50. Інтенсивність відбитого шуму залежить від таких факторів:

а) його інтенсивності в джерелі шуму та об'ємно-планувальних рішень приміщень;

б) звуковідбивної здатності стін, підлоги, стелі та об'ємно- планувальних рішень приміщень;

в) його інтенсивності в джерелі та відстані до джерела шуму; г) усі наведені відповіді правильні.

50 . Вібрації в офісному приміщенні викликають:

а) системи кондиціювання повітря;

б) поштовхи під час роботи матричних принтерів;

в) близькість робочих місць до виробництва;

г) усі наведені відповіді правильні.

60 . Вплив механічних вібрацій на тіло користувача може спричиняти:

а) зниження продуктивності роботи;

б) погіршення загального самопочуття;

в) незручність і перешкоди виконанню робіт;

г) усі наведені відповіді правильні.

53. Чи існує різниця в характері та інтенсивності електромагнітного випромінювання, яке генерують монітори?

а) ні;

б) так, якщо монітори відрізняються за конструкціями;

в) так, якщо монітори відрізняються за виробником;

г) так, якщо монітори відрізняються за датою випуску.

54. Які монітори забезпечують зображення завдяки розгортці елек­тронного променя?

а) монітори з електронно-променевою трубкою;

б) плазмові панелі;

в) рідкокристалічні дисплеї;

г) усі наведені відповіді правильні.

55. Внутрішні стіни, стеля, вікна і робочі поверхні слід прибирати:

а) раз на два дні;

б) щодня;

в) з такою частотою, яка б забезпечувала відповідність прийнятим гігієнічним стандартам;

г) у міру потреби.

РОЗДІЛ 2

ЧИННИКИ, ЯКІ ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ ПРИ ВЛАШТУВАННІ РОБОЧОГО МІСЦЯ ОФІСНОГО ПРАЦІВНИКА

• Об'смно-планувальні рішення офісного простору

• Параметри робочого місця

• Комп'ютерний стілець

• Комп'ютерна клавіатура

• Комп'ютерна мишка

• Монітор (відеодисплейний термінал, дисплей)

• Тримач для документів, спільне використання комп'ютерного і телефонного обладнання

Улаштування офісних приміщень, починаючи з ши­рокого запровадження в практику використання друкарських маши­нок на початку XX століття і аж до кінця 1970-х років (на Заході), а на території країн колишнього СРСР до початку 1990-х було практично незмінним. Та за останні десятиріччя вимоги до влаштування офісно­го простору надзвичайно змінилися, відповідно до зміни характеру офісної праці. І \е пов'язано зі все ширшим використанням комп'ютерів та різноманітної комп'ютерної периферії, які стали основними зна­ряддями праці більшості офісних працівників.

Треба враховувати, що офісна робота є різноаспектною, вона пе­редбачає здійснення різноманітних видів як фізичної, так і розумової праці. Тому, визначаючи об'ємно-планувальні характеристики робо­чого місця певного працівника, слід зважати на такі фактори:

• характер виконуваної роботи: якщо працівник більшу частину дня проводить поза робочим місцем, тобто на зустрічах, відвідуючи клієнтів та партнерів, надаючи консультації, то його робоче місце може мати меншу площу, ніж у колег, що не займаються такою працею, але воно має бути не меншим, ніж це передбачено чинними нормативно-правовими актами. Водночас занадто мале за площею робоче місце, за умови постійної роботи на ньому, може викликати почуття диском­форту через відчуття обмеженості «власного» простору. Характер ро­боти деяких офісних працівників передбачає часті зустрічі в межах робочого місця з клієнтами або роботу з великими масивами інфор­мації для консультування, досліджень, виконання звітів тощо. У цьому разі площу їхнього робочого місця доцільно збільшити порівняно з площею, зайнятою колегами, які не здійснюють згаданих видів робіт;

• корпоративні звичаї - як правило, чим вищу посаду обіймає пра­цівник, тим більший офісний простір (або окреме приміщення) при­значається для його роботи;

• особисте сприйняття - розмір площі робочого місця може здій­снювати психологічний вплив на працівника. Намагання зайняти яко­мога більший простір є явищем природним для людини. Працівник, який має менше за розмірами робоче місце порівняно з колегами, які Перебувають з ним на одному щаблі службової драбини, почувається ущемленим. Більший простір робочого місця фактично означає більшу минущість працівника, його авторитетність серед колег, повагу до нього керівництва. Таким чином, площа робочого місця часто прямо пов'язана зі статусом працівника;

• особливості будови тіла (антропометрія) - об'ємно-планувальні рішення офісних приміщень мають зумовлюватися також особли­вої і ями будови людського тіла, забезпечуючи безпечне перебування та безперешкодне пересування працівників по території та дозволяючи їм якісно виконувати доручену роботу. Чим просторішим є офісне Приміщення, тим краще.

Беручись до розроблення проекту нових офісних приміщень або в вя п і\ реконструкції чи ремонту, необхідно враховувати такі важливі моменти:

• чи достатньо звукоізольоване робоче місце (тобто чи можуть ЛЮДИ розмовляти в його межах так, щоб сторонні не чули їхньої розмови);

• чи виключається вплив сторонніх шумів на працівника,

адже за певною межею шум впливає на здатність працівника

концентруватися на виконанні завдання;

• чи не заважатимуть сторонні шуми чути та розуміти спів-

бесідника під час телефонної розмови (якщо за родом роботи

працівник працює з клієнтами по телефону);

• чи буде офісне приміщення поділене на секції, наприклад, за

допомогою різних перегородок чи стінок, чи це буде суцільно

відкритий простір;

• чи дозволяє робоче місце бути працівникові «невидимим» (наприклад, у відкритому просторі офісу робочі місця мо­жуть відділятися одне від одного перегородками, які вста­новлюються прямо на робочому столі);

• чи будуть робочі місця постійно закріплені за певними працівниками (у деяких фірмах працівник змушений працювати на тому робочому місці, яке виявилося вільним, коли він при­пиши на роботу. При цьому питання з персоналізацією ком­п'ютера вирішується доволі просто: працівникові видається ноутбук, який він має право використовувати як на роботі, так

і забирати додому. Крім іншого, роботодавець таким чином пасивно стимулює працівників продовжувати роботу й удома);

• яким буде просторове розміщення та кількість робочих місць в офісному приміщенні;

• як буде організовано офісний простір, а саме з метою полег­шення чи, навпаки, ускладнення міжособистісних контактів між працівниками.

Правильно організовані робочі місця та офісний простір мають велике значення в роботі колективу. Адже корпоративний клімат багато в чому залежить від кадрового складу, психологічного на­строю колективу, його єдності. Та, якщо працівники перебувають в обмеженому просторі, усі спроби керівництва об'єднати колектив можуть виявитися марними. У сучасних офісних приміщеннях столи співробітників часто стоять один навпроти одного. Зауважимо, що в моніторів з електронно-променевою трубкою саме з тильного боку рівень шкідливого електромагнітного випромінювання є найвищим. Крім того, працівник змушений весь робочий час бачити свого колегу, чути його розмови по телефону та з іншими співробітниками, спостерігати його реакцію на власні розмови чи дії. Очевидно, що така ситуація навряд чи сприяє поліпшенню міжособистісних стосунків. Навпаки, вона зумовлює зростання рівня роздратованості, нервозності, агресивності, а це, у свою чергу, відволікає увагу, викликає втому, порушує здатність до концентрації на виконанні службових обов'язків.

2.1. ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ ОФІСНОГО ПРОСТОРУ

Почнімо з підлоги офісного приміщення. Згідно з 2.11 ДСанШН 3.3.2.007-98 покриття підлоги має бути матовим із кое­фіцієнтом відбиття 0,3-0,5. її поверхня має бути рівною, неслизькою, з антистатичними властивостями. На підлозі в жодному разі не можна прокладати дроти живлення чи мереж, оскільки через них можна перечепитися та впасти, унаслідок цього отримати серйозні травми із навіть загинути. Крім того, через прокладені по підлозі дроти електричного живлення можна отримати ураження електричним і грумом.

В українських будівельних нормах і правилах вказується на те, що достатньою площею для офісного працівника є 4,0 м².

Для тих же працівників, які працюють з комп'ютерною технікою, згідно з

2.3 ДСанШН 3.3.2.007-98, площа на одне робоче місце має і і .і понити не менше ніж 6,0 м², а об'єм - не менше ніж 20,0 м³. Звернімо увагу на те, що це дві взаємодоповнювальні умови.

У межах робочого місця має розміщуватися все необхідне для виконання працівником службових обов'язків обладнання, устат­кування, меблі тощо.

Площа стін, перестінків, проходів не повинна враховуватися при визначенні площі робочого місця.

Здавалось би, «правила гри» досить прості. Але здійснити правильневлаштування кожного робочого місця в офісі та визначи-ііі їх оптимальну площу є досить непростою справою. Адже передбачити нормативними актами стандартні розміри робочих місць для виконання працівниками різних функціональних обов'язків практично неможливо.

Очевидно, що фізичні значення площі та об'єму робочого місця, які рекомендовані ДСанШН 3.3.2.007-98, є мінімальними. При розрахунку оптимального значення площі й об'єму робочого місця, крім його фізичного розміру, слід ураховувати й інші важливі фактори. Так, для визначення параметрів робочих місць працівників використовують усереднені дані, а саме: загальну площу офісних приміщень на кількість людей, які в них працюють. Наприклад, робочі місця різних працівників можуть розташовуватися в кімнатах, одні з яких можуть бути більшими, а інші меншими за площею та об'ємом. Саме тому за фактом може виявитися, що в деяких працівників робоче місце буде дещо меншим від рекомендованого розміру, а в інших навпаки - більшим.

2.2. ПАРАМЕТРИ РОБОЧОГО МІСЦЯ

Проектуючи робоче місце, слід урахувати перелік завдань, які виконуватимуться на ньому. Для цього потрібно визначити:

• головні завдання, що виконуватимуться на робочому місці, та їх внутрішні взаємозалежності: частота, важливість, роз­ташування зорових об'єктів, тривалість і спосіб використання комплексу комп'ютерного обладнання;

• розташування і використання рук: залежність робочої пози, досяжності і способу рухів від розміщення дисплея і матеріалів завдання,частоти, тривалості і складності рухів.

Під час проектування і вибору місцезнаходження робочих місць для виконання працівниками офісних завдань з використанням ком­п'ютерної техніки слід застосовувати п'ять основоположних і взає­мозалежних принципів:

• універсальність і гнучкість - комп'ютеризоване робоче місце має дозволяти користувачеві зручно й ефективно виконувати весь діапазон професійних завдань з урахуванням характе­ристик користувача (наприклад, навичок користування клаві­атурою, антропометрії тощо). Чим більшим планується час виконання завдань за монітором, тим суворішим має бути дотримання рекомендованих характеристик комп'ютеризо­ваного робочого місця;

відповідність вимогам, що стоять перед працівником, -

вибір та придбання меблів, обладнання й устаткування (стіль­ців, робочих поверхонь, дисплеїв, пристроїв уведення тощо) слід здійснювати так, щоб забезпечити відповідність між діа­пазоном завдань, які стоять перед працівником у ході вико­нання ним службових обов'язків, і його потребами. Зазначена відповідність може бути досягнута, наприклад, за рахунок ви­готовлення меблів для конкретного працівника або придбан­ням налаштовуваних меблів, або комбінацією цих підходів;

• забезпечення легкості зміни пози працівника - організація робочого місця, робочі завдання, розміщення меблів, облад­нання, устаткування мають заохочувати до навмисної зміни пози. На позу працівника та потребу в її зміні помітно впливає організація роботи і, зокрема, характер робочого

завдання;

• інформованість працівника - до працівників має бути до­ведена інформація про порядок і прийоми регулювання меб­лів та інших пристроїв (наприклад, стільців, робочих повер­хонь, підставок до дисплея тощо), для забезпечення зручної роботи з ними. Якщо для досягнення зручності та ефектив­ного виконання завдань на робочому місці потрібні певні на­вички, то офісний працівник має їх засвоїти;

• ремонтопридатність і адаптивність - при проектуванні ро­бочого місця необхідно враховувати і такі чинники: зруч­ність обслуговування, досяжність компонентів робочої стан­ції і робочих матеріалів, здатність робочого місця до пере-налаштування в разі зміни характеру роботи тощо;

• легка доступність для прибирання. Крім того, при проектуванні робочого місця слід визначити пріо­ритети щодо джерел інформації, якими офісний працівник переважно користуватиметься під час виконання функцій, які покладені на нього. Наприклад, у багатьох випадках, під час введення даних, перегляд друкованого тексту має пріоритет вищий, ніж робота з монітором.

()фісні працівники працюють переважно в сидячому положенні. Метою проектування робочого місця для роботи сидячи є створення стійкої опори, яка забезпечує рух і комфорт при виконанні доручених завдань.

Для того, щоб чітко сформулювати прийнятні стосовно конкрет­ного працівника вимоги для забезпечення комфорту при виконанні роботи, мажливо визначити вихідну проектну позу, яка відповідає анпорометричним даним конкретної людини.

Середній за антропометричними даними людині відповідає така вихідна поза для проектування робочого місця офісного працівника (рис. 2.1)

• стегна перебувають приблизно в горизонтальному положенні, а нижня частина ніг - у вертикальному; висота сидіння має бути рівною чи трохи нижчою, ніж підколінна висота користувача;

• верхні частини рук мають бути опущеними вертикально, а передпліччя горизонтально;

• не має бути згинань чи розпрямлень зап'ясть;

• хребет має бути у вертикальному положенні;

• ступня має перебувати під кутом 90° до гомілки;

• не повинно бути скручування тулуба;

• лінія погляду має проходити між горизонталлю і лінією, яка перебуває на 60° нижче від горизонталі.

• 

• 

Робоче місце працівника має бути влаштоване так, щоб йому було якомога зручніше працювати. Якісні, добре підібрані та належним чином розміщені, з урахуванням навичок та антропометричних пара­метрів працівника меблі, світильники та обладнання запобігають ушкодженням скелетно-м'язової системи, шлунково-кишкового тракту, інших органів і систем організму, які можуть розвиватися як у наслідок тривалої праці в сидячій позі, так і через неправильну позу при роботі та неналежне освітлення робочого місця.

Розмір основного компонента робочого місця офісного працівника, ,а саме столу, на якому розміщено все необхідне для роботи, має велике значення.

Основні вимоги до розміщення і влаштування робочих столів указані в 4.4-4.7 ДСанШН 3.3.2.007-98. Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальні розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея , клавіатури, принтера) і документів. Висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ має регулюватися в межах 680...800 мм, а ширинаі глибина - забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри: 600... 1400 мм, глиби- на 800... 1000 мм). Тобто все необхідне має бути «під рукою» (рис. 2.2).

Емпіричні дані свідчать, що зазначена на рис. 2.1 поза є зручною для ко­ристувачів, які виконують певні завдання впродовж коротких проміжків часу, однак ця поза не є оптимальною чи такою, забезпечення якої необхідно будь-що дотримувати в разі тривалої роботи сидячи!

Комфортними умови роботи вважаються тоді, коли м'язи пере­бувають у ненапруженому стані, а тіло - у природній позі. Це означає, що під час роботи немає потреби в надмірному напруженні м'язів, нефізіологічних рухах у суглобах та в перебуванні у вимушеній позі.

У той же час сидяча поза, в якій годинами перебуває працівник, є вимушеною.

Рис. 2.2. Зонування робочого місця при роботі сидячи [118]

Досягти оптимальної організації робочої поверхні можна здійснити таких заходів:

• розташування необхідного обладнання і матеріалів на відстані, що не перевищує довжини витягнутої руки;

• використання для опори рук, у разі можливості, підлокітників комп'ютерного стільця;

• уникнення використання в роботі важких речей;

• мінімізація кількості завдань, виконання яких вимагає три­мати руки в безопорному стані над робочою поверхнею.

Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, завширшки не менше ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менше ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги - 650 мм.

Виконуючи роботу в сидячому положенні, слід підтримувати тулуб у вертикальному положенні та всіляко уникати перенавантаження плечового пояса {рис. 2.3).

О скільки за тривалого перебування в певній позі виникає почуття дискомфорту, то її доцільно регулярно змінювати. Нижче вказано рекомендовані пози під час роботи сидячи {рис. 2.4).

Висота робочої поверхні і висота стільця мають бути такими, щоб при зручному сидіння лікоть був приблизно на 1,5-2,0см вище ніж робоча поверхня, а ступінь вільно стояла на підлозі.

Якщо робоча поверхня розташована занадто високо, то це може бути призвести до негативних наслідків:

• необхідність нахиляти голову вперед, що може викликати болі в ділянці шиї;

• напруження плечей, унаслідок чого в плечах виникає біль;

• швидке настання втоми.

• Неможливість правильного використання спинки стільця для підтримання спини та занадто сильного розтягнення м’язів, що можуть причинити біль.

Ознаками зависокого розташування робочої поверхні столу є те, що працівник змушений весь час піднімати руки над робочою Поверхнею при виконанні тих чи інших завдань. Пристосуватися до роботи за таким столом можливо, налаштувавши відповідним чином комп'ютерний стілець та використавши підставку для ніг.

Підставка для ніг має служити засобом зміни робочої пози та додатковою опорою, яка забезпечує зручний кут між ногами і ступнями. Конструкція підставки .(для ніг не повинна довільно переміщатися під час використання. Її поверхня має бути неслизькою і такого розміру, щоб забезпечувати вільне розташування ніг на ній.

Ознакою занизького для постійної роботи столу є брак можливості цільного переміщення ніг під робочою поверхнею. Такий стіл не слід регулярно використовувати.

Стіл із комп'ютерною технікою не можна ставити поблизу нагрівальних приладів або кімнатних радіаторів опалення. Крім того, для комфортної роботи необхідно, щоб кабелі комп'ютерної мишки, іклавіатури , периферійних пристроїв та мережеві кабелі безперешкод­но доставали до відповідних гнізд системного блоку.

При розміщенні робочих столів з моніторами слід дотримуватися відстаней: між бічними поверхнями моніторів - не менше ніж 1,2 відстань від тильної поверхні одного монітора до екрана іншого монітора - не менше ніж 2,5 м.

2.3. КОМП'ЮТЕРНИЙ СТІЛЕЦЬ

Вище були описані параметри комп'ютерного столу. Згадувалось і те, що комп'ютерний стіл має бути регульованим за ви­сотою. Та, на жаль, комп'ютерні столи з регульованою висотою робочої поверхні все ще залишаються екзотикою. Чому так склалося? Керую­чись ринковим мисленням, доходимо висновку, що брак у широкому продажу регульованих за висотою столів свідчить про брак попиту на них. Очевидно, що такий стан справ, не в останню чергу, зумовлений тим, що значно дешевше і зручніше обладнати робоче місце простим у керуванні, надійним і зручним комп'ютерним стільцем, до опцій якого входить і налаштування за висотою, ніж купувати значно дорожчий регульований за висотою стіл. Більше того, викликає великий сумнів «зручність» процедури переналаштування регульованого за висотою столу, коли спочатку з його робочої поверхні треба все зняти, а пізніше повернути назад. Важливим є й те, що довжина кабелів комп'ютерної мишки, клавіатури, інших периферійних пристроїв не безмежна і при піднятті робочої поверхні може статися так, що її не вистачатиме для нормальної роботи.

Саме тому велику увагу приділяється підбору та налаштуванню комп'ютерного стільця.

Основні конструктивні параметри комп'ютерного стільця, які потрібно враховувати при його виборі, такі:

1. Висота - прийнятна висота сидіння дорівнює відстані від підлоги до рівня підколін з урахуванням товщини підошви взуття. Висоту сидіння слід регулювати під користувача.

2. Глибина - має бути меншою за сіднично-підколінну довжину. Потрібна глибина може бути досягнута регулюванням спинки відносно сидіння чи переміщенням поверхні сидіння відносно спинки. Якщо глибина фіксована, пріоритет віддається належній опорі спини.

1. Ширина сидіння - має бути більшою за ширину стегон.

3. Опора спини. Спинка комп'ютерного стільця має забезпечу­вати опору спини в усіх позах під час роботи сидячи. Особливо важли­вою функцією спинки є підтримання поперекової ділянки тіла. Зміна пози також має супроводжуватись рухом спинки та поверхні сидіння

(рис. 2.5). Нижня частина спинки має починатися на рівні вище сідниць, мати максимальну опуклість у середині поперекової ділянки (щоб підтримати лордоз і запобігти кіфозу) і закінчуватися нижче від рівня лопаток, щоб не заважати рухові верхньої частини тіла.

5 . Опора для рук. Підлокітни-кп призначені для розвантаження ми іів шиї та плечей при перервах у роботі, крім того, вони можуть служити опорою, коли людина сідає на комп'ютерний стілець або встає і нього. Підлокітники повинні мати І'ВКІ властивості:

• регульованість за висотою;

• не заважати вільній зміні пози працівника (якіцо під­локітники заважають ко­ристувачеві, то їх потрібно зняти);

• забезпечення безперешкод­ного доступу до робочого місця, зокрема, вони не повинні заважати вільному руху стільця під робочою поверхнею.

Підбираючи комп'ютерний стілець, необхідно також ураховувати динамічні аспекти сидячої роботи. Його конструкція має бути такою, щоб заохочувати рух та дозволяти змінювати позу під час роботи. Чотири головні параметри комп'ютерного стільця сприяють реалізації значого вище, а саме:

• кут сидіння має дозволяти змінювати позу в передньому і задньому напрямках. Користь від зміни пози в цих напрямках полягає в забезпеченні хорошого кровообігу. Сидіння можна розробляти з фіксованим чи регульованим кутом. Регульована поверхня сидіння може поєднувати як передній, так і задній нахили;

• рухи поверхні сидіння й опори спини мають дозволяти в будь-який час змінювати позу для зручності і відповідно до вимог завдання. Ці рухи можуть відбуватися незалежно один під одного, з одним чи двома елементами фіксації, або кут може встановлюватись одночасним рухом поверхні сидіння й опори спини;

• самоорієнтувальні колеса дозволяють легко та безпечно ру­хатися на короткі відстані в межах робочого місця для вико­нання різних дій. Тип самоорієнтувальних коліс має відпові­дати властивостям поверхні підлоги. Самоорієнтувальні коле­са з низькою міцністю не можна безпечно використовувати на твердій поверхні підлоги;

• обертання навколо осі має дозволяти легко і безпечно повер­тати тіло, не скручуючи хребта і/або не повертаючи тулуба, для того, щоб виконувати різні дії в процесі реалізації постав­леного завдання.

Добре підібраний стілець фактично не має альтернативи і є однією з найважливіших умов для забезпечення комфортної роботи працівника офісу. Він забезпечує належну позу, добрий кровообіг, економію зусиль під час роботи, зменшує напруженість м'язів та на­вантаження на хребет. Які ж вимоги висуваються до комп'ютерного стільця в Україні? Згідно з 4.8-4.12 ДСанШН 3.3.2.007-98, робочий стілець має бути підйомно-поворотним і регульованим:

• за висотою і кутом нахилу сидіння та спинки;

• відстанню від спинки до переднього краю сидіння (спинка стільця має рухатися вверх-вниз та вперед-назад, фіксуватися відповідно до зміни положення тіла для того, щоб підтриму­вати його в ненапруженому стані).

Поверхня сидіння має бути пласкою, передній край - заокругле­ним. Регулювання за кожним із параметрів має здійснюватися неза­лежно, легко і надійно фіксуватися. Крок регулювання елементів стіль­ця має становити: для лінійних розмірів - 15-20 мм, для кутових 2-5 градусів. Зусилля регулювання не має перевищувати 20 Н.

Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння - до 15 градусів уперед і до 5 градусів назад.

Висота спинки стільця має становити (300±20) мм, ширина - не менше ніж 380 мм, радіус кривизни горизонтальної площини 400 мм. Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1-30 градусів від верти­кального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260-400 мм.

Для зниження статичного напруження м'язів верхніх кінцівок слід використовувати стаціонарні або змінні підлокітники завдовжки не менше ніж 250 мм, завширшки 50-70 мм, що регулюються за висотою над сидінням у межах 230-260 мм і відстанню між підлокітниками в межах 350-500 мм.

Поверхня сидіння і спинки стільця має бути напівм'якою з нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується.

Придбаваючи стілець для роботи в офісі, слід також пам'ятати, що піп повинен забезпечувати поворот на 360 градусів, бути мобільним, тобто легко пересуватися по підлозі, при цьому бути стійким. Стій­кість стільця забезпечується його кріпленням до 5-променевої хрестовини, а його мобільність - кріпленням знизу до хрестовини самоорієнтувальних коліщат. Стілець має легко регулюватися людиною, що сидить , на ньому.

Крім того, на відміну від вітчизняних рекомендацій, західні фа­хівці рекомендують, щоб сидіння і спинка стільця були зроблені з ті низької та «дихаючої» тканини, тобто з такої, через яку повітря добре проникає в обидва боки. З точки зору гігієни така рекомендація і більш правильною.

Я к сидіння, так і спинка стільця мають просідати під вагою тіла не більше ніж на 2 см.

При сидінні на стільці основний тиск має припадати на сідниці, а не на стегна. Передня частина сидіння комп'ютерного стільця має бути влаштована таким чином, щоб забезпечувався добрий кровообіг у ниж­нії кінцівках. У разі потреби комп'ютерний стілець можна використовуватИ разом з підставкою для ніг, яка має бути неслизькою та забезпечувати комфортне розміщення стоп. Комп'ютерний стілець має бути обладнаний підголівником, який використовується для розвантаження м'язів шиї. Підлокітники комп'ютерного стільця мають бути неслизькими, оббитими всотуючим вологу матеріалом та не і гиоріонати працівникові незручності під час роботи.

Якщо функціональні обов'язки передбачають виконання роботи як у сидячому, так і стоячому положеннях, треба пересвідчитися в тому, що існує можливість зручно виконувати роботу в обох положеннях слід пам'ятати, що не людина повинна підлаштовуватися під придбаний комп'ютерний стілець, а комп'ютерний стілець слід придбавати з урахуванням побажань та антропометричних показників конкретної людини.

Стілець вважається правильно налаштованим за висотою, якщо за столом на ньому можна сидіти закинувши ногу на ногу. Неправильно налаштований за висотою стілець, крім незручностей, спроможний спричиняти болі в різних ділянках тіла.

Отже, якщо людина сидить на занизькому стільці, це спричиняє низку таких негативних впливів (рис. 2.6а):

• порушується кровообіг у ділянці ніг, що спричиняє їх набря­кання;

• виникає нехарактерний тиск на внутрішні органи;

• тиск на сідниці є занадто сильним, що викликає відчуття дискомфорту.

Якщо людина сидить на зависокому стільці, це також негативно впливає на неї {рис. 2.66), а саме:

• поза є некомфортною і нефізіологічною, унаслідок чого мо­жуть розвинутися болі в ділянці шиї та спини;

• 

• 

• н оги, які не дістають до підлоги, змушують людину надмірно напружуватись у ділянках тіла, які тривалий час задіяні в підтриманні рівноваги в незручній позі;

людина змушена постійно тримати руки припіднятими, що вже через

Вкажемо на показники взаємного розташування частин тіла, які характеризують оптимальну позу для роботи з персональним комп'ютером (рис. 2.7). При цьому відзначимо, що однієї оптимальної, визначеної для всіх людей, пози для роботи сидячи за комп'ютером не існує. Це пояснюється тим, що через особливості будови тіла в різних людей кут комфортного розташування стегна і гомілки, ліктя і передпліччя, стегна і спини може відрізнятися. Тому рекомендації на Рис . 2.7 подані в певному діапазоні значень. Крім того, під час роботи сидячи необхідно регулярно змінювати взаємне розташування частин тіла. Отже, якщо дати визначення правильній позі під час сидячої роботи, то це така природна поза, яка підтримується без напруження.

Крім того, під час роботи сидячи слід дотримуватися таких ре­комендацій:

• кут нахилу сидіння відносно підлоги має бути таким, щоб було зручно працювати на клавіатурі. Як правило, це забезпечуєть­ся тоді, коли зазначений кут близький до горизонтального, з невеликим ухилом уперед. Якщо за умови такого налашту­вання сидіння виникають неприємні відчуття у м'язах ніг, то слід використовувати підставку для ніг;

• уникати надмірного нахилу корпусу вперед чи назад;

• голову завжди тримати на одній лінії з тулубом;

• спиратися на спинку стільця, яка має бути налаштованою так, щоб підтримувати при сидінні поперековий відділ хребта. Спина має бути прямою, але не напруженою. Якщо в спині з'яв7іяється відчуття стомленості та болю, треба відкинутися на спинку стільця, заплющити очі й повністю розслабитися на 2-3 хвилини;

• тримати плечі в розслабленому стані;

• не сидіти більше ніж 50 хвилин в одній позі. її треба змінювати, але так, щоб не виходити за межі значень, указаних на рис. 2.7;

• не перехрещувати та не закидати ноги одну на одну, оскільки це погіршує кровообіг.

і

Т а чи існують такі стіль­ці, які були б здатними забез­печувати виконання сили-силенної вимог, зазначених вище? Відповідь на це питан­ня: «Так»! Це так звані ерго­номічні стільці. Нижче вка­зано параметри стільця, який канадські фахівці вважають ергономічним. Ураховуючи те, що українці за антропомет­ричними даними не повин­ні радикально відрізнятися від канадців, скористаємося рекомендаціями канадських фахівців (рис. 2.8).

Як же самотужки правильно налаштувати комп'ютерний стілець під себе так, щоб на ньому було зручно сидіти і працювати? Для цього треба зробити кілька простих дій, послідовність яких наведено на рис. 2.9.

Станьте напроти стільця та налаштуите висоту його сидіння так, щоб його найвища точка була ниж­че під колінної чашечки (рис. 2.9а).

Сядьте на стілець та зігніть коліна під кутом, близьким до 90 градусів. Пересвідчіться в тому, що відстань від передньої частини сидіння до підколінок ваших ніг близько 5 см (рис. 2.96).

Не змінюючи пози, налаштуйте нахил спинки стільця так, щоб вона забеапечувала підтримання нижньої частини спини (рис. 2.9в)

Після цього сядьте в кріслі прямо, зігніть руки в ліктях під кутом близько 90 градусів та налаштуйте підлокітники по висоті так щоб вони злегка торкалися передпліч загнутих рук (рис. 2.9г).

Як підлокітники не налаштовуються так, як це сказано в поясненні до рис. 2,9 , або вони заважають присуватися на стільці впритул до столу, то зніміть їх зі стільця.

За всієї важливості налаштування стільця для роботи слід пам’ятати, що правильно підібраний стілець є лише однією з умов комфортної роботи офісного працівника.

2.4. КОМП'ЮТЕРНА КЛАВІАТУРА

Досягнення в галузі конструювання комп'ютерної клавіатури спричинили появу великої кількості різних її конструк­цій. Однак при цьому стандарти диктують правила розміщення ос­новних клавіш, зокрема: літер, цифр, стандартних функціональних клавіш. Усі ці клавіші, за правильного позиціонування кисті, роз­ташовані на відстані витягнутого пальця руки, тобто, щоб на них на­тиснути, не треба спеціально рухати кистю руки. У той же час деякі клавіші розташовані на клавіатурі таким чином, що для того, аби натиснути на них, доводиться спеціально переміщати кисть руки. Це клавіші, якими користуються нечасто та під час користування якими оператор має пересвідчитися, що він тисне саме на цю клавішу (наприклад, клавіші управління курсором). Цікаво, що порядок роз­міщення літер на клавіатурі, який нині використовується найчастіше (QWERTY - ЙЦУКЕН) було запропоновано для того, щоб зменшити швидкість друкування, оскільки занадто швидкий друк призво­див до «зчеплення» тяг на механічних друкарських машинках, а це вимагало втручання людини для усунення цієї проблеми та заважало роботі.

Комп'ютерна клавіатура повинна перебувати на відстані 15-20 см від краю столу.

Основні вимоги до механічних властивостей комп'ютерної кла­віатури зазначені у стандарті ДСТУ ISO 9241-4:2004 Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 4. Вимоги до клавіатури. Зокрема, в цьому документі наведено вимоги щодо розмірів клавіатури, граничної допустимої сили тиску на клавіші, яка необхідна для їх спрацьовування тощо.

Крім того, згідно зі згаданим вище стандартом, для забезпечення комфорту під час роботи клавіші повинні мати матовану (для запо­бігання відблискам та ковзанню пальців по них) і дещо ввігнуту все­редину поверхню, площею близько 1,25 см². Бажано, щоб клавіші були світлого кольору, а позначення, нанесені на них, - темного. Допусти­мий нахил клавіатури відносно робочої поверхні 0-15 градусів, а її рекомендована товщина - до 35 мм.

Комп'ютерну клавіатуру розміщують на робочому місці так, щоб під час роботи руки не були напруженими. Правильним є таке роз­ташування рук, коли передпліччя розміщається в позиції, близькій до горизонтальної, а кисті випрямлені. При цьому плече та передпліччя мають перебувати під кутом, близьким до 90 градусів, а руки в ліктях не повинні бути розведеними занадто далеко вбік. Якщо ж під час роботи на клавіатурі працівник усе-таки мусить розводити лікті за­надто сильно, то потрібно ще раз пересвідчитись у тому, що робоче місце відповідає вимогам ергономіки.

Правильному розміщенню зап'ястків при роботі на клавіатурі сприяють приставки до клавіатури. їх використання забезпечує розвантаження м'язів руки. Товщина приставки з ближнього до ко­ристувача боку має становити не більше ніж 1,25 см. Треба пам'ятати, що під час набору зап'ястки не повинні спиратися на підставку.

Існують клавіатури, які оснащені пристосуваннями track point, а також touch pad. За допомогою них можна здійснити всі дії, які за­звичай виконуються за допомогою комп'ютерної мишки.

Навіть люди, які мають тривалий досвід друкування з вико­ристанням комп'ютерної клавіатури, можуть робити це неправильно. Наприклад, удар по клавішах зі силою, яка перевищує необхідну, може спричиняти появу відчуттів у діапазоні від неприємного поколю­вання в руках до болю в суглобах фаланг пальців кисті. Натискання на клавіатуру із силою, меншою, ніж необхідна для її спрацьовування, сприяє розвиткові втоми пальців, кистей і передпліч. Ковзання по клавіатурі пальцями замість натискання на її клавіші (наприклад, при задовгих нігтях на пальцях рук) змушує весь час тримати пальці над клавіатурою.

Під час роботи на комп'ютерній клавіатурі кисті рук найкраще тримати в горизонтальному положенні, лікті мають бути зігнутими під прямим кутом і спиратися на підлокітники комп'ютерного стільця. Періодично необхідно розминати пальці.

У разі тривалого неправильного друкування може розвинутися тендоніт передпліччя, тунельний синдром кисті, хвороба де Кервена, сколіоз, остеохондроз.

Тендоніт (tendonitis) - запалення сухожиль, яке супроводжується болем. Характерним для цієї недуги є те, що вона може тривати доти, доки не буде проведене відповідне лікування. Виникає внаслідок тривалого нефізіологічного функціонування сухожиль за неправиль­ного багаторазового виконання одноманітних рухів.

Кистьовий тунельний синдром (КТС) може розвинутися при різ­них видах робіт, які вимагають багаторазового повторення однакових рухів кистями рук і передпліччями. Саме тому робота на клавіатурі є потенційно небезпечною з точки зору розвитку КТС. Ранніми ознака­ми цієї хвороби є біль, поколювання, заніміння долонь або передпліч, які спершу проявляються в нічну пору доби. У міру прогресування хвороби може розвинутися втрата чутливості кистей рук або заде­рев'янілість кистей і пальців, зменшення сили захвату, втрата контро­лю над великим, вказівним, середнім і безіменним пальцями руки. КТС вимагає серйозного лікування. Якщо цього не зробити, то враження нерва і м'язів долоні можуть стати хронічними.

Хвороба де Кервена (de Quervains desiese) - викликається над­мірним навантаженням на великий палець руки. її ознакою є рапто­вий або поступово наростаючий біль в основі великого пальця руки. Рухи великим пальцем утруднюються і супроводжуються болем, який може поширитися на весь палець та передпліччя.

2.5. КОМП'ЮТЕРНА МИШКА

К омп'ютерна мишка - це неклавіатурний пристрій, призначений для роботи з комп'ютером. Уперше вона була засто­сована 1984 року. Починаючи з 1990-х років, коли почала широко впроваджуватися операційна система Windows, використання комп'ю­терних мишок стало звичайною справою. Нині вони є невід'ємною частиною комп'ютерного обладнання.

Маніпулювання комп'ютерною мишкою відбувається паралельно з роботою на клавіатурі, при цьому можуть спостерігатися такі не­гативні прояви в самопочутті (рис. 2.10):

• неприємні відчуття, гострий біль у кисті, зап'ястку, передпліччі, плечі, верхній частині спини (трапецієподібний м'яз) і плечі (дельтовидний м'яз), шиї, попереку;

.Основні чинники, які зумовлюють зазначені вище неприємні явища, - це:

• по-перше, у переважній більшості випадків комп'ютерна мишка розташовується в районі верхнього правого (лівого

• формування стійких осередків болю, а на більш пізніх стадіях простежується напухання кисті в суглобах та вздовж сухожиль;

• оніміння й поколювання великого та вказівного пальців, які мо­жуть з часом призвести до розвитку тунельного синдрому кисті;

• можуть розвинутися болі в нижній ділянці спини, які опосе­редковано спричиняються роботою з комп'ютерною мишкою за неправильної пози працівника під час роботи з комп'ютером;

• тривале утримання руки у вимушеній позі зумовлює не­правильний кровообіг у руці, що суб'єктивно відчувається як «холодна рука».

в шульги) кута клавіатури та зміщена від працюючого. Таке її розташування не дозволяє зручно розміщувати лікоть на робочій поверхні, тому рука, яка маніпулює мишкою, перебу­ває в безопорному стані впродовж усього часу її викорис­тання. Багаторазове виконання великої кількості малоамплі-тудних і обмежених рухів пальцями, кистю та рукою (наприк­лад, пересування комп'ютерної мишки, скролінг, натискан­ня на кнопки) та, у зв'язку з цим, тривале перебування руки в безопорному стані перевантажує дрібні м'язи кінцівок, унаслідок чого спричиняє спершу їх втому, а пізніше розвиток

• по-друге, використання комп'ютерної мишки може призвести до хворобливих явищ, якщо вона незручно розташовується на робочій поверхні (рис. 2.12).

Існує величезна кількість різних конструкцій комп'ютерної миш­ки. Достеменно не встановлено, яка з них є найкращою в сенсі запо­бігання розвиткові ушкоджень кістково-м'язового апарату. Саме тому рекомендується, у разі можливості, спробувати працювати з різними за конструкцією типами комп'ютерних мишок, підбираючи на прак­тиці найкращий варіант. Існує кілька умов, дотримання яких дозво­лить забезпечити комфортну роботу з комп'ютерною мишкою:

• бездротова миша є найбільш бажаною для використання, оскільки внаслідок відсутності дроту вона може бути вільно та найбільш зручним чином розташована на робочому місці;

• не треба затискати комп'ютерну мишку в долоні. Рука на її поверхні має лежати вільно й бути розслабленою. Напружені під час роботи з комп'ютерною мишкою долоня і рука не сприяють ні швидшому, ні якіснішому виконанню роботи;

• 

• к омп'ютерну мишку слід розташовувати на тій же робочій поверхні, що й клавіатуру, так, щоб не було потреби спеціально тягнутися або нахилятися для маніпуляцій із нею;

• при роботі з комп'ютерною мишкою пальці, зап'ясток і пе­редпліччя мають бути на одній лінії. Зап'ясток має розта­шовуватися паралельно до лінії підлоги;

• переміщати комп'ютерну мишку слід рухаючи всю руку, а не лише кисть;

• 

• б ажано уникати використання комп'ютерних мишок, які ма­ють складну форму з вигинами. Значна кількість користу­вачів віддає перевагу симетричним комп'ютерним мишкам каплеподібної форми, при цьому бажано, щоб мишка була та­кого розміру, який би забезпечував підтримання природного склепіння кисті руки, яка лежить на ній. Занадто великі й важкі мишки примушують оператора тримати руку в постійно зігнутому під незручним кутом стані;

• комп'ютерна мишка має розташовуватися в долоні таким чи­ном, щоб для натискання на її кнопки не виникало необхідності згинати пальці або занадто сильно розводити їх у боки;

• кнопки комп'ютерної мишки мають бути достатньо чутли­вими, аби не доводилося докладати зусиль, натискаючи на них, у той же час вони не повинні бути занадто чутливими, що проявляється в реакції на найслабше торкання до них;

• комп'ютерна мишка повинна забезпечувати функцію «drag Іоск» або «сlick lоск», тобто давати можливість перетягування зображення по екрану монітора.

Для запобігання розвитку патогенних мікроорганізмів на по­верхні комп'ютерної мишки доцільно в кінці кожного робочого дня обробляти її поверхню спеціальними засобами, призначеними для чищення поверхонь комп'ютерної техніки.

Р озташування мишки праворуч від клавіатури (ліворуч у разі шульги) не єдино можливий варіант. Якщо маніпулювання комп'ю­терною мишкою в ході роботи не є частим, то мишку зручно розта­шовувати між працівником і клавіатурою (рис. 2.13). Таке розташу­вання мишки сприяє значному поліпшенню постави працівника, оскільки відпадає необхідність тягнутися за нею праворуч/ліворуч, залежно від її розміщення на робочій поверхні. Розміщення ком­п'ютерної мишки перед працівником забезпечує кращу рівновагу його тіла та комфортність при роботі, а це, у свою чергу, дозволяє запобі­гати виникненню больових відчуттів у спині та кінцівках.

Отже, правильний підбір комп'ютерної мишки, належне її на­лаштування та розташування на робочому місці, належне викорис­тання оператором за допомогою переміщення всієї руки (рис. 2.14) запобігає проявам дискомфорту, втоми, розвиткові больових від­чуттів.

Рис. 2.14. Правильні рухи рукою під час маніпулювання комп'ютерною мишкою

Проте питання негараздів, пов'язаних із тривалою роботою з використанням комп'ютерної мишки, відходять у минуле. На початку 2009 року канадська компанія Deanmark оголосила, що найближчим часом планує розпочати виробництво принципово нового пристрою Deanmark AirMouse (орієнтовна ціна 130 доларів США).

Ц ей пристрій складається з кількох частин, які кріп­ляться так, як це показано на рис. 2.15.

Виробники стверджують, що автономне джерело енергії, яким оснащена AіrMouse, забез­печить її працездатність упро­довж одного тижня без під-зарядки. Рухи пальцями іміту­ють лівий і правий клік миш­кою. На внутрішньому боці долоні закріплено лазерний пристрій, який виконує ту ж функцію, що й в оптичних

комп'ютерних мишках. До комп'ютера AirMouse буде підключатися за допомогою бездротових технологій. Пристрій не заважатиме роботі на клавіатурі.

2.6. МОНІТОР

(ВІДЕОДИСПЛЕЙНИЙ ТЕРМІНАЛ, ДИСПЛЕЙ)

Збільшення скарг офісних працівників на біль у шиї, грудному відділі хребта, поперекові, а також на погіршення зору свідчить про те, що правильне розташування монітора на робочому місці залишається великою проблемою. За неправильного його роз­міщення на робочому місці працівник змушений довгий час перебу­вати в неправильній позі, наприклад, з припіднятим угору підборід­дям, постійно нахиленими вперед або вбік головою чи корпусом тіла.

Кут нахилу монітора і відстань до нього є надзвичайно важливими показниками. Відчуття дискомфорту і біль можуть з'являтись у пра­цівника в результаті намагання якомога повніше бачити екран моніто­ра при тому, що сам монітор неправильно розміщений на робочому місці, а саме: має неправильний кут нахилу або розташований на неправильній відстані від очей. Неправильно обраний кут нахилу монітора веде до порушень у позі та пов'язаних із цим ушкоджень скелетно-м'язової системи, а неправильна відстань до екрана монітора сприяє розвиткові різноманітних уражень очей.

На жаль, рекомендації щодо визначення правильного кута нахилу монітора і відстані від очей до його екрана часто досить сильно різняться. Саме тому доцільно сприймати їх як не жорстко встановлені вимоги, а швидше як рекомендації.

Установлено, що людина без зміни позиції голови, лише завдяки рухам очима вгору/вниз спроможна забезпечити збільшення кута огляду вгору до 15 градусів, а вниз до ЗО градусів. Дослідження по­казали, і в цьому легко пересвідчитися на власному досвіді, що рухи очима вгору є доволі дискомфортними, а рухи вниз не створюють відчуття дискомфорту.

Виходячи з того, що фронтальне поле зору людини в напрямку зверху вниз становить близько 45 градусів, правильним буде таке розміщення монітора, коли верхній край його екрана буде на рівні лінії очей працівника, що забезпечуватиме зменшення причин для напруження зору. Адже в цьому разі очі не треба підводити вгору, щоб побачити зображення у верхній частині екрана, у той час як з інформацією в нижній частині екрана монітора можна працювати, не нахиляючи для цього голову вниз.

У разі використання великих моніторів (17", 19" і більших), так само як і моніторів у «портретній» позиції, слід пересвідчитися в тому, що верхня частина екрана монітора не вища за лінію очей оператора.

Площина екрана монітора має бути на такій відстані від очей оператора, яка б забезпечувала можливість легкого фокусування погляду на екранному зображенні. Як правило, ця відстань приблизно дорівнює довжині витягнутої руки.

Кут нахилу площини екрана щодо площини зору може коливатися в межах 10-40 градусів. Під час роботи розмір символів значною мірою зумовлює мінімальну і максимальну відстані від очей до пло­щини монітора. При цьому треба мати на увазі, що чим більший кут нахилу площини екрана монітора, тим меншими будуть здаватися лінійні розміри символів на його екрані (табл. 2.1). Вибір кута нахилу екрана монітора має бути таким, щоб видимий розмір символів був якомога більшим і забезпечувалося б максимальне уникнення (в ідеалі відсутність) відблисків і віддзеркалень.

Значення відхилення площини екрана від вертикалі, градуси	Зменшення видимого розміру символів, %
5	0
10	2
15	3
20	6
25	9

Акомодація (автоматичне налаштування ока на близько роз­ташовані об'єкти за допомогою зміни кривизни кришталика ока) та конвергенція (автоматичне зведення очей до носа при розгляді близь­ко розташованих об'єктів) - дві головні функції, які забезпечують належне зорове сприйняття близько розташованих об'єктів. Чим ко­ротша зорова дистанція, тим більші зусилля потрібні від м'язів очного яблука для того, щоб пристосуватися до нормального сприйняття об'єкта, а отже, і більший ризик ураження органу зору. Більша дистанція забезпечує меншу стомлюваність очей, однак зменшується

здатність бачити дрібні деталі об'єкта або дрібний шрифт. Саме тому правильною дистанцією до екрана монітора є така дистанція, коли оператор може без відчуття болю та дискомфорту в очах тривалий час працювати з комп'ютером. Рекомендується організовувати виконання роботи таким чином, щоб очі були максимально віддалені від площи­ни екрана монітора. Цього можна досягти, наприклад, установлен­ням більшого масштабу при роботі з документами. Це сприятиме зменшенню стомлюваності очей через меншу величину конвергенції.

Отже, чим більша відстань від екрана монітора до очей працівника, тим меншою є ймовірність розвитку болю в очах.

У той же час поняття «правильна відстань», «велика відстань», «мала відстань» є умовними, адже вони залежать не лише від інди­відуальних особливостей працівника, а й можуть змінюватися з часом, наприклад, зі старінням людини.

У ДСТУ ISO 9241-3:2001. Частина 3 наведено рекомендації щодо проектної відстані спостереження при виконанні звичайних офіс­них завдань. Рекомендована відстань має бути не меншою за 400 мм⁵. На практиці для більшості працівників сприятливою є відстань до площини екрана монітора від 400 до 750 мм, залежно від розміру символів (зображень), з якими працюють.

Крім відстані до екрана монітора, велике значення має його кольорове рішення. Воно багато в чому визначається особистими упо­добаннями людини. Хоча при виборі кольорів, які будуть постійно присутніми на екрані під час роботи, треба обов'язково враховувати те, що найбільш важливою є вимога щодо забезпечення чіткості символів і контрасту між кольором символів і тлом, на якому вони зображені.

Дослідження показали, що білий, чорний, жовтий, зелений і помаранчевий кольори є найбільш прийнятними для символів. Це зумовлено тим, що ці кольори займають середину видимого спектра і тому око сприймає їх найкраще. У той час як кольори, що містяться по краяхспектра (червоний, синій, фіолетовий), сприймаються гірше. Саме тому слід уникати використання символів цих кольорів, незалежно від того, на контрастному чи світлому фоні їх використовують.

Можливі такі різновиди тла і символів: темні символи на світлому тлі (позитивна полярність зображення) або світлі символи на темному

Охорона праці в галузі. Для офісних працівників

(негативна полярність зображення)⁶. Перший варіант має значні пере­ваги перед другим, оскільки відблиски в цьому разі менше впливають на чіткість зображення на екрані монітора. Крім того, темні символи на світлому фоні звичні для більшості людей, які працюють з друкованими матеріалами.

З іншого боку, треба мінімізувати вплив мерехтіння екрана моні­тора або в разі, коли роботу виконує працівник з недостатньою гостро­тою зору, бажаним є використання темного тла зі світлими симво­лами на ньому. За умови однакової інтенсивності випромінювання екрана робота зі світлими символами на темному фоні забезпечує кращу контрастність зображення.

Рекомендована яскравість зображення на екрані монітора для нормальної роботи працівника має бути не меншою за 35 кд/м².

Як правило, яскравість зображення, адекватний контраст, який становить приблизно 10 : 1 (відношення яскравості зображення до яскравості тла) рекомендується для того, щоб краще зчитувати інфор­мацію з екрана.

Важливо, щоб під час роботи на екрані ВДТ не було відблисків і віддзеркалень. Більш детально питання розміщення монітора щодо джерел світла, використання додаткових джерел світла, організації робочого середовища та робочого місця для забезпечення відсутності (зменшення інтенсивності) відблисків і віддзеркалень розглянуто в підрозділі 1.3.

Різкий контраст між рівнем освітленості екрана монітора і папе­рових документів може викликати швидку втому очей. Якщо висока яскравість зображення на моніторі спричиняє зоровий дискомфорт, доцільно зробити ось що:

• установити яскравість екрана на комфортному рівні (ком­фортний рівень яскравості приблизно можна визначити, по­містивши поряд з екраном листок білого паперу, після чого зрівняти яскравість білого екрана з яскравістю цього листка паперу);

• перевести погляд на предмети, розташовані в далині, для того, щоб дати відпочити очам; таку вправу слід регулярно повторювати з інтервалом близько 10 хвилин;

Показник	Рідкокристалічні монітори	Монітори з електронно-променевою трубкою
Частота вертикальної розгортки	+) оптимальна частота 60 ц, достатня для відсутності мерехтіння екрана	,0) лише при частотах понад 35 Гц відсутнє явно помітне мерехтіння екрана
Помилки накла­дання кольорів	Зідсутні	(0) від 0,20-0,30 мм
Фокусування	(+) дуже добра	(0) від задовільної до дуже доброї
Геометричні лінійні викривлення	[ +) відсутні	[0) можливі
Непрацюючі пікселі	(-) до 8	(+) відсутні
Вхідний сигнал	(+) аналоговий або цифровий	(0) лише аналоговий
Масштабування при різних значеннях роздільної здатності	(-) відсутнє або використовує методи інтерполяції	(+) дуже добре
Точність відображення кольорів	(0) підтримується True Color, імітується необхідна кольорова температура	(+) підтримується True Color. На ринку присутня велика кількість засобів для калібрування кольорів
Гамма-корекція (на­лаштування зобра­ження під особли­вості зору людини)	(0) задовільна	(+) фотореалістична
Однорідність зображення	(0) часто зображення яскравіше по краях	(0) часто зображення яскравіше в центрі
Чистота/якість кольору	(0) добра	(+) висока
Мерехтіння	(+) відсутнє	(0) помітне на частоті до 85 Гц
Час інерції	(-) від 20 до ЗО мсек.	(+) настільки малий, що можна знехтувати
Формування зображення	(+) зображення формується пікселями, число яких залежить від значення роздільної здатності конкретної рідкокристалічної панелі. Крок пікселя залежить від їх розміру. Кожен піксель формується окремо, що забезпечує чудове фокусування, ясність і чіткість зображення. Лінії зображення цілісні та гладкі	(0) пікселі формуються групами точок або рисок (тріадами). Крок точок або ліній залежить від відстані між точками або лініями одного кольору. В результаті чіткість і яскравість зображення сильно залежить від розміру кроку точки чи лінії і якості електронно-променевої трубки

• замінити кольори тексту і фону. Рекомендується використо­вувати чорні символи на білому чи жовтому фоні або білі чи жовті символи на чорному фоні, білі символи на синьому фоні. Вище пояснювалося, що бажано уникати використання червоних, зелених і жовтих символів на білому фоні. Іноді робота з монітором може викликати зорові ефекти. На­приклад, ефект післядії, коли людина від кількох секунд до кількох хвилин після того, як відведе погляд від екрана монітора, бачить зображення, яке

було на моніторі в кольорах, що є додатковими до кольорів зображень, які були на моніторі, тобто фактично кольоро­вий негатив зображення, наприклад, додатковими кольорами є зеле­ний до бузкового.

Та треба знати, що цей ефект є не тільки нетривалим, а ще й неспецифічним, тобто може бути викликаний будь-яким кольоровим об'єктом, наприклад, картиною, фотографією.

Зараз в офісах доволі часто використовують монітори з елек­тронно-променевою трубкою, які поступово витісняються рідкокрис­талічними моніторами. Кожен зі згаданих типів моніторів має свої переваги і недоліки (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Показник	Рідкокристалічні монітори	Монітори з електронно-променевою трубкою
Яскравість	(+) від 170 до 250Кд/м2	(0) від 80 до 120 Кд/м2
Контрастність	(0) від 200:1 до 400:1	(+) від 350:1 до 700:1
Кут огляду (за контрастом)	(0) від 110 до 170 градусів	(+) понад 150 градусів
Кут огляду (за кольором)	(-) від 50 до 125 градусів	(0) понад 120 градусів
Роздільна здатність	(-) одне значення з фіксованим розміром пікселів. Оптимальне використання лише при цій роздільній здатності, залежно від функцій, розширення чи компресії можливе використан­ня роздільної здатності вищих і нижчих значень, але вони не оптимальні	(+) підтримуються різні значення роздільної здатності. За будь-якого з них монітор можливо використовувати оптимальним чином. Обмеження накладаються лише частотою регенерації зображення

Порівняльна характеристика моніторів з електронно-променевою трубкою

Н

Примітки: (+) - перевага, (0) - допустимо; (-) - недолік.

ко Продовження табл. 2.2

Показник	Рідкокристалічні монітори	Монітори з електронно-променевою трубкою
Енергоспоживання та випромінювання	(+) практично жодних небезпечних електромагнітних випромінювань. Рівень споживання енергії приблизно на 70% нижчий, ніж у стандартних моніторів з електронно-променевою трубкою (від 25 до 40 Вт)	(-) завжди є електромагнітне випромінювання, однак його рівні залежать від відповідності електронно-променевої трубки певним стандартам безпеки. Споживання енергії при роботі від 60 до 150 Вт
Розміри та вага	(+) пласка конструкція, яка за­ймає мало місця, невелика маса	(-) конструкція громіздка, важка
Інтерфейс монітора	( +) цифровий інтерфейс та більшість рідкокристалічних моніторів мають вбудований аналоговий інтерфейс для під­ключення до найбільш пошире­них аналогових відеоадаптерів	(-) виключно аналоговий інтерфейс

аведені в таблиці дані надають достатньо інформації для ви­сновків щодо доцільності використання саме рідкокристалічних моніторів.

максимально близько до монітора таким чином, щоб верхній край документа, закріпленого в ньому, був на одній лінії з верхнім краєм екрана монітора. Таке розміщення паперового документа дозволяє при роботі уникати непотрібних рухів головою, а саме її повертання і/або нахиляння в бік документа, зменшує кількість рухів шиї та очей під час поперемінної роботи з паперовим носієм та екраном монітора. Для регулювання чіткості бачення вихідних документів та забезпечення відповідності візуальним вимогам окремих працівників тримач для документів має бути регульованим за кутом розміщення відносно монітора та бічною відстанню до монітора.

Тримач для документів має бути міцним, щоб у разі необхідності утримувати важкі паперові документи, а для забезпечення кращої читабельності документів - непрозорим. Поверхня та вузол його кріп­лення до монітора мають бути матовими.

Персонал, який, крім роботи на комп'ютері, часто змушений користуватись у своїй роботі телефоном/телефаксом, має бути за­безпечений легкими навушниками з регулюванням гучності. Для забезпечення безперешкодного зв'язку ця категорія персоналу також повинна мати безпосередній доступ до клавіатури телефонних апаратів.

2.7. ТРИМАЧ ДЛЯ ДОКУМЕНТІВ,

СПІЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНОГО І ТЕЛЕФОННОГО ОБЛАДНАННЯ

Якщо під час виконання завдань із використанням комп'ютера працівник використовує паперові носії, то для роботи з ними рекомендується застосовувати тримач для документів. Він має бути такого розміру, щоб забезпечувалося зручне розміщення в ньому паперових документів. Тримач для документів має розміщуватися

Запитання для самоконтролю

1. Які фактори потрібно враховувати при визначенні об'ємно-пла­нувальних характеристик офісного приміщення?

2. Як має бути влаштована підлога в офісних приміщеннях?

3. Які мінімальні значення площі й об'єму приміщення мають при­падати на одного офісного працівника?

4. Які фактори необхідно враховувати та яких принципів слід дотри­мувати під час проектування робочого місця офісного працівника?

5. Які характеристики вихідної пози для проектування робочого місця офісного працівника?

6. Які основні вимоги до розміщення, влаштування і налаштування робочих столів?

7. Які правила зонування робочого місця офісного працівника?

8. Які вимоги висувають до конструкції комп'ютерного стільця укра­їнські нормативні акти?

9. Які негативні впливи на самопочуття та здоров'я людини можуть спостерігати в разі неправильного налаштування комп'ютерного стільця?

10. Якими є рекомендовані параметри «ідеальної» пози для роботи з комп'ютером?

11. Який алгоритм налаштування комп'ютерного стільця?

12. Які правила розміщення комп'ютерної клавіатури на робочому місці офісного працівника?

13. Яким вимогам щодо конструкції має відповідати комп'ютерна клавіатура?

14. Як доцільно розміщувати кисті рук та руки під час роботи з клавіатурою?

15. Які прояви негативного самопочуття можуть виникати в разі три­валого безперервного використання комп'ютерної мишки та в чому їх причини?

16. Дотримання яких умов забезпечує відчуття комфорту під час роботи з комп'ютерною мишкою?

17. Які вимоги до правильного розташовування на робочому місці комп'ютерної мишки?

18. Які вимоги щодо правильного розміщення монітора на робочому місці?

19. Якою є проектна відстань спостереження під час виконання зви­чайних завдань з використанням монітора?

20. Які поєднання кольорів є найбільш сприятливими під час роботи з текстами на екрані монітора?

21. Які переваги використання тримача для документів та які вимоги до його конструкції?

22. Яким чином забезпечується раціональне спільне використання комп'ютерного і телефонного обладнання?

Тести

Визначаючи об'ємно-планувальні характеристики робочого місця працівника, слід ураховувати:

а) кількість використовуваних комп'ютерів;

б) кількість різноманітної комп'ютерної периферії;

в) характер виконуваної роботи;

г) усі наведені відповіді правильні.

2. Визначаючи об'ємно-планувальні характеристики робочого місця працівника, слід ураховувати:

а) корпоративні звичаї;

б) особливості будови людського тіла;

в) характер виконуваної роботи;

г) усі наведені відповіді правильні.

3. Поверхня підлоги має бути:

а) рівною;

б) рівною, неслизькою, з антистатичними властивостями;

в) неслизькою;

г) неслизькою, з антистатичними властивостями.

4. Згідно з українськими стандартами достатня площа на одне робоче місце для офісного працівника за умови, якщо він не працює з комп'ютером, становить:

а) 4,0 м²;

б) 5,0 м²;

в) 6,0 м²;

г) від 4,0 до 6,0 м².

5. Згідно з українськими стандартами для працівників, які працюють з комп'ютерною технікою, площа на одне робоче місце має становити:

а) не менше ніж 4,0 м²;

б) не менше ніж 5,0 м²;

в) не менше ніж 6,0 м²;

г) від 4,0 до 6,0 м².