Необхідність таких вправ пояснюється тим, що, працюючи з персональним комп'ютером, людина годинами змушена фокусувати зір на близько розташованих предметах: монітор, ділові папери тощо. Крім того, яскравість монітора аналогічна яскравості настільної лампи (мало хто наважився б годинами дивитися на неї).
Як свідчать дослідження, людина під час роботи з персональним комп'ютером практично припиняє кліпати очима, а це сприяє пересушуванню рогівки ока, оскільки очі не змочуються слізною рідиною. Наслідок - різь в очах та їх запалення.
Для того, щоб, працюючи з персональним комп'ютером, уникнути неприємних відчуттів та погіршення зору у зв'язку з тривалим фокусуванням погляду на об'єктах, які розташовані на одній і тій же відстані та під однаковим кутом, потрібно:
кожні кілька хвилин переводити погляд убік від екрана дисплея, фокусуючи зір на віддалених об'єктах, та кілька разів поспіль кліпнути очима;
набираючи текст, слід якомога менше дивитися на екран монітора, зосереджуючи погляд на клавіатурі;
застосовувати фільтри або матові джерела освітлення;
при влаштуванні освітлення слід передбачити можливість регулювання його інтенсивності в межах офісного простору;
остаточне оздоблення офісу необхідно здійснювати з використанням світлих матових фарб (шпалер, інших видів оздоблення стін);
меблі та підлога офісу повинні мати матову поверхню;
яскравість і контраст монітора необхідно налаштовувати під вимоги конкретного працівника;
монітор слід розміщувати під кутом близько 90 градусів до вікна чи інших бічних джерел світла, на певній відстані та в
площині, паралельній до площини випромінювання світла світильниками, які розміщені на стелі, а не прямо під ними;
настільна лампа має бути налаштована таким чином, щоб освітлювати папери, а не екран монітора, та мати непрозорий відбивач світла;
використовувати монітор із противідблисковим покриттям;
раз на рік, а в разі швидко прогресуючого погіршення зору і частіше, перевіряти гостроту зору, при цьому повідомляти лікаря про характер своєї роботи. Особливо це важливо робити тим людям, яким відомо, що близькі родичі мають (мали) спадкові проблеми зі зором;
• використовувати спеціальні комп'ютерні окуляри. Спинимося детальніше на питанні використання комп'ютерних
окулярів.
Здатність почергово фокусувати зір на об'єктах, що розташовані на різних відстанях, з віком погіршується. Як правило, після сорока років люди не можуть добре розгледіти неозброєним оком близько розташовані об'єкти. Таким чином, робота без окулярів (контактних лінз) може стати додатковим джерелом дискомфорту, що, зрештою, спроможна призвести до ураження скелетно-м'язового апарату через тривале перебування в неправильній позі, щоб краще бачити робоче поле.
Зазначимо, що поряд з ергономічно спланованим робочим місцем, належним освітленням, правильним чергуванням періодів роботи і відпочинку досконале візуальне середовище офісу має неабияке значення для зниження ризику розвитку уражень зору працівників, які використовують персональні комп'ютери, та все ж навіть ідеальне виконання всіх заходів, спрямованих на забезпечення збереження зору, не дає абсолютної гарантії цього.
Саме тому під час роботи з персональним комп'ютером, а ця робота, як зазначалося, вимагає тривалого фокусування зору на близько розташованих об'єктах9, необхідною є корекція зору за допомогою спеціальних комп'ютерних окулярів.
При роботі з персональним комп'ютером доцільним є використання всіма офісними працівниками10 (у тому числі й молодими людьми) спеціальних комп'ютерних окулярів, які сприяють зменшенню зусиль м'язів, що забезпечують акомодацію ока.
Здавалось би, молоді люди, в яких ближня точка акомодації ока лежить на відстані близько 15 см, можуть вільно працювати з комп'ютером без розвитку негативних наслідків для зору. Однак є дані, які свідчать про те, що постійна необхідність фокусувати зір на близько розташованих об'єктах може викликати так званий «акомодаційний спазм», який, у свою чергу, може сприяти розвиткові короткозорості.
Комп'ютерні окуляри - це специфічні окуляри, які призначені виключно для роботи з ЕОМ. Вони дозволяють фокусувати погляд на екрані монітора, який, як правило, розташовано на відстані, більшій, ніж відстань до паперів, з якими працюють. Залежно від того, як довго людина працює за клавіатурою, ураховуючи особливості її зору та особисті уподобання, для роботи за комп'ютером у комп'ютерних окулярах можуть використовуватися комп'ютерні лінзи кількох конструкцій, а саме: монофокальні, біфокальні або трифокальні. Розглянемо детальніше специфічні особливості кожної зі згаданих вище конструкцій лінз, що використовуються в комп'ютерних окулярах.
У повсякденному житті для корекції зору часто використовують біфокальні окуляри. Але звичайні біфокальні окуляри для далекозорих осіб не рекомендують для роботи з комп'ютером. Це зумовлено тим, що, працюючи з персональним комп'ютером у таких окулярах, працівник мусить весь час тримати голову у вимушеній позі, адже фокусувати зір на екрані монітора він може лише завдяки нижньому сегменту окулярів, який використовується для роботи з близько розташованими об'єктами. Верхній сегмент звичайних окулярів використовується для погляду в далечінь. Неправильна ж поза під час роботи з комп'ютером може викликати біль у шиї, спині, плечовому поясі, відчуття поколювання, заніміння зап'ястків та долонь.
Монофокальні лінзи, використані в комп'ютерних окулярах, забезпечують певну оптичну корекцію зору в межах дистанції, яка визначає відстань від очей користувача до екрана монітора. Окуляри з такими лінзами дозволяють користувачеві бачити всю площину екрана монітора, мінімізують необхідність рухів головою вверх-униз. Однак ці окуляри мають і недоліки, а саме: при їх використанні об'єкти, які розташовані на відстані, і друковані матеріали, які розміщені на робочій поверхні, здаються розміщеними ближче, ніж це є насправді, а зображення на екрані монітора виглядає дещо розмитим.
Б
іфокальні
лінзи (рис.
3.1) складаються
з двох сегментів. Верхній сегмент
використовують для роботи з екраном
монітора, а нижній - для роботи з паперовими
носіями (на дистанції читання). Недолік
окулярів, у яких використовують ці
лінзи, полягає в тому, що об'єкти, які
розташовані за площиною екрана монітора,
виглядають розмитими. Крім того,
біфокальні лінзи спотворюють геометрію
предметів на периферії зони бачення.
Т
рифокальні
лінзи (рис.
3.2) поєднують
сегмент для погляду вдалечінь (верхній
сегмент), центральний сегмент для роботи
з монітором та нижній сегмент для роботи
на близькій дистанції. Недоліком
окулярів, у яких використовують такі
лінзи, є те, що робота в них не може
тривати довго, адже спотворення зображення
на периферії зору ще більш виражене,
ніж у біфокальних окулярах.
О. Л. Проценко
Суттєвим недоліком сегментованих лінз типу бі- та трифокальних є те, що при роботі з монітором вони звужують поле зору, а це, у свою чергу, зумовлює необхідність частіших рухів голови вверх-униз для забезпечення повного огляду екрана.
Д
ослідження
показали, що найкращими для роботи з
комп'ютером є мультифокальні лінзи
(рис.
3.3).
Ці
лінзи виготовляють, розміщуючи на їх
площині кілька ділянок з різною фокальною
силою. Користувачі зазначають, що такі
лінзи менше спотворюють периферію
бачення порівняно з бі- та трифокальними
лінзами.
Зазначимо, що нині не існує одного, визнаного найкращим, типу комп'ютерних лінз, який би однаково добре задовольняв усіх користувачів. Саме тому, підбираючи комп'ютерні окуляри, треба враховувати характеристику зору та особисті вподобання працівника, тип виконуваної ним роботи, відстань від очей оператора до площини екрана монітора, влаштування освітлення та інші фактори.
Ураховуючи вищезазначене, підбір комп'ютерних окулярів самотужки, без консультації з лікарем-офтальмологом, який, окрім іншого, розуміється на питаннях регулярного використання комп'ютерних окулярів під час роботи з комп'ютером, є справою марною.
3.5. ПІДБІР ОФІСНИХ МЕБЛІВ
Закупівля будь-яких товарів, робіт і послуг, крім іншого, передбачає економне використання коштів. Часто під час закупівлі меблів для офісу економність роботодавців насправді перетворюється на жадібність.
Та придбання меблів, які відповідають ергономічним вимогам, насправді є інвестицією у здоров'я персоналу та забезпечення його оптимальної працездатності, а отже, й ефективним внеском у розвиток підприємства.
Ураховуючи це, закупівля офісних меблів та обладнання не може бути спонтанною дією, адже забезпечення їх відповідності ергономічним вимогам - доволі складний і тривалий процес. Його суть полягає в підборі меблів та офісного обладнання так, щоб забезпечити максимальну продуктивність праці й мінімізувати негативні впливи і ризики нещасних випадків.
Придбаваючи офісні меблі та обладнання, необхідно обов'язково враховувати антропометричні характеристики конкретних працівників, а саме:
розміри та вагу тіла;
стать;
правша працівник чи лівша.
Крім того, треба брати до уваги характер завдань, які працівник виконує, а саме:
кількість часу, яку він витрачає на роботу з персональним комп'ютером упродовж робочого дня;
. чи поєднується робота з персональним комп'ютером з іншими видами робіт (наприклад, ведення ручних записів, використання телефону, підшивання документів тощо);
чи використовується під час роботи з комп'ютером тільки мишка, чи й інші пристрої (стилус, електронний планшет, мікрофон для голосового введення даних та керування комп'ютером).
Крім того, потрібно враховувати й об'ємно-планувальні рішення офісного приміщення та місця конкретного співробітника, а саме:
розміри офісу та доступний офісний простір;
розміщення вже існуючих в офісі меблів та обладнання;
тип джерел світла та їх розміщення;
тип і фізичні розміри складових робочої станції, які будуть використовуватися;
де буде розміщуватися системний блок - на столі чи підлозі;
чи будуть використовуватися на робочому місці окремі периферійні пристрої, наприклад: зовнішні накопичувачі даних, сканер СВ/ОУБ-ІЮМ, електронні планшети;
чи необхідність взаємодії між співробітниками в ході виконання ними роботи. У разі вибору меблів та обладнання для офісу слід звернути увагу:
на можливість зміни фізичних розмірів меблів для їх пристосування під конкретного працівника;
можливість заміни циліндрів у комп'ютерних стільцях для їх припасування в разі роботи в офісі високих працівників;
можливість регулювання комп'ютерного стільця та його підлокітників за висотою;
якщо придбаний робочий стіл не передбачає регулювання за висотою, бажано придбати підставку для ніг;
такі речі, як тримачі документів, комп'ютерні мишки, настільні лампи тощо, доцільно придбавати з урахуванням уподобань працівників.
Вибір меблів - це лише перший крок на шляху до їх придбання. Після того, як визначено, які меблі доцільно купувати, бажано дати можливість персоналу випробувати їх до того, як вони будуть придбані. При цьому треба враховувати й те, що різні люди з різним ступенем готовності сприймають зміни. Водночас активне залучення персоналу до справи підбору та придбання меблів є гарантією того, що будуть придбані відповідні меблі й обладнання.
Придбаваючи офісні меблі й обладнання, важливо розуміти те, що їх позиціонування виробниками і продавцями як ергономічних не є гарантією того, що вони насправді забезпечуватимуть комфортні умови роботи працівникам. Тому якщо уявлення покупця про ергономіку є недостатнім або відсутнім, то правильним кроком буде консультування з відповідними фахівцями.
Охорона праці в галузі. Для офісних працівників
З метою успішного й ефективного використання на робочих місцях нових меблів і/або офісного обладнання бажано провести короткі курси з навчання персоналу правил їх використання, налаштування і переналаштування.
3.6. ВИКОРИСТАННЯ ХІМІКАТІВ В ОФІСІ
Низку хімічних речовин у невеликих кількостях використовують в офісах, зокрема чорнило, тонери для офісної техніки, коректори, хімічні речовини, призначені для чищення та прибирання. Необхідно забезпечити безпеку офісних працівників при контакті з цими речовинами. Небезпеки, що можуть бути спричинені цими хімікатами, заходи і засоби протидії їм зазначають в інструкціях з їх застосування. Такі інструкції мають актуалізуватися (залежно від переліку хімікатів, що їх використовують в офісі) та зберігатися в легкодоступних для персоналу місцях.
3.7. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА В ОФІСІ
Чому до питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах і організаціях така велика увага? Це зумовлено тим, що пожежі завдають значних збитків економіці України.
Саме тому наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 р № 126 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні. Це значний за обсягом документ і дублювати його положення, очевидно, немає сенсу. З текстом цього документа можна ознайомитися на порталі zakon.rada.gov.ua.
Найчастіше причинами виникнення пожеж є:
необережне поводження з вогнем; несправне електрообладнання;
недотримання правил і норм пожежної безпеки;
самозаймання речовин і горючих рідин унаслідок порушення правил їх зберігання і використання;
природні явища (грозові розряди, кульові блискавки);
навмисні підпали і комерційні пожежі.
Що ж таке пожежа? Пожежа - це неконтрольоване горіння поза специфічним джерелом, яке спричиняє матеріальні збитки. Під час пожежі спостерігається горіння речовин та матеріалів, що являє собою хімічний процес сполучення горючих речовин із киснем (або іншим окиснювачем), який супроводжується виділенням тепла і світла.
Небезпечними факторами пожежі, які впливають на людину, є:
відкрите полум'я та іскри;
підвищена температура середовища, предметів і т. п.;
токсичні продукти горіння;
дим;
знижена концентрація кисню;
частини будівельних конструкцій, агрегатів, установок і т. п., що падають;
небезпечні фактори вибуху тощо.
Основною ознакою пожежі є наявність процесу горіння. Горінням називається швидке хімічне перетворення речовин, що супроводжується виділенням великої кількості теплоти і, як правило, полум'ям.
Розрізняють такі різновиди процесів горіння:
спалах - швидке згоряння горючого складу, яке не супроводжується утворенням стиснутих газів;
загоряння - виникнення горіння під дією джерела запалювання;
спалахування - загоряння, яке супроводжується появою полум'я;
самоспалахування - різке зростання швидкості екзотермічних реакцій, які призводять до виникнення горіння речовини за відсутності джерела запалювання (тобто без контакту з вогнем).
Найменша температура горючої речовини, за якої утворюється суміш газів чи парів з повітрям, яка спалахує при піднесенні полум'я, називається температурою спалаху. Всі рідини, які згоряють, поділяються на два класи. До першого класу належать легкозаймисті рідини, які спалахують при температурі ніж 450 °С, до другого - горючі, які спалахують при температурі вище ніж 450 °С.
Температура самозаймання не є постійною величиною, вона змінюється залежно від концентрації горючої речовини, тиску й об'єму суміші, а для твердих речовин - залежить від їх подрібнення, густини упаковки, терміну нагрівання, умов припливу повітря, вмісту горючої речовини в загальній масі.
На процес горіння впливають: дифузія, теплопередача та інші нехімічні процеси. Температура і тривалість пожеж коливаються в значних межах.
Офісні працівники працюють у будівлях і, повертаючись до розгляду питань забезпечення їхньої безпеки, відзначимо, що будівельні конструкції характеризуються вогнестійкістю, тобто здатністю конструктивних елементів будинків зберігати свою експлуатаційну міцність в умовах пожежі. Вогнестійкість будівельних конструкцій оцінюється межею вогнестійкості, тобто тим часом у годинах, упродовж якого будівельна конструкція в умовах пожежі зберігає свою несучу здатність і стійкість. Розрізняють п'ять ступенів вогнестійкості будівельних конструкцій: І, II III, IV, V. Вони відрізняються межею вогнестійкості. Будівельні конструкції І ступеня вогнестійкості мають найбільшу межу вогнестійкості. Вогнестійкість будинку в цілому визначається вогнестійкістю його основних конструктивних елементів, тобто його несучих і захисних конструкцій.
Оскільки кожен з офісних працівників потенційно наражений на ризик потрапити в пожежу, детальніше спинимося на питаннях протидії вогню.
Правилами пожежної безпеки в Україні встановлено п'ять класів пожеж, яким присвоєні символи:
клас А - горіння твердих речовин переважно органічного походження, що супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);
клас В - горіння рідких рідин або твердих речовин, які розтоплюються;
119
1 Робоче місце - місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності.
2 Робоча зона - простір, в якому розміщено робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.
31 Гіпоксія - кисневе голодування, яке зумовлюється недостатнім постачанням тканин киснем. Типові симптоми гіпоксичного стану офісного працівника такі: знижена продуктивність праці та активність мозку, на ранніх стадіях розвитку стану можна спостерігати реакції збудження (веселий настрій, посилена жестикуляція, різкі рухи). 1 Незначне підвищення концентрації вуглекислого газу в повітрі офісу провокує в людини частіше серцебиття і задишку, також може проявлятися такий психологічний феномен, як «уперта цілеспрямованість», коли людина не припиняє почату справу, хоча невдача очевидна. При подальшому зростанні концентрації вуглекислого газу відбувається пригнічення всіх рухових реакцій, зниження тонкої чутливості, самокритичності, здатності реально оцінювати ситуацію, з'являються головні болі.
4 Коефіцієнт природної освітленості - відношення природної освітленості, яка створюється в деякій точці заданої площини всередині приміщення світлом неба (безпосереднім або після відбивання), до виміряного в цей же час значення зовнішньої горизонтальної освітленості, яка створюється світлом повністю відкритого небосхилу; виражається у відсотках.
5 ДСТУ ISO 9241-3:2001 Ергономічні вимоги до роботи з відео терміналами в офісі. Частина 3. Вимоги до відеотерміналів. - К.: Держстандарт України, 2002. - С. 4.
6 ДСТУ ISO 9241-3:2001 Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 3. Вимоги до відеотерміналів. - К.: Держстандарт України, 2002. - С. 2.
7
8
9 У ході еволюції людина розвивалася як істота, для якої погляд у далечінь (пошук здобичі або вивчення території на предмет присутності хижака чи іншого ворога) був важливіший за розрізнення ближніх предметів.
10 Працівники, вік яких перевищує сорок років, обов'язково повинні забезпечуватися комп'ютерними окулярами. Адже в переважної більшості працівників цієї вікової групи здатність ока фокусувати зір на близько розташованих предметах значно зменшується, розвивається так звана вікова далекозорість. її ознаками є те, що людина під час читання без окулярів тримає книги, газети подалі від очей (це дозволяє їй краще фокусувати зір), важко швидко сфокусувати погляд у разі його переведення з близького об'єкта на віддалений.