МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
0.Л.Пр0ценк0
ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ
ДЛЯ ОФІСНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Київ УБС НБУ 2011
УДК 331.45 ББК 65.9(2)248 П78
Рецензенти: Р. Б. Гевко - доктор технічних наук, професор, заслужений винахідник України, академік Інженерної академії наук, завідувач кафедри менеджменту Тернопільського національного економічного університету; В. Г. Каплун - доктор технічних наук, професор кафедри машинознавства Хмельницького національного університету; С. Є. Шейкін - доктор технічних наук, провідний науковий співробі гник Інституту надтвердих матеріалів імені В. М. Бакулл ПАН України
До друку рекомендувала вчена рада Універеитету банківської справи Національного банку України, протокол № 3 від 21 січня 2011 року
Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних іакладів» (Лист Міністерства освіти і науки України №1/11-2506 від 10 " І.'(" І).
Проценко О. Л.
П 78 Охорона праці в галузі. Для офісних працівників : навч, посібник
/ О. Л. Проценко. - К. : УБС НБУ, 20Ц. - 291 С. ISBN 978-966-484-125-9
Посібник містить основні положення щодо охорони праці в офісі: подано гігієнічні вимоги до офісного середовища, наведено характеристику найважливіших факторів негативного впливу офісної роботи на людину; надано практичні поради щодо заходів і засобів, спрямованих на нейтралізацію і/або уникнення впливу негативних факторів офісної роОоїи; наведено законодавчі гаранти у сфері охорони праці.
Посібник буде корисним для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, спеціалістів з охорони праці, офісних працівників і керівників різних рівнів, у підпорядкуванні яких є офісний персонал, і.і mix тих, хто цікавиться питаннями охорони праці.
УДК 331.45 ББК 65.9(2)248
©О. Л. Проценко, 2011 р Університет банківської справи Національною банку України, 2011
ISBN 978-966 484 125 9
ЗМІСТ
ВСТУП 5
Розділ 1. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ОФІСНОГО СЕРЕДОВИЩА 9
Мікроклімат офісних приміщень 11
Забруднення повітря 16
Освітлення та кольори 23
Шум та вібрація 31
Випромінювання 34
Забезпечення чистоти, облаштування зручностей 38
Запитання для самоконтролю 40
Тести 41
Розділ 2. ЧИННИКИ, ЯКІ ПОТРІБНО ВРАХОВУВАТИ
ПРИ ВЛАШТУВАННІ РОБОЧОГО МІСЦЯ ОФІСНОГО ПРАЦІВНИКА .... 51
Об'ємно-планувальні рішення офісного простору 54
Параметри робочого місця 56
Комп'ютерний стілець 62
Комп'ютерна клавіатура 70
Комп'ютерна мишка 72
Монітор (відеодисплейний термінал, дисплей) 78
Тримач для документів, спільне використання комп'ютерного
і телефонного обладнання 84
Запитання для самоконтролю 85
Тести 87
Розділ 3. БЕЗПЕКА ОФІСНОГО ПРАЦІВНИКА 95
Типові нещасні випадки в офісі 97
Ураження скелетно-м'язової системи, викликані роботою
за комп'ютером, та їх причини 99
Головні правила ручного переміщення важких речей 105
Профілактика уражень зору 108
Підбір офісних меблів 115
Використання хімікатів в офісі 117
Пожежна безпека в офісі 117
Електробезпека в офісі 124
Безпечне використання офісного обладнання 128
Сповіщення про небезпеку. Небезпека від транспорту 135
Профілактика втоми 136
Запобігання стресогенним ситуаціям на робочому місці 137
Запобігання конфліктним ситуаціям на роботі 143
3.14. Запобігання ВІЛ/СНІДу на роботі 147
Запитання для самоконтролю 148
Тести 150
Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ГІГІЄНІЧНІ ЗАХОДИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ'Я
ОФІСНИХ ПРАЦІВНИКІВ 167
Загальні вимоги у сфері збереження здоров'я офісного працішіика …... 168
Перерви для відпочинку та виробнича гімнастика 171
Вправи для зняття втоми очей 178
Аптечка першої допомоги 179
Розділ 5. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ОФІСНОГО
ПРАЦІВНИКА 181
Законодавчі й нормативні акти у сфері охорони та гігієни праці 182
Державний і громадський контроль у сфері охорони праці 188
Теоретичні засади управління охороною праці на підприємствах,
в установах та організаціях 195
Організація системи управління охороною праці на підприємстві,
в установі, організації 206
Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань
і аварій на виробництві 218
Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого
характеру 233
Навчання і перевірка знань з питань охорони праці 237
Законодавство та нормативні акти в галузі пожежної безпеки. Навчання
і перевірка знань з пожежної безпеки 248
Відповідальність за порушення вимог охорони праці
і пожежної безпеки 257
Запитання для самоконтролю 259
Тести 262
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ 279
ДОДАТОК. Інструкція про заходи пожежної безпеки
у службових приміщеннях (офісі) 289
ВСТУП
В основу наукової теорії безпеки праці покладено аксіому про потенційну небезпечність будь-якої діяльності людини. На практиці це означає, що людина у процесі праці завжди наражена на комплекс ризиків. Ризик у галузі охорони праці може бути означений як кількісна характеристика впливу небезпеки, що формується конкретними умовами діяльності людини. Ризики можуть бути обґрунтованими і необгрунтованими. Обґрунтовані ризики - це ризики, на які працюючий усвідомлено наражається в разі подання допомоги постраждалим, рятування людей, будівель, обладнання тощо. Необгрунтовані ризики - це ризики, які виникають унаслідок незнання чинних вимог у галузі охорони праці і/або небажання працівників керуватися ними.
У статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнані в Україні найвищою соціальною цінністю. У статті 4 Закону України «Про охорону праці» зазначається, що державна політика в галузі охорони праці базується на принципі пріоритетності життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних умов праці. Таким чином, зниження рівнів ризиків на робочому місці має забезпечуватися цілеспрямованою діяльністю керівництва підприємства, установи, організації в галузі охорони праці. Однак навіть абсолютно законослухняний роботодавець не в змозі забезпечити належний рівень безпеки праці тільки власними зусиллями і засобами. Здавалося б, що працівник понад усе повинен бути зацікавленим у збереженні власного життя і здоров'я. Та, хоч як це прикро, дуже часто ииробничі травми і професійні захворювання є наслідком недбалого ставлення самих працівників до дотримання вимог охорони праці як через незнання, так і через брак мотивації до збереження і підтримання власного здоров'я.
Саме тому одним із найважливіших аспектів охорони праці, поряд із правовими, організаційно-технічними, санітарно-гігієнічними та лікувально-профілактичними заходами, які належать переважно до сфери відповідальності роботодавця, є навчання і/або самоосвіта персоналу. Крім того, навчання і/або самоосвіта працівників у сфері охорони праці дозволяє переналаштовувати характер системи управління охороною праці на підприємствах, в установах та організаціях з переважно реактивного на превентивний. Ще одним важливим чинником, який сприяє зростанню ролі навчання і/або самоосвіти працівників у сфері охорони праці, є те, що під впливом науково-технічного прогресу постійно з'являються нові засоби і предмети праці, відбуваються помітні зміни у змісті й характері трудової діяльності.
Отже, формування у працівників системи знань, які забезпечують поведінку, спрямовану на їх самозбереження та запобігання нещасним випадкам, аваріям, професійним захворюванням шляхом навчання і/або самоосвіти, є одним із найбільш ефективних превентивних засобів щодо нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
У сучасному світі питання охорони праці офісного працівника, тобто працівника, зайнятого сидячою роботою з керування й обробки різноманітної інформації, яка, як правило, виконується з використанням електронно-обчислювальної техніки у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях, набирає все більшого значення. Чому це так?
Відповідь на' це питання доволі проста і полягає в тому, що кількість людей, які за родом своїх службових обов'язків працюють з комп'ютерною технікою, весь час зростає. Використання ЕОМ та комп'ютерної периферії змінило не лише внутрішній простір офісів та характер офісної роботи, воно радикально змінило стиль життя офісних працівників. Адже нині завдяки комп'ютерній техніці, не встаючи з місця, можна створювати і друкувати документи, вести оперативне електронне листування, здійснювати сканування документів, шукати потрібну інформацію, у режимі реального часу брати участь у віртуальних нарадах та конференціях тощо.
Однак комп'ютеризація має зворотний бік. Відомо, що кількість скарг на біль у ділянці шиї, плечей, кистей рук, погіршення зору, інші вади здоров'я, які прямо пов'язані з використанням ЕОМ, постійно
зростає. На жаль, навіть суворе дотримання ергономічних вимог щодо організації робочого місця користувача комп'ютерної техніки не завжди допомагає уникнути небажаних наслідків роботи з ЕОМ.
Дані досліджень вітчизняних і зарубіжних учених свідчать, що негативними чинниками, з якими найчастіше пов'язані проблеми в галузі охорони та гігієни праці в офісах, такі:
недостатня площа та об'єм робочого місця;
неоптимальний мікроклімат в офісному приміщенні;
недостатній рівень освітленості в приміщенні та на робочих поверхнях;
підвищений рівень шуму та вібрацій, електромагнітних полів;
нераціональний підбір і розстановка меблів та обладнання, порушення вимог організації робочих місць;
недотримання рекомендацій щодо режиму праці й відпочинку;
надмірне виробниче навантаження на працівників;
брак у працівників навичок зі зниження психоемоційної напруги тощо.
У зв'язку з цим ще раз зазначимо, що хоча здоров'я працівників багато в чому залежить від дотримання керівництвом підприємств, установ і організацій формальних вимог до охорони і гігієни праці, однак не менш важливою складовою збереження життя і здоров'я офісних працівників є те, наскільки добре персонал володіє знаннями у сфері забезпечення безпечних і нешкідливих методів роботи.
Автор уже багато років викладає у вищому навчальному закладі дисципліни «Охорона праці» та «Охорона праці в галузі» і з упевненістю може сказати, що більшість студентів, а ці предмети вивчають студенти старших курсів, тобто люди вже, можна сказати, сформовані, вельми несвідомо ставляться до їх вивчення, вважаючи, що це дисципліни другого ґатунку. На жаль, і після закінчення навчальних закладів у багатьох фахівців ставлення до питань охорони праці залишається таким же на все подальше трудове життя. Та чи є нормою байдуже ставлення до дисциплін, що вивчають питання збереження здоров'я і життя людини? Питання - риторичне.
Працівник, який не усвідомлює, що негативні чинники здатні впливати на стан його здоров'я під час роботи в офісі, не знає, у чому саме виявляється їхній негативний вплив, не зможе протидіяти такому впливові, а якщо він до того ж є керівником, то не зуміє належним
чином захистити своїх підлеглих від шкідливостей і небезпек офісної роботи.
Шкідливі й небезпечні виробничі фактори наявні практично на будь-якому робочому місці, причому велика їх кількість ніяк не відображена документально. Тому якомога ширша обізнаність працівників із небезпечними і шкідливими факторами на їхніх робочих місцях, суворе дотримання ними вимог законодавства, нормативних актів та рекомендацій з охорони праці дозволить значно зменшити негативний вплив цих факторів на працівників.
У
ДО ОФІСНОГО СЕРЕДОВИЩА
ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ
посібнику зібрано доволі різноманітну інформацію з питань охорони праці в офісі: подано гігієнічні вимоги до офісного середовища; наведено характеристику найважливіших факторів негативного впливу офісної роботи на людину; надано практичні поради щодо заходів і засобів, спрямованих на нейтралізацію і/або уникнення впливу негативних факторів офісної роботи; наведено законодавчі гарантії у сфері охорони праці.Автор сподівається, що посібник буде корисним для студентів і викладачів вищих навчальних закладів, спеціалістів з охорони праці, офісних працівників та керівників різних рівнів, у підпорядкуванні яких є офісний персонал, усіх тих, хто цікавиться питаннями охорони праці. Адже, незважаючи на відносну фізичну легкість офісної роботи, вона часто психологічно виснажує, є джерелом стресу для людини. Працівник, місяцями перебуваючи в стресовому стані, не спроможний ефективно виконувати доручену роботу, наражається на ризик зазнати виробничої травми і/або захворіти на хворобу, пов'язану з професійною діяльністю, або професійну хворобу.
Із зазначеного вище логічно випливає, що навіть зі суто егоїстичних міркувань питання забезпечення оптимальних умов праці для підлеглих офісних працівників має стати пріоритетним для роботодавців та керівників усіх рівнів.
Автор буде вдячний усім, хто висловить свої критичні зауваження і побажання щодо поліпшення змісту і структури навчального посібника.
РОЗДІЛ 1
Мікроклімат офісних приміщень
Забруднення повітря
Освітлення та кольори
Шум та вібрація
Випромінювання
Забезпечення чистоти, облаштування зручностей
На людину, яка працює в офісі, впливає низка фізичних, хімічних, біологічних факторів різноманітної природи, зокрема: температура, вологість, хімічний склад повітря, освітлення, шум, вібрація, електромагнітні поля, просторове та кольорове оформлення приміщення тощо.
Згідно з розділом 4 Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (затверджена наказом МОЗ України від 27.12.2001 р. № 528) (далі - Гігієнічна класифікація), умови праці поділяються на чотири класи:
клас - оптимальні - такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;
клас - допустимі - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їхнє потомство в найближчому і віддаленому періодах;
клас - шкідливі - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його потомство;
клас - небезпечні - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів установлено для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для решти факторів за оптимальні умовно приймають такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.
Зазначимо, що згідно з 3.1.1 Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98 (затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10 грудня 1998 р. № 7) «у виробничих приміщеннях на робочих місцях1 з відеодисплейними терміналами мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й рухливості повітря» (ГОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86).
1.1. МІКРОКЛІМАТ ОФІСНИХ ПРИМІЩЕНЬ
Відповідно до 2.8 ДСанПІН 3.3.2.007-98, приміщення для роботи з моніторами мають бути обладнані системами опалення, кондиціонування повітря або припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог чинних державних стандартів та інших нормативних документів.
Робочі місця офісних працівників, обладнані комп'ютерною технікою, вимагають оптимальних умов праці. Значення параметрів оптимальних умов мікроклімату наведені нижче.
В офісному приміщенні має підтримуватися температура теплового комфорту. Для більшості людей комфортною є температура в діапазоні від 20 до 26 °С.
Згідно з 1.4. ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»2 та 1.1.4 Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99 (затверджені 11 остановок) Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.1999 № 42) при виконанні робіт операторського типу, пов'язаних із нервово-емоційним напруженням у кабінетах, пультах і постах керування технологічними процесами, у залах обчислювальної техніки та інших приміщеннях повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря 22-24 °С, відносна вологість 60-40%, швидкість руху повітря не більше ніж 0,1 м/с).
Однак під час забезпечення оптимальних показників температури необхідно враховувати і той факт, що в різних місцях офісних приміщень температура може суттєво відрізнятися. Так, температура на робочому місці, на яке потрапляють прямі сонячні промені, може бути суттєво вищою порівняно із середньою температурою повітря в офісі, а на робочому місці, розташованому під вентиляційним отвором кондиціонера, який працює на охолодження, температура, навпаки, буде нижчою від середньої в офісі.
Згідно з 1.5 ГОСТ 12.1.005-88 та 1.1.3 ДСН 3.3.6.042-99 температура внутрішніх поверхонь (стіни, підлога, стелі) не повинна виходити більше ніж на 2 °С за межі оптимальних величин температури повітря робочої зони для цієї категорії робіт, а робочі місця мають перебувати від них на відстані не менше ніж 1 м.
У зв'язку з цим офісні приміщення повинні мати таке скління та внутрішнє влаштування, яке б не викликало надмірного підвищення температури в них у теплу пору року, і таке розташування робочих місць та блоку кондиціонування повітря, яке б убезпечувало працюючих від надмірного охолодження повітряними потоками.
Незважаючи на пряму вказівку щодо значень оптимальної температури в офісному приміщенні, обладнаному комп'ютерною технікою, наведених у нормативних документах, на практиці для характеристики оптимальних температурних умов в офісних приміщеннях чомусь часто застосовують значення оптимальних температурних показників для легкої фізичної роботи. Нижче наведено значення цих показників.
Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 оптимальні температурні характеристики залежать від важкості робіт, яка визначається на підставі даних про загальні енерговитрати організму. За енерговитратами роботи розмежовують на три категорії:
- легкі фізичні роботи (категорія І) охоплюють види діяльності, за яких витрата енергії дорівнює 105-140 Вт (90-120 ккал/год.) - категорія Іа та 141-175 Вт (121 -150 ккал/год.) - категорія 16. До категорії Іа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження. До категорії 16 належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням;
фізичні роботи середньої важкості (категорія II) охоплюють види діяльності, за яких витрата енергії становить 176-232 Вт (151-200 ккал/год.) – категорія IIа та 233-290 Вт (201-250 ккал/год.) - категорія Об. До категорії На належать роботи, пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження. До категорії IIб належать роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням;
важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, за яких витрати енергії становлять 291-349 Вт (251 -300 ккал/год.). До категорії III належать роботи, пов'язані з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль.
Очевидно, що офісна робота належить до категорії «легка фізична робота». Однак при визначенні оптимальних значень мікроклімату слід ураховувати ще й період року. На відміну від звичних всіх чотирьох сезонів року, ДСН 3.3.6.042-99 установлює лише два періоди року:
теплий - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього середовища вище ніж +10 °С;
холодний - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, нижчою за +10 °С.
Додаток 2 до ДСанПіН 3.3.2.007-98 та ДСН 3.3.6.042-99 містять дані щодо оптимальних мікрокліматичних умов для категорії «легка фізична робота» у приміщеннях з комп'ютерною технікою залежно від періоду року (табл. 1.1).
Період року |
Категорія робіт |
Температура повітря, °С |
Холодний |
Іа |
22-24 |
|
16 |
21-23 |
Теплий |
Іа |
23-25 |
|
16 |
22-24 |
Таблиця 1.1
Виходячи з даних таблиці, можна визначити максимальні і мінімальні значення температури внутрішніх поверхонь офісного приміщення.
У питанні визначення оптимального значення відносної вологості в фісному приміщенні існує одностайна думка вчених, що п оптимальний рівень, незалежно від температури в робочій зоні, періоду року, категорії робіт, становить 40-60%. Рівень відносної вологості нижче за 40% спричиняє висихання рогівки ока та слизових оболонок дихальних шляхів, сприяє збільшенню кількості ударів розрядами статичної електрики. Висока відносна вологість (понад 80%)
Відносна вологість - відношення парціального тиску водяних парів у повітрі до рівноважного тиску насиченої водяної пари за цих тиску і температури.
зумовлює швидку стомлюваність працівника, пітливість і відчуття задухи. Оптимальні значення відносної вологості повітря в офісних приміщеннях можливо підтримувати завдяки кондиціонуваною і/або використанню зволожувальних пристроїв.
В офісному приміщенні має також бути адекватна вентиляція, яка б забезпечувала рух повітря в межах приміщення та надходження в приміщення свіжого повітря ззовні. Вентиляція в офісі може бути природною або штучною. Для вентиляції більшості офісних приміщень достатньо відчинити вікна і/або двері. Якщо рух повітря повільніший за 0,1 м/с, може з'являтися відчуття задухи, а якщо швидший за 0,6 м/с - відчувається протяг.
Швидкість руху повітря в 0,1 м/с може бути створена, якщо регулярно провітрювати приміщення або використовувати вентиляційні прилади чи кондиціонери.
Мінімальний об'єм свіжого повітря, який має надходити у приміщення офісу, визначається на рівні 10 літрів за секунду на одного працюючого або 10 літрів на кожні 10 квадратних метрів площі офісу.
При проектуванні громадських будівель і споруд, в яких переважно і розміщені офісні приміщення, згідно з Державними будівельними нормами України ДБН В.2.2-9-99 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення, затверджені наказом Держ-буду України від 04.08.1999 р. № 187, зі змінами, передбачено норми щодо мікроклімату (табл. 1.2).
Параметри |
Одиниця виміру |
Узимку |
Улітку |
||
не менше ніж |
не більше ніж |
не менше ніж |
не більше ніж |
||
Температура повітря |
°С |
18 |
22 |
- |
28 |
Різниця температур, вимірювана: - біля стелі і підлоги |
°С |
- |
3 |
- |
- |
- у різних точках на одному рівні |
°С |
- |
3 |
- |
- |
- у повітрі і на поверхні стіни |
°С |
- |
3 |
- |
- |
- у повітрі і на поверхні вікна |
°С |
- |
16 |
- |
- |
Температура підлоги |
°С |
16,5 |
26 |
18 |
- |
Температура стелі |
°С |
16 |
ЗО |
21 |
- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відносна, вологість повітря |
% |
ЗО |
45 |
ЗО |
65 |
Швидкість повітря |
м/с |
- |
0,2 |
... |
0,5 |
Таблиця 1.2
Наведені в таблиці дані свідчать про те, що рішення, які використовують у ході проектування і спорудження громадських будинків і споруд, не забезпечують такого їх улаштування, яке б дозволяло без будь-яких додаткових заходів і/або засобів забезпечувати в приміщеннях таких будівель значення мікроклімату, що відповідали б вимогам, що їх висувають в Україні до показників мікроклімату офісних приміщень, у яких працюватимуть з ЕОМ (див. табл. 1.1).
Отже, влаштування офісних приміщень, які б повною мірою відповідали вимогам чинних нормативно-правових актів до показників мікроклімату, очевидно вимагає додаткових витрат.
Через значну різницю індивідуальних характеристик різних людей, теплові показники навколишнього середовища не можуть бути такими, щоб задовольняти всіх без винятку людей, навіть якщо вони однаково одягнені та виконують однакову роботу. Отже, важливо, щоб кожна людина могла забезпечити тепловий баланс настроюванням окремих теплових параметрів навколишнього середовища чи персональних параметрів через регулювання інтенсивності джерел обігріву/охолодження або через використання певного одягу для того, щоб температура на робочому місці була прийнятною.
Прийнятна робоча температура - це параметр, який використовується для характеристики комбінованого впливу температури повітря, його швидкості і середньої випромінюваної температури. Цей параметр в основному залежить від рівня активності працівника та його одягу. Відчуття теплового комфорту може знизитися, якщо: • використано надлишкове місцеве охолодження;
випромінювання від холодних і гарячих поверхонь асиметричне. Причиною небажаної асиметрії випромінюваних температур можуть бути великі холодні чи нагріті вертикальні поверхні, наприклад, погано ізольовані вікна взимку; прямі сонячні промені, що проникають крізь вікна влітку, нагріті чи холодні горизонтальні поверхні, наприклад, нагріта чи вихолоджена стеля. Люди особливо чутливі до теплої стелі та холодних вертикальних поверхонь; наявні протяги;
велика різниця температур у вертикальному напрямі від голови до ступнів ніг. Різниця вертикальних температур може бути дуже великою через такі причини: нерівномірність розподілення температури повітря по вертикалі, що виникає під час роботи нагрівальних, охолоджувальних або вентиляційних систем; нерівномірне розподілення температури повітря по вертикалі, що зумовлюється розсіюванням тепла від устаткування; холодний потік повітря вздовж холодних поверхонь у напрямку до підлоги;
температура поверхні підлоги занадто велика чи занадто низька.
Якщо комп'ютеризоване робоче місце розміщене всередині офісного приміщення, у будинку з добре ізольованими вікнами та стінами, де не виникає проблем із асиметрією випромінюваних температур, а джерела світла і навколишнє устаткування не є джерелами тепла, то найімовірніше таке робоче місце буде в зоні прийнятної робочої температури.
Вентилятори, які влітку часто використовують в офісах, не обладнаних кондиціонерами, для того, щоб «ганяти» повітря по приміщенню, мають суттєві недоліки: по-перше, унаслідок роботи їх двигуна повітря додатково нагрівається, по-друге, швидкість руху вентильованого повітря перевищує не лише оптимальну швидкість руху повітря ОД м/с, а й допустиму - 0,2 м/с, що може призвести до почастішання випадків застуд працівників, по-третє, унаслідок постійного обдування повітряним струменем пересушується рогівка ока.
1.2. ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ
Працівники офісів проводять практично весь робочий день у приміщеннях. Саме тому забезпечення якості повітря в офісі - надзвичайно важливе питання.
Запровадження енергозбережних технологій у будівництво (наприклад, використання склопакетів) призвело до надмірної герметизації, а отже, і до погіршення якості повітря в будинках і приміщеннях. Більше того, часто навіть справна вентиляційна система не забезпечує належного обміну повітря всередині офісних приміщень. Якщо ж брати реалії України, то типовим явищем усе ще залишаються заклеєні на зиму вікна, які часто не «відкупорюються» і влітку. Недостатнє надходження свіжого повітря сприяє нагромадженню в офісних приміщеннях забруднювачів, яких не можна позбутися навіть за умови ретельного прибирання, спричиняє дефіцит кисню та накопиченню вуглекислого газу. Дія останніх двох факторів може викликати у працівників гіпоксію3.
Крім того, якість повітря в офісному приміщенні погіршується ще й унаслідок дії таких факторів:
невідповідності значень мікрокліматичних показників: температури, вологості, аероіонізації їх оптимальним значенням;
наявність у повітрі офісу в надмірних кількостях таких речовин: тютюновий дим, аромати парфумів, одеколонів, запахи, пов'язані з життєдіяльністю людського організму; пил, різноманітні волокна з поверхонь, м'яких меблів, комп'ютерних стільців, килимів та килимових покриттів; токсичні випари та леткі органічні сполуки, які утворюються внаслідок застосування на робочому місці хімічних засобів для чищення меблів, скла, комп'ютерної техніки, розчинників, засобів для знищення комах і гризунів, клеїв, а також випаровуються з поверхонь стін, шпалер, картин та з товщі деревинно-стружкових плит (переважно з них виготовляють сучасні офісні меблі) та забруднених килимів; озон, який утворюється під час експлуатації фотокопіювальної техніки, оптичних та лазерних принтерів;
наявність у повітрі офісу в надмірних кількостях мікроорганізмів (гриби, бактерії, віруси) та їх спор, які можуть надходити як зі «зовнішнім» повітрям, так і утворюватися в надмірно вологих приміщеннях, джерелах застійної води та в конденсаторах кондиціонерів.
Згідно з Гігієнічною класифікацією гігієнічним критерієм оцінки відповідності умов праці 1 класу (оптимальні умови), а як вище зазначалося, саме такому класу мають відповідати умови роботи офісного працівника, є така концентрація хімічних речовин (для хімічного фактора) та шкідливих речовин біологічного походження (для біологічного фактора), які б не перевищували ГДК5.
Саме тому в 2.12 і 2.13 ДСанПІН 3.3.2.007-98 зазначається, що для оздоблення інтер'єру приміщень з моніторами забороняється застосовувати полімерні матеріали (деревинно-стружкові плити, шпалери, що миються, рулонні синтетичні матеріали, шаруватий паперовий пластик тощо), які виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. Полімерні матеріали для внутрішнього оздоблення приміщень з комп'ютерною технікою можуть бути використані за наявності дозволу органів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби.
Погіршення якості повітря в офісі відбивається на самопочутті працівників, ознаками якого можуть бути:
висихання та запалення шкіри, очей і/або слизових оболонок носоглотки;
головний біль;
швидка втомлюваність;
задишка;
розвиток алергії;
часті кашель та чхання;
запаморочення;
нудота.
Хоча значна кількість з описаних вище симптомів може бути спричинена ГРВІ, але чіткою ознакою того, що ці симптоми викликані саме невідповідною якістю повітря, є те, що один чи кілька з них починають проявлятися вже через кілька годин роботи в офісі і доволі швидко минають, коли працівник виходить за межі будівлі.
Невідповідність якості офісного повітря гігієнічним вимогам разом з малорухливим характером праці офісних працівників можуть 5 Гранично допустима концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони (ГДК р. з.) - концентрація речовини, яка за умов регламентованої тривалості її щоденної дії за 8-годинної роботи (але не більш ніж 40 годин протягом тижня) не повинна викликати в експонованих осіб захворювань або відхилень у стані здоров'я, які можуть бути діагностовані сучасними методами досліджень протягом трудового стажу або у віддалені періоди їхнього життя чи життя наступних поколінь.
сприяти частішим захворюванням на грип, ГРВІ, бронхіт і розвиткові бронхіальної астми.
Приблизний перелік заходів для зменшення забрудненості повітря в офісі такий:
ефективна фільтрація повітря, що подається в приміщення;
забезпечення надходження необхідної кількості свіжого повітря в будівлю. Отже, приміщення офісів необхідно провітрювати як влітку, так і взимку. Якщо вікна на зиму заклеюють, для провітрювання необхідно залишати кватирку незамкненою;
регулярне проведення регламентних робіт для підтримання кондиціонера в справному стані та регулярне чищення кондиціонера, а також заміна його фільтрів для запобігання розповсюдженню з потоками кондиціонованого повітря патогенних мікроорганізмів та їх спор. Рекомендована періодичність регламентних робіт та чищення кондиціонерів указується в паспортах до них;
забезпечення безперебійної роботи вентиляційного обладнання;
розміщення офісного обладнання, під час експлуатації якого використовуються/утворюються леткі хімічні сполуки, таким чином, щоб вони не розносилися по приміщенню. Цього можна досягти, наприклад, установивши над таким обладнанням локальну витяжку або організувавши інтенсивний повітряний потік, який би витягував забруднене повітря за межі приміщення.
Крім того, в офісі має бути заборонено куріння, оскільки, по-перше, тютюновий дим є потужним забруднювачем, по-друге, навіть у людей, які не курять, але змушені дихати повітрям, забрудненим тютюновим димом, спостерігається низка негативних змін у стані здоров'я. Адже п тютюновому димі присутні близько 4 000 різноманітних сполук, з них від ЗО до 60 спроможні спричиняти онкологічні хвороби. Саме чому в організаціях, в яких піклуються про здоров'я працівників, слід уживати всіх заходів для запобігання негативному впливу пасивного куріння на співробітників і клієнтів. Дослідження показали, що масивне тютюнокуріння впродовж 8-годинного робочого дня можна прирівняти до викурювання від 1 до 3 сигарет за той самий час. Наслідком пасивного куріння може бути рак легенів, інше онкологічне захворювання, хвороби серця, підвищена реактивність на алергени, ураження слизових оболонок очей та дихальних шляхів, підвищення загальної захворюваності та зниження працездатності. Крім того, при взаємодії з іншими хімічними сполуками, які можуть перебувати в повітрі офісного приміщення, тютюновий дим може посилювати їхній негативний вплив, як через зменшення порогу чутливості до них, так і внаслідок ефекту синергії.
Важливо пам'ятати також і те, що куріння на робочому місці сприяє збільшенню плинності кадрів та значно підвищує ризик виникнення пожежі.
Якщо на підприємстві, в установі, організації частина персоналу курить, а частина ні, то дієвим засобом для обмеження негативного впливу тютюнокуріння па ту частину персоналу, що не курить, може бути роздільне розміщення працівників, які курять, і працівників, які не курять. Однак тютюновий дим неможливо повністю видалити з офісної будівлі засобами вентиляції. Певна його частина завжди потраплятиме на площі, де сидить персонал, що не курить. При цьому і персонал, що курить, і персонал, що не курить, залишаться невдоволеними. Ті працівники, які не курять, будуть невдоволені тим, що все ж таки мусять дихати повітрям, в якому є тютюновий дим, а ті, які курять, - тим, що їх тримають окремо від співробітників, які не курять, тощо.
Отже, провадження ефективної проти тютюнової політики на підприємстві, в установі, організації є нагальною потребою. Заходи з подолання залежності персоналу від тютюнокуріння мають включати ознайомлення працівників з негативним впливом тютюнокуріння на їхнє здоров'я та здоров'я оточення, заборону (наказом/ розпорядженням) куріння на робочому місці, виділення на території підприємства, установи, організації спеціальних місць для куріння, притягнення працівників до відповідальності в разі куріння в неналежному місці, допомога (у тому числі й фінансова) працівникам, які хочуть кинути курити, заохочення працівників, які не курять, тощо.
Під час роботи лазерних і оптичних принтерів, копірів, телефаксів унаслідок фотохімічних реакцій утворюється озон, який у високих концентраціях є одним із вельми небажаних забруднювачів повітря в офісі. Хоча переважна більшість сучасної офісної апаратури, призначеної для друку, • оснащена озоновими фільтрами, але в разі її неправильної експлуатації або псування озонових фільтрів озон потрапляє в повітря офісного приміщення. Крім того, якщо в офісному приміщенні одночасно працює кілька принтерів та копірів, то це сприяє підвищенню концентрації озону.
У співробітників, які змушені дихати повітрям із підвищеною концентрацією озону, можуть розвиватися алергічні реакції, порушуватися діяльність легенів, виникати різь в очах, головний біль, подразнення дихальних шляхів (аж до короткочасної втрати здатності відчувати запахи), з'являється відчуття нудоти. Озон у високих концентраціях має канцерогенну дію та негативно впливає на центральну нервову систему.
Ураховуючи зазначене вище, пристрої для фотокопіювання та лазерного друку не рекомендується розміщувати в безпосередній близькості до персональних робочих станцій. Крім того, внаслідок дії тепла, світла і шуму, які супроводжують процеси фотокопіювання та друкування, у працівників можливе виникнення відчуття дискомфорту.
Перевищення концентрації озону в повітрі досить легко виявити без застосування спеціальної апаратури. Це зумовлено тим, що згідно з переліком речовин із гостроспрямованим механізмом дії, доданим до Гігієнічної класифікації, гранично допустима концентрація (ГДК) озону дорівнює 0,1 мг/м3, у той час як характерний запах озону людина починає відчувати, починаючи з концентрації, яка в 5 разів менша за ГДК. Саме тому, якщо в офісному приміщенні відчувається «запах грози», то це майже завжди означає, що концентрація озону в ньому перевищує норму, таке приміщення слід терміново залишити, потурбувавшись перед цим про його провітрювання.
Ще одна, доволі неприємна за своїм впливом на організм людини, речовина, яка наявна в повітрі та на поверхнях офісу, - пил з чорного тонера, яким заправлені картриджі (тонер для фотокопірів і лазерних принтерів виготовляють зі сажі, що є відомим канцерогеном). Тонер також може потрапити в повітря офісного приміщення під час пере-іаряджання картриджів прямо на робочих місцях.
Якщо виникає потреба перезаряджати картридж тонером, то це треба робити В спеціальній кімнаті без протягів, надівши перед цим респіратор чи маску. Після закінчення процедури розсипаний тонер треба прибрати з поверхонь вологою і анчіркою, а з підлоги - за допомогою пилососа, для цього підійде навіть побутовий, але і мішками класу НТРА (High Efficiency Particular Air Filter) від H-10 до Н-14.
Для того, щоб рівні озону і пилу сажі не перевищували допустимих рівнів, необхідно регулярно здійснювати такі заходи:
належним чином обслуговувати техніку для фотокопіювання і лазерного друку;
під час иереустановки картриджа переконатися, що фільтр для видалення озону належним чином установлений у фотокопіювальному пристрої чи лазерному принтері;
забезпечити належний рівень вентиляції приміщення тощо.
У деяких будинках і спорудах у частини практично здорових офісних працівників (у яких не діагностується будь-яке специфічне захворювання) з'являються певні прояви нездоров'я, що посилюються пропорційно часові перебування працівника в цих будинках і спорудах, наприклад: головний біль, загальмованість, різь в очах, задишка, запаморочення, нудота, стреси тощо. При цьому норми ГДК хімічних і біологічних забруднювачів у межах цих будівель і споруд не перевищуються, а самопочуття працівників швидко поліпшується, як тільки вони залишають робоче місце і виходять за межі такого будинку/приміщення.
Для характеристики цього патологічного стану використовують термін «синдром хворого будинку».
Чітко визначити причину цього хворобливого стану не вдається. Очевидно, що він спричиняється поєднанням таких чинників, як неналежні вентиляція і кондиціонування повітря, неоптимальні температура, вологість, освітлення, швидкість руху повітря, шум, ергономіка робочого місця, а також стрес, стиль менеджменту, напруженість роботи тощо.
Як і у випадку інших хвороб, пов'язаних із професійною діяльністю, синдром «хворого будинку» розвивається не в усіх людей. Це може пояснюватися як неоднаковою опірністю організмів різних людей негативним впливам, так і різною тривалістю й інтенсивністю негативних впливів на працівників. Чим гірша якість офісного середовища і/або чим триваліший вплив офісного середовища неналежної якості на працівників, тим більшою стає кількість людей, у яких виявляються ознаки синдрому «хворого будинку», а прояви цього синдрому стають інтенсивнішими.
1.3. ОСВІТЛЕННЯ ТА КОЛЬОРИ
Добре спроектована система освітлення офісного приміщення має враховувати часті зміни в плануванні робочого місця та робочого простору, заміну устаткування.
Згідно з 5.2.1 ДСТУ ISO 9241-6:2004 Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 6. Вимоги до робочого середовища: «Залежно від виду офісних робіт з моніторами розрізняють два види візуальних завдань:
засвоєння даних, зображених на екрані монітора (наприклад, читання текстів, розглядання графіків, спостереження за процесами чи сприйняття символів);
засвоєння даних, зображених на пасивних медіа-засобах (наприклад, читання текстів або розглядання графіків на папері або сприйняття чи розпізнавання символів на клавіатурі монітора).
Це різні типи візуальних завдань, але освітлення має сприяти задоволенню потреб споживача в обох випадках. Система освітлення повинна бути достатньо гнучкою для задоволення цих потреб».
Із психофізичного погляду для підтримання належних візуальних умов зору корисним є збалансоване розподілення освітленості В полі зору, яке має відповідати таким вимогам:
існування можливості дальшого вдосконалення умов праці;
забезпечення максимального уникнення відблисків і віддзеркалень;
гарантія якісного зорового сприйняття об'єктів при виконанні завдань;
забезпечення доброго візуального зв'язку;
належний рівень безпеки виконання робіт тощо.
Згідно з Державними будівельними нормами і правилами ДБН В.2.5.-28-2006 Природне і штучне освітлення та ДСанПіН 3.3.2.007-98 офісні приміщення повинні мати природне і штучне освітлення. Крім того, для освітлення робочих місць офісних працівників може застосовуватися суміщене (природне спільно зі штучним) і штучне освітлення.
У 2.5 ДСанПіН 3.3.2.007-98 вказується, що природне освітлення має здійснюватися через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ чи північний схід. Основною нормованою величиною природного освітлення є коефіцієнт природної освітленості4, який має бути не нижчим за 1,5%.
У 3.2.3 ДСанПіН 3.3.2.007-98 зазначається, що освітленість робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 люксів.
Звернімо увагу на те, що між верхньою і нижньою межами рекомендованої освітленості робочого місця існує діапазон у 200 люксів. Це означає, що працівник, керуючись особистим відчуттям зорового комфорту, повинен самостійно підбирати мають бути обладнані пристроями для регулювання рівня освітленості. Це можуть бути жалюзі, фіранки, зовнішні козирки.
У працівників має бути можливість самостійного регулювання інтенсивності природного освітлення за допомогою зазначених вище засобів.
Переходячи до характеристики суміщеного і штучного освітлення офісного приміщення, зауважимо, що при їх влаштуванні слід досягати таких основних цілей:
забезпечення прийнятного рівня зорового комфорту; оптимізації чуттєвого сприйняття візуальної інформації, що використовується під час роботи;
підтримання відповідного рівня продуктивності;
гарантування максимальної безпеки.
Зазначених вище цілей досягають завдяки влаштуванню системи загального рівномірного освітлення. Загальне рівномірне освітлення приміщення забезпечується завдяки розміщенню світильників на ( гелі суцільними або переривчастими лініями (паралельними лініям юру працівників). Робочі місця офісних працівників слід розміщувати між проекціями ліній світильників таким чином, щоб світло падало на них під кутом збоку, а не прямовисно.
В ідеальному варіанті штучне освітлення має забезпечувати дещо яскравіше освітлення робочого місця порівняно з рівнем загального освітлення приміщення, не стомлювати очей працівника, запобігати появі відблисків і віддзеркалень.
Як джерела штучного світла в офісних приміщеннях рекомендуються застосовувати переважно світильники з люмінесцентними лампами. Забороняється застосування світильників без розсіювачів і екрануючих ґрат. Захисний кут світильників має бути не меншим за К) градусів. Крім того, слід ураховувати, що для люмінесцентних ламп характерне мерехтіння, яке може негативно впливати на зоровий аналізатор людини.
Треба пам'ятати, що якість штучного освітлення може бути по-ГІршеною через неможливість регулювання інтенсивності денного освітлення. З іншого боку, в офісному приміщенні має бути передбачена система регулювання інтенсивності штучного освітлення залежно ВІД інтенсивності природного. Штучне освітлення має забезпечувати освітлення лише тих зон приміщення, в яких іде робота. Цього можливо досягти за рахунок використання системи вимикачів, що дозволяють вмикати/вимикати певні світильники.
Говорячи про належне освітлення робочого місця, треба враховувати, що офісна робота переважно передбачає одночасну роботу з паперами і монітором, а паперові носії вимагають більшої інтенсивності освітлення порівняно з монітором, оскільки їх середня яскравість нижча за середню яскравість монітора.
Згідно з рекомендаціями, наведеними у 5.17 ДСТУ ISO 9241-3-2001 Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 3. Вимоги до відеотерміналів: «Відношення середньої яскравості областей завдання, які часто переглядають у певній послідовності (наприклад, екран, документ тощо) повинна бути в межах 10 : 1. Для стаціонарного візуального поля значно більші відношення середньої яскравості області завдання та її оточення (наприклад, корпус дисплея, стіни приміщення тощо) не повинні мати негативного впливу. Проте можна чекати, що відношення яскравості 100 : 1 між зазначеними двома областями призведе до невеликого очевидного зниження якості роботи».
Уникнути погіршення якості виконання робіт через неоптимальне відношення яскравості можливо завдяки місцевому освітленню робочого місця.
Згідно з 3.2.3 ДСанПіН 3.3.2.007-98, якщо досягти належного рівня освітленості на робочому місці завдяки використанню природного і загального рівномірного штучного освітлення не вдається, допускається використання світильників місцевого освітлення, обладнаних лампами розжарювання. Конструкція таких світильників має забезпечувати відсутність відблисків на екрані монітора та надмірного його освітлення (понад 300 лк). Розташовувати світильник місцевого освітлення доцільно таким чином, щоб він освітлював паперові документи.
Світильник місцевого освітлення повинен мати непросвічуючий відбивач світла.
Забруднені шибки та електроарматура затримують до 20% світлового потоку, а якщо не здійснювати заміни перегорілих ламп, то освітленість робочого місця буде нижчою від оптимального рівня.
Згідно з 3.2.15 ДСанПіН 3.3.2.007-98, для забезпечення нормованих значень освітленості у приміщеннях з персональними комп'ютерами слід чистити шибки і світильники принаймні двічі на рік та вчасно замінювати лампи, що перегоріли.
Вище говорилося, що однією із суттєвих ознак правильно влаштованого освітлення є відсутність відблисків та віддзеркалень (на екрані монітора, друкувальному пристрої, клавіатурі). Відблиски та віддзеркалення можуть з'являтися у вертикальній, горизонтальній і проміжній площинах, порушуючи візуальне сприйняття і/або створюючи зоровий дискомфорт, примушуючи працівника займати неправильну позу під час роботи. Неправильна поза під час роботи може провокувати біль у верхній частині тіла, який, у свою чергу, може посилити напруження зорового аналізатора.
Відблиск з'являється від джерела світла та інших світловипромінювальних поверхонь (ламп; світловипромінювальних стель; неба; перешкод, аналогічних будівлям з відбивною скляною поверхнею). Причиною відблиску може бути одночасна поява в полі зору надмірно випромінюючих світло локальних джерел або кількох одночасно ввімкнутих джерел навіть з невисокою інтенсивністю світла. Інтенсивність відблиску та його розмір на екрані монітора залежать від видимих розмірів, освітленості й положення джерела світла в полі зору та від досягнутого ступеня адаптації глядача.
Причиною появи віддзеркалення є відбите світло. Це може бути дзеркальне або розсіяне відображення реального об'єкта, яке виникає через надмірну освітленість. Віддзеркалення може завадити ефективності роботи та суттєво знизити зоровий комфорт. Перекривання дзеркальним відображенням реального візуального об'єкта завдання на екрані монітора чи іншого візуального об'єкта може знизити ефективність роботи як прямо - через розбалансування освітленості, зміни співвідношення контрастності, так і непрямо - унаслідок порушення візуального сприйняття зображення на екрані.
Щоб визначити, чи є на моніторі відблиски від стельових джерел і мітла і/або яскравих поверхонь, застосовують такий метод: працівник приблизно на висоті брів розміщає перед монітором будь-який плаский непрозорий предмет, наприклад, книгу чи зошит, і визначає, чи не поліпшилася внаслідок цього якість зображення на екрані. З метою перевірки наявності віддзеркалення від робочої поверхні, як і в ситуації, описаній вище, працівник розміщує над робочою поверхнею перед монітором плаский непрозорий предмет і оцінює зміну ними і зображення на його екрані.
Унеможливлення (зменшення) проявів відблисків і віддзеркалень досягається за допомогою належної організації робочого середовища та робочого місця, відповідного проектування та освітлення внутрішнього середовища офісу, належного розміщення об'єктів робочого середовища та обладнання, яке відповідає ергономічним вимогам щодо зору, наприклад:
такий нахил монітора, щоб відблиски спрямовувалися нижче
від рівня очей;
використання клавіатури, екранів, іншого обладнання з матовою поверхнею або поверхнею, яка забезпечує дифузію світла;
використання спеціальних екранних фільтрів або проти відблискового покриття екрана;
використання негативної полярності на екранах (світліші символи на темному фоні);
регулювання рівня штучної освітленості та використання жалюзі, штор, зовнішніх козирків на вікнах;
забезпечення чистоти екрана монітора (це особливо важливо за умови низької відносної вологості повітря в приміщенні, наприклад, узимку за центрального опалення).
Крім того, для досягнення прийнятних візуальних умов роботи, запобігання появі відблисків і віддзеркалень на екранах моніторів необхідно забезпечити їх регулювання відповідно до класу монітора, що використовується, або підбирати монітор, виходячи з умов наявного візуального середовища.
Згідно з ДСТУ ISO 9241-7:2004 Ергономічні вимоги до роботи з відеотерміналами в офісі. Частина 7. Вимоги до дисплеїв з відбитками, встановлено три класи моніторів:
монітори класу І вважають придатними для звичайного застосовування в офісах;
монітори класу II є прийнятними для більшості, але не для всіх умов офісного середовища;
монітори класу III вимагають спеціального регулювання освітленості в приміщенні.
На різних робочих місцях слід використовувати пристосовані до вимог цих робочих місць за конструкцією та характеристиками дисплеї (наприклад, зі застосуванням електронно-променевої трубки, рідкокристалічні, лазерні панелі), комп'ютерну клавіатуру, інше обладнання. Тому для досягнення однакового рівня зорового комфорту на конкретному робочому місці доводиться застосовувати різні методи, рекомендовані ДСТУ ISO 9241-6:2004, Частина 6 (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Методи контролювання відблисків/віддзеркалень на робочому місці
Для уникнення негативного впливу відблисків і віддзеркалень, 11 р.і цінникові слід гарантувати максимальну свободу в організації • ного робочого місця, розміщенні всіх візуальних носіїв інформації, потрібних для виконання завдання (різні електронні чи друковані зображення, інше устаткування), зберігаючи за цих умов захист від відблиску.
Щоб запобігти стомленню очей, слід уникати різких перепадів освітленості в полі зору осіб, які працюють з моніторами. Погіршення якості сприйняття зорової інформації може бути викликане великою різницею яскравості, яка виникає:
між світильниками і стелею;
стелею і стінами і (або) вікнами;
дисплеєм і меблюванням;
дисплеєм і вікном;
внутрішнім середовищем офісу і зовнішніми об'єктами, які видно через вікна (наприклад, темний будинок на тлі ясного неба, снігу).
Згідно з 3.2.13 ДСанПіН 3.3.2.007-98, співвідношення значень яскравості робочих поверхонь має не перевищувати 3 : 1, а робочих поверхонь і навколишніх поверхонь (стіни, меблі) - 5 : 1. Це досягається як правильним освітленням офісного приміщення, правильним розміщенням комп'ютерного обладнання в ньому (наприклад, не можна розміщувати робочі місця так, щоб екрани працюючих моніторів потрапляли в поле зору інших працівників), так і кольоровим рішенням інтер'єру.
Кольорові рішення офісного простору є важливим фактором для створення відчуття зорового комфорту. Дані досліджень свідчать про те, що кольорове оформлення робочого приміщення і колір світла ламп чи спектральний склад їх світла можуть впливати на розпізнавання кольорової візуальної інформації, концентрацію уваги, продуктивність роботи, кількість помилок під час виконання завдань та на розвиток стресу. Вибір кольорового оформлення офісного приміщення має враховувати рекомендації щодо обмеження відблисків і віддзеркалень, дотримання належного співвідношення природного і штучного освітлення. При цьому слід наголосити на тому, що використання кольорових знаків безпеки допомагає запобігати нещасним випадкам.
Колір |
Відсоток відбитого світла |
Білий |
75 і більше |
Світлі кольори (холодні кольори) |
50-70 |
Кольори середньої інтенсивності (яскраві теплі кольори) |
20-50 |
Темні кольори |
20 і менше |
Відомо, що різні кольори відбивають світло з різною інтенсивністю (табл. 1.3).
Згідно з вимогою 2.10 ДСанПіН 3.3.2.007-98, для внутрішнього оздоблення приміщень із моніторами слід використовувати дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтами відбиття для стелі 0,7-0,8, для стін 0,5-0,6. Отже, для фарбування стелі в офісному приміщенні слід використовувати білий чи майже білий колір, а для стін - світлі холодні кольори. Стіни, в яких зроблено віконні отвори, мають бути світлими, тоді як стіни, що розташовані навпроти вікон, - мати середню інтенсивність забарвлення на рівні нижче від рівня очей людини, яка стоїть. Підлога має відбивати менше ніж 20% світла, тобто бути темного кольору.
Таким чином, стіни офісного приміщення мають бути світлішими, ніж підлога, а стеля - світлішою за стіни. Для оформлення великих площ поверхонь і тла варто використовувати світлі кольори з низьким насиченням (пастельні відтінки).
Лампи, світильники і кольори поверхонь приміщення слід підібрати так, щоб можна було розпізнати кольори сигналів безпеки.
Для руйнування монотонності оточення та зняття напруги з очей в офісному приміщенні доцільним є використання кольорових плакатів та картин, а також насичене кольорове оформлення малих об'єктів інтер'єру.
Останніми дослідженнями доведено, що колір клавіатури і рамки монітора не впливають на рівень зорового комфорту і працездатність працівника. Це швидше предмети інтер'єру, які мають відповідати особистим уподобанням працівника, ніж деталі, що мають регламентуватися ергономічними вимогами.1.4. ШУМ ТА ВІБРАЦІЯ
Шум може суттєво впливати на здатність працівника виконувати свої обов'язки. На відміну від випадків, коли акустичні засоби спрямовані безпосередньо на цілі передавання інформації (наприклад, мовні переговори чи сигнали небезпеки), термін «шум»
застосовують до тих акустичних засобів, які створюють перешкоди та несприятливі впливи.
Звуки, що містять інформацію (зокрема, мова, шум машин з характерною послідовністю в часі тощо), можуть знизити ефективність роботи навіть за тихого звучання. Людська мова, як небажаний звук, може перешкодити акустичному спілкуванню та розумовій роботі, пов'язаній зі швидким запам'ятовуванням. Зокрема, шум, що містить звукову інформацію, веде до послаблення уваги й порушення мовного спілкування. Це справедливо як для спілкування віч-на-віч, так і для спілкування за допомогою засобів зв'язку.
Несприятливий вплив шуму виявляється у формі:
акустичних перешкод;
несприятливих реакцій центральної і периферійної нервових систем (наприклад, зменшення швидкості реакції, погіршення здатності до запам'ятовування і розпізнавання інформації, яка вимагає постійної концентрації уваги, а в комплексі страждає також процес обробки даних);
перешкод мовному та іншому спілкуванню;
зниження діяльнісної та пізнавальної функцій;
роздратування тощо.
Шум високої інтенсивності заважає концентрації уваги на виконанні роботи та знижує розумову працездатність, а в разі високої інтенсивності може викликати захворювання вуха та ураження центральної нервової системи за невротичним типом.
Саме тому згідно з 2.6. і 2.7 ДСанПіН 3.3.2.007-98 приміщення для роботи з відеодисплейним терміналом (ВДТ) не повинні межувати з приміщеннями, в яких рівні шуму і вібрації перевищують допустимі значення (виробничі цехи, майстерні тощо), а звукоізоляція огороджувальних конструкцій (стіни, двері) приміщень з комп'ютерною технікою має забезпечувати параметри шуму, що відповідають вимогам чинних державних стандартів та інших нормативних документів.
З іншого боку, невисокий рівень шуму (фоновий шум) має бути на робочому місці. Такий шум тонізує мозок. У більшості приміщень, де працює офісний персонал, існує певний шумовий фон (клацання клавіатури, звук працюючого обладнання, тиха розмова між співробітниками та по телефону тощо), і це не заважає праці. Однак
навіть фоновий шум може бути неприємним, наприклад, коли працює несправне обладнання.
За своїм походженням шум може бути постійним і непостійним, прямим і відбитим.
Інтенсивність прямого шуму визначається його інтенсивністю в джерелі та відстанню до джерела. Прямий шум можна придушувати безпосередньо в джерелах виникнення. Для цього використовують звукопоглинальне покриття або ізолюють обладнання, яке шумить.
Інтенсивність відбитого шуму залежить від таких факторів, як звуковідбивна здатність стін, підлоги, стелі тощо, а також від об'ємно-планувальних рішень приміщень. Рівень відбитого шуму може зменшуватися за рахунок використання шумопоглинальних покриттів.
Оскільки робочі станції все більше насичують офісний простір, шум, який вони продукують під час роботи, може бути суттєвим компонентом шумового забруднення офісного простору. Однак сучасні інженерні рішення, які застосовуються при їх конструюванні, роблять шум від сучасних робочих станцій практично непомітним.
Найбільш шумними пристроями в сучасному офісі є матричні принтери, які мають обмежене застосування, а також комп'ютерна клавіатура.
Механічні вібрації - це переміщення точки або механічної системи, за якого відбувається почергове зростання й зменшення в часі значень хоча б однієї координати, що сприймаються організмом людини як серія струсів певної частоти й інтенсивності.
Прикладом вібрацій в офісному робочому середовищі є системи кондиціювання повітря, поштовхи під час роботи матричних принтерів, близькість робочих місць до виробництва, що спричиняє вібрації.
Вплив механічних вібрацій на тіло користувача (наприклад, на ноги, ступні, сідниці, руки, голову) залежно від інтенсивності може спричинити незручність, перешкоди виконанню робіт, зниження продуктивності роботи і погіршення загального самопочуття. Для сприймання оптичних даних надзвичайно важливі вібрації в діапазоні 2 Гц та в резонансному діапазоні очного яблука (від 16 Гц до 32 Гц). Деякі види вібрацій призводять до зниження гостроти зору до 20%. Вібраційне навантаження може викликати значне збільшення часу сприйняття оператором інформації (до 50 разів).
1.5. ВИПРОМІНЮВАННЯ
Під час роботи комп'ютерного обладнання, як і будь-якого іншого обладнання, яке працює від електричного струму, утворюється електромагнітне поле та електромагнітні хвилі різної довжини. Чим більша довжина електромагнітної хвилі, тим більшою проникною здатністю вона володіє. Так, хвилі міліметрового діапазону поглинаються верхніми шарами шкіри людини, хвилі сантиметрового діапазону - шкірою та прилеглими до неї тканинами, дециметрового - проникають на глибину до 10 см. Отже, електромагнітні хвилі певної довжини здатні проходити наскрізь через тіло людини, що може викликати розігрів її органів і тканин подібно до того, як це відбувається при приготуванні їжі в мікрохвильовій печі з тканинами тварин і рослин. Такий вплив електромагнітного випромінювання здатен порушувати діяльність нервової системи (може викликати головний біль, погіршення самопочуття, зниження тиску, зменшення частоти серцевих скорочень тощо), а також викликати загострення хронічних хвороб або спричиняти нові.
Монітори випромінюють видиме світло, що дозволяє бачити символи на екрані, а також генерують слабкі електромагнітні поля і дуже низькі рівні інших різновидів випромінювання, які не сприймаються людським оком, а виявляються за допомогою спеціального обладнання.
Інтенсивність випромінювань, що генеруються моніторами, набагато нижча, ніж від природних джерел, таких, як сонце або навіть людське тіло, та значно нижча від рівня, який фахівці Міжнародної асоціації з радіаційного захисту вважають шкідливими. Слабкі електромагнітні поля, продуковані моніторами, поширюються в усіх напрямках, але їх інтенсивність швидко зменшується зі збільшенням відстані від джерела.
Та все ж існує помітна різниця в характері й інтенсивності електромагнітного випромінювання, яке генерується різними за конструкцією моніторами.
У наш час використовують монітори кількох різних конструкцій.
Монітори з електронно-променевою трубкою забезпечують зображення за рахунок розгортки електронного променя. Електронний промінь рухається по екрану горизонтально зліва на право, починаючи з верхньої лівої точки екрана. Подібно до друкарської машинки цей промінь на своєму шляху виписує спершу одну крапку, потім другу, і так далі. Для ока це відбувається непомітно, адже промінь рухається зі швидкістю світла. У цьому типі моніторів є дві електронні гармати: одна, «пишуча» - промінь з якої «пише» символи на екрані, а друга - фонова, випромінювання якої забезпечує освітлення тла. Монітор світиться тому, що електронне випромінювання, випущене електронними гарматами, примушує світитися фосфор, нанесений на внутрішній бік його екрана.
ВДТ з електронно-променевою трубкою генерують радіоактивне випромінювання, але рівні радіації від цих дисплеїв набагато нижчі, ніж мінімально дозволені безпечні межі. Уже на відстані 0,5 м від екрана монітора рівень такого випромінювання не перевищує природного фонового. Крім того, монітори цього типу генерують також неіонізуючі низькочастотні електромагнітні поля. Фосфор, що входить до складу люмінофора, може спричиняти негативний вплив на людину при потраплянні назовні (у разі, коли розбивається екран монітора).
Та монітори такої конструкції швидко витісняють нові рідкокристалічні монітори та плазмові панелі. Розглянемо в загальних рисах принципи їх роботи та конструктивні особливості.
Рідкокристалічні дисплеї. Рідкі кристали - це речовини, які, перебуваючи в рідкому стані, мають певні властивості кристалів. Під впливом електричного струму молекули рідких кристалів можуть змінювати власну орієнтацію в просторі, як наслідок, змінюються властивості променів світла, що проходять крізь них. Саме на цій їхній властивості ґрунтується конструкція рідкокристалічних дисплеїв.
Хоча існує кілька різновидів конструкції РК-моніторів, та загальні принципи їхньої роботи схожі.
Конструктивно РК-дисплей - це багатошаровий «бутерброд», в якому між двома скляними панелями, розташованими на відстані кілька мікронів, розміщено тисячі стільників (пікселів), кожен з яких складається зі шару молекул. На скляну пластину, звернуту до глядача, наноситься так званий RGB трафарет, який виконує роль кольорового фільтра. Крім того, на обидві скляні пластини наносять покриття, що виконує роль поляризаційних фільтрів, які пропускають одну компоненту світлового пучка, вісь поляризації якої відповідає заданій.
Кожен піксель (мінімальний елемент зображення) має транзистор, що керує групою з трьох кольорових точок, які в сукупності утворюють так званий «логічний піксель». Він складається з трьох рідкокристалічних елементів (світло кожного з них проходить через згаданий кольоровий фільтр: червоний, зелений, синій). Зсередини всі пікселі підсвічуються за рахунок штучного джерела світла, яке забезпечує фонове освітлення дисплея. У вимкнутому стані рідкокристалічний елемент повертає площину поляризації світла, що проходить через задній поляризуючий фільтр, на 90 градусів. Саме тому світло не може пройти через передній поляризуючий фільтр. Але коли до «логічного пікселя» надходить імпульс електричного струму, то внаслідок зміни оптичних властивостей рідких кристалів площина поляризації світла змінюється на 90 градусів, і воно стає видимим. Комбінуючи пропускання світла через кольорові фільтри, можна створити будь-який колір чи відтінок заданої яскравості і контрастності [86].
Конструктивно плазмові панелі являють собою дві паралельно розміщені пластини скла, між якими розташовані сотні тисяч дрібних стільників, наповнених сумішшю газів ксенону і неону. За допомогою електродів до всіх стільників підводиться електричний струм невисокої напруги за допомогою прозорих дисплейних електродів. Світіння екрана досягається за рахунок того, іцо по електродах до стільника тисячі разів за секунду подається електричний розряд, який іонізує суміш газів. Це, у свою чергу, стимулює атоми газів випромінювати фотони ультрафіолетового випромінювання, що взаємодіють із фосфором, яким вкрита внутрішня стінка стільника, як наслідок, фосфор починає світитися, забезпечуючи фонове освітлення екрана.
Піксель складається з трьох окремих субпікселів, вкритих специфічними фосфорними сполуками, що забезпечують випромінювання червоного, зеленого і синього кольорів. Від змішування цих кольорів утворюється спільний колір пікселя, а змінюючи інтенсивність імпульсів струму, підведених до кожного стільника, забезпечується зміна інтенсивності випромінювання кожного із субпікселів, що дозволяє відтворювати практично будь-який колір усього видимого спектра. Плазмові панелі не часто використовуються як монітори для комп'ютерної техніки.
Принцип дії дисплеїв різних конструкцій, наведений вище, дозволяє зробити висновок, що рідкокристалічні дисплеї та плазмові
панелі не генерують радіоактивного випромінювання, а інтенсивність інших різновидів електромагнітного випромінювання від них також значно нижча порівняно з моніторами, в яких використовуються електронно-променеві трубки.
З поширенням бездротових технологій з'єднання робочих станцій з різноманітними периферійними пристроями, усе в більшій кількості офісів застосовують бездротові локальні комп'ютерні мережі (БДКМ). Бездротове з'єднання створюється за використання електромагнітних хвиль радіочастоти, які за потужністю аналогічні хвилям, що забезпечують функціонування домашнього бездротового телефону. Як і в разі радіотелефону, керуючий сигнал від комп'ютера через антену передається до периферійних пристроїв.
БДКМ забезпечують комунікацію на невеликих відстанях, тому працюють із сигналами низької потужності, не більше ніж 1 Вт (тобто менше, ніж потужність сигналу, яка використовується для стільникового зв'язку).
Дослідження свідчать, що радіочастотні хвилі, які забезпечують функціонування БДКМ, не впливають негативно на живі організми. По-перше, потужність цих радіосигналів набагато нижча від установленого для біологічних організмів небезпечного рівня. По-друге, хоча електромагнітне поле, генероване БДКМ, впливає на організм людини тривалий час, рівень впливу радіохвиль, які використовуються в БДКМ, нижчий за дозволений у кілька десятків разів. Отже, для того щоб негативний вплив БДКМ на людину проявився, треба одночасно в одному місці використовувати кілька десятків джерел такого випромінювання, а, як правило, в офісі функціонує лише одна БДКМ.
Нині не виявлено фактів впливу електромагнітного поля від БДКМ на перебіг вагітності, відсутні факти щодо його негативного впливу на зір, не підтверджені дані щодо його онкогенної дії та щодо інших негативних впливів на організм людини.
1.6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧИСТОТИ, ОБЛАШТУВАННЯ ЗРУЧНОСТЕЙ
Вимоги до чистоти офісних приміщень зумовлені специфікою офісної роботи. Необхідно регулярно здійснювати вологе прибирання офісних кімнат та їх провітрювання. Згідно з 2.15 ДСанШН 3.3.2.007-98, у приміщеннях з комп'ютерною технікою слід робити щоденне вологе прибирання. Крім того, в офісних приміщеннях доцільно використовувати зволожувачі та іонізатори повітря. Також треба ретельно прибирати в коридорах. Будь-які відходи, що накопичуються в офісних приміщеннях, слід виносити щодня. Внутрішні стіни, стеля, вікна і робочі поверхні слід прибирати з такою частотою, яка б забезпечувала відповідність гігієнічним стандартам. Прибиральники офісних приміщень повинні дотримуватися тих же вимог у сфері охорони праці, що й офісні працівники.
Відповідно до 2.17 ДСанШН 3.3.2.007-98 при приміщеннях з комп'ютерною технікою мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи та кімната психологічного розвантаження. У кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування й роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою. При цьому потрібно забезпечити вільний доступ працівників до джерел питної води та пристроїв для підігріву води.
Крім того, при офісних приміщеннях необхідно передбачати влаштування місць для приймання їжі, санвузлів, умивальників тощо.
Якщо при офісних приміщеннях неможливо організувати приміщення для приготування і приймання їжі, потрібно або впевнитися в тому, що працівники можуть придбати їжу недалеко від місця роботи, або забезпечити доставку обідів в офіс.
Згідно з 7.3 ДБН В.2.2-9-99: «Розміри, розміщення й обладнання санітарно-гігієнічних приміщень повинні задовольняти вимоги зручності користування, прибирання та дезінфекції; запобігання розповсюдженню інфекції, неприємних запахів, надмірної вологості, паразитичної фауни і мікрофлори.
Основою розрахунку площі сангігієнічних приміщень є розрахункова чисельність осіб чоловічої та жіночої статі, що встановлюється завданням на проектування. Пропускна спроможність обладнання визначається за спеціальними нормативними документами».
Санвузли мають бути добре вентильованими та не повинні виходити безпосередньо в робочу кімнату, відділяючись від офісних приміщень добре вентильованим простором.
Мінімальну кількість місць у туалетах, у розрахунку на працюючих, наведено в табл. 1.4.
Кількість офісних працівників |
Кількість місць |
|
|
1-5 |
1 |
|
|
6-25 |
2 |
|
|
26-50 |
3 |
|
|
51-75 |
4 |
|
|
76-100 |
5 |
|
|
Туалети мають бути розміщені на невеликій відстані від робочих місць.
Для вмивання співробітників необхідно забезпечити підведення до умивальників проточної води, наявність мила та рушників або інших засобів для сушіння рук і обличчя. Один умивальник має забезпечувати потреби 20 працівників, якщо їх загальна кількість менше ніж 100, а в разі, якщо співробітників більше ніж 100, то один умивальник має забезпечувати потреби 40 працівників.
Кількість умивальників і місць у туалетах має бути розрахована таким чином, щоб задовольняти також і потреби відвідувачів, однак при цьому має забезпечуватися можливість безперешкодного та невідкладного користування ними офісних працівників.
Запитання для самоконтролю
Які основні джерела забруднення повітря в офісному приміщенні?
Які заходи слід здійснювати для зменшення забрудненості повітря в офісних приміщеннях?
У чому полягає шкідливий вплив тютюнокуріння на самопочуття та здоров'я людини?
Що є причиною підвищення концентрації озону в повітрі офісних приміщень і в чому полягає його негативний вплив на людину?
У чому виявляється негативний вплив пилу від картриджів на самопочуття та здоров'я людини?
Що таке синдром «хворого будинку», у чому його причини та можливі наслідки цього синдрому для здоров'я офісних працівників?
На які класи за важкістю і напруженістю поділяються умови праці згідно з чинними нормативними документами?
Який клас умов праці має бути забезпечено для роботи офісних працівників з комп'ютерною технікою?
Які мікрокліматичні умови вважаються оптимальними для роботи з комп'ютерною технікою?
Яким чином неоптимальні значення відносної вологості впливають на самопочуття людини?
Який об'єм свіжого повітря має надходити в офісне приміщення для забезпечення його адекватної вентиляції?
Які фактори впливають на зниження відчуття теплового комфорту?
Які види візуальних завдань можна виконувати при роботі з моніторами?
Як має бути влаштоване освітлення в офісних приміщеннях?
Унаслідок чого виникають відблиски і віддзеркалення та як їм можна запобігати?
Які вимоги висуваються до оптимального кольорового рішення для офісних працівників?
Які матеріали слід використовувати для внутрішнього оздоблення офісних приміщень?
У чому полягає негативний вплив шуму і вібрації на самопочуття та здоров'я людини?
Які основні джерела шуму та вібрації в офісному приміщенні?
У чому полягає негативний вплив електромагнітного випромінювання на організм людини?
У чому переваги і недоліки різних типів моніторів?
Яка має бути частота прибирання офісних приміщень?
23. Які вимоги до влаштування санвузлів в офісних приміщеннях? 14. Як має бути організоване харчування офісних працівників?
Тести
Згідно з розділом 4 «Гігієнічної класифікації праці...» умови праці поділяються:
а) на 4 класи;
б) 3 класи;
в)2 класи;
г) немає правильної відповіді.
2. Згідно з розділом 4 «Гігієнічної класифікації праці...» допустимі умови праці - це:
а) умови праці, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності;
б) умови праці, для яких характерний такий рівень шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і ідатні чинити несприятливий вплив на організм працівника і а/або його потомство;
в) умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не ЧИНЯТЬ несприятливого впливу на стан здоров'я працівників та (хні потомство в найближчому і віддаленому періодах;
г) умови праці, які характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив ИКИХ протягом робочої зміни (або жїї частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Приміщення для роботи з моніторами мають бути обладнані:
а) системою опалення;
б) системою кондиціонування повітря;
в) припливно-витяжною вентиляцією;
г) усі наведені відповіді правильні.
Значення оптимальних температурних характеристик для офісного приміщення встановлюються з урахуванням:
а) важкості робіт, яка визначається на підставі даних про загальні енерговитрати організму;
б) скління приміщення;
в) виду діяльності працівника;
г) кількості оргтехніки та меблів.
Офісна робота за енерговитратами належить до категорії:
а) легка фізична робота;
б) фізична робота середньої тяжкості;
в) важка фізична робота;
г) відсутня фізична робота.
Оптимальний рівень відносної вологості в офісному приміщенні становить:
а) 30-50%;
б) 40-50%;
в) 40-60%;
г) 50-75%.
Згідно з Державними будівельними нормами України мікрокліматичні параметри внутрішнього середовища приміщень включають:
а) температуру повітря, температуру підлоги, температуру стелі, відносну вологість повітря, швидкість руху повітря;
б) температуру повітря, температуру підлоги, температуру стелі, відносну вологість повітря;
в) температуру повітря, температуру стелі, відносну вологість по- вітря, швидкість руху повітря;
г) температуру повітря, підлоги та стелі.
Для більшості людей значення температури теплового комфорту лежить у межах:
а) 25-27 °С;
б) 20-25 °С;
в) 20-26 °С;
г) 22-24 °С.
Якість повітря в офісному приміщенні може погіршитись унаслідок дії таких факторів:
а) невідповідності значень мікрокліматичних показників;
б) надмірної кількості в повітрі токсичних випарів;
в) надмірної кількості в повітрі мікроорганізмів та їх спор;
г) усі наведені відповіді правильні.
Значення концентрацій хімічних та біологічних шкідливих речовин за оптимальних умов праці не повинні перевищувати значення, вказані:
а) у Списку № 1;
б) Гігієнічній державній класифікації...; в) Списку № 2;
г) усі наведені відповіді правильні.
11. Чи можна використовувати полімерні матеріали для внутрішнього оздоблення приміщень з комп'ютерною технікою: .і) дозволяється використовувати будь-які полімерні матеріали; б) цілковито забороняється використання полімерних матеріалів; її) використання певних полімерних матеріалів забороняється, а деякі з них можуть бути використані за наявності дозволу органів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби; г) можна використовувати лише десять видів матеріалів, зазначених у нормативних актах.
12 Для заходів зі зменшення забрудненості повітря в офісі відносять:
а) забезпечення безперебійної роботи вентиляційного обладнання;
б) усунення фільтрації повітря, що подається в приміщення;
в) не часте використання кондиціонера;
г) усі наведені відповіді правильні.
13 Зменшення забрудненості повітря в офісі досягається завдяки:
а) відсутності вентиляції;
б) забезпечення надходження потрібної кількості свіжого повітря її оудінлю;
в) не частого використання кондиціонера;
г) усі наведені відповіді правильні.
14 До заходів зі зменшення забрудненості повітря в офісі відносять: .
а) забезпечення безперебійної роботи вентиляційного обладнання;
б) забезпечення надходження потрібної кількості свіжого повітря її будівлю;
в) регулярне проведення регламентних робіт для підтримання кондиціонера у справному стані, постійне його чищення;
г) усі наведені відповіді правильні.
Чи впливає негативно пасивне тютюнокуріння на здоров'я людини?
а) так;
б) лише на здоров'я вже хворих людей;
в) лише на здоров'я людей з підвищеною реактивністю на алергени;
г) ні.
Чи впливає пасивне тютюнокуріння на працездатність людей?
а) ні;
б) так;
в) лише на працездатність тих людей, які мають підвищену реак- тивність на алергени;
г) лише на працездатність тих людей, які мають хвороби серця.
Куріння на робочому місці може призводити:
а) до підвищення загальної захворюваності та ризику пожеж;
б) зниження працездатності;
в) збільшення плинності кадрів;
г) усі наведені відповіді правильні.
Протитютюнова політика може включати такі заходи:
а) заборону (наказом/розпорядженням) куріння на робочому місці;
б) виділення спеціальних місць для куріння;
в) проведення роз'яснювальної роботи;
г) усі наведені відповіді правильні.
Характерний запах озону людина:
а) не відчуває взагалі;
б) відчувають лише чоловіки;
в) відчуває, починаючи з концентрації, яка в 5 разів менша за норми, установлені Гігієнічною класифікацією...;
г) відчуває, починаючи з концентрації, яка в 3 рази менша за норми, установлені Гігієнічною класифікацією...
Для того, щоб рівні озону і пилу сажі не перевищували визначених норм, слід здійснювати такі заходи:
а) постійно обслуговувати техніку для фотокопіювання і лазерного друку;
б) перевіряти правильність установлення фільтра для видалення озону в копіювальній техніці;
в) забезпечувати належний рівень вентиляції приміщення;
г) усі наведені відповіді правильні.
Термін «синдром хворого будинку» використовують для характеристики хворобливого самопочуття співробітників у будівлях:
а) норми хімічних забруднювачів у межах яких не перевищуються;
б) норми біологічних забруднювачів у межах яких не переви-щуються;
в) після виходу з яких самопочуття працівників швидко поліпшується;
г) усі наведені відповіді правильні.
Кількість людей, у яких виявляються ознаки синдрому «хворого будинку», збільшується через:
а) напруженість роботи;
б) гіршу якість офісного середовища;
в) стиль менеджменту;
г) усі наведені відповіді правильні.