Тема: Утворення і розвиток ранньофеодальної держави – Київської Русі.
Мета: Дослідити сутність проблеми походження Київської Русі. З’ясувати головні передумови утворення давньоруської держави та охарактеризувати державотворчу діяльність руських князів. Проаналізувати політичний, соціально-економічний лад Київської Русі. Розкрити причини феодальної роздрібненості Русі. Визначити роль та місце Київської Русі, її культурного надбання, у загальноєвропейському історичному прцесі.
План:
Походження Давньоруської держави.
Основні етапи розвитку Київської Русі
Соціально – економічний розвиток Русі
Культура та історичне значення Київської Русі.
Головні терміни та понятття теми:
Літописець Нестор – преподобний, київський літописець та письменник-агіограф.
Політична заангажованість – вираз, що використовується для того, щоб підкреслити політичне забарвлення позиції або симпатій кого-небудь.
Концепція норманізму – Норманську теорію вперше розробив німецький історик Герхардт Фрідріх Міллер (1705-1783) який працював для Російської академії наук у 1748 році.
Концепція антинорманізму – направление в историографии, сторонники которого отвергают и опровергают норманистические концепции происхождения первой правящей династии Руси и создания русского государства[1].
«варязький фактор» - это дискуссия, которая началась еще в 17-м веке о том, какое значение на образование Древнерусского государства оказали варяги.
дискусія – це форма колективного обговорення, мета якого виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми.
Хозарська концепція – розроблена професором Гарвардського університету (США) Омеляном Пріцаком, виводить коріння Київської держави з Хозарського каганату, На думку проф. Пріцака, поляни не були слов’янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка - спадкоємицею рода Кия, який заснував Київ у VІІІ ст.
Племінне об’єднання – об'єднання кількох племен, особливо часто відзначається істориками у суспільствах, які перебували на стадії військової демократії (франки і тевтони у германців, анти і склавини у слов'ян).
Політична консолідація – об’єднання політичних сил, суб’єктів політики для розв’язання подібних, спільних завдань або реакція на політичні дії проти кожного з них.
Руська земля – назва історичного регіону в Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. Похідні іншомовні назви — Руссія (лат. Russia), Рутенія (лат. Ruthenia),Роксоланія
Регент – у монархічних державах тимчасовий правитель замість монарха (під час малолітства, хвороби дійсного монарха).
Державний переворот – насильницька та неконституційна зміна влади в державі, збройний виступ ворожих сил проти державної влади, організований у результаті таємної змови.
Династія – ряд монархів того самого роду, які заступають один одного на троні шляхом спадкування.
Візантія – середньовічна держава, східна частина Римської імперії. У староруських і старослов'янських літописах також вживаються назви Християнське і Грецьке царство. Ще одна назва цієї держави — Романія, від якої походить назва сучасної балканської країни — Румунії.
Контрибуція – примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, яка зазнала поразки у війні, державам-переможницям
Печеніги – об'єднання тюркських та інших племен, що вперше згадується у 8 ст., востаннє етнонім печеніги згадується в угорських джерелах кінця 14 ст. — початку 15 ст.
«Грецький вогонь» - горюча суміш, що застосовувалася у військових цілях в часи середньовіччя.
Данина – вид податку, відомий в Середньовічній Європі з часів експансії норманів (від Dani — датчани, данці. Від цього походить Danegeld — «датські гроші», тому що збиралисьдатськими вікінгами як правило золотом і сріблом). Спочатку нерегулярний, а потім регулярний відкуп міст, монастирів або феодалів, що їх примусили сплачувати пірати нормани-вікінги.
Реформа – Перебудова певної сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ, організацій), яке не знищує основ існуючої соціальної структури.
«Урок» - являлось частью административной реформы, проведённой княгиней Ольгой в X веке, когда она разделила Новгородскую землю на погосты и установила уроки, а по «Русской правде» кроме того и штраф, возмещение ущерба потерпевшему либо его семье.
«Погост» - гостинний двір, пізніше — сільська громада і адміністративна одиниця у Київській Русі.
Адміністративна реформа Володимира – Володимир посадив по великих містах і землях володінь своїх синів, а він їх мав 12. Відтак вони вели ту ж політику, що й батько.
Сепаратизм – прагнення окремих груп населення чи організації до відокремлення, відособлення; рух за надання частині держави права автономіїчи за її повне відокремлення й створення нової держави.
Автономізм – прагнення до незалежності, самоврядування.
Централізм - система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові.
Військова реформа Володимира – була спрямована як на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення особистої влади великого князя.
Релігійна реформа Володимира – Релігійна Реформа придала теж впевненості владі Володимира Великого.
Монотеїзм – религиозное представление о существовании только одного бога[2] или о единственности Бога[3][4].
Європеїзація – як концептуальна модель європейських штудій (науки про походження, становлення, розвиток і т. д. ЄС)
«Сімейна дипломатія» - укладення вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів. Це дало Ярославу змогу стати впливовим європейським політиком.
«Руська Правда» - збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI–XII ст. на основі звичаєвого права.
Абсолютна монархія – Ця форма правління типова для пізнього феодалізму, коли в глибинах аграрного ладу виникають зачатки індустріального суспільства.
Тріумвірат – альянс між трьома практично однаковими могутніми політичними чи військовими лідерами.
Княжі з’їзди – колегіальний орган влади в Київській Русі, що закріплював зверхність Києва і скликався без визначеної періодичності.
Феодальна роздрібненість – поділ держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади.
Експансія – розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна і політична експансія).
Золотоординське іго – держава кочівницького типу, що існувала між 1240 — 1502 роками у степахСхідної Європи, Центральної Азії та Західного Сибіру[1].
Дружинна форма державності – дружина в руках князя була засобом примусу й управління, збору данини, захисту інтересів країни від ворогів, підкорення нових земель. Найсильніші загони дружинників були зосереджені в ядрі Давньоруської держави — Середньому Подніпров'ї.
Феодалізм – панівна за середньовіччя в Західній і частково в Центральній та Східній Європі суспільно-економічна система. Феодальний лад - це такий лад, коли землевласник дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю.
Феодал – монопольний власник феоду, тобто земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу.
Боярська рада – в часи Київської держави — вища рада при князеві, що складалася з представників земського боярства (старців градських - потомків місцевої родоплемінної знаті),
Віче – загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ.
Право «вето» - заборона, яка накладається трибуном (головою держави) на рішення іншого державного органу.
Доменіальне (вотчинне) землеволодіння – форма земельної власності (вотчинної, церковної, державної) у період феодалізму, що поєднувалася з уособленою владою шляхти, церкви,держави.
Васальні відносини – система взаємовідносин всередині панівного класу феодального суспільства, при якій один феодал (васал) визнавав над собою зверхність більшого, могутнішого феодала (сеньйора), даючи йому клятву на вірність в обмін на покровительство і захист.
Смерди – член громади на Русі у ХІ-XV століттях. Серед істориків існувало і існує два погляди на значення слова: 1) людина, позбавлена особистої свободи і власності,
Закупи – категорія феодальнозалежних селян у Русі в 11-12 ст. і в Україні в 14-16 ст.
Рядовичі – категорія феодально залежного населення, що згадується в історичних джерелах 11-12 ст. Більшість істориків вважають, що Р. відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Р. відбували повинності у вотчині або сплачували данину, виконували дрібні господарські доручення.
Холопи – назва невільних людей у давній Київської Русі вживана поряд з назвою «челядь». Холопами називали чоловіків, а жінок — рабами. Холопи – населення, що перебувало у повній власності князя.
Челядь – збірна назва населення феодальної вотчини, яке знаходилось у різних формах залежності від землевласника (холопи, закупи, смерди та ін.).
Торговельний шлях «Із варяг у греки» - назва основного водного торгового шляху Київської Русі, що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією.
«Шовковий» шлях – це найвідоміший торговельний маршрут старожитності, що виникнув у перші сторіччя нашої ери. Ним товари з Китаю потрапляли до Східної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки.
«Соляний» шлях – шлях (згадуваний літописом під 1170), яким привозили сіль з Кримського півострова до Київської Русі.
«Залізний» шлях – один з давніх торговельних шляхів, що з'єднував Київ з Тмутороканню, Малою Азією і країнами Сходу.
Грошова система – це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави.
Урбанізація – це зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя в країні, регіоні, світі.
Фреска – живопис на вологій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до «а секко» (розпис по сухому). Фресками називають також твір, виконаний у цій техніці.
Мозаїка – зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.
Іконопис – мистецтво писання ікон, вид живопису, має культове призначення.
«Ізборнік» - пам'ятки давньоруського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Одні з найдавніших писемних пам'яток давньослов'янської мови на теренах України-Русі.
І міні-модуль
Гіпотези походження Київської Русі:
Отже, Хозарська теорія розроблена професором Гарвардського університету (США) Омеляном Пріцаком, виводить коріння Київської держави з Хозарського каганату, На думку проф. Пріцака, поляни не були слов’янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка - спадкоємицею рода Кия, який заснував Київ у VІІІ ст. Однак ця версія не витримує критичної перевірки. Розкопки стародавнього Києва переконливо свідчать про місцеву слов’янську самобутність його матеріальної культури. Речі хозарської, так званої салтово-маяцької культури, надзвичайно рідко і становлять частину % від загальної кількості знахідок.
Іі міні-модуль Передумови утворення Київської Русі
Економічні передумови |
Внутрішньополітичні передумови |
Зовнішньополітичні передумови |
Перетворення Подніпров’я в господарчий та економічний центр Руської Землі. Розвиток землеробства, ремесла, поширеня внутрішньої (при зберіганні натурального господарства) і зовнішньої (шлях «із варяг у греки») торгівлі. Виникнення і розбудова міст (Київ, Чернігів, Новгород, Іскоростень). Варяги називали Русь «Гардарикою» - країною міст. |
Розвиток феодальних відносин, утворення класового суспільства, поширення соціальних протиріч вимагало сильної державної влади, законодавства і військової сили, які б захищали інтереси пануючих верств суспільства. |
Боротьба з Візантією, кочівниками, варязькими племенами вимагала від князів створення міцної держави ( війська, флоту, будівництва фортець та інше). |
Чому заснування Києва стало значною подією в процесі політичної консолідації полянського міжплемінного союзу?
завдяки вдалому географічному розташуванню швидко перетворилося на політичний центр східних слов´ян
Утворені навколо нього Полянське і Київське князівства об´єднали древлян і сіверян
сформувалося державне об´єднання — Руська земля
Отже, розвиток державності Київської Русі відбувся у двох напрямках: від системи управління, що випливала з військової організації, - до цивільних форм правління та від посилення централізму – до централізації.
Державний устрій в Київській Русі
Великий князь |
Боярська рада |
Віче (народні збори, на яких обговорювали й вирішували важливі громадські питання) |
Здійснював політичне та військове керівництво державою. Призначав урядовців. Представляв державу у міжнародних зносинах. За власним бажанням звертався до боярської ради за порадою. |
Мала дорадчі функції. У разі відсутності князя або після його смерті рада ставала основним органом влади, у компетенції якої були не тільки питання внутрішньої чи зовнішньої політики, а обрання та встановлення влади наступного князя. Володіла правом «вето». |
Обговорювали кандидатури на княжий стіл, приймали рішення про війну чи мир, рішення про укладання угод. Проводили розподіл посад. Розпоряджалося фінансовими та земельними ресурсами. Чинило вічовий суд. |
Княжу владу на місцях представляли:
Тисяцькі – представники князя в містах, управляли ополченням під час війни
Соцькі, десятники, тіуни, вірники - представники князя, виконували військово-адміністративні, судові функції та збарали податки
Дружина – постійне військо князя, яяке він цтримував, забезпечуючи зброєю, кіньми, одягом
Завдання:
Заповніть таблицю «Великі князі Київської Русі та їхня державотворча діяльність».
Проаналізуйте зміст додатків 3-11.
Складіть історико-психологічний портрет князів: Олега, Ігоря, княгині Ольги, Святослава, Володимира, Ярослава.
На контурній карті визначте територію держави Київська Русь на різних етапах її існування.
Зробіть висновки по кожному етапу існування Київської Русі.