Ііі міні-модуль Ознаки феодального ладу

Особиста залежність селян від феодала

Власність феодала на землю

Основні класи суспільства феодали та залежні селяни

Натуральний характер землеволодіння

Виконання феод. повинностей на користь феодала

Ієрархічна структура суспільства доби Киїської Русі

Панівний клас	Феодально залежний клас
князь удільні князя бояри духовенство знатні землевласники дружинники заможні городяни	смерди закупи рядовичі челядь холопи ремісники дрібні торговці міські низи

Завдання:

1. За допомогою історичної літератури заповніть таблицю «Економічний розвиток Київської Русі».

Сільське господарство

Ремесло

Торгівля

Урбанізація

Сільське господарство

Таким чином, за доби Київської Русі в соціально-економічній сферіі розпочався процес становлення торгових відносин, формується система приватної власності (землеволодіння), ускладнюється система панівного класу, інтенсивно йде диференціація населення. Провідною галуззю економіки цього часу було сільське господарство. Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у містах, активізація обміну та торгівлі сприяли становленню грошової системи.

Іv міні-модуль Культура Київської Русі

Культура-досягнення людей у галузі матеріального і духовного життя

Матеріальна культура Духовна культура

1.  землеробство 1.

2. Ковальська справа 2.

3. гончарна справа 3.

4.  ткацтво 4.

5. Ювелірна справа 5.

Архітектура	Література	Мистецтво	Освіта
Архітектура посідає у художній культурі особливе місце як основа синтезу всіх інших видів мистецтва, зокрема живопису, скульптури, декоративно-прикладної творчості. Архітектура — передусім мистецтво створення (проектування і будівництва) будівель споруд та їх комплексів.	Новий слов'янський алфавіт — кирилицю — було створено«солунськими братами» Кирилом (Костянтином) і Мефодієм, грецькими монахами з Болгарії, які у м. Солуні (Салоніках) жили у слов'янському оточенні й для утворення єдиної внормованої мови слов'ян взяли за зразок грецьку абетку і граматику. Переписувачі книжок використо­вували три різновиди написання літер: устав — каліграфічне письмо,напівустав — з елементами округлення літер, та найближчий до сучас­ного письма від руки — скоропис. Спочатку виконувалися переклади біблійних текстів, що у вигляді «ізборників» та молитовників потрап­ляли в приватні бібліотеки. Існував попит і на світську літературу, яку спочатку також перекладали з грецької. За змістом перекладну світську літературу можна поділити на твори воєнної тематики («Александрія», «Троянська війна», «Дєвгєнієве діяння»); природничої тематики («Фізіолог», «Шестиднев», «Християнська топографія»); повчальну літературу, куди входили вислови й афоризми з Біблії, фрагменти з творів стародавніх філософів та істориків на моральні теми. Такі збір­ки називалися здебільшого «Бджолами», оскільки, ніби нектар з різних квітів, у книгу було зібрано мудрість з різноманітних джерел.	це складова частини світової культурної спадщини країни. Руські митці за короткий проміжок часу не тільки опанували кращі світові мистецькі традиції, а й внесли чимало нового, власного у світову художню культуру, стали не лише її учнями, а й творцями. Це мистецтво розвивалось на основі художніх традицій давньоруського народу та його споконвічних навичок художньої творчості. Значну роль у формуванні мистецтва Київської Русі відіграла давньослов'янська мистецька спадщина. Створені в період Київської Русі всі види мистецтва мали в основному релігійний характер. Рідісне і піднесене почуття новонаверненого народу, що причастився до віри Христової, знайшло свій вияв у архітектурі та образотворчому мистецтві.	Оволодіння книжністю в Київській Русі вважалося державною справою. Саме тому князь Володимир Святославович після хрещення створив у Києві школу для дітей бояр і дружинників. Молодь мала не просто освоїти грамоту й підготуватися до церковного служіння, а здобути освіту, гідну громадян великої держави. Поширеним було й індивідуальне домашнє навчання. Грамотність поширювалася серед різних верств населення, про що свідчать і різноманітні написи на предметах щоденного вжитку і на стінах культових споруд.

Отже, У розвитку культури Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа — самобутня культура східнослов'янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був вплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. У відносно короткі терміни Київська Русь зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких її сферах перевершивши його. Нові віяння в культурі, більша регіональна своєрідність з'явилися у зв'язку з феодальною роздрібненістю. Однак для закріплення і розвитку культурної динаміки Русь потребувала відновлення політичної єдності.

Історичне значення Київської Русі Рефлексія засвоєного матеріалу: Київська Русь  – могутня європейська держава, одна із найбільших в світовому колі держав середньовіччя. Вона започаткувала міцний буфер між азійським сходом і европейським заходом, стала першим захисником европейських держав від кочових, войовничих племен сходу. Руська держава зросла на власному фундаменті, хоча і використала багатий досвід сусідніх держав, зокрема європейських.

Київська Русь започаткувала українську державність, бо без неї не було б усіх наступних етапів національного державотворення. Матеріальні, духовні, історичні традиції Київської Русі  зокрема - мова, ментальність, звичаї, національні кольори, символи-тризуб і т. д. перейшли в наступні часи нашої історії. Руси-праукраїнці були основою державотворчого етносу на центральній території великої держави – імперії. Основа держави, її політичний, економічний і духовний центр знаходився на території середнього Подніпровя, споконвічною столицею був Київ, і власне територія сучасної України повністю вміщається в рамки середньовічної Руси-України.

Отже, тут корені нашої державності, тут центр руської, а не російської цивілізації, бо всі новоутворені північно-східні князівствапідпорядковувались, залежали від столиці Києва, а Москви на той час небуло.

Література:

1. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2003

2. Борисенко В. Курс української історії. – К., 1997

3. Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996

4. Грушевський М. Історія України – Руси. В 12 т. Т1. – К., 1991

5. Залізняк Л. Первісна історія України. – К., 1992

6. Історія України в особах IX – XVIII ст. – К., 1993

7. Котляр М. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1996

8. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К., 1996

9. Полонська – Василенко Н. Історія України. В 2т. Т 1. – К., 1995

10. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993

11. Толочко П. Київська Русь. – К., 1996